РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2023 рокусправа № 380/10645/23
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування вимоги, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить: визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Львівській області про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) від 08.02.2021 №Ф-4587-51 на суму 37788,74 грн.
Ухвалою від 19.05.2023 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні).
Ухвалою від 13.06.2023 відмовлено відповідачу у залишенні позову без розгляду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08 лютого 2021 року Головним Управлінням Державної податкової служби у Львівській області щодо ОСОБА_1 , винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску № Ф- 4587-51 на загальну суму 37 788.74 грн. Позивач вважає цю вимогу протиправною, оскільки із 05.09.2013 не є суб'єктом підприємницької діяльності. Крім того в період з 05 серпня 2013 року по данин час перебував у трудових відносинах з роботодавцями, які сплачували за нього страхові внески. Також заперечує факт отримання вимог щодо сплати ЄСВ від відповідача.
Із вказаних підстав просить суд задовольнити позов.
Відповідач надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що згідно з облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів, станом на 31.01.2021, заборгованість ФОП ОСОБА_2 по єдиному внеску (код класифікації доходів бюджету 71040000) становить 37788,74 гривень. Заборгованість виникла за рахунок несплати єдиного внеску за 2017 рік - 8448,00 грн. (розмір мінімального страхового внеску у 2017 році 704,00 грн.); за 2018 рік - 9828,72 грн. (розмір мінімального страхового внеску у 2018 році 819,06 грн.); за 2019 рік - 11016,72 грн. (розмір мінімального страхового внеску у 2019 році 918,06 грн.); за 2020 рік - 8495,30 грн. (розмір мінімального страхового внеску з 01.01.2020р. - 1039,06 грн.; з 01.09.2020р. - 1100,00 грн.). Крім цього, згідно ч.4 ст. 25 Закон № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
Стверджує, що після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у фіскальних органах як фізична особа платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницькою діяльністю. При цьому підприємець має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницькою діяльністю та в установленні строки подати контролюючому органу податкову декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, у якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця. Відповідно до ст.177 Податкового кодексу України фізичні особи, стосовно яких проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності за їх рішенням, подають податкову декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображуються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності, протягом 30 календарних днів з дня проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності. Отже, фізична особа-підприємець може бути знята з обліку у контролюючому органі у разі відсутності податкової заборгованості перед бюджетом. Фізичні особи-підприємці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані подати самі за себе Звіт із зазначенням типу форми «ліквідаційна», де останнім звітним період буде період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності (п.8 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Мінфіну від 14.04.2015 №435). Далі до реєстру страхувальників вносяться відповідні записи із зазначенням дати та причини зняття з обліку платника єдиного внеску після підписання обхідного листа керівником фіскального органу та закриття карток особових рахунків. Фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (ч. 8 ст. 4 Закону про держреєстрацію). I вже внесені до ЄДР відомості про припинення є підставою для зняття підприємця з обліку в органах ДПС, ПФУ тощо.
Із вказаних підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши наявні у справі документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.
08 лютого 2021 року Головним Управлінням Державної податкової служби у Львівській області сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску Ф- 4587-51 щодо ОСОБА_1 на загальну суму 37 788,74 грн.
Позивач дізнався про існування цієї вимоги 12.04.2023 та звернувся до суду.
Оцінку дотримання позивачем строку звернення до суду, суд надав в ухвалі від 13.06.2023.
По суті спору, суд зазначає наступне.
Як слідує із відзиву заборгованість позивача із ЄСВ виникла за рахунок несплати єдиного внеску за 2017 рік - 8 448,00 грн. (розмір мінімального страхового внеску у 2017 році 704,00 грн.); за 2018 рік - 9 828,72 грн. (розмір мінімального страхового внеску у 2018 році 819,06 грн.); за 2019 рік - 11 016,72 грн. (розмір мінімального страхового внеску у 2019 році 918,06 грн.); за 2020 рік - 8 495,30 грн. (розмір мінімального страхового внеску з 01.01.2020р. - 1039,06 грн.; з 01.09.2020р. - 1100,00 грн.).
Позивач стверджує, що до 05.08.2013 року здійснював діяльність як ФОП, проте 05.08.2013 подав державному реєстратору заяву про припинення підприємницької діяльності та із 05.09.2013 не є ФОП та діяльність підприємницьку не здійснює.
Відповідач стверджує, що позивач зареєстрований як ФОП 17.07.2000 і після держреєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності.
Надаючи оцінку позиціям сторін у справі, суд враховує наступні правові норми.
1 липня 2004 року набув чинності Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-IV (у подальшому змінено назву на Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань») (далі - Закон № 755-IV).
Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 755-IV державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.
1 липня 2010 року прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» № 2390-VI,(надалі також - Закон № 2390-VI), який набув чинності 3 березня 2011 року.
Відповідно до підпунктів 2, 3 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення цього Закону процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов'язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.
Пункт 3 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення № 2390-VI у зв'язку із набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедур припинення юридичних осіб та підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців за їх рішенням» від 19 травня 2011 року N 3384-VI (надалі також - Закон N 3384-VI) викладено в наступній редакції:
Усі юридичні особи та фізичні особи-підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов'язані у встановлений пунктом2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру. Державний реєстратор при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов'язаний, відповідно до вимог статті 19цього Закону, провести включення відомостей про діючі юридичні особи та фізичних осіб - підприємців і видати їм виписку з Єдиного державного реєстру.
Відповідно до пунктів 7, 8 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2390-VI спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації протягом місяця з дати завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, передає відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб-підприємців. Після закінчення передбаченого для включення відомостей до Єдиного державного реєстру строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру.
Пунктом 4 та абзацом 2 пункту 8 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2390-VI передбачено, що свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними; за результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, включаються до Єдиного державного реєстру з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними.
Суд зробив витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.09.2023 № 232625, зазначивши у параметрах пошуку ідентифікаційний номер позивача РНОКПП НОМЕР_1 . Відповідно до вказаного витягу, ЄДР не містить записів про реєстрацію ФОП із таким ІПН.
Отже, інформація про позивача ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 відсутня в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові №160/3418/19, дійшла висновку, що відсутність офіційного підтвердження в особи статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, виточеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», виключає можливість законної підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів та за відсутності фактичних доказів протилежного виключає й можливість формальної та фактичної участі особи в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування з відповідним статусом.
Разом із тим відповідач стверджує, що позивач обліковується як платник ЄСВ, та нараховує йому зобов'язання за внесками ЄСВ за період 2017 - 2020 роки.
Із приводу цього, суд зазначає наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон №2464).
Відповідно до п. 4 ч.1 ст.4 Закону №2464, платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5і частини першої статті цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1,4,5 та 5-1 частини першої статті 4 ЗУ №2464, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників, зазначених в абзацах другому, третьому, п'ятому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, на яких поширюється дія ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей.
Судом встановлено, що з 01 жовтня 2007 року по 08 лютого 2021 року позивач був найманим працівником Національного університету «Львівська Політехніка» (ЄДРПОУ 02071010), яким було нараховано та сплачено заробітну плату, проведено нарахування та сплачено за позивача соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі не нижче встановленого мінімального соціального внеску, а із 08 лютого 2021 року по даний час ОСОБА_1 є найманим працівником Національного університету «Львівська Політехніка» (ЄДРПОУ 02071010), яким також нараховано та сплачено позивачу заробітну плату, проведено нарахування та сплачено за позивача соціальний внесок па загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі не нижче встановленого мінімального соціального внеску:
Тобто протягом періоду, за який позивачу нараховане ЄСВ спірною вимогою про сплату боргу (недоїмки) - №Ф-4587-5 / від 08 лютого 2021 року, ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах, як найманий працівник, отримував заробітну плату та роботодавцем відповідно до законодавства України проводилось нарахування та сплата єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі не нижче встановленого мінімального страхового внеску на місяць.
Зазнані обставини, підтверджуються індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України від 18 квітня 2023 року форма ОК-5 та копією трудової книжки позивача.
Із приводу цього суд відмічає, що сплата єдиного внеску є формою участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Мета такої участі полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо)
Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З аналізу вищезазначеного, суд дійшов висновку, що якщо особа є найманим працівником, така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
При вирішенні спірних правовідносин, суд застосовує правові висновки Верховного суду, викладені в постанові від 04.12.2019 р. у справі №440/2149/19, у якій суд зазначає, що тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову.
Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Львівській області про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) від 08.02.2021 №Ф-4587-51 на суму 37788,74 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України у Львівській області (79026, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35; ЄДРПОУ ВП 43968090) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМорська Галина Михайлівна