Справа № 420/17661/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2023 року Одеський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Левчук О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 23 червня 2023 року № 311577 про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 01 червня 2009 року №311577, виданого громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області, ЄДРПОУ 37811384 поновити дію посвідки на постійне проживання від 19 травня 2020 року № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 та дію його реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області направити в Адміністрацію державної прикордонної служби інформацію про протиправність і скасування рішення 23 червня 2023 року № 311577 про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 01 червня 2009 року №311577 та поновлення дії посвідки на постійне проживання від 19 травня 2020 року № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що оскаржуване рішення було прийнято необґрунтовано, небезсторонньо, недобросовісно, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації. У листі ГУ ДМС України в Одеській області від 04.07.2023 р. було вказано, що дозвіл на імміграцію було скасовано, оскільки на адресу імміграційної служби надійшов лист Департаменту контррозвідки Служби безпеки України, у зв'язку з тим, що на думку СБУ, дії ОСОБА_1 становлять загрозу національної безпеки України, так як зазначений іноземець раніше потрапляв в поле зору органів СБ України як особа, причетна до здійснення розвідувально-підривної, а також іншої протиправної діяльності, що несе загрозу національним інтересам та безпеці України. Між тим, позивач вважає вказану причину надуманою, непідтвердженою та такою, що не відповідає дійсності, оскільки проживаючи в Україні на протязі більше 20 років ніколи не потрапляв в поле зору навіть правоохоронних органів, будь-яких порушених кримінальних справ відносно нього ніколи не порушувалось, що підтверджується витягом від 19.08.2022 р. пор відсутність притягнення позивача до кримінальної відповідальності. Оспорюване рішення позбавляє позивача, який є батьком двох дітей та чоловіком дружини, які є громадянами України, можливості спілкуватись зі своєю сім'єю, що є втручанням в його особисте життя отже порушує немайнові права, які визначені законодавством. Надана СБУ інформація про те, ще позивач раніше потрапляв в поле зору органів СБ України як особа, причетна до здійснення розвідувально-підривної, а також іншої протиправної діяльності сама по собі є суперечливою, так як в ній вказано, що позивач займався і розвідувально-підривною діяльністю і якоюсь іншою протиправною діяльністю, без визначення якою саме. Крім того, територіальний орган ДМС, який скасовував дозвіл фактично не розглядав, не вивчав інформацію, вказану в листі Департаменту контррозвідки СБУ та не запрошував позивача для надання пояснень, що в даному випадку було необхідно, оскільки інформація в цьому листі була суперечливою та не була підкріплена жодним належним та допустимим доказом.
Представником Головного управління ДМС України в Одеській області до суду надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що підставою для скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання стало вмотивоване подання, яке надійшло 15.06.2023 року до ГУ ДМС в Одеській області листом ДСІОБГ ДМС від Департаменту контррозвідки СБУ від 08.06.2023 року. У зазначеному клопотанні міститься вимога про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання громадянину російської федерації ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що дії вказаної особи становлять загрозу національній безпеці України. СБУ розцінює діяльність позивача як одну з потенційних загроз національній безпеці, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян та інших осіб, які знаходяться на території України та здійснює вплив на загострення криміногенної обстановки в Україні в цілому. Тобто, подання підготовлене в межах компетенції, визначеної ЗУ «Про Службу безпеки України». Крім того, позивачем не оскаржувалось ані в адміністративному, а ні в судовому порядку правомірність подання Департаментом контррозвідки СБУ та не перевірялась достовірність встановлених в ньому обставин. Подання від 08.06.2023 року не викликає сумнівів у ГУ ДМС України в Одеській області, а отже мотивувальна складова прийнятого рішення має місце бути. ГУ ДМС України в Одеській області всебічно проаналізовано наявні матеріали особової справи і прийнято законне рішення. Таким чином, скасовуючи дозвіл на імміграцію та посвідку на постійне проживання в України позивача, Головне управління ДМС України в Одеській області діяло у межах діючого законодавства та вказане рішення є правомірним.
Представником позивача до суду надано відповідь на відзив, в якій представник позивача вказав, що поведінка відповідача щодо обгрунтування свого рішення в цій справі є недобросовісною та суперечить його попереднім мотивам, з яких він скасував дозвіл на імміграцію, що позбавило позивача права на правовий захист щодо вказаних необгрунтованих мотивів. При цьому, відповідач не навів мотивів з яких він не перевіряв цю інформацію в СБУ та з яких він не надав можливість ОСОБА_1 права на надання пояснень, заперечень з цього приводу. Надісланий відповідачу лист/подання Департаменту контррозвідки СБУ сам по собі містить в собі суперечливу інформацію, яка навіть частково ґрунтується на припущенні. Відповідач підтверджує, що ним не було проведено ніякої додаткової перевірки чи валідації інформації, вказаної в листі СБУ. Отже, відповідач визнав, що він прийняв оскаржуване рішення, керуючись не об'єктивними даними або фактами, а лише на основі своїх суб'єктивних вражень або "почуттів".
Ухвалою суду від 18 липня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 21 липня 2023 року відмовлено в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову від 19.07.2023 року (вхід. № 24186/23) у повному обсязі.
Ухвалою суду від 05 вересня 2023 року відмовлено в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову від 08.08.2023 року (вхід. № 27052/23) у повному обсязі.
Ухвалою суду від 18 вересня 2023 року відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів по справі.
Ухвалою суду від 18 вересня 2023 року відмовлено в задоволенні заяви представника позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.
01 червня 2009 року Головним управлінням МВС України в Одеській області прийнято рішення про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянину РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 99).
19 травня 2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 видано посвідку на постійне проживання в Україні № НОМЕР_1 (а.с. 12).
15 червня 2023 року до Головного управління ДМС України в Одеській області надійшло подання Департаменту контррозвідки Служби безпеки України про скасування дозволу на імміграцію громадянину російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 122-124).
23 червня 2023 року Головним управлінням ДМС України в Одеській області складено висновок про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину російської федерації ОСОБА_1 (а.с. 127-130).
23 червня 2023 року Головним управлінням ДМС України в Одеській області прийнято рішення № 311577 про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 01.06.2009 № 311577 (а.с. 119).
23 червня 2023 року Головним управлінням ДМС України в Одеській області прийнято рішення № 51012500072052 про скасування посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 (а.с. 120).
Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначає Закон України «Про імміграцію».
Згідно ст. 1 ЗУ «Про імміграцію» імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається, зокрема, одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.
Згідно п. 12 ЗУ «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.
Відповідно до ст. 13 ЗУ «Про імміграцію» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.
Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначає Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 р. № 1983.
Відповідно до п. 21 Порядку № 1983 дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу. Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.
Згідно п. 22 Порядку № 1983 для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України “Про імміграцію”, що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу. У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України “Про імміграцію”, що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
Відповідно до п. 1 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 р. № 321, посвідка на постійне проживання - є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.
Згідно п. 64, 65 Порядку № 321 посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі: 1) скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статті 12 Закону України “Про імміграцію”; 2) отримання даних з баз даних Реєстру, відповідних автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз інших державних органів або інформації від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу, який у межах наданих йому повноважень забезпечує дотримання вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інформації про те, що посвідку видано на підставі неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів; 3) в інших випадках, передбачених законом. Рішення про скасування посвідки приймається керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п'яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її скасування.
З матеріалів справи вбачається, що 23 червня 2023 року Головним управлінням ДМС України в Одеській області прийнято рішення № 311577 про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 01.06.2009 № 311577, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про імміграцію» (а.с. 119).
При цьому, 15.06.2023 року до Головного управління ДМС України в Одеській області надійшло подання Департаменту контррозвідки Служби безпеки України про скасування дозволу на імміграцію громадянину російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому зазначено, що громадянин російської федерації ОСОБА_1 раніше потрапляв в поле зору органів СБ України, як особа, причетна до здійснення розвідувально-підривної, а також іншої протиправної діяльності, що несе загрозу національним інтересам та безпеці України. Зазначений іноземець систематично відвідує територію росії, ТОТ АР Крим, де здійснює підприємницьку та побутову діяльність, підтримує стійкі зв'язки з представниками транснаціональних організованих злочинних угрупувань та співробітниками спецслужб росії. Відомо, що правоохоронні органи рф, ймовірно мають вплив на ОСОБА_1 , оскільки останній є залежним від неї в економічній та міграційній сферах. Вказана особа володіє авторитетом в середовищі етнічних вірменів на території нашої держави, що може використовуватися російськими спецслужбами з метою створення умов для лобіювання інтересів і позицій впливу рф у південних регіонах України. Також повідомлено, що загрози національній безпеці України та відповідні пріоритети державної політики у сферах національної безпеки і оборони визначають у Стратегії національної безпеки України, Стратегії воєнної безпеки України, Стратегії кібербезпеки України, інших документах з питань національної безпеки і оборони, які схвалюються Радою національної безпеки і оборони України і затверджуються указами Президента України. Указом Президента України від 14.09.2020 № 329/2020 введено в дію Стратегію національної безпеки України, якою визначено, що одними із загроз національній безпеці є поширення тероризму і міжнародної злочинності, зокрема у кіберпросторі, наркоторгівлі, торгівлі людьми, релігійного та ідеологічного фундаменталізму та екстремізму, підживлюваного з-за кордону, сепаратизму, нелегальної міграції, легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (п. 10 Стратегії) (а.с. 122-124).
Указом Президента України від 14.09.2020 року № 329/2020 введено в Стратегію національної безпеки України, відповідно до п. 19 якої Спеціальні служби іноземних держав, насамперед Російської Федерації, продовжують розвідувально-підривну діяльність проти України, намагаються підживлювати сепаратистські настрої, використовують організовані злочинні угруповання і корумпованих посадових осіб, прагнуть зміцнити інфраструктуру впливу.
Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 р.
Так, відповідно до ст. 1 ЗУ «Про національну безпеку України» національна безпека України - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз; загрози національній безпеці України - явища, тенденції і чинники, що унеможливлюють чи ускладнюють або можуть унеможливити чи ускладнити реалізацію національних інтересів та збереження національних цінностей України.
Згідно ст. 3 ЗУ «Про національну безпеку України» державна політика у сферах національної безпеки і оборони спрямована на захист: людини і громадянина - їхніх життя і гідності, конституційних прав і свобод, безпечних умов життєдіяльності; суспільства - його демократичних цінностей, добробуту та умов для сталого розвитку; держави - її конституційного ладу, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності; території, навколишнього природного середовища - від надзвичайних ситуацій. Основними принципами, що визначають порядок формування державної політики у сферах національної безпеки і оборони, є: 1) верховенство права, підзвітність, законність, прозорість та дотримання засад демократичного цивільного контролю за функціонуванням сектору безпеки і оборони та застосуванням сили; 2) дотримання норм міжнародного права, участь в інтересах України у міжнародних зусиллях з підтримання миру і безпеки, міждержавних системах та механізмах міжнародної колективної безпеки; 3) розвиток сектору безпеки і оборони як основного інструменту реалізації державної політики у сферах національної безпеки і оборони. Фундаментальними національними інтересами України є: 1) державний суверенітет і територіальна цілісність, демократичний конституційний лад, недопущення втручання у внутрішні справи України; 2) сталий розвиток національної економіки, громадянського суспільства і держави для забезпечення зростання рівня та якості життя населення; 3) інтеграція України в європейський політичний, економічний, безпековий, правовий простір, набуття членства в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору, розвиток рівноправних взаємовигідних відносин з іншими державами.
Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про національну безпеку України» у межах повноважень, наданих відповідно до Конституції України, сектор безпеки і оборони підлягає демократичному цивільному контролю (далі - цивільний контроль). Система цивільного контролю складається з контролю, що здійснюється Президентом України; контролю, що здійснюється Верховною Радою України; контролю, що здійснюється Радою національної безпеки і оборони України; контролю, що здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; судового контролю; громадського нагляду. Предметом цивільного контролю є: 1) дотримання вимог Конституції і законів України у діяльності органів сектору безпеки і оборони, недопущення їх використання для узурпації влади, порушення прав і свобод людини і громадянина; 2) зміст і стан реалізації стратегій, доктрин, концепцій, державних програм та планів у сферах національної безпеки і оборони; 3) стан правопорядку в органах сектору безпеки і оборони, їх укомплектованість, оснащеність сучасним озброєнням, військовою і спеціальною технікою, забезпеченість необхідними запасами матеріальних засобів та готовність до виконання завдань за призначенням у мирний час та в особливий період; 4) ефективність використання ресурсів, зокрема бюджетних коштів, органами сектору безпеки і оборони.
Згідно ст. 12 ЗУ «Про національну безпеку України» сектор безпеки і оборони України складається з чотирьох взаємопов'язаних складових: сили безпеки; сили оборони; оборонно-промисловий комплекс; громадяни та громадські об'єднання, які добровільно беруть участь у забезпеченні національної безпеки. Функції та повноваження складових сектору безпеки і оборони визначаються законодавством України. До складу сектору безпеки і оборони входять: Міністерство оборони України, Збройні Сили України, Державна спеціальна служба транспорту, Міністерство внутрішніх справ України, Національна гвардія України, Національна поліція України, Державна прикордонна служба України, Державна міграційна служба України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Служба безпеки України, Антитерористичний центр при Службі безпеки України, Служба судової охорони, Управління державної охорони України, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України, Апарат Ради національної безпеки і оборони України, розвідувальні органи України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну військово-промислову політику.
Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про національну безпеку України» Служба безпеки України є державним органом спеціального призначення з правоохоронними функціями, що забезпечує державну безпеку, здійснюючи з неухильним дотриманням прав і свобод людини і громадянина: 1) протидію розвідувально-підривній діяльності проти України; 2) боротьбу з тероризмом; 3) контррозвідувальний захист державного суверенітету, конституційного ладу і територіальної цілісності, оборонного і науково-технічного потенціалу, кібербезпеки, інформаційної безпеки держави, об'єктів критичної інфраструктури; 4) охорону державної таємниці.
Згідно ст. 5 ЗУ «Про контррозвідувальну діяльність» спеціально уповноваженим органом державної влади у сфері контррозвідувальної діяльності є Служба безпеки України. Правоохоронні та інші органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації України, незалежно від форми власності, в межах, визначених законами України та іншими нормативно-правовими актами, сприяють органам і підрозділам Служби безпеки України у проведенні контррозвідувальної діяльності в інтересах забезпечення державної безпеки.
Відповідно до ст. 24 ЗУ «Про Службу безпеки України» Служба безпеки України відповідно до своїх основних завдань зобов'язана, зокрема, брати участь у розробці заходів і вирішенні питань, що стосуються в'їзду в Україну та виїзду за кордон, перебування на її території іноземців та осіб без громадянства, прикордонного режиму і митних правил, приймати рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства, про скорочення строку тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства на території України, про примусове повернення іноземця або особи без громадянства в країну походження або третю країну.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для направлення Департаментом контррозвідки Служби безпеки України подання до ГУ ДМС в Одеській області, яке ґрунтувалось на результатах перевірочних заходів, послугувало те, що громадянин російської федерації ОСОБА_1 раніше потрапляв в поле зору органів СБ України, як особа, причетна до здійснення розвідувально-підривної, а також іншої протиправної діяльності, що несе загрозу національним інтересам та безпеці України. Зазначений іноземець систематично відвідує територію росії, ТОТ АР Крим, де здійснює підприємницьку та побутову діяльність, підтримує стійкі зв'язки з представниками транснаціональних організованих злочинних угрупувань та співробітниками спецслужб росії. Відомо, що правоохоронні органи рф, ймовірно мають вплив на ОСОБА_1 , оскільки останній є залежним від неї в економічній та міграційній сферах. Вказана особа володіє авторитетом в середовищі етнічних вірменів на території нашої держави, що може використовуватися російськими спецслужбами з метою створення умов для лобіювання інтересів і позицій впливу рф у південних регіонах України.
Таким чином, подання Департаменту контррозвідки Служби безпеки України про скасування дозволу на імміграцію громадянину російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підготовлено в межах компетенції, визначеної ЗУ «Про національну безпеку України», ЗУ «Про контррозвідувальну діяльність», ЗУ «Про Службу безпеки України».
Верховний Суд в постанові від 27 травня 2021 року по справі №826/9102/18 зазначив, що Служба безпеки України, як державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України, наділена компетенцією надавати оцінку наявності в діях відповідних суб'єктів загроз (реальних та/або потенційних) національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України тощо та приймати за результатами такої оцінки відповідне рішення, спрямоване, окрім іншого, на попередження загроз, прямий або опосередкований вплив на фактори запобігання їхньому виникненню, а також локалізацію та усунення загроз.
Отже, викладена в поданні Департаменту контррозвідки Служби безпеки України інформація та встановлені ГУ ДМС в Одеській області обставини, є достатньою підставою для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну, відповідно до ст. 12 ЗУ «Про імміграцію».
При цьому, посилання представника позивача на те, що відповідач не навів мотивів з яких він не перевіряв інформацію в СБУ та з яких він не надав можливість ОСОБА_1 права на надання пояснень, заперечень з цього приводу, суд вважає неспроможними, оскільки оскаржуване рішення від 23 червня 2023 року № 311577 про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 01 червня 2009 року №311577, виданого громадянину російської федерації ОСОБА_1 прийнято на підставі висновку від 23 червня 2023 року, в якому наведені підстави для скасування дозволу імміграцію в Україну від 01 червня 2009 року №311577. При цьому, приписами Порядку № 1983 чітко визначено, що іммігранти, стосовно яких розглядається питання про скасування дозволу імміграцію запрошуються для надання пояснень у разі необхідності. Тобто, запрошення особи для надання пояснень є правом, а не обов'язком органів міграційної служби.
Крім того, позивачем під час розгляду справи не зазначено та не надано доказів, які б спростовували відомості, вказані у поданні Департаменту контррозвідки Служби безпеки України про скасування дозволу на імміграцію в Україні.
Також, доводи позивача щодо того, що оспорюване рішення є втручанням в його особисте та сімейне життя та порушує немайнові права, які визначені законодавством, суд не приймає до уваги, оскільки, бажання іноземця чи особи без громадянства зберегти свої сімейні права та дотримуватися прав та законних інтересів дитини покладає саме на цю особу передбачені діючим законодавством обов'язки, вказані права не можуть бути реалізовані шляхом незастосування державними органами до цієї особи наслідків незаконного перебування в Україні всупереч діючого законодавства.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постановах Верховного Суду від 23.01.2020 р. у справі № 343/2242/16, від 10.10.2019 р. у справі № 2340/2910/18, від 12.08.2020 р. у справі № 755/14023/17, від 13.10.2021 р. у справі № 263/14519/20, від 13.04.2021 р. у справі № 211/1113/18(2-а/211/91/18), від 26.01.2022 р. у справі № 200/9761/20-а).
При цьому Верховний Суд в постанові від 29 травня 2023 року по справі № 522/5683/22 зазначив, що з огляду на те, що на території України з 24.02.2022 триває військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, здійснення міграційним органом посиленого контролю у сфері дотримання іноземцями та особами без громадянства міграційного законодавства України є необхідним, виправданим, таким, у якому існує нагальна потреба та, що відповідає легітимній меті його здійснення - ефективного реагування держави на загрози її безпеці.
Таким чином, при прийнятті рішення від 23 червня 2023 року № 311577 про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 01 червня 2009 року №311577, виданого громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 23 червня 2023 року № 311577 про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 01 червня 2009 року №311577, виданого громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до п. 23 ч. 1 ст. 4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Таким чином, оскільки позовні вимоги про зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, ЄДРПОУ 37811384 поновити дію посвідки на постійне проживання від 19 травня 2020 року № 900034792 на ім'я ОСОБА_1 та дію його реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області направити в Адміністрацію державної прикордонної служби інформацію про протиправність і скасування рішення 23 червня 2023 року № 311577 про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 01 червня 2009 року №311577 та поновлення дії посвідки на постійне проживання від 19 травня 2020 року № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 , є похідними вимогами, тому підстави для їх задоволення також відсутні.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
На підставі вищевикладеного, розглянувши справу в межах позовних вимог, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 8, 9, 12, 77, 90, 132, 139, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37811384, адреса місцезнаходження:65045, м. Одеса, вул. Преображенська, 44) про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 23 червня 2023 року № 311577 про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 01 червня 2009 року №311577, виданого громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, ЄДРПОУ 37811384 поновити дію посвідки на постійне проживання від 19 травня 2020 року № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 та дію його реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області направити в Адміністрацію державної прикордонної служби інформацію про протиправність і скасування рішення 23 червня 2023 року № 311577 про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 01 червня 2009 року №311577 та поновлення дії посвідки на постійне проживання від 19 травня 2020 року № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 , в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.
Суддя О.А. Левчук
.