Справа № 420/23456/23
УХВАЛА
19 вересня 2023 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Скупінська О.В., розглянувши заяву представника позивача - адвоката Єрьоміної В.А., про усунення недоліків позовної заяви по справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (65044, м. Одеса, вул. Пироговська, 6, код ЄДРПОУ 08402040) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду 06 вересня 2023 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якій позивач просить суд:
1. Визнати протиправною відмову Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки у виготовленні та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нової довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , розрахованого відповідно до вимог ст. 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених військової служби, та деяких 3 інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2270,00 грн), встановленого законом на 01.01.2021 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до Постанови №704, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, які встановлені на 2021 рік для проведення з 01.02.2021 року перерахунку основного розміру пенсії;
2. Зобов'язати Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нову довідку про розміри грошового забезпечення ОСОБА_1 , станом на 01.01.2021 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2270,00 грн), встановленого законом на 2021 рік на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до Постанови №704, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у відповідності до рішення Міністра оборони України, доведеного телеграмою від 27.01.2021 № 248/612 щодо нарахування надбавки за особливості проходження військової служби в розмірі 65 відсотків посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років та щомісячної премії, для здійснення обчислення та перерахунку пенсії з 1 лютого 2021 року.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію, призначену згідно вимог частини 3 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» із сум грошового забезпечення. Вважаючи, що визначення посадового окладу і окладу за військовим званням у 2021 році повинно бути визначено шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нову довідку про розмір його грошового забезпечення, станом на 01.01.2021 для проведення з 01.02.2021 перерахунку основного розміру пенсії. Листом від 12.06.2023 відповідач повідомив про відсутність підстав для складання оновлених довідок про розмір грошового забезпечення осіб, звільнених з військової служби для обчислення пенсії.
Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Ухвалою судді від 11.09.2023 позовну заяву ОСОБА_1 , було залишено без руху та надано строк на усунення недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з наданням доказів поважності причин його пропуску.
14.09.2023 до суду надійшла заява (вх..№ЕС/10433/23) адвоката позивача - Єрьоміної В.А., про усунення недоліків позовної заяви з проханням вважати поважною причину пропуску процесуального строку на подання позову та поновити пропущений з поважних причин строк звернення ОСОБА_1 до суду з позовом до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Подану заяву представник позивача - адвокат Єрьоміна В.А., обґрунтовує неможливістю обмеження шестимісячним строком звернення до суду, у межах якого особа може реалізувати своє право на захист. В даному випадку позивач дізнався про порушення своїх прав відповідачем з моменту отримання позивачем відмови відповідача у видачі довідки для перерахунку пенсії. Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 06 грудня 2022 року у справі №711/8648/17 дійшов висновку, що право позивача щодо перерахунку пенсії є абсолютним та не може бути обмежено будь-яким строком у силу вимог частини третьої статті 51 Закону України №2262-ХІІ. З огляду на викладене, дата, з якої у позивача виникли підстави для перерахунку пенсії, а саме 01 січня відповідного року, жодним чином не впливає на факт порушення прав позивача шляхом відмови відповідача у видачі та направленні відповідної довідки, тобто строк звернення до суду не є пропущеним.
Дослідивши отриману заяву, надавши правову оцінку викладеним в ній доводам, суддя приходить до висновку, що недоліки позовної заяви позивачем не усунуто з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Предметом розгляду даної справи є відмова відповідача підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2021 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Верховний Суд у постанові від 12.04.2023 у справі № 380/14933/22 зазначив, що відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з наступними змінами та доповненнями, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 14.
Наведена норма вказує на те, що грошове забезпечення осіб, які отримають пенсію відповідно до Закону №2262 повинно змінюватись щороку з 1 січня, у разі зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Як наслідок, саме з цією датою пов'язується визначення Кабінетом Міністрів України, умов та розмірів перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону. України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
З урахуванням викладеного, позивач повинен був дізнатися про порушення свого права на перерахунок пенсії з 01.02.2021, в тому числі і відсутності сформованої довідки, як складової в алгоритмі згаданого перерахунку, в березні 2021 року - місяці наступного за місяцем (лютий) в якому повинен був бути проведений перерахунок пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2021 року. Отримавши в березні пенсійне забезпечення у тому самому розмірі, без змін зумовлених зміною розміру прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб, позивач дізнався про порушення свого права.
Як було встановлено в ухвалі від 11.09.2023, строк на звернення до суду з приводу довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021 ОСОБА_1 пропустив.
Суддя акцентує увагу позивача на тому, що у справі №420/8355/22 Верховний Суд в своїй постанові від 20.07.2023, на яку заявник посилається в заяві від 14.09.2023, не вирішував питання строку звернення до суду з вимогами про надання довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня, а розглядалось питання строку звернення до суду щодо невиплати пенсії за період з 1 липня 2016 року по 1 липня 2021 року.
Також, у справі № 400/751/23 судами не вирішувались питання строків на звернення до суду, а розглядалась саме право на отримання таких довідок.
В той же час, питання строків звернення особи до суду з наведеними вимогами було розглянуте та вирішено Верховним Судом в постанові від 12.04.2023 у справі № 380/14933/22, висновки якого судом викладені в ухвалі від 11.09.2023 про залишення позовної заяви без руху.
Щодо решти посилань позивача, суд зазначає таке.
Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі Bellet v. France від 4 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).
Також Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», № 35787/03, п. 29).
При цьому Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний же формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
Отже, надмірний формалізм та надмірна гнучкість повинні перебувати у певному балансі під час розгляду та вирішення судом справ. Сам по собі інститут строку звернення до адміністративного суду має на меті полегшення надання учасниками адміністративного процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних правовідносин.
Запроваджений в КАС України інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Іншими словами, обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин, саме тому його застосування не може свідчити про надмірний формалізм.
Крім того, правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід'ємною складовою верховенства права. Отже, встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
У деяких рішеннях ЄСПЛ наголошується, що тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин; при цьому, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (справа «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А.» проти Іспанії», п. 109 ).
Отже, не заперечуючи наявності дискреційних повноважень у національних судів щодо вирішення питання про поновлення строку на звернення до суду, апеляційне чи касаційне оскарження, ЄСПЛ підкреслює, що останні повинні визначити, чи виправдовують підстави для подібного продовження строків втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує межі розсуду суду ні в тривалості, ні в підставах для визначеності подовжених строків (справа «Безруков проти Росії», п. 34).
Підсумовуючи викладене, у заяві про поновлення пропущеного процесуального строку від 14.09.2023 взагалі не наведені обставини в розумінні КАС України, а лише нормативні висновки Верховного Суду, національного законодавства та ЄСПЛ, що не є підставами для поновлення строку звернення до суду.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог КАС України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Позивачем на підтвердження зазначених обставин належних та відповідних доказів не надано.
У Рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 25.01.2000 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.
Реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, а тому не реалізація цього права є наслідком його власної поведінки.
Виходячи з висновків Верховного Суду у постанові від 12.04.2023 у справі № 380/14933/22 (реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Нереалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача), суд не вбачає підстав для задоволення заяви представника позивача - адвоката Єрьоміної В.А., про поновлення строку на звернення до суду.
За таких обставин, суддя вважає, що наведені у заяві про поновлення строку звернення до суду підстави щодо поважності причин пропуску такого строку не є поважними для поновлення позивачеві пропущеного строку на звернення до суду.
Відповідно до ч.2 ст.123 КАС України якщо заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
За змістом пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Згідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
При таких обставинах, в силу положень п.1 ч.4 ст.169 та ч.2 ст.123 КАС України, враховуючи що позивачем не усунуто недоліки адміністративного позову, позовну заяву в частині вимог щодо довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022 слід повернути позивачу.
Керуючись ст. ст. 123, 169, 248, 294, 295 КАС України, суддя
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Єрьоміної В.А., від 14.09.2023 (вх..№ЕС/10433/23) про поновлення пропущеного строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Направити позивачеві копію цієї ухвали разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Копію позовної заяви залишити в суді.
Роз'яснити позивачу що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Олена СКУПІНСЬКА