СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про залишення позовної заяви без руху
18 вересня 2023 року Справа № 520/20265/23
Суддя Сумського окружного адміністративного суду Кунець О.М., розглянувши матеріали адміністративного позову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання протиправним та скасування постанови,
ВСТАНОВИВ:
Головне управління Держгеокадастру у Сумській області звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Давидко І.І. від 10.07.2023 ВП № 71748784 про накладення штрафу в сумі 10200 грн.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.08.2023 справу №520/20265/23 передано за підсудністю до Сумського окружного адміністративного суду.
13.09.2023 вказана справа надійшла до Сумського окружного адміністративного суду.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею у даній справі визначено суддю Кунець О.М.
Ухвалою суду від 18.09.2023 справу № 520/20265/23 прийнято до провадження судді.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 КАС України.
Суд, перевіривши позовну заяву, вважає, що вона підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст.ст. 160, 161 КАС України.
Так, згідно з п.2 ч.5 ст. 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
У позовній заяві визначено у якості відповідачів :
1) Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області П і в н і ч н о - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м . С у м и );
2) Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області П і в н і ч н о - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м . С у м и ) .
Проте, як вбачається з позовної заяви, позивач оскаржує постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області С х і д н о г о міжрегіонального управління Міністерства юстиції Давидко І.І. від 10.07.2023 ВП № 71748784.
Таким чином, з позовної заяви не можливо визначити правові підстави для включення до переліку/складу відповідачів у даній справі Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області П і в н і ч н о - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м . С у м и ) та відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області П і в н і ч н о - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м . С у м и ) , та відсутності у складі відповідачів Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області С х і д н о г о міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Будь-яких пояснень позивач з цього приводу не наводить.
Крім того, згідно з ч.3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною 2 статті 132 КАС України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою збір становить - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 1 січня 2023 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2684 гривень.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є позовні вимоги майнового характеру, сума судового збору становить 2684,00 грн., доказів сплати судового збору до суду не надано, що підтверджується переліком додатків до адміністративного позову.
При цьому, слід зазначити, що в позовній заяві позивачем викладено клопотання про відстрочення від сплати судового збору.
Клопотання вмотивовано із безспірним списанням коштів з рахунку Головного управління, з якого здійснюється сплата судового збору.
Суд, дослідивши заявлене клопотання та наявні в матеріалах справи докази, зазначає наступне.
Питання зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат врегульовані статтею 133 Кодексу адміністративного судочинства України, яка кореспондується з приписами частин 1, 2 статті 8 Закону України № 3674-VІ.
Так, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір належних до сплати судових витрат або звільнити від їх сплати повністю або частково, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Також, виключний перелік заяв та клопотань, за подання яких не справляється судовий збір, встановлений частиною 2 статті 3 Закону України № 3674-VІ.
Статтею 5 Закону України № 3674-VІ, також встановлено перелік категорій осіб, які звільняються від сплати судового збору. Зазначені переліки є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.
З огляду на викладене, позивач не відноситься до осіб, які звільнені від сплати судового збору та повинен сплачувати судовий збір.
Судові витрати це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Статтею 17 Закону України «Про виконавче провадження та застосування практики Європейського Суду з прав людини» визначено, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод і практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
У зв'язку із цим при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статей 132, 133 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України № 3674-VІ, а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
Відповідно до ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й юридичних осіб.
Слід зазначити, що звільнення від сплати судового збору, можливість якого передбачена ст.133 КАС України, є процесуальною дією, яку суд може вчинити за наявності передбачених на таке нормами чинного законодавства підстав, закріплених у ст.8 ЗУ «Про судовий збір», існування яких буде доведено особою, яка звертається до суду з відповідним клопотанням.
Тобто, заявник має довести існування фінансових труднощів та гарантувати сплату коштів у майбутньому. Відсутність бюджетного асигнування н е є п і д с т а в о ю для невиконання скаржником свого обов'язку по сплаті судового збору.
Таким чином, для звільнення від сплати судового збору повинні бути відповідні правові підстави підтверджені відповідними доказами, в іншому ж випадку, вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявника на доступ до правосуддя.
Між тим, звертаючись до суду із клопотанням про відстрочення сплати судового збору за подання позову та обґрунтовуючи таку необхідність відсутністю коштів, органом не надано жодного належного доказу, у підтвердження тяжкого майнового стану та неможливості сплати судового збору.
При цьому слід зазначити, що фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800, розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
За приписами пункту 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, у разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством термін, в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).
Крім іншого, в цьому ж пункті зазначено, що під час складання на плановий бюджетний період розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.
Враховуючи наведене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору, щодо порядку виділення коштів для сплати судового збору та погодження сплати тощо не можуть бути підставою для звільнення від сплати судового збору. Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
Зважаючи на те, що умови, за наявності яких позивача можливо було б відстрочити сплату судового збору, відсутні, і враховуючи те, що відстрочення суб'єкту владних повноважень сплати судового збору може розцінюватися як надання державним органам певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов'язані сплачувати відповідний збір, підстави для задоволення клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви відсутні.
Тобто, заявлене клопотання є необґрунтованим, що в свою чергу свідчить на користь відсутності жодних підстав для застосування судом приписів ст. 133 КАС України, ст. 8 Закону України «Про судовий збір».
До того ж, суд зауважує, що вищенаведені приписи ЗУ «Про судовий збір» (ст.8) та КАС України (ст. 133) не містять підстав та умов для звільнення суб'єктів владних повноважень від сплати судового збору.
Відповідно до частини другої статті 44 КАС України, учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
В свою чергу сплата судового збору за подання позовної заяви є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду з позовом.
Відповідно до ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Тобто, вказаною нормою передбачено відсилання до норм Закону України «Про судовий збір» лише щодо питання звільнення від сплати судового збору.
Відтак, юридична особа, зокрема суб'єкт владних повноважень, не позбавлені права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату.
У розумінні приписів статті 8 Закону України № 3674-VІ, відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин.
При цьому, таким заявником також мають бути доведені відповідні підстави за яких скаржник не має змоги своєчасно та у повному обсязі сплатити судовий збір.
Враховуючи викладене, оскільки наразі позивачем не надано до суду жодних належних та достатніх доказів наявності обставин щодо відсутності фінансування або обмеженого фінансування або ж несвоєчасного перерахування коштів з державного бюджету бюджетній установі на оплату судового збору, як на підставу для звільнення від сплати судового збору його розстрочення чи відстрочення його сплати, не надано доказів звернення позивача до відповідних органів щодо вирішення питання виділення додаткових асигнувань на оплату судового збору у цей період та доказів відмови в виділенні грошових коштів на відповідні видатки, а також жодних доказів можливості в подальшому сплатити суму судового збору, відсутні підстави для задоволення поданого клопотання.
Враховуючи викладене, Головному управлінню Держгеокадастру в Сумській області необхідно подати суду:
- уточнену позовну заяву щодо складу відповідачів у даній справі, та докази її направлення іншим учасникам справи, в якій вказати належного відповідача та його реквізити відповідно до п.2 ч.5 ст. 160 КАС України;
- докази сплати судового збору за одну вимогу майнового характеру у розмірі 2684,00 грн. за наступними реквізитами: рахунок - UA878999980313151206084018540; отримувач - ГУК Сум.обл/Сумська МТГ/22030101; банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.); код отримувача (ЄДРПОУ) - 37970404; найменування коду класифікації доходів бюджету - Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050); наявність відомчої ознаки - "84" Окружні адміністративні суди.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву Головного управління Держгеокадастру у Сумській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання протиправним та скасування постанови - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 7 днів з дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений строк, позовна заява буде повернута позивачу.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Кунець