КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2023 року Київ № 320/29269/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В.,
за участю секретаря судового засідання Короташ О.Б.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Кушнір Л.В.,
представника третьої особи - Петрика В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Офіс Генерального прокурора, про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця,
ВСТАНОВИВ:
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, у якому просить: визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича "Про закінчення виконавчого провадження" ВП № 64707355 від 24.07.2023.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено про те, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 лютого 2021 у справі № 826/17795/14 в частині, що набрало законної сили 9 лютого 2021 р., задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про скасування наказу про звільнення, поновлення на публічній службі та зобов'язати вчинити дії, а саме: допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника управління справами Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Офісу Генерального прокурора з 24.10.2014.
Через 2 роки 4 місяці 27 днів після набрання законної сили вказаним судовим рішенням згідно Наказу Генерального прокурора № 816ц від 3 липня 2023 року, ОСОБА_1 , формально поновлено на посаді першого заступника начальника управління справами Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Офісу Генерального прокурора з 24.10.2014.
10.08.2023 йому стало відомо, що в штатному розписі Офісу Генерального прокурора немає посади першого заступника начальника управління справами Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Офісу Генерального прокурора та органів прокуратури.
Таким чином, його поновили на посаді, яку не внесено до штатного розпису офісу Генерального прокурора. Отже, поновлення на відповідній посаді відбулось без фактичного допуску до роботи, без визначення посадових обов'язків та без визначення підпорядкування. Фактично з часу видання Наказу Генерального прокурора № 816ц від 3 липня 2023 року жодних доручень на виконання обов'язків прокурора за посадою та/або функцій за посадою він не мав можливості виконувати, зважаючи на їх відсутність.
Таким чином, як зазначив позивач, поновлення на посаді, яка не передбачена внутрішніми організаційно-управлінськими документами роботодавця, зокрема штатним розписом, не забезпечує відновлення порушених прав та не відповідає законодавчо встановленим гарантіям.
Позивач зазначає, що Офіс Генерального прокурора на підставі частини третьої статті 8 Закону України "Про прокуратуру" 14 жовтня 2014 року № 1697-УІІ (із змінами) зобов'язаний на виконання рішення суду внести до штатного розпису Офісу Генерального прокурора посаду першого заступника начальника управління справами Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Офісу Генерального прокурора та органів прокуратури.
Вказує, що Державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владислава Андрійовича від 24.07.2023 закінчуючи виконавче провадження ВП № 64707355 не перевірив стан фактичного виконання Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 лютого 2021 року у справі № 826/17795/14 та не впевнився в тому, чи фактично забезпечено стагувачу, ОСОБА_1 , доступ до роботи і можливість виконання своїх посадових обов'язків.
У зв'язку з цим, на дату винесення оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 64707355 від 24.07.2023 відсутні підстави для закінчення вказаного вище виконавчого провадження, оскільки Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 лютого 2021 року у справі № 826/17795/14 на даний час не виконано.
Ухвалою суду від 08.09.2023 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання на 14.09.2023.
14 вересня 2023 року відповідачем надано суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження з виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.02.2021 № 826/17795/14 про поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника управління справами головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Офісу Генерального прокурора з 24.10.2014.
Керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону державним виконавцем 03.03.2021 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 64707355, і постанови направлено боржнику до виконання, стягувачу до відома.
Так, на вимогу державного виконавця в подальшому до відділу надійшов лист від 09.06.2021 № 07/1/1-397вих-22, яким Офіс Генерального прокурора повідомив відповідача про повне фактичне виконання рішення згідно з виконавчим документом, на підтвердження чого надано копію наказу від 13.04.2021 № 347ц про поновлення стягувача на посаді згідно рішення суду.
Пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Таким чином, оскільки виконавчий лист Окружного адміністративного суду м. Києва № 826/17795/14 виданий 18.02.2021 виконано, відповідно постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження відповідає вимогам статті 39 Закону, а тому підстави для визнанню протиправною, та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження відсутні.
Отже, підстави для визнання протиправною та скасування постанови від 24.07.2023, прийняту державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича про закінчення виконавчого провадження № 64707355 - відсутні, тому вважає, що позов не підлягає задоволенню.
Ухвалою суду від 8 вересня 2023 року залучено до участі у справі № 320/29269/23 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Офіс Генерального прокурора.
У призначене на 18.09.2023 судове засідання з'явились позивач, представник відповідач та третьої особи.
Позивач заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.
Позивач у судовому засіданні 18.09.2023 надав суду відповідь на відзив, в якому позов підтримав, просив суд його задовольнити, зазначив, що на дату винесення оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 лютого 2021 року у справі № 826/17795/14 на цей час не виконано.
Представник відповідача, у свою чергу, наголосив на правомірності оскаржуваної постанови, з огляду на фактичне виконання виконавчого листа.
Представник третьої особи також заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 лютого 2021 у справі № 826/17795/14 виконано, відповідно постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження не підлягає скасуванню.
Представник третьої особи у судовому засіданні надав суду письмові пояснення, в яких зазначено, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.2021 у справі № 826/17795/14, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.10.2022, постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.11.2022, постанови Верховного Суду від 08.06.2023 у справі № 640/21908/21, постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження від 31.10.2022 № 64707355 у справі № 826/17795/14, вимоги державного виконавця від 31.10.2022 № 6470/355/6-20.1 про виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2021 наказом Генерального прокурора від 03.07.2023 № 816ц ОСОБА_1 поновлено на посаді першого заступника начальника управління справами Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Офісу Генерального прокурора з 24.10.2014.
Офісом Генерального прокурора листом від 04.07.2023 № 07/1/1-1007вих-23 повідомлено позивача про поновлення на посаді на виконання вище вказаних судових рішень та поінформовано, що за приписами пункту 7 розділу II Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 № 113 IX (далі - Закон № 113 IX) прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом, у тому числі у разі прийняття судом рішення про поновлення на посаді прокурора в Офісі Генерального прокурора.
Також листом від 06.07.2023 № 07/1/1-1023вих-23 повідомлено відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про виконання рішення суду, та направлено копію наказу від 03.07.2023 № 816ц про поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника управління справами Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Офісу Генерального прокурора з 24.10.2014.
У подальшому, а саме 24.07.2023, державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 64707355.
Наказом Генерального прокурора від 03.08.2023 № 954ц звільнено ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника управління справами Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Офісу Генерального прокурора з 04.08.2023 у зв'язку з неподанням у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора та про намір у зв'язку з цим пройти атестацію.
В подальшому наказом від 15.08.2023 № 970ц було внесені зміни до наказу Генерального прокурора від 03.08.2023 № 954ц, яким вважати ОСОБА_1 звільненим з посади з 10.08.2023 на підставі листка непрацездатності від 03.08.2023 № 8541605-2016119360-1.
Представник третьої особи у судовому засіданні також заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 лютого 2021 у справі № 826/17795/14 виконано, відповідно постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження не підлягає скасуванню. Підтримав письмові пояснення, надані у судовому засіданні.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх у сукупності, заслухавши пояснення осіб, які з'явились у судове засідання, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на відзив та пояснення третьої особи, суд встановив таке.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2021 у справі № 826/17795/14 позовні вимоги ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про скасування наказу про звільнення, поновлення на публічній службі та зобов'язати вчинити дії задоволено, зокрема, допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника управління справами Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Офісу Генерального прокурора з 24.10.2014
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2021 апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.2021 - без змін.
18.02.2022 видано виконавчий лист щодо допущення негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника управління справами Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Офісу Генерального прокурора з 24.10.2014.
За результатами розгляду заяви стягувача про примусове виконання виконавчого листа № 826/17795/14, виданого 18.02.2021 Окружним адміністративним судом м. Києва, про поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника управління справами Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Офісу Генерального прокурора з 24.10.2014, постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. відкрито виконавче провадження від 03.03.2021 (ВП № 64707355), якою, зокрема, встановлено боржнику - Офісу Генерального прокурора - негайно виконати рішення суду.
Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком В.А. 19.04.2021 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 64707355.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.06.2021 у справі № 640/11760/21, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2021, визнано протиправною та скасовано постанову Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 19.04.2021 про закінчення виконавчого провадження № 64707355.
Зважаючи на викладене, 23.08.2021 державним виконавцем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження № 64707355.
Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком В.А. 21.07.2022 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 64707355.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.09.2022 у справі № 640/12200/22, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2022, задоволено адміністративний позов ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа - Офіс Генерального прокурора, про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця, визнано протиправною та скасовано постанову від 21.07.2022, прийняту державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчених виконавчого провадження № 64707355.
Зважаючи на викладене 31.10.2022 державним виконавцем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження № 64707355.
У свою чергу постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. від 24.07.2023 закінчено виконавче провадження № 64707355 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки листом Офісу Генерального прокурора відділ повідомлено про виконання рішення суду, до якого долучено наказ від 03.07.2023 № 816ц про поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника управління справами Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Офісу Генерального прокурора з 24.10.2014.
Вважаючи вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернулась з позовом до суду.
Розглядаючи справу по суті, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У свою чергу відповідно до вимог ст. 129-1 Конституції України Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Європейський суд з прав людини у рішенні "Юрій Миколайович Іванов проти України" наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін.
Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном.
Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення становить порушення Конвенції з боку відповідача та боржника.
Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Відтак виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження, є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, складовою права на справедливий суд.
Згідно з ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII (у редакції чинній на час прийняття оскаржуваної постанови) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 цього ж Закону виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Тобто рішення суду має виконуватись так, як ним визначено і не інакше.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною 5 вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно з ч. 1 ст. 65 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 Закону України "Про виконавче провадження" рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом
Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. У випадках, передбачених пунктами 1 - 3, 5 - 7, 9 - 12, 14, 15 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав (ч.ч. 2 та 3 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження").
Отже, підставою для прийняття державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження є фактичне виконання в повному обсязі рішення суду і так - як ним визначено, на підставі якого (рішення) було видано виконавчий лист, що слугував підставою для відкриття такого виконавчого провадження.
Перевіряючи вказані обставини щодо повного виконання третьою особою - Офісом Генерального прокурора, який є боржником за виконавчим провадженням № 64707355 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2021 у справі № 826/17795/14, суд зазначає про таке.
Як вже було зазначено вище, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2021 у справі № 826/17795/14, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2021, позовні вимоги ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про скасування наказу про звільнення, поновлення на публічній службі та зобов'язати вчинити дії задоволено, зокрема, допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника управління справами Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Офісу Генерального прокурора з 24.10.2014.
Офіс Генерального прокурора в межах адміністративної справи № 826/17795/14, звертався до суду із заявою про зміну порядку виконання судового рішення, в якій просив поновити ОСОБА_1 , на посаді першого заступника начальника управління справами Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України з 24.10.2014, тобто на посаді, з якої його було звільнено.
Однак ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.11.2021 у справі № 826/17795/14 у задоволенні представника Офісу Генерального прокурора про зміну порядку виконання судового рішення в адміністративній справі відмовлено.
При цьому постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.04.2022 у справі № 826/17795/14, апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора залишено без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.11.2021,- без змін.
Тобто ОСОБА_1 підлягає поновленню з 24.10.2014 на посаді першого заступника начальника управління справами Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури саме у Офісі Генерального прокурора, про що зазначено і у самому виконавчому листі.
Так, оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження від 24.07.2023 винесена саме з огляду на висновки державного виконавця про виконання виконавчого документу у повному обсязі, з чим позивач не погоджується.
Зі змісту вказаного виконавчого листа випливає, що останній видано на негайне виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2021 у справі № 826/17795/14 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника управління справами Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Офісу Генерального прокурора з 24.10.2014.
Наказом Офісу Генерального прокурора від 03.07.2023 № 816ц ОСОБА_1 поновлено на посаді першого заступника начальника управління справами Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Офісу Генеральної прокуратури України з 24.10.2014.
З огляду на викладене, суд звертає увагу на положення ст. 129-1 Конституції України, якими визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Вказане у своїй сукупності свідчить про те, що рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2021 у справі № 826/17795/14 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді виконано так - як і визначено рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2021 у справі № 826/17795/14, на підставі якого було видано виконавчий лист.
І відповідно до ч. 2 ст. 65 Закону України "Про виконавче провадження" рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2021 у справі № 826/17795/14 вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу від 03.07.2023 № 816ц про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У зв'язку з цим, підстави для визнання протиправними та скасування постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича "Про закінчення виконавчого провадження" ВП № 64707355 від 24.07.2023 відсутні.
Під час розгляду справи позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження протиправності прийняття відповідачем спірних постанов.
Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Офіс Генерального прокурора, про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Басай О.В.