Справа № 420/228/19
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2023 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Білостоцького О.В.
При секретарі: Носач В.О.
За участю сторін:
Представника позивача: Попаз Ю.І.
Відповідача: не з'явилась
розглянувши у підготовчому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про зобов'язання ОСОБА_1 привести самочинний об'єкт будівництва за адресою: АДРЕСА_1 у відповідність до договору дарування №11284 від 31.12.2004 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради було зазначено, що відповідач виконала будівництво 2-х поверхового житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 без отримання права на виконання будівельних робіт, чим порушила положення Законів України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за №466 від 13.04.2011 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.06.2019 року в адміністративній справі №420/228/19, залишеного без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2019 року, в задоволенні позовних вимог Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради було відмовлено у повному обсязі (т. 1 а.с. 161-168, 234-239).
Не погодившись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду.
Постановою Верховного Суду від 21.10.2020 року (т. 2 а.с. 63-72) касаційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради було задоволено частково, скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.06.2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2019 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
04.11.2020 року адміністративна справа №420/228/19 надійшла з Верховного Суду до Одеського окружного адміністративного суду.
Відповідно до вимог статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України та за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, адміністративну справу №420/228/19 було передано на розгляд судді Одеського окружного адміністративного суду Білостоцькому О.В.
Ухвалою суду від 09.11.2020 року у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.
Ухвалою суду від 14.01.2021 року подальший розгляд справи було вирішено проводити в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.
15.02.2021 року, 03.06.2021 року, у справі були проведені підготовчі судові засідання, в яких приймав участь представник позивача, який надав пояснення по суті спірних правовідносин та додаткові письмові докази в їх обґрунтування.
03.06.2021 року ухвалою суду підготовче провадження у справі було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 19.07.2021 року адміністративний позов Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії було залишено без розгляду через неприбуття представника позивача до судового засідання без поважних причин.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2021 року за апеляційною скаргою Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19.07.2021 року було скасовано та направлено адміністративну справу №420/228/19 до суду 1-ї інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою суду від 06.12.2021 року позовну заяву Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_1 було прийнято до розгляду, у справі було відкрито загальне позовне провадження із призначенням підготовчого судового засідання на 05.01.2022 року.
Ухвалою суду від 05.01.2022 року провадження у справі №420/228/19 було зупинено на підставі п.6 ч.2 ст. 236 КАС України та в подальшому поновлено 11.09.2023 року.
11.09.2023 року у підготовчому судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та наполягала на їх задоволенні з підстав, викладених у адміністративному позові.
Відповідач до підготовчого судового засідання повторно не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином та своєчасно, а тому судом у відповідності до положень ст. 205 КАС України було вирішено проводити підготовче судове засідання за фактичною явкою сторін.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
Згідно договору дарування №11284 року від 31.12.2022 року (т. 1 а.с. 103), посвідченого приватним нотаріусом Пачевою І.І., ОСОБА_1 набула право власності на домоволодіння з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , яке складається в цілому з одного кам'яного житлового будинку під літ. «А», житловою площею 97,7 кв.м., та надвірних споруд, а саме: І - мостіння, № 1-3 - огорожа, розташованих на земельній ділянці, площею 590 кв.м.
Право власності ОСОБА_1 на вказане домоволодіння підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №7171636 від 05.05.2005 року, витягом з Державного реєстру правочинів №630232 від 31.12.2004 року (т. 1 а.с. 104-107), а також технічним паспортом (т. 1 а.с. 108-115) на садибний (індивідуальний) житловий будинок №166доп-112-21239 від 01.08.2013 року, що виданий комунальним підприємством «БТІ» Одеської міської ради.
16.05.2018 року, при проведенні моніторингу Малиновського району м. Одеси було складено службову записку (т. 1 а.с. 16) головним спеціалістом інспекційного відділу №2 Постернаком А.М., про факт виявлення будівельних робіт з будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Так, згідно даних Єдиного реєстру документів, що дають право виконання підготовчих та будівельних робіт, які засвідчують прийняття експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, станом на 16.05.2018 року була відсутня інформація щодо документів, які дають право на виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 .
З огляду на зазначене представником Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, згідно направлення для проведення планового (позапланового) заходу №000616 від 16.05.2018 року, було проведено позапланову перевірку стосовно дотримання вимог містобудівного законодавства за адресою: АДРЕСА_1 . Під час виїзду на місце, враховуючи надані та пред'явлені документи, встановлено, що власником домоволодіння за вказаною адресою є ОСОБА_1 .
Під час вищезазначеної перевірки було встановлено, що відповідач здійснювала будівництво нового житлового будинку (під літерою «Ж» згідно наданого технічного паспорту) за вищевказаною адресою, а саме: проводила роботи з будівництва другого поверху, з улаштуванням покрівлі та утепленням фасадів другого поверху будинку.
Водночас, під час проведення перевірки ОСОБА_1 не було надано будівельного паспорту на будівництво нового житлового будинку та документів, які давали б право на виконання будівельних робіт за даною адресою.
З огляду на встановлені порушення, органами державного архітектурно-будівельного контролю було складено акт №000616 від 18.05.2023 року; протокол про адміністративне правопорушення від 18.05.2023 року відповідно до ч.4 ст. 96 КУпАП; та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил №274/18 від 18.05.2023 року (т. 1 а.с. 19-48).
У приписі від 18.05.2018 року вимагалося усунути порушення вимог містобудівного законодавства у термін до 18.07.2018 року, шляхом отримання відповідачем права на виконання будівельних робіт, або приведення об'єкту у відповідність до договору дарування №11284 від 31.12.2004 року. Окрім того, у приписі вимагалося обов'язково повідомити Управління про виконання вимог вказаного припису у термін до 18.07.2018 року.
01.06.2018 року була винесена постанова №340/18 (т. 1 а.с. 51-57) по справі про адміністративне правопорушення, в якій ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення.
Надалі, у зв'язку з необхідністю виконання вимог припису №274/18, 22.10.2018 року представником Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, відповідно до направлення для проведення планового (позапланового) заходу №001382 від 16.10.2018 року, було проведено перевірку щодо дотримання ОСОБА_1 вимог містобудівного законодавства за адресою: АДРЕСА_1 , під час якої було встановлено, що будівельні роботи завершені та фактично вже не проводяться, а вказані порушення у приписі №274/18 від 18.05.2018 року відповідачем не усунуті.
З огляду на виявлене представником Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради було складено акт перевірки №001382 від 22.10.2018 року та протокол про адміністративне правопорушення від 22.10.2018 року відповідно ч.1 ст. 188-42 КУпАП (т. 1 а.с. 63-97).
05.11.2019 року була винесена постанова №768/18 по справі про адміністративне правопорушення, в якій ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 188-42 КУпАП та накладено штраф в розмірі 6 800 грн.
Таким чином, за твердженням представника позивача, ОСОБА_1 не було виконано вимог припису Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради №274/18 від 18.05.2018 року, а саме: не отримано право на виконання будівельних робіт з будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , або не приведено об'єкт у відповідність до договору дарування №11284 від 31.12.2004 року, чим порушено п.п. «а», «б» п. 3 ч. 3 ст. 41 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» та п.п. 3 п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України №553 від 23.05.2011 року «Про затвердження порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю».
Згідно положень пункту 1 частини 1 статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011року №3038-VI замовник має право виконувати будівельні роботи після подання ним повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України.
Абзацом 1 частини 2 ст. 36 того ж Закону заборонено виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок їх виконання.
Статтею 41 ЗУ №3038-VI визначено, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право: 1) безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів та до об'єктів, що підлягають обов'язковому обстеженню; 2) складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; 3) у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт у випадках, визначених цим Законом.
Частино 1 статті 376 Цивільного кодексу України (далі ЦК) визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Представник Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, в обґрунтування заявлених позовних вимог у справі зазначила, що ОСОБА_1 виконала будівництво 2-х поверхового житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 , без отримання права на виконання будівельних робіт, чим порушила пункт 1 ч.1 ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», абз.1 ч.2 ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та абз.2 п.5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за №466 від 13.04.2011 року. Представник позивача також зазначила, що в технічному паспорті №166доп-112-21239 від 01.08.2013 року, що виданий комунальним підприємством «БТІ» Одеської міської ради, під літерою «Ж» зазначено самочинно збудований житловий будинок, тоді як за договором дарування ОСОБА_1 є власником одного кам'яного житлового будинку під літ. «А», житловою площею 97,7 кв.м., та надвірних споруд: І - мостіння, № 1-3 - огорожа, розташованих на земельній ділянці, площею 590 кв.м, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №7171636 від 05.05.2005 року та витягом з Державного реєстру правочинів №630232 від 31.12.2004 року.
Як вбачається з наданих до суду відповідачем документів, вона є власником земельної ділянки площею 0,0585 га та розташованого на ній домоволодіння з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , яке складається в цілому з будинку літ. «А», будинку літ. «Б», баня літ. «З», огорожа №1-8, мостіння І-ІІ, розташованих на земельній ділянці, житловою площею - 173,6 кв.м., загальна площа - 388,5 кв.м, відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) №42505772 від 13.08.2018 року, а також технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами ТОВ «Нове бюро технічної інвентаризації» від 12.06.2019 року (т. 1 а.с. 217, 218-221, 230).
Згідно отриманої вже під час розгляду справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 11.09.2023 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , житлова площа якого становить - 173,6 кв. м., а загальна площа - 388,5 кв.м.
З урахуванням наведеного у підготовчому судовому засіданні 11.09.2023 року судом було поставлено на обговорення питання щодо закриття провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 238 КАС України.
Представник позивача у судовому засіданні 11.09.2023 року заперечувала проти закриття провадження у справі №420/228/19, посилаючись на наявність у даній справі ознак саме публічно-правового спору.
Заслухавши пояснення представника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, дослідивши адміністративний позов та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини та судову практику, суд доходить висновку, що провадження в адміністративній справі №420/228/19 підлягає закриттю з огляду на наступне.
Так, згідно із положеннями ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п.п.1, 2, 7 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір, згідно п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України - це спір, у якому:
- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій;
- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг;
- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів.
Тобто, під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звертається особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі, а визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Згідно з частиною другою статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Як було зазначено у постанові Верховного Суду від 21 квітня 2021 року по справі №420/2605/20, з аналізу наведених норм права вбачається, що КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Не поширюють свою дію ці положення на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.
Визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії чи рішення суб'єкта владних повноважень.
Визначаючи предметну юрисдикцію справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Рішення суб'єкта владних повноважень, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з погляду його законності, а вимога про визнання такого рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення відповідної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного речового права (наприклад, права власності на об'єкт нерухомості), що виникло у певного суб'єкта в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.
Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.
Як було встановлено судом під час розгляду справи, державним реєстратором Антоненко Оксаною Сергіївною було здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається в цілому з будинку літ. «А», будинку літ. «Б», баня літ. «З», огорожа №1-8, мостіння І-ІІ, розташованих на земельній ділянці, житловою площею - 173,6 кв.м., загальною площею - 388,5 кв.м, відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) №42505772 від 13.08.2018 року.
З огляду на наведені вище нормативні положення не можна вважати публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом
У п. 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза "судом, встановленим законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Занд проти Австрії" зазначив, що поняття "суд, встановлений законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, який, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Статтею 183 КАС України визначено, що суд у підготовчому засіданні постановляє ухвалу про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті (частина 1). За результатами підготовчого засідання суд, зокрема, може постановити ухвалу про закриття провадження у справі (п.2 ч.2).
На підставі вищезазначеного, з огляду на процесуальні положення КАС України та судову практику Великої Палати Верховного Суду, наведене правове регулювання, підстави позову та додані докази в обґрунтування фактичних обставин справи, суд доходить висновку, що провадження у справі №420/228/19 за позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_1 не підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства та повинні вирішуватись за правилами цивільного судочинства, а тому є необхідність закриття провадження в адміністративній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.
Аналогічна правова позиція щодо правовідносин між Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради та відповідачем про зобов'язання його привести у відповідність до договору купівлі продажу самочинно збудований об'єкт будівництва, щодо якого вже наявне рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності за відповідачем, висловлена Верховним Судом у постанові від 21 квітня 2021 року по справі №420/2605/20.
Згідно з ч. 2 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
У відповідності з ч. 2 ст.132 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".
Приписами п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Судом встановлено, що при зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1921,00 грн., що підтверджується копією квитанції №69 від 25.02.2019 року (т. 1 а.с. 4).
На підставі вищезазначеного, враховуючи висновок про необхідність закриття провадження у справі, суд вважає за необхідне повернути Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради сплачений ним судовий збір.
Керуючись вимогами ст.ст. 5, 6-11, 12, 77, 90, 173-183, 238, 241-245, 248, 256, 293, 295 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
Провадження у справі №420/228/19 за позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України.
Повернути з Державного бюджету України на користь Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1 921,00 грн. за подання адміністративного позову у справі №420/228/19 згідно квитанції №69 від 25.02.2019 року.
Роз'яснити сторонам, що у разі закриття провадження в адміністративній справі повторне звернення до адміністративного суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 КАС України.
Ухвала суду може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені ст. ст. 293-295 КАС України.
Повний текст ухвали виготовлений та підписаний суддею 18 вересня 2023 року.
Суддя О.В. Білостоцький
.