МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про закриття провадження в адміністративній справі
19 вересня 2023 р. № 400/8158/23
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Ярощука В.Г., розглянувши у письмовому проваджені адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
про:визнання бездіяльності протиправною; стягнення за періоди з 01.01.2016-28.02.2018 79 122,00 грн, з 01.03.2018-24.12.2022 150739,29 грн,
ВСТАНОВИВ:
03 липня 2023 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про:
визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно;
стягнення з відповідача на користь позивача індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 у сумі 79122 гривні 00 копійок із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;
визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 року по 24.12.2020 року включно;
стягнення з відповідача на користь позивача індексацію-різницю грошового забезпечення 4463 гривні 15 копійок в місяць у загальній сумі 150739 гривень 29 копійок за період з 01.03.2018 року по 24.12.2020 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Позов обґрунтовано позивачем наявністю у нього права на індексацію грошового забезпечення, яка за спірні періоди відповідачем виплачувалась не в повному розмірі.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
У відзиві на адміністративний позов від 31.07.2023 № 93/809 відповідача заперечив проти позову і просив суд закрити провадження. Відзив умотивовано тим, що є рішення у справі № 400/3819/21, яке набрало законної сили та виконане по суті, а виконавче провадження по даній справі закрито у зв'язку із повним виконанням виконавчого документа в повному обсязі, при цьому заявлені позовні вимоги стосуються спору між тими самими сторонами, про той самий предмет позову та з тих самих підстав.
Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.
Розглянувши заяви по суті справи, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
21.05.2021 до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява позивача до відповідача про:
визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 24.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;
зобов'язання нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 24.12.2015 р. по 28.02.2018 р. включно в сумі 84219,44 грн із застосуванням базового місяця січень 2008 року із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 р. № 44;
визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 р. по 24.12.2020 р. включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4463,15 грн відповідно до абз. 4, 6 п. 5 Порядку № 1078;
зобов'язання нарахувати і виплатити щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4463,15 грн за період з 01.03.2018 р. по 24.12.2020 р. включно в сумі 150739,12 грн відповідно до абз. 4, 6 п. 5 Порядку № 1078 із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 р. № 44.
Свої вимоги позивач обґрунтував наявністю права на індексацію грошового забезпечення, яка за спірні періоди відповідачем виплачувалась не в повному розмірі. Аргументи відповідача про відсутність механізму реалізації законодавчого положення, відсутність бюджетних асигнувань та коштів, як причини невиконання своїх зобов'язань, не можуть бути підставою для невиконання вимог закону.
З вищевикладеного слідує, що позивач вже звертався з адміністративним позовом до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.09.2021 у справі № 400/3819/21, залишеного без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2022, позов задоволено частково:
визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 24.12.2015 р. по 28.02.2018 р. включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січня 2008 року.
зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 24.12.2015 р. по 28.02.2018 р. включно, із застосуванням базового місяця січня 2008 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено, а саме:
в частині щодо першої основної позовної вимоги, оскільки сума належної до стягнення індексації обрахована позивачем самостійно, а у суду відсутні спеціальні знання для підтвердження правильності розрахунків позивача, підстави для задоволення позову в частині стягнення суми індексації задоволенню не підлягають; водночас, керуючись частиною другою статті 9 КАС України і вважаючи, що захист прав позивача на отримання індексації грошового забезпечення буде здійснений шляхом зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 24.12.2015 р. по 28.02.2018 р. з урахуванням базового місяця січня 2008 року, суд вийшов за межі позовних вимог у вказаній частині;
щодо другої основної вимоги, бо відповідач надав докази того, що позивачу з грудня 2018 року по грудень 2020 року виплачено індексацію грошового забезпечення; відтак позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
31.08.2022 Миколаївський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист по адміністративній справі № 400/3819/21.
Таким чином, враховуючи підстави для відмови у задоволенні частини позовних вимог у справі № 400/3819/21, суд прийшов до висновку, що між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що є у справі № 400/8158/23, є таке, що набрало законної сили інше рішення суду, а саме: рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.09.2021 у справі № 400/3819/21.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанови чи ухвали суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Відтак суд прийшов до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі № 400/8158/23.
Водночас суд врахував, що 16.06.2023 головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві винесено постанову у виконавчому провадженні № 71244105 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Миколаївським окружним адміністративним судом 31.08.2022 по адміністративній справі № 400/3819/21, у зв'язку з виконанням виконавчого документа в повному обсязі.
Однак позивач, не погоджуючись з повнотою виконання цього рішення, через два тижня після закриття виконавчого провадження № 71244105 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з новим позовом, зміст якого зводиться до незгоди позивача з діями відповідача щодо виконання Миколаївського окружного адміністративного суду від від 30.09.2021 у справі № 400/3819/21 в частині сум, як він вважає, недоотриманої індексації.
Відповідно до частин другою та четвертої статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Згідно з частиною першою статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Частиною першою статті 383 КАС України встановлено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Таким чином, КАС України встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Вищезазначені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Тому наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 1291 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отож судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
З огляду на викладене суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а.
Даний позов позивача фактично спрямований на виконання іншого судового рішення, а саме: Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.09.2021 у справі № 400/3819/21.
Разом із тим, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження та КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 11.12.2020 у справі № 826/13146/18, вирішуючи подібний спір пов'язаний із виконанням судового рішення, у цій справі поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
За вказаних обставин суд зазначає, що ініційований позивачем спір не може бути вирішеним як адміністративним судом, так і в інших судових юрисдикціях, оскільки стосується вимог про зобов'язання відповідача виконати у бажаний для позивача спосіб чинне рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.09.2021 у справі № 400/3819/21.
Водночас, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача при виконанні рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.09.2021 у справі № 400/3819/21 порушено його права, свободи чи інтереси, то він повинен звертатися до суду в порядку статей 382, 383 КАС України (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), чи ініціювати питання про встановлення способу і порядку виконання судового рішення згідно зі статтю 378 КАС України, а не пред'являти новий адміністративний позов.
Частиною другою статті 238 КАС України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», а також він не поніс документально підтверджених інших судових витрат, пов'язаних з розглядом цієї справи в суді. Тому розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України суд не здійснював.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 238, 243, 248, 256, 293, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Закрити провадження у справі № 400/8158/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно; стягнення з відповідача на користь позивача індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 у сумі 79122 гривні 00 копійок із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44; визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 року по 24.12.2020 року включно; стягнення з відповідача на користь позивача індексацію-різницю грошового забезпечення 4463 гривні 15 копійок в місяць у загальній сумі 150739 гривень 29 копійок за період з 01.03.2018 року по 24.12.2020 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
2. Направити копію цієї ухвали учасникам справи.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
4. Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на цю ухвалу подається безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя В.Г.Ярощук