Справа № 420/15492/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Блумі» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду 29.06.2023 надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «БЛУМІ» до Одеської митниці в якій позивач просить суд:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000395/2 від 31.05.2023;
2. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/000813.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов контракту №250419 від 25.04.2019, укладеним з INDUSTRIA CARTARIA PIERETTI SPA (ІТАЛІЯ) Продавець взяв на себе зобов'язання поставити у власність Покупця ТОВ «БЛУМІ» товар- картон, для виготовлення паперових виробів санітарно-гігієнічного призначення на власному виробництві. Між ТОВ «БЛУМІ» та ТОВ «МЕТАЛІК» укладено Договір №01-21 на транспортне експедиторське-брокерське обслуговування від 18.01.2021. Декларантом ТОВ «БЛУМІ», ТОВ «МЕТАЛИК» подано до митного оформлення митну декларацію UA500500 щодо митного оформлення товару (код товару 48059200), а саме: картон у рулонах, сірого кольору, ширино 70-75 мм, діаметр рулону 1200 мм, щільністю 220 гр.1 м, некрейдований, одношаровий 100 % волокон, одержаний механічним способом. 220 гр/кв.м. - 11163,00 кг. шириною 70 мм, 220 гр/м2 10373 кг - шириною 75мм торговельної марки «UNICORE» Країна виробництва-ІТ. Для підтвердження митної вартості позивачем надано відповідачу всі необхідні документи. На вимогу відповідача декларант направив лист за №310523 від 31 травня 2023 року з поясненнями та додаткові документи: - Інформаційний бюлетень від Асоціації українських підприємств целюлозно-паперової галузі УкрПапір (АУП «УкрПапір») №219 від 29.05.2023.
31 травня 2023 року за результатами опрацювання поданої ВМД митним органом винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000395/2, у зв'язку з тим, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів. Всі вказані документи за переліком, які законодавець визначив належними доказами митної вартості товару, відносно товару, що був поставлений ТОВ «БЛУМІ» були надані митному органу у відведений законодавством термін. Таким чином, доводи, які зазначені митним органом у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару. Надані ТОВ «БЛУМІ» до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Тобто, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору. За таких підстав, зазначені митним органом в оскаржуваних рішеннях обставини жодним чином не можливо вважати як наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, або наявність ознак не автентичності поданих до митного оформлення документів.
Ухвалою судді від 04.07.2023 залишено позовну заяву без руху та встановлено 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали, а саме для надання до суду належним чином (нотаріально) засвідчених перекладів на державну мову всіх документів, доданих до позовної заяви, що складені іноземною мовою.
Ухвалою судді від 17.07.2023 відкрито провадження по справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
02.08.2023 до суду надійшов (вх..№ЕС/8200/23) відзив Одеської митниці з проханням відмовити у задоволенні позову з огляду на наступне. За митною декларацією (МД) № 23UA500500018614U9 від 31.05.2023 автоматизованою системою управління ризиками були встановлені наступні форми обов'язкового контролю: 105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів Повідомлення до форми контролю: «Наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству. Необхідно посилити контроль правильності визначення митної вартості. Проаналізувати зазначене рішення на предмет можливості застосування при поточному оформленні зазначеного товару. Необхідно перевірити достовірність складових митної вартості товарів, а саме додаткові нарахування до ціни угоди. Відповідно до умов поставки, до ціни угоди не включені витрати на транспортування та/або навантаження. При цьому відповідні витрати не включені до митної вартості (не зазначені у ДМВ). Перевірити повноту декларування складових митної вартості. По наступних товарах можливе заниження митної вартості товару: (1) Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості відповідно до Митного кодексу України з урахуванням вимог наказу Державної митної служби України від 01.07.2021 № 476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» Ретельно опрацювати подані документи для оцінки наявності підстав для запиту додаткових документів відповідно до частин 3 та 4 статті 53 МКУ. Необхідно перевірити достовірність декларування витрат на транспортування. Сума транспортних витрат нижча порівняно з мінімальними витратами на кілограм товару по аналогічних країні відправлення, виду транспорту та умовах поставки при попередніх митних оформленнях». 106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів. Повідомлення до форми контролю: «По наступних товарах можливе заниження митної вартості товару: (1)Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості відповідно до Митного кодексу України з урахуванням вимог наказу Державної митної служби України від 01.07.2021 № 476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» Ретельно опрацювати подані документи для оцінки наявності підстав для запиту додаткових документів відповідно до частин 3 та 4 ст. 53 МКУ». Дані форми контролю були обов'язковими для виконання посадовими особами митних органів. Прийняття цими посадовими особами рішення щодо нездійснення митного контролю у зазначених формах та обсягах не допускалося. Таким чином, Митним кодексом України не допускається ігнорування та не виконання форм контролю встановлених СУР. На виконання вимог статті 54 МКУ та зв'язку із спрацюванням профілів ризику системи управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості, під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № 23UA500500018614U9 від 31.05.2023 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000395/2 від 31.05.2023. Таким чином, оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. Отже, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) № 23UA500500018614U9 від 31.05.2023 містилися розбіжності та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. У відношенні товарів застосовано резервний метод (метод 2 ґ).
08.08.2023 до суду надійшло (вх..№ЕС/8584/23) клопотання представника відповідача про долучення до матеріалів справи належним чином завірені копії документів на підставі яких було прийняте оскаржуване рішення.
Ухвалою суду від 07.08.2023 відмовлено у задоволенні клопотання (вх..№ЕС/15492/23 від 02.08.2023) представника відповідача - Панчошак О.О., про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Інших заяв/клопотань по суті справи до суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено таке.
Судом встановлено, що 25.04.2019 між товариством з обмеженою відповідальністю «БЛУМІ» (Покупець) та компанією INDUSTRIA CARTARIA PIERETTI SPA (Продавець) було укладено Контракт купівлі-продажу № 250419 (далі - Контракт), за умовами якого протягом терміну дії Контракту, Продавець передає у власність Покупцю, а Покупець приймає та оплачує товари, які тут і далі називаються «Товари», відповідно до викладених нижче умов. Якість Товару, що поставляється, має відповідати стандартам виробника, підтверджуватись Сертифікатами Продавця (а.с.11-16).
Згідно з п.2 Контракту ціни на Товар встановлені в EURO та включають вартість упаковки, пакувальних матеріалів, маркування, навантаження та виконання експортних формальностей в країні Продавця. При цьому вважається, що ціни на Товар, що поставляється за цим контрактом, зазначені на умовах постачання згідно з пунктом 3.2. цього контракту. Загальна вартість Товару, що поставляється за цим контрактом, складається із сум усіх Комерційних інвойсів Продавця. Валюта контракту - EURO.
Відповідно до п. 3.2 Контракту, умови поставки Товару відповідно до EXW Marlia di Capannori Лукка Італія (ІНКОТЕРМС - 2010), якщо інше не обумовлено в інвойсі або проформі інвойсу.
Пункт 4.1 Контракту: Умови оплати: 100% передоплата до відвантаження відповідно до проформи-інвойс. Оплата здійснюється банківським переказом коштів на розрахунковий рахунок Продавця згідно Проформі інвойсу на кожну партію товару. Валюта контракту - EURO.
Пункт 5.1 Контракту: Упаковка Товару повинна забезпечувати його збереження при перевезенні та зберіганні, за умови, якщо Товар перевозиться/обробляється/зберігається в оригінальній непорушеній упаковці Продавця у відповідності до правил, викладених у Листі безпеки продукту та відповідати експортним вимогам для даного виду Товару в країні Продавця. Товари повинні бути упаковані відповідно до стандартів якості та специфікацій INDUSTRIA CARTARIA PIERETTI SPA.
З метою митного оформлення отриманого товару позивачем для підтвердження їх митної вартості до Одеської митниці було подано митну декларацію № 23UA500500018614U9 від 31.05.2023, у якій було визначено митну вартість товарів, що імпортуються, за основним методом - за ціною контракту.
Для підтвердження митної вартості товару декларант надав наступні документи:
- рахунок-проформа (Proforma invoice) № 1409 від 17.04.2023;
- рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № SIT02-23-VEX0619 від 26.05.2023;
- автотранспортна накладна (Road consignment note) № DDTIT0223-01881 від 26.05.2023;
- сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) № C/0764614 від 16.05.2023;
- некласифікований комерційний документ № SIT02EST2300441/1 від 18.04.2023;
- платіжний документ, що підтверджує вартість товару № 873 від 12.05.2023;
- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 219 від 29.05.2023;
- документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 43 від 26.05.2023;
- прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 17.04.2023;
- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 193 від 16.05.2023;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 30.12.2021;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 28 від 17.04.2023;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 250419 від 25.04.2019;
- договір про надання послуг митного брокера б/н від 11.01.2021;
- договір (контракт) про перевезення № 2405/2 від 24.05.2023;
- копія митної декларації країни відправлення № 23ITQ3J010025217E0 від 27.05.2023.
В подальшому, 31.05.2023 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000395/2, у зв'язку з чим митна вартість оцінюваних товарів була визначена за резервним методом.
Так, у оскаржуваному рішенні було зазначено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33, а саме:
1) у інвойсі № SIT02-23-VEX0619 від 26.05.2023 вказано умовами поставки EXW, проте не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця;
2) у платіжній інструкції в іноземній валюті або банківських металах № 873 від 12.05.2023 року наявне посилання на проформу інвойс № 1409 від 17.04.2023, але за загальною вагою, вартістю або транспортним засобом його неможливо співвіднести до інвойсу № SIT02-23-VEX0619 від 26.05.2023;
3) згідно п. 1 розд. 2 документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 53 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості. Відповідно до вимог розділу ІІІ «Правил…», затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 № 599 для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:
- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахункафактури;
- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.
У наданій довідці № 43 від 26.05.2023 та рахунку № 219 від 29.05.2023 відсутня інформація щодо вартості вантажних робіт по завантаженню та розвантаженню товарів;
4) у прайс-листі від 17.04.2023 наявне посилання на проформу інвойс № 1409 від 17.04.2023 це передбачає, що дана цінова пропозиція індивідуальна та не стосується усіх учасників ринку;
5) відповідно до зовнішньоекономічного контракту та інших документів наданих до митного оформлення, не надано точної інформації щодо складових митної вартості товару.
Відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/невключення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіряючи правомірність оскаржуваного рішення, суд дійшов до наступних висновків.
Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно положень МК України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 50 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з частиною 1 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:
1) наявність розбіжностей між окремими документами;
2) наявність ознак підробки певних документів;
3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Відповідно до ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Частинами 1, 2 ст. 59 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням методу за ціною договору щодо ідентичних товарів, передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.
Так, судом встановлено, що оскільки митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу, зазначеного у ст.58 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано метод визначення митної вартості другорядний: резервний метод.
В доданих до митної декларації документах та в спірному рішенні від 31.05.2023 зазначено про умови поставки EXW IT MARLIA DE CAPANNORI, у перекладі: франко-завод Марліа ді Капаннорі Лукка, Італія.
В інвойсі №SIT02-23-VEX0619 від 26.05.2023 зазначено, що умови доставки: франко-завод (інкотермс 2020), перевізник: ТОВ «ДН ТРАНС» (а.с.66).
Крім того, в зазначеному інвойсі від 26.05.2023 вказана вартість за послуги з укладки на піддони, сума - 216,00 євро.
Загальна сума, з урахуванням знижки та послуг з укладки, за інвойсом становить 12 034,95 євро (а.с.66-67).
Відповідно до Транспортного документу №DDTIT0223-01881 від 26.05.2023, місце зберігання вантажу: вул. дель Фануччо, 128, Мікрорайон Марліа, 55014, Капаннорі (провінція Лукка), Італія. Одержувач і місце розташування: ТОВ «БЛУМІ», Україна, 65031, м. Одеса, вул. Київське шосе, 2, код ЄДРПОУ 39215751. Перевезення здійснює: ТОВ «ДН ТРАНС» (29000, м. Хмельницький, вул. М.Рибалка, 32/1) (а.с.71).
24.05.2023 між ТОВ «БЛУМІ» та ТОВ «ДН ТРАНС» був укладений Договір-замовлення №2405/2 задля перевезення товару з icP / industria cartaria Pieretti spa via del Fanuccio, 128-55014 Marlia di Capannori (LU) Italy - м. Теплоар (Україна) (а.с.23).
Згідно з довідкою ТОВ «ДН ТРАНС» №43 від 26.05.2023, транспортні витрати згідно договору № 240321 від 24 березня 2021 року про перевезення вантажів між ТОВ «ДН Транс» та ТОВ БЛУМІ на доставку вантажу з icP / industria cartaria Pieretti spa, інвойс SIT02-23-VEX0619 від 26.05.2023, умови поставки EXW Marlia di Capannori Lucca (Італія) для ТОВ «БЛУМІ» автомобілем з держ. номером НОМЕР_1 /ВX4511XF за маршрутом 55014 Marlia di Capannori (LU) Італія - Теплодар, Одеська область (Україна) згідно CMR № DDTIT0223-01881 від 26.05.2023 складають 94 184,65 грн. а саме:
1) 55014 Marlia di Capannori (LU) Італія до кордону України (п/п ЧОП) - 53 350,00 грн.
2) Кордон України (п/п ЧОП) - Теплодар, Одеська область (Україна) 40 834,65 грн.
Умови поставки EXW відповідно до правил Інкотермс в редакції 2010 року означають, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо).
Отже, після передання (завантаження) на заводі Товару у розпорядження перевізника, з яким Покупець (позивач) уклав відповідний договір перевезення, Продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання.
26.05.2023 контрагент позивача на своєму заводі в Італії (вул.. дель Фануччо, 128, Мікрорайон Марліа, 55014, Капаннорі (провінція Лукка), Італія) передав перевізнику - ТОВ «ДН ТРАНС», придбаний товар для доставки з з icP / industria cartaria Pieretti spa до м. Теплодар, Одеська область.
За таких обставин, суд вважає необґрунтованою визначену митним органом підставу для прийняття спірного рішення, як: у інвойсі № SIT02-23-VEX0619 від 26.05.2023 вказано умовами поставки EXW, проте не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця.
З наведених документів достеменно встановлюється, що відповідальність за втрату товару перейшла від Продавця до Покупця після його завантаження в автомобіль перевізника та витрати на транспортування у сумі 94 184,65 грн поніс Покупець - позивач.
Щодо невідповідності даних інвойсу, зазначеного в платіжній інструкції, інвойсу від 26.05.2023, суд акцентує увагу відповідача на тому, що така платіжна інструкція митним законодавством взагалі не відноситься до документів, що підтверджують митну вартість товару.
Частина 2 статті 53 МК України визначає, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу)».
Умови оплати товару є вільним вибором сторін договору як і умова встановлення предоплат, післяплат чи часткових оплат.
Суд зазначає, що умови оплати за товар не впливають на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, що викладені у постановах від 17.04.2018 по справі №815/329/17 та від 26.11.2020 по справі №540/2455/19.
Щодо вартості завантаження та розвантаження товару, суд звертає увагу відповідач на тому, що в інвойсі від 26.05.2023 зазначена вартість за послуги укладки на піддони (216 євро) яка була включена до загальної вартості за товар (12 034,95 євро). Розвантаження (вивантаження) не передбачене Договором-замовленням на перевезення вантажів, а лише вказано адресу вантажоодержувача (ТОВ «БЛУМІ») та розвантаження товару - Україна, Одеська область, м. Теплодар, Промзона, вул. Кордона, 7, номер телефону контактної особи.
Отже, очевидним є, що розвантаження привезеного товару здійснює сам Покупець Товару - позивач, власними ресурсами та без понесення додаткових витрат.
Щодо посилань відповідача у спірному рішенні на те, що у прайс-листі від 17.04.2023 наявне посилання на проформу інвойс № 1409 від 17.04.2023 це передбачає, що дана цінова пропозиція індивідуальна та не стосується усіх учасників ринку, суд зазначає.
Так, до переліку додаткових документів, визначених частиною 3 статті 53 МК України входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.
Водночас, положення цієї статті передбачають можливість надання на підтвердження митної вартості товарів не лише прайс-листа виробника, а й інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, до яких, зокрема, можна віднести й прайс-лист продавця товару.
Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, який на практиці частіше використовується для зазначення цін на перелік послуг.
Отже, прайс-лист є документом довільної форми й чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд; наявність же чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів) лише сама по собі не може свідчити про заниження митної вартості товарів.
Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду у постанові від 29.04.2021 у справі №815/2932/18 та від 08.12.2022 у справі №420/2792/19.
Відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини десятої статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Тобто у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.
Аналогічна правова позиція була висловлена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.01.2019 у справі № 815/6794/17 та у справі № 160/8775/18 від 18.12.2019, що враховує суд в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.
Повертаючись до обставин справи, судом вище було встановлено, що вартість упаковки та пакувальних матеріалів включена до ціни товару, що встановлено пунктом 2 Контракту (а.с.11), тому доводи митного органу в цій частині (відсутні відомості про вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт) взагалі є безпідставними.
Отже, надані ТОВ «БЛУМІ» документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. Одеською митницею при прийнятті оскаржуваного рішення не було надано жодних доказів недостовірності заявленої ТОВ «БЛУМІ» вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
При цьому розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.
На переконання суду правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.
Так, принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 року по справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер'їлдіз проти Туреччини).
За встановлених обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів.
В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Відтак, наявність в оскаржуваному рішенні припущень митного органу свідчить про його невмотивованість.
З огляду на викладене, митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.
При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.
Митний орган зобов'язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також необхідно врахувати, що в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення є необґрунтованими, а відтак позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «БЛУМІ» є такими, що підлягають задоволенню.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір за подання даної позовної заяви у сумі 5368,00 грн (платіжне доручення №26525 від 21.06.2023 та платіжне доручення №26524 від 21.06.2023).
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БЛУМІ» судового збору у розмірі 5368,00 грн.
Керуючись ст.ст. 8, 9, 72, 77, 80, 134, 142, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «БЛУМІ» - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000395/2 від 31.05.2023.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/000813.
Стягнути з Одеської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БЛУМІ» судовий збір у розмірі 5368,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «БЛУМІ» (65031, м. Одеса, вул. Київське шосе, 2, код ЄДРПОУ 39215751);
Відповідач - Одеська митниця (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-а, код ЄДРПОУ 44005631).
Суддя Олена СКУПІНСЬКА