Справа № 420/12570/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хурси О.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби України про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби України (м. Київ), в якому позивач просить суд (з урахуванням уточнених вимог):
-визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, оформлену листом № 5100.5.1-5659/51.3-23 від 17.05.2023 року, у зміні транслітерації латиницею прізвища ОСОБА_1 в Проїзному документі біженця для виїзду за кордон № TD004098, виданого органом 0080 від 19 квітня 2023 року.
-зобов'язати Департамент у справах іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби України внести зміни в написання транслітерацією латиницею прізвища ОСОБА_1 , а саме: з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 » в Проїзному документі біженця для виїзду за кордон № НОМЕР_1 , виданого органом 0080 від 19 квітня 2023 року, та здійснити у зв'язку із внесенням змін обмін Проїзного документу біженця для виїзду за кордон № TD004098, виданого органом 0080 від 19 квітня 2023 року.
В обґрунтування позову зазначено, що Департамент у справах іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби України (орган 0080) 19.04.2023 видав ОСОБА_1 . Проїзний документ біженця для виїзду за кордон № Т004098.
Позивач звернувся до ГУ ДМС в Одеській області із заявою про внесення змін у написання його прізвища латиницею у проїзному документі з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 ».
Листом № 5100.5.1-5659/51.3-23 від 17.05.2023 року було відмовлено у задоволенні заяви, посилаючись на відсутність підстав вважати, що посадовими особами ДМС були допущені помилки або неточності.
Ухвалою суду від 17.05.2023 року позов залишено без руху.
Ухвалою від 04.07.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Представник відповідачів надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Представник зауважив, що установчі дані позивача мають вигляд: ОСОБА_1 (прізвище) ОСОБА_1 (по батькові), ІНФОРМАЦІЯ_1 латиницею: (прізвище) ОСОБА_1 (ім'я). Ідентифікацію проведено територіальним органом ДМС під час розгляду клопотання позивача про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 13.03.2020 за матеріалами особової справи № 2020OD0053, на підставі наданого національного паспортного документа громадянина Республіки Білорусь серії НОМЕР_2 .
Звертає увагу суду на те, що в наданому до територіального органу ДМС національному паспортному документі громадянина Республіки Білорусь серії НОМЕР_3 латиницею зазначено: ОСОБА_1 (прізвище) ОСОБА_1 (ім'я).
Судом встановлено, що Департамент у справах іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби України (орган 0080) 19.04.2023 видав ОСОБА_1 . Проїзний документ біженця для виїзду за кордон № НОМЕР_1 . У вказаному документі прізвище позивача зазначено « ОСОБА_1 ».
Позивач звернувся до ГУ ДМС в Одеській області із заявою про внесення змін у написання його прізвища латиницею у проїзному документі з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 ».
Листом № 5100.5.1-5659/51.3-23 від 17.05.2023 року було відмовлено у задоволенні заяви, посилаючись на відсутність підстав вважати, що посадовими особами ДМС були допущені помилки або неточності.
Не погоджуючись з відмовою відповідача щодо внесення змін до проїзного документу, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», суспільні відносини, пов'язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» проїзний документ біженця відноситься до документів, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру і є документом, що посвідчує особу та надає право особі, якій він оформлений, на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Відповідно до частини другої цієї статті, проїзний документ біженця є власністю України.
Відповідно до пункту 9 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення проїзного документа біженця з безконтактним електронним носієм, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 2014 р. № 154 (далі - Порядок), головний обчислювальний центр Реєстру проводить автоматизовану перевірку, накопичення та збереження даних, що отримані від відомчої інформаційної системи, встановлює їх унікальність, формує набори даних для виготовлення проїзного документа біженця та передає їх до Центру, який здійснює персоналізацію проїзного документа біженця та вносить до безконтактного електронного носія інформацію, що міститься на сторінці даних проїзного документа біженця, біометричні параметри іноземця або особи без громадянства, додаткову змінну інформацію, а також дані щодо забезпечення захисту інформації, що міститься на безконтактному електронному носії, відповідно до рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (IKAO) Dос 9303.
Відповідно до пункту 14 цього Порядку, у разі коли в проїзному документі біженця допущено помилку в інформації, така інформація підлягає виправленню, а проїзний документ біженця - обміну. У разі допущення помилки з вини органу, що видав документ, платежі за обмін посвідчення не справляються.
Відповідно до підпункту 3 пункту 17 Порядку, для оформлення проїзного документа біженця подається, зокрема, у разі наявності - паспортний документ іноземця або документи, що підтверджують особу без громадянства.
Відповідно до п.19 Порядку, рішення про видачу іноземцю або особі без громадянства проїзного документа біженця приймається територіальним органом ДМС на підставі даних, отриманих з бази даних Реєстру.
Відповідно до п.23 Порядку, рішення про обмін проїзного документа біженця, яке було оформлено із застосуванням засобів Реєстру, та видачу нового проїзного документа біженця приймається територіальним органом ДМС за результатами ідентифікації іноземця або особи без громадянства виключно на підставі даних, отриманих з бази даних Реєстру.
Відповідно до п.29 Порядку, ідентифікація іноземця або особи без громадянства здійснюється виключно на підставі даних, отриманих з бази даних Реєстру.
Поняття «ідентифікація особи» міститься зокрема, у Законі України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», згідно з яким - це встановлення особи шляхом порівняння наданих даних (параметрів), у тому числі біометричних, з наявною інформацією про особу в реєстрах, картотеках, базах даних тощо (пункт 6 стаття 3).
Відповідно до частин 2, 3 статті 294 Цивільного кодексу України фізична особа має право на транскрибований запис її прізвища та імені відповідно до своєї національної традиції. У разі перекручення імені фізичної особи воно має бути виправлене. Якщо перекручення імені було здійснене у документі, такий документ підлягає заміні.
Під час видачі Проїзного документа, міграційний орган здійснив процедуру ідентифікації особи позивача на підставі національного паспортного документу громадянина Республіки Білорусь серії НОМЕР_3 , що на думку суду відповідає вищезазначеним вимогам законодавства.
Згідно з паспортом громадянина Республіки Білорусь серії НОМЕР_3 , прізвище позивача білоруською мовою вказано « ОСОБА_1 » та латиницею « ОСОБА_1 ».
Посилання позивача на Постанову Кабінету Міністрів України від 27 січня 2010 р. № 55 «Про впорядкування транслітерації українського алфавіту латиницею» є неприйнятними, оскільки за загальним правилом в разі наявності розбіжностей між текстом державною мовою та іншими мовами, пріоритет надається саме тексту, що викладений державною мовою.
Суд зауважує, що згідно приписів статті 294 ЦК України, фізична особа має право на транскрибований запис її прізвища та імені відповідно до своєї національної традиції.
Враховуючи, що позивач є громадянином Республіки Білорусь, в даному випадку пріоритетним є транслітерація прізвища позивача саме з білоруської мови, а не з української.
Результатами перевірки транслітерації прізвища позивача з білоруської мови латинськими літерами на офіційному державному веб-сайті Державної міграційної служби України у розділі «Перевірка транслітерації» встановлено, що прізвище позивача « ОСОБА_1 » має вигляд латинськими літерами « ОСОБА_1 ».
Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачі в межах спірних правовідносин діяли правомірно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Статтями 72-76 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а отже задоволенню не підлягають.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 139, 241-246 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби України про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.
Суддя О.О. Хурса
.