МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2023 р. № 400/4805/23
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Біоносенко В. В., за участю секретаря судового засідання Дидіної А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Восток", вул. Європейська, 8,Южноукраїнськ,Миколаївська область,55001,вул. Дружби Народів, 8,Южноукраїнськ,Миколаївська область,55001
до Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна,6,Миколаїв,54001,
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.04.2023 р. №174514290704, №174314290704,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ «Восток» звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області з вимогами визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №174514290704 форми «В4» та №174314290704 форми «ПН». Свої позовні вимоги товариство обґрунтувало тим, що регулярно заявляє до бюджетного відшкодування податок на додану вартість, оскільки основним чинником від'ємного значення з ПДВ є здійснення перевезень за кордон, що оподатковуються за « 0» ставкою, та до 2022 року отримували таке відшкодування виключно за результатами камеральних перевірок. Декларування платником податків податкових зобов'язань та податкового кредиту у звітному періоді здійснюється за правилом «першої події» на підставі первинних документів та зареєстрованих в ЕРПН податкових накладних, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту. ТОВ «Восток» 22.02.2023 надано до перевірки договірні, реєстраційні, облікові та первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій з поставки та придбання товарів, робіт, послуг (податкові зобов'язання та податковий кредит), зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Щодо поставок товариством автопослуг надано рахунки на оплату/інвойси, акти надання послуг та ін., щодо придбаних на митній території товарів, робіт, послуг надано видаткові накладні, акти виконаних робіт, фіскальні чеки, акти звіряння взаємних розрахунків, платіжні інструкції, щодо ввезених на митну територію товарів надано контракти купівлі-продажу, фактури, платіжні документи про оплату товару та сплату митних платежів, митні декларації, надано обороти по рахункам бухгалтерського обліку. З наведеного вбачається, що позивач надав до перевірки всі належні , допустимі та достатні докази законності декларування за грудень 2022 року суми від'ємного значення з ПДВ, що підлягає відшкодуванню. Позивач акцентує на тому, що ні акт перевірки, ні висновок за результатами розгляду заперечень до акту перевірки не містить інформацію про заперечення відповідачем факту сплати товариством в повному розмірі усіх сум податку на додану вартість, що заявлені платником податків до бюджетного відшкодування, та/або даних про відсутність або неналежне оформлення первинної документації на підтвердження дати та факту «першої події», за якими платником податків задекларовані податкові зобов'язання та податковий кредит за грудень 2022 року. Податковою перевіркою не встановлено порушень щодо включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість у розмірі 101401,86 гривень по придбанню палива від ТОВ «ОКК-БІЗНЕС ПАРТНЕР», загальна сума операції з ПДВ 1550000 гривень. Позивач наголошує на відсутності впливу запитуваних контролюючим органом документів на розмір задекларованого у грудні 2022 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування. Відповідно до визначених товариством правил та форм, облік роботи автотранспорту, оприбуткування та списання палива здійснюється платником податків на підставі первинних документів та подорожних листів, за нормами витрат палива, затвердженими розпорядчими документами. Так, на підприємстві норми витрат палива на виконання транспортної роботи та на пробіг автомобіля затверджено наказом від 03.08.2020 №21-20, від 03.09.2020 №23-20, від 14.10.2021 №22-21, від 27.05.2022 №09-22, від 14.11.2022 №29-22/1 та ін., встановлені тимчасові норми витрат палива для вантажних автомобілів. По завершенню кожного звітного місяця, залежно від території виконання транспортної роботи транспортними засобами підприємства (за подорожніми листами) та показників середньої температури повітря навколишнього середовища на території відповідних держав, наказом директора підприємства визначається коефіцієнти корегування норм витрат палива для звітного місяця. Таким чином, висновки контролюючого органу щодо заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників суми податкових зобов'язань на загальну суми 12455 гривень, та завищення суми від'ємного значення, та завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, є хибними та необґрунтованими.
Відповідач позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити. Свою позицію відповідач виклав у відзиві. Під час перевірки на підставі наданих платником податків договорів, первинних бухгалтерських документів, ревізором здійснено розрахунок витрат дизельного палива по кожному подорожньому листу. Розрахунок здійснено за базовою лінійною нормою 17 літрів на 100 км пробігу та застосовано коефіцієнти на збільшення норми використання палива для холодної пори року, в міських умовах з терміном експлуатації автомобіля та використання автономного обігрівача. Перевіркою встановлено, що ТОВ «ВОСТОК» не документував належним чином умови витрати палива, а саме: фактичну температуру повітря в холодну пору року, підтримання прийнятних температур в салоні автомобілів, факти роботи обігрівачів, кондиціонерів чи холодильних установок в межах міста чи за його межами. У зв'язку з цим, ТОВ «ВОСТОК» усвідомлював, що вказане паливо неможливо використовувати в господарських цілях і такі операції з його придбання не підпадають під операції, що призначаються для використання у господарській діяльності, тому зобов'язання нараховано виходячи з бази оподаткування.
В судових засіданнях 05.06.2023, 17.07.2023 та 11.09.2023 представник сторін підтримали власні позиції, викладені у процесуальних заявах по суті справи. Позивач просив позов задовольнити, відповідач просив в задоволенні позову відмовити.
Суд розглянув справу у відкритому судовому засіданні за участі сторін 11.09.2023.
Дослідив матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив наступне.
ТОВ «ВОСТОК» зареєстровано юридичною особою 01.04.1993. Основним видом діяльності товариства є вантажний автомобільний транспорт.
З 29.09.1997 ТОВ «ВОСТОК» зареєстрований платником податку на додану вартість.
З 23.11.2010 ТОВ «ВОСТОК» має ліцензію на надання послуг з міжнародних перевезень вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами.
ТОВ «ВОСТОК» експлуатує більше 50 одиниць транспортних засобів (вантажні автомобілі та вантажні причепи), за допомогою яких надає послуги з міжнародного перевезення вантажів.
20.01.2023 товариство подало Податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2022 року. У зазначені декларації було визначено суму від'ємного значення в розмірі 832160 гривень, та суму що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 484678 гривень.
Одночасно з Податковою декларацією, товариством подано Розрахунок суми бюджетного відшкодування та Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування на суму 484678 гривень.
15.02.2023 наказом Головного управління ДПС у Миколаївській області №169-П призначено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВОСТОК», щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2022 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.
В період з 22.02.2023 по 28.02.2023 ревізорами Головного управління ДПС у Миколаївській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ВОСТОК» та складений Акт від 07.03.2023 за №747/14-29-07-04/19292376.
Під час перевірки, контролюючий орган дійшов висновку (з урахуванням частково прийнятих заперечень платника податку), що ТОВ «ВОСТОК» допустив порушення податкового законодавства, внаслідок завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 17858 гривень та не складено та не зареєстровано податкових накладних на суму 177936 гривень.
Зазначені висновки податківців вмотивовані тим, що товариством у податкової звітності зазначено використання 41696 л дизельного палива. Натомість, ревізорами обраховано за нормами витрат використання лише 38140 л. Розбіжність між даними платника та контролюючого органу складає 3556 л, що враховуючи ціну придбання палива у ТОВ «ОККО-БІЗНЕС ПАРТНЕР» становить 190390 гривень, з яких ПДВ складає 12455 гривень.
13.04.2023 уповноваженою особою Головного управління ДПС у Миколаївській області прийнято податкове повідомлення-рішення №174514290704, про зменшення ТОВ «ВОСТОК» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2022 року на суму 17858 гривень, а також податкове повідомлення-рішення №174314290704 про застосування штрафу в розмірі 3400 гривень.
Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до 200.4., при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до 198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.198.5 ст.198 ПК України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Відповідно до п.п. 14.1.36. ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
У цій справі, частина палива в розмірі 3556 л, придбана позивачем у ТОВ «ОККО-БІЗНЕС ПАРТНЕР» на загальну суму 190390 гривень, у т.ч. ПДВ 12455 гривень, не визнана контролюючим органом такою, що використовувалася у господарської діяльності позивача, а відповідно він не мав права на врахування її у власному податковому кредиті та відповідно формуванні від'ємного значення.
При цьому, розбіжність у обрахунку витраченого вантажівками позивача у грудні 2022 року дизельного палива, пояснюється врахуванням та неврахуванням позивачем та відповідачем різних підвищуючих/занижуючих коефіціентів, передбачених Нормами витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, які затверджені наказом Міністерства транспорту України №43 від 10.02.1998.
У Загальних положеннях Норм, зазначається, що Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті призначені для планування потреби підприємств, організацій та установ (далі - підприємств) в паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії і раціонального використання нафтопродуктів, а також можуть застосовуватись для розроблення питомих норм витрат палива.
Відповідно до усталеною судової практики Верховного Суду, висловленої у постановах від 28.07.2020 у справі №826/13368/15, від 08.08.2020 у справі №808/966/16, від 01.10.2019 у справі №820/2788/18, від 14.04.2020 у справі №822/2258/17 та ін., зазначені Норми є галузевим нормативним актом, призначений перед усім для цілей зазначених у Загальних положення, а саме для планування потреби підприємств, організацій та установ в паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії і раціонального використання нафтопродуктів, а також можуть застосовуватись для розроблення питомих норм витрат палива. Але, оскільки він не пройшов реєстрацію в Міністерстві юстиції України не може визначати права та обов'язки платників податків. У той же час витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів конкретного платника, що підлягають врахуванню при визначенні його оподатковуваного доходу, не обов'язково мають дорівнювати цим нормативам. А відтак відповідні витрати мають визнаватися на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу України (як того вимагає пункт 138.2 статті 138 цього Кодексу).
У цьому випадку, відповідачем не ставиться під сумнів первинні документи позивача щодо придбання та витрати дизельного палива, лише заперечується обсяг витрат палива, який, на його думку, не відповідає Нормам.
Враховуючи викладені вище висновки Верховного Суду, у контролюючого органу відсутнє право посилатися на зазначений галузевий нормативний акт, як на обов'язковий для платника податків, а за таких обставин, на переконання суду, перебільшення позивачем витрат палива у грудні 2022 року на 3556 л, не доведений.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову у повному обсязі.
Сума сплаченого позивачем судового збору в розмірі 5368 грн підлягає відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Також, позивачем заявлено в позовній заяві про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 5368 гривень та надані докази: ордер на надання правничої правової допомоги, свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №45 від 18.05.2017, договір від 01.11.2021 року, укладений з адвокатом Ткаченко О.І., протокол від 18.04.2023 №10, яким узгоджено ціну та встановлено гонорар, квитанція до прибуткового касового ордеру №4 від 18.04.2023 на суму 5368 грн.
Частиною 2 ст. 134 КАС України передбачено, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України, витрати на правничу допомогу мають бути підтверджені належними доказами та бути співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Аналіз вищезазначених положень КАС України дає підстави вважати, що розмір таких витрат визначається на підставі доказів, підтверджуючих понесені стороною витрати та доказів, що підтверджують відповідність цих витрат фактично виконаній адвокатом роботі.
Положеннями ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі “Баришевський проти України” (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі “Двойних проти України” (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі “Меріт проти України” (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Аналогічні правові позиції, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року по справі № 826/841/17 та від 19 вересня 2019 року по справі № 810/2760/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст. 19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 5368 грн є цілком розумною та співмірною, виходячи з предмету розгляду даної справи, виконаних послуг. Фактичне понесення позивачем суми витрат на правову допомогу підтверджено наявними у справі доказами.
Таким чином, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5368 грн підлягають відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток" (вул. Європейська, 8,Южноукраїнськ,Миколаївська область,55001 19292376) до Головне управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна,6,Миколаїв,54001 44104027) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Миколаївській області від 13.04.2023 №174514290704 форми "В4" повністю".
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Миколаївській області від 14.04.2023 №174314290704 форми "ПН" повністю.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна,6,Миколаїв,54001 44104027) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток" (вул. Європейська, 8,Южноукраїнськ,Миколаївська область,55001 19292376) судові витрати в розмірі 10736 (десять тисяч сімсот тридцять шість) гривень.
5. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В. В. Біоносенко
Рішення складено в повному обсязі 19.09.2023