ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
18 вересня 2023 року Справа № 280/2966/22 ПР/280/31/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прудивуса О.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовною заявою: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
до: Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області (код ЄДРПОУ 03193086, 72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Чернишевського, буд. 26)
про: визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
10.05.2022 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області (далі - відповідач), в якому позивач із урахуванням уточнень просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у здійснені перерахунку та виплати разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік у розмірі, визначеному ч. 5 ст. 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону України від 25.12.1998 № 367-ХІV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу як учаснику бойових дій разову грошову допомогу до 05 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону України № 367-ХІV від 25.12.1998 «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ч. 1 ст.28 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 7 Закону України від 15.12.2020 № 1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на момент проведення виплат, з урахуванням раніше виплаченої суми.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що він є учасником бойових дій, у зв'язку з чим має право на одержання пільг, встановлених для даної категорії осіб, зокрема на щорічну разову грошову допомогу, яка відповідно до ст. 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» виплачується щорічно до 5 травня у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Позивач також зауважив, що у 2021 році позивачу була виплачена грошова допомога у розмірі 1 491,00 грн. замість 8 845,00 грн., що прямо суперечить положенням Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з заявою щодо здійснення перерахунку та виплати недоотриманої частини щорічної разової грошової допомоги, однак листом відповідача від 13.01.2022 № М-1/з «Про виплату щорічної разової допомоги до 5 травня» у задоволенні вказаної заяви йому було відмовлено. З огляду на викладені обставини у їх сукупності, позивач просить суд задовольнити позов повністю.
Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 16.05.2022 позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвала про залишення позовної заяви без руху від 16.05.2022 двічі направлялась позивачу засобами електронного поштового зв'язку на електронні адреси, зазначені особисто позивачем, про що свідчать наявні у матеріалах справи звіти від 17.05.2022 та від 15.08.2022.
Станом на 31.08.2022 позивач не подав до суду уточнену позовну заяву, а відтак, не усунув недоліки позовної заяви у спосіб та строки, визначені Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 16.05.2022 про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 31.08.2022 позовну заяву та додані до неї матеріали було повернуто позивачу.
06.09.2022 на адресу суду від позивача надійшла уточнена позовна заява.
Крім того, не погоджуючись з ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 31.08.2022 про повернення позовної заяви, позивач 09.09.2022 оскаржив її до Третього апеляційного адміністративного суду.
21.07.2023 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи № 280/2966/22 разом із постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 280/2966/22, якою ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 31.08.2022 про повернення позовної заяви скасовано, а справу направлено для продовження розгляду.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 24.07.2023 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження), про що свідчить наявна у матеріалах справи довідка про направлення електронного листа на офіційну електронну пошту відповідача, у встановлений судом строк не подав відзив на позовну заяву, а також не надіслав суду будь-яких доказів на спростування обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У зв'язку з розглядом даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши всі наявні у справі докази у їх сукупності,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідача зареєстровано як юридичну особу - орган місцевого самоврядування 23.01.2003.
Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням від 03.05.2015 серія НОМЕР_2 , та має право на пільги, встановлені законодавством України, для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с.5).
У грудні 2021 році відповідач перерахував позивачу на його картковий рахунок в АТ «Ощадбанк» щорічну разову грошову допомогу до 05.05.2021 у розмірі 1 491,00 грн., що підтверджується довідкою відповідача від 13.01.2022 № М-1/з (а.с.9).
31.12.2021 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив здійснити перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 05.05.2021 у розмірі, визначеному ч. 5 ст. 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон України від 22.10.1993 № 3551-XII) в редакції Закону України від 25.12.1998 № 367-ХІV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон України від 25.12.1998 № 367-ХІV).
Листом від 13.01.2022 № М-1/з «Про виплату щорічної разової допомоги до 5 травня» відповідач повідомив позивача, що на 2021 рік відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 № 325 «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - Постанова КМУ від 08.04.2021 № 325) виплата разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік для осіб категорії, до якої дотичний позивач, становить 1 491,00 грн. Також відповідач зазначив, що разова грошова допомога до 5 травня за 2021 рік здійснювалась позивачу на підставі списків пенсіонерів на виплату щорічної грошової допомоги з вказаними сумами грошової допомоги, що надавались відповідачу Пенсійним фондом України (а.с.7).
Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо відмови позивачу у здійснені перерахунку та виплати разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі, визначеному ч. 5 ст. 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII в редакції Закону України від 25.12.1998 № 367-ХІV, суд виходить із такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Спеціальним законом, який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них, є Закон України від 22.10.1993 № 3551-XII.
Так, відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
01.01.1999 набрав чинності Закон України від 25.12.1998 № 367-ХІV, яким, серед іншого, було доповнено ст. 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII ч. 4 такого змісту: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком». Частиною 4 доповнена була також ст. 13 Закону України від 25.12.1998 № 367-ХІV такого змісту: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам І групи - десять мінімальних пенсій за віком; ІІ групи - вісім мінімальних пенсій за віком; ІІІ групи - сім мінімальних пенсій за віком».
За приписами ст. 17 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII фінансування витрат, пов'язаних з введенням його в дію, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.
Підпунктом «б» пп. 2 п. 20 Розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України від 28.12.2007 №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (набрав чинності 01.01.2008) ч. 5 ст. 13 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII викладено у новій редакції, за змістом якої щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Однак, 22.05.2008 Конституційний Суд України прийняв рішення № 10-рп/2008 у справі №1-28/2008, яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Варто зауважити, що правовідносини щодо нарахування, виплати та розмірів одноразової грошової допомоги до 5 травня були з 01.01.2015 також врегульовані пунктом 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України.
Законом України від 28.12.2014 №79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», який набрав чинності 01.01.2015, розділ VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, за змістом якого норми і положення, зокрема ст.ст. 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати розмір разової грошової допомоги до 5 травня.
Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Конституційний Суд України у цьому рішенні зауважив, що Бюджетним кодексом України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України. Встановлення пунктом 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII, що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України.
Частиною 2 статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, з 27.02.2020 норми і положення, зокрема ст. 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII, не застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. У даному випадку застосуванню підлягають положення ст. 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII в редакції Закону України від 25.12.1998 №367-XIV, частиною 4 якої передбачено виплату учасникам бойових дій разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Вищенаведене відповідає правовому висновку, викладеному у рішенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29.09.2020, прийнятому у зразковій справі № 440/2722/20 (провадження №Пз/9901/14/20) та залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 (позов ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні ді, №№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 91883790 та 94377739 відповідно).
Слід зазначити, що незважаючи на ту обставину, що позивачем у зразковій справі № 440/2722/20 виступає інвалід, натомість у даному публічно-правовому спорі позивач має статус учасника бойових дій, предмет їх правового регулювання є аналогічним та стосується пільг за участь осіб у бойових діях.
При цьому, суд звертає увагу, що норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі постанови Кабінету Міністрів України, на яку посилається відповідач як на підставу правомірності своїх дій у спірних правовідносинах, не можуть змінювати приписів Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII.
Так, на час виникнення спірних правовідносин одночасно діяли Закон України від 22.10.1993 № 3551-XII в редакції Закону України від 25.12.1998 №367-XIV та Постанова КМУ від 08.04.2021 № 325, якою затверджений Порядок використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань (далі - Порядок).
Виходячи із визначених у ч. 3 ст. 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової у 2021 році слід застосовувати не Постанову КМУ від 08.04.2021 № 325, а Закон України від 22.10.1993 № 3551-XII, який має вищу юридичну силу.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України від 09.07.2003 №1058-IV) мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 7 Закону України від 15.12.2020 № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» (далі - Закон України від 15.12.2020 № 1082-IX) визначено, що прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, у 2021 році з 1 січня становить 1769 гривень.
Так, судом встановлено, що позивач є учасником бойових дій, у зв'язку з чим має право на одержання пільг, встановлених для даної категорії осіб, зокрема на щорічну разову грошову допомогу (а.с.5). Виходячи з приписів ст. 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII, відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачу щорічну разову грошову допомогу у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII в редакції Закону України № 367-ХІV від 25.12.1998, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ч. 1 ст.28 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV та ст. 7 Закону України від 15.12.2020 № 1082-ІХ на момент проведення виплат, однак, виплатив останньому вказаний вид грошової допомоги лише у розмірі 1 491,00 грн. (а.с.7) Доказів нарахування щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у належному розмірі представник відповідача не надав.
Отже, дії відповідача щодо відмови позивачу у здійснені перерахунку та виплати разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік у розмірі, визначеному ч. 5 ст. 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII в редакції Закону України від 25.12.1998 № 367-ХІV суд оцінює як протиправні. Будь-яких доказів зворотнього відповідачем не надано.
Також суд зауважує, що у даній справі Управління є належним відповідачем, що відповідає правовій позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, висловленій у рішенні від 29.09.2020 по зразковій справі № 440/2722/20, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021. Зокрема, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначив, що органами, уповноваженими здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня, є Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.
Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу у здійснені перерахунку та виплати разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі, визначеному ч. 5 ст. 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII в редакції Закону України від 25.12.1998 № 367-ХІV, на переконання суду, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Оцінюючи наявність правових підстав для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу як учаснику бойових дій разову грошову допомогу до 05 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII в редакції Закону України № 367-ХІV від 25.12.1998, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ч. 1 ст.28 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV та ст. 7 Закону України від 15.12.2020 № 1082-ІХ на момент проведення виплат, з урахуванням раніше виплаченої суми, суд виходить із такого.
Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 №17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.10.2011 №10-рп/2011).
Частиною 4 ст. 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Отже, з урахуванням встановлених вище обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу як учаснику бойових дій разову грошову допомогу до 05 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII в редакції Закону України № 367-ХІV від 25.12.1998, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ч. 1 ст.28 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV та ст. 7 Закону України від 15.12.2020 № 1082-ІХ на момент проведення виплат, з урахуванням раніше виплаченої суми.
Таким чином, позовні вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу як учаснику бойових дій разову грошову допомогу до 05 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII в редакції Закону України № 367-ХІV від 25.12.1998, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ч. 1 ст.28 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV та ст. 7 Закону України від 15.12.2020 № 1082-ІХ на момент проведення виплат, з урахуванням раніше виплаченої суми, на переконання суду, є обґрунтованими та такими, що також підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивачем, на переконання суду, обґрунтовано протиправність дій відповідача щодо відмови позивачу у здійснені перерахунку та виплати разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі, визначеному ч. 5 ст. 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII в редакції Закону України від 25.12.1998 № 367-ХІV та вмотивовано необхідність зобов'язання відповідача вчинити відповідні дії.
У свою чергу, відповідач не надав суду ані відзиву на позовну, ані жодних інших доказів на спростування обставин, якими позивач обґрунтував свої позовні вимоги.
Таким чином, адміністративний позов, на переконання суду, є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір», підстави для вирішення питання щодо розподілу суми судового збору відсутні.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 6, 8 - 10, 14, 90, 139, 241 - 246, 250 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Задовольнити повністю адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області (код ЄДРПОУ 03193086, 72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Чернишевського, буд. 26) про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області щодо відмови ОСОБА_1 у здійснені перерахунку та виплати разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік у розмірі, визначеному ч. 5 ст. 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону України від 25.12.1998 № 367-ХІV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 як учаснику бойових дій разову грошову допомогу до 05 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону України № 367-ХІV від 25.12.1998 «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ч. 1 ст.28 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 7 Закону України від 15.12.2020 № 1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на момент проведення виплат, з урахуванням раніше виплаченої суми.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі та підписано 18 вересня 2023 року.
Суддя О.В. Прудивус