Справа № 420/14017/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду 15 червня 2023 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 084050010567 від 02.06.2023 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до стажу роботи позивача періоди: з 23.11.1983 року по 01.11.1987 року ревізором контрольно-ревізійного відділу Шахтарського філіалу УРС вугільної промисловості по Донецькій області; період навчання позивача з 01.09.1977 року по 30.06.1980 року у Шахтарському торгівельному технікумі;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з моменту звернення, а саме з 22.05.2023 року та довічно.
Позиція позивача обґрунтовується наступним
Позивач зазначає, що 25.05.2023 року вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою щодо призначення пенсії за віком.
02.06.2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийнято рішення №084050010567 про відмову в призначені пенсії.
Підставою для відмови у призначені пенсії стала відсутність необхідного страхового стажу. До страхового стажу не зараховано період з 23.11.1983р. по 01.11.1987р. оскільки запис про звільнення, засвідчений нечітким відтиском печатки (неможливо ідентифікувати підприємство). Не зараховано період навчання з 01.09.1977р. по 28.06.1980р., згідно копії диплому серії НОМЕР_1 від 18.02.1989р., оскільки даний документ не засвідчено відповідно до норм чинного законодавства. Відповідно до вказаного рішення страховий стаж роботи становить 27 років 2 місяці 19 днів.
Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №084050010567 від 02.06.2023 року незаконним, а право позивача на отримання пенсії за віком порушеним, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Позиція відповідачів обґрунтовується наступним
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головне Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не погоджуються з заявленими позовними вимогами, вважають їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначають, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області було встановлено, що загальний страховий стаж позивача становить 27 років 01 місяць 10 днів. При цьому, до страхового стажу не було зараховано період з 23.11.1983 року по 01.11.1987 року згідно трудової книжки, оскільки запис про звільнення засвідчений нечитабельною печаткою та період навчання з 01.09.1977 року по 28.06.1980 року згідно копії диплому серії НОМЕР_1 від 18.02.1989 року, оскільки зазначений документ не було посвідчено належним чином. Так, під час роботи позивача у спірний період порядок ведення трудових книжок було врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затвердженою постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань № 162 від 20.06.1974 (надалі - Інструкція № 162). Відповідно до п. 4.1 Інструкції № 162, у разі звільнення працівника всі записи про працю, нагороди та заохочення, внесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. З урахуванням наведеної вище норми, період роботи позивача з 23.11.1983 року по 01.11.1987 року неможливо зарахувати до страхового стажу, оскільки запис про звільнення засвідчений нечитабельною печаткою.
Відповідачі вказують, що чинним законодавством України передбачено можливість підтвердження трудового стажу у разі відсутності відповідних записів у трудовій книжці. Проте, жодних допустимих доказів, передбачених п. 3 Порядку № 637 позивачем до Головного управління не було надано. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 084050010567 від 02.06.2023 було відмовлено у призначенні позивачу пенсії за віком у зв'язку з відсутністю визначеного ст. 26 Закону № 1058 стажу роботи у розмірі 28 років.
Процесуальні дії та клопотання учасників справи
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі ст.262 КАС України у межах строків, визначених ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.
04 липня 2023 року від відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області до суду надійшов відзив на позовну заяву (вхід. № 22212/23).
05 липня 2023 року від відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до суду надійшов відзив на позовну заяву (вхід. № ЕС/6943/23).
Станом на 18 вересня 2023 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалася позиція позивача, перевіривши її доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Обставини справи встановлені судом
ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у селищі Сердите міста Шахтарська Донецької області.
З 01.09.1977 р. по 30.06.1980 р. навчалась у Шахтарському торгівельному технікумі за спеціальністю бухгалтерський облік в торгівлі (диплом № НОМЕР_2 ).
02.09.1980 р. прийнята бухгалтером централізованої бухгалтерії ОРС «Кемерововуголь» УРСа по Кузбассу. 10.10.1983 р. звільнена за власним бажанням.
23.11.1983 р. призначена ревізором контрольно-ревізійного відділу Шахтарського філіалу УРС вугільної промисловості по Донецькій області. 01.11.1987 р. у зв'язку з ліквідацією УРСа вугільної промисловості по Донецькій області звільнена за переводом в УРС Донецькдержвуглепрома.
01.11.1987 р. призначена ревізором контрольно-ревізійного відділу Шахтарського філіалу за переводом до УРС Донецькдержвуглепром. 03.05.1988 р. звільнена за переводом в ОРС п/о «Шахтарськантрацит».
06.05.1988 р. прийнята в ОРС п/о «Шахтарськантрацит» бухгалтером стол. 18. 16.11.1992 р. звільнена за власним бажанням.
19.11.1992 р. прийнята в ПТУ №97 «Дубове» техніком з експлуатації будівлі.
15.12.1992 р. переведена бухгалтером. 03.02.1993р. переведена головним бухгалтером. 15.09.1998 р. переведена майстром виробничого навчання. 10.09.2001 р. звільнена за угодою сторін.
18.09.2001р. Шахтарський міський центр зайнятості призначена виплата допомоги по безробіттю. 12.09.2002р. припинена виплата допомоги по безробіттю.
19.03.2003 р. прийнята ревізором контрольно-ревізійного відділу заводоуправління за трудовим договором до Красноармійського динасового заводу. 18.04.2003р. звільнена у зв'язку із закінченням строку трудового договору. 19.04.2003р. прийнята ревізором контрольно-ревізійного відділу заводоуправління до Красноармійського динасового заводу. 01.03.2004р. призначена на посаду заступника начальника контрольно-ревізійного відділу заводоуправління. 19.09.2006р. звільнена за угодою сторін.
27.09.2006 р. Димитрівський центр зайнятості призначена виплата допомоги по безробіттю. 02.01.2007р. припинена виплата допомоги по безробіттю.
01.10.2008 р. прийнята на посаду менеджера по страхуванню в Красноармійський відділ Донецької обласної дирекції ВАТ НАСК «Оранта». 30.01.2009 р. звільнена у зв'язку із зміною місця проживання.
02.02.2009 р. прийнята на посаду менеджера по роботі із страховими агентами центру продажу та обслуговування клієнтів в м. Красноармійськ філії в м. Донецьк ЗАТ страхова компанія «Провідна». 03.06.2009р. звільнена за власним бажанням.
Вказані відомості відображені у трудовій книжці НОМЕР_3 .
25.05.2023 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою щодо призначення пенсії за віком.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, розгляд документів, наданих для призначення пенсії ОСОБА_1 провадився за принципом «екстериторіальності» Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
За результатами розгляду заяви позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 02.06.2023 року прийнято рішення про відмову в призначені пенсії за віком №084050010567 від 02.06.2023 року, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку.
Підставою для відмови у призначені пенсії стала відсутність необхідного страхового стажу. До страхового стажу не зараховано період з 23.11.1983 р. по 01.11.1987 р., оскільки запис про звільнення, засвідчений нечітким відтиском печатки (неможливо ідентифікувати підприємство). Не зараховано період навчання з 01.09.1977 р. по 28.06.1980 р., згідно копії диплому серії НОМЕР_1 від 18.02.1989 р., оскільки даний документ не засвідчено відповідно до норм чинного законодавства. Відповідно до вказаного рішення страховий стаж роботи становить 27 років 2 місяці 19 днів.
Вважаючи дане рішення протиправним, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Джерела права та висновки суду
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Згідно із ч. 1 ст. 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV).
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1).
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Відповідно до п. 2.1 Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються таку документи: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Постанова №637); для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній ( далі - Порядок № 637).
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені уст. 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Приписами ст. 56 Закону №1788-XII визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Згідно ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Положеннями ст. 62 Закону №1788-XII та п. 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Як встановлено судом, однією із підстав для відмови у призначенні пенсії позивачці стало не зарахування до страхового стажу позивачки періоду з 23.11.1983 р. по 01.11.1987 р. ревізором контрольно-ревізійного відділу Шахтарського філіалу УРС вугільної промисловості по Донецькій області, оскільки запис про звільнення, засвідчений нечітким відтиском печатки (неможливо ідентифікувати підприємство), відносно чого суд зазначає наступне.
На момент внесення цих записів діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року №162, пунктом 2.3 глави 2 якої передбачено, що всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також нагороди і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видачі наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - в день звільнення і повинні чітко відповідати тексту наказу (розпорядженню).
Пункт 2.4 глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженим спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, містить такі ж положення щодо внесення записів про трудову діяльність працівника.
Відповідно до пункту 4.1 глави 4 цієї Інструкції у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Так, суд зазначає, що записи в трудовій книжці про роботу позивача у період з 23.11.1983 р. по 01.11.1987 р. на посаді ревізора контрольно-ревізійного відділу Шахтарського філіалу УРС вугільної промисловості по Донецькій області, відповідають вимогам до заповнення трудової книжки, оскільки містять чітку дату прийому та звільнення з роботи, номери наказів та їх дати, посаду, на якій працював позивач, та відбиток печатки підприємства. Записи про періоди роботи не містять жодних виправлень.
Завірення запису про звільнення нечітким відтиском печатки не є достатнім та належним доказом для встановлення факту відсутності трудових відносин між Шахтарським філіалом УРС вугільної промисловості по Донецькій області та позивачем у спірний період.
Більш того, як запис про прийом на роботу та запис про звільнення містить відомості на яке саме підприємство та як наслідок з якого саме підприємства звільнено позивача, а саме Шахтарського філіалу УРС вугільної промисловості по Донецькій області.
Отже, наданою трудовою книжкою підтверджено факт роботи позивача у період з 23.11.1983 р. по 01.11.1987 р. на посаді ревізора контрольно-ревізійного відділу Шахтарського філіалу УРС вугільної промисловості по Донецькій області.
Разом з тим, обов'язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію у недоліках таких записів.
Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження її трудового стажу.
Вказане кореспондується з нормами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року (далі - Порядок № 637), відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17.
З аналізу вказаних норм вбачається, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення спірних періодів роботи до її страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Слід зауважити, що записи про спірний період роботи у трудовій книжці позивача не містить недопустимих (таких, що внесені в супереч Інструкції) перекреслень, виправлень чи дописок, які б змінювали суть записів або перекручували б їх зміст, містять печатки та підписи посадових осіб, а натомість внесені у відповідності із встановленими правилами. Тому відсутні підстави для їх неврахування при визначенні періоду страхового стажу позивача.
Водночас, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже не може впливати на його особисті права.
З огляду на наведене, нечіткий відтиск печатки підприємства в трудовій книжці позивача не може бути підставою для відмови в зарахуванні до його страхового стажу спірного періоду роботи.
Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
У свою чергу законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок працівників на уповноваженого працівника підприємства, при цьому відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не встановлено недостовірності або інших ознак юридичної дефектності цієї трудової книжки, тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі, і зазначена обставина не може позбавити його конституційного права на соціальний захист та вирішення питання призначення пенсії.
Аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17.
Слід звернути увагу, що записи у трудовій книжці позивача вчинені в хронологічному порядку та не є тими недоліками, які можуть мати наслідок порушення конституційного права позивача на пенсійне забезпечення. Трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, записи є належними та допустимими доказами на підтвердження трудового стажу позивача, атому спірний період роботи позивача з 23.11.1983р. по 01.11.1987р. на посаді ревізора контрольно-ревізійного відділу Шахтарського філіалу УРС вугільної промисловості по Донецькій області має бути зараховані позивачу до загального страхового стажу.
Підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів чи нечіткий відтиск печатки у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів чи нечіткий відтиск печатки у трудовій книжці.
Окремо суд зазначає, що відповідачем в оскаржуваному рішенні, не ставиться під сумнів вірність записів №3-4 в трудовій книжці позивача.
Отже, із вищенаведеного вбачається, що відмова відповідача у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи позивача з 23.11.1983 р. по 01.11.1987 р. на посаді ревізора контрольно-ревізійного відділу Шахтарського філіалу УРС вугільної промисловості по Донецькій області є протиправною, оскільки стаж підтверджується основним документом - трудовою книжкою позивача серія НОМЕР_3 .
Щодо не зарахування до страхового стажу роботи позивача періоду навчання з 01.09.1977 р. по 28.06.1980 р. згідно копії диплому серії НОМЕР_1 від 18.02.1989 року, оскільки даний документ не засвідчено відповідно до норм чинного законодавства, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що з 01.09.1977 року по 30.06.1980 року позивач навчалась у Шахтарському торгівельному технікумі за спеціальністю бухгалтерський облік в торгівлі (диплом № НОМЕР_2 ).
Відповідно до п.1 запису в трудовій книжці вбачається, що 02.09.1980 року позивач була прийнята бухгалтером централізованої бухгалтерії ОРС «Кемерововуголь» УРСа по Кузбассу.
Статтею 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначені періоди, з яких складається страховий стаж.
Частиною першої статті 24 цього Закону встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-ІУ страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
За положеннями частини третьої цієї статті страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-ІУ періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За приписами частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
В абзаці 2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 21-рп/99 по справі N 1-7/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) міститься роз'яснення наведеного конституційного положення, в якому зазначено, що дію нормативно правового акта в часі потрібно розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон чи інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали чи мали місце.
Таким чином, стосовно порядку зарахування певних періодів до стажу для пенсії необхідно керуватися тим законодавством, під час дії якого ці періоди існували.
Закон №1058-ІУ набрав чинності з 01 січня 2004 року.
Тобто трудова та інша прирівняна до неї діяльність за період до 01 січня 2004 року повинна враховуватися до стажу роботи для призначення пенсії відповідно до законодавства, яке діяло до 01 січня 2004 року.
Законодавчим актом, який регулював надання трудових і соціальних пенсій всім непрацездатним громадянам України, до набрання чинності Законом №1058-1У, є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ
Згідно з пунктом «д» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Статтею 49 Закону СРСР від 19 липня 1973 року «Про затвердження Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про народну освіту» передбачено, що середня спеціальна освіта здійснюється в технікумах, училищах та інших навчальних закладах, віднесених у встановленому порядку до середніх спеціальних навчальних закладів. У середніх спеціальних навчальних закладах може проводитися денне, вечірнє і заочне навчання.
В період навчання позивача діяло Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року № 590 (далі Положення № 590).
Підпунктом «и» частини першої пункту 109 Положення № 590 передбачено, що крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується також навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних навчальних закладах (технікумах, педагогічних і медичних училищах тощо).
Дипломом №ВТ-Т №437878 підтверджено факт навчання позивача у період з 01.09.1977 р. по 30.06.1980 р. у Шахтарському торгівельному технікумі за спеціальністю бухгалтерський облік в торгівлі.
Статтею 3 Закону України «Про професійно-технічну освіту» № 103/98-ВР первинна професійна підготовка - це здобуття професійно-технічної освіти особами, які раніше не мали робітничої професії, або спеціальності іншого освітньо-кваліфікаційного рівня, що забезпечує відповідний рівень професійної кваліфікації, необхідний для продуктивної професійної діяльності.
Відповідно до ст. 18 Закону №103/98-ВР до професійно-технічних навчальних закладів належать, зокрема, професійно-технічні училища відповідного профілю та інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно - технічне навчання.
Відповідно до статті 38 Закону № 103/98-ВР час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
З аналізу вищезазначеного вбачається неправомірність дій відповідача, які виразились у не зарахуванні періоду навчання до страхового стажу, оскільки безперервність трудової діяльності підтверджується записами у трудовій книжці позивача.
При цьому, суд зазначає, що твердження відповідача про надання незасвідченої копії диплому, жодним чином не спростовує факт навчання позивача.
Серед іншого фактом підтвердження слугує і запис на титульному аркуші трудової книжки позивача, де зазначено, що позивач здобувала середню спеціальну освіту.
Таким чином, суд приходить до висновку, що період навчання позивача з 01.09.1977 р. по 30.06.1980 р. у Шахтарському торгівельному технікумі за спеціальністю бухгалтерський облік в торгівлі підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.
Також суд зазначає, що згідно з абзацом 1 п. 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно з п. 1.2 Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Форма заяви про призначення пенсії наведена в Додатку 2 Порядку № 22-1.
Згідно п. 4.1 Порядку №22-1 заяви про перерахунок пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Відповідно до п. 4.3 Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії приймається без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Згідно п. 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення (перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення виплати тощо) пенсії, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу Пенсійного фонду України в установленому порядку. За наслідками розгляду заяви та доданих до неї документів орган, що призначає (здійснює перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення виплати тощо) пенсії, відповідно до положень ст. 44 Закону №1058-IV та положень п. 4.3, 4,7 Порядку 22-1 приймає рішення про призначення (перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення виплати тощо) пенсії або про відмову в призначенні (перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший, поновленні виплати тощо) пенсії з зазначенням обґрунтувань такої відмови.
Тобто, відмовляючи особі в призначенні пенсії, орган, що призначає пенсію, має зазначити причини такої відмови, у тому числі обґрунтувати мотиви не зарахування до страхового стажу окремих періодів його роботи.
У свою чергу згідно з вимогами ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Отже, правом вимагати додаткові документи від підприємств, організацій і окремих осіб наділені лише органи, що призначають пенсії, а не особи, яким призначається пенсія. У разі сумніву або розбіжностей в документах, які враховуються при обчисленні пенсії, відповідач має вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Під час розгляду справи по суті, відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження звернення до підприємства та навчального закладу, в яких працювала та навчалась позивачка, або архівні установи для отримання відомостей щодо спірних періодів.
Відповідачем також не надано до суду жодного доказу на підтвердження того, що записи у трудовій книжці позивачки є недійсними та недостовірними.
Крім того, Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17 зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.09.2019 року у справі №638/18467/15-а.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що після звернення позивача, відповідач не вчинив жодних дій визначених ст. 101 Закону № 1788-XII.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність відмови позивачу в зарахуванні до страхового стажу спірних періодів роботи та навчання.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Із змісту положень ст. 245 КАС України видно, що адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин у випадку, якщо своїми незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкт владних повноважень порушує такі права, свободи та інтереси осіб. Приблизний перелік способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві встановлено ст. 245 КАС України.
Оцінивши наявні у справі докази суд доходить висновку, що відмовляючи у призначенні позивачу пенсії за віком, відповідач не надав належної правової оцінки тим доказам, які надані позивачем для підтвердження стажу щодо спірних періодів, у зв'язку з чим зробив передчасний висновок про відсутність у позивача страхового стажу, який дає право на пенсію за віком.
Суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 8 листопада 2019 року у справі № 227/3208/16-а і з огляду на приписи ч. 5 ст. 242 КАС України суд враховує його при розгляді даної справи.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Визначаючись щодо способу поновлення порушеного права позивача, враховуючи встановлені по справі обставини, виходячи з повноважень, визначених ст. 245 КАС України, обираючи належний спосіб захисту порушеного права, суд приходить до переконання, що ефективним способом поновлення порушеного права позивача є: визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 084050010567 від 02.06.2023 року про відмову в призначенні пенсії та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу: період роботи з 23.11.1983 року по 01.11.1987 року на посаді ревізора контрольно-ревізійного відділу Шахтарського філіалу УРС вугільної промисловості по Донецькій області та період навчання з 01.09.1977 року по 30.06.1980 року у Шахтарському торгівельному технікумі.
Щодо іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплачувати пенсію за віком з моменту звернення, а саме з 22.05.2023 року та довічно, то суд зазначає, що суд, як орган уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, позбавлений можливості приймати таке рішення, оскільки це буде свідчити про перебирання на себе судом повноважень наданих виключно органу Пенсійного фонду.
Правовідносини щодо призначення пенсії та здійснення нарахування та виплати пенсії позивачки відносяться до виключної компетенції працівників Пенсійного фонду України, та є їх дискреційними повноваженнями.
Враховуючи викладене, з метою повного та ефективного захисту та відновлення порушених прав позивачки суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.05.2023 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні про те, що підлягають зарахуванню до страхового стажу позивачки: період роботи з 23.11.1983 року по 01.11.1987 року на посаді ревізора контрольно-ревізійного відділу Шахтарського філіалу УРС вугільної промисловості по Донецькій області та період навчання з 01.09.1977 року по 30.06.1980 року у Шахтарському торгівельному технікумі.
Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на зазначене та згідно із ст.139 КАС України судові витрати позивача у сумі 1073,60 грн., сплачені згідно квитанції № 32528798800007086384 від 12.06.2023 року підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 9, 12, 77, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 084050010567 від 02.06.2023 року про відмову в призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу: період роботи з 23.11.1983 року по 01.11.1987 року на посаді ревізора контрольно-ревізійного відділу Шахтарського філіалу УРС вугільної промисловості по Донецькій області та період навчання з 01.09.1977 року по 30.06.1980 року у Шахтарському торгівельному технікумі.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.05.2023 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1073 грн. 60 коп. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 20551088).
Суддя С.О. Cтефанов