ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
02.10.2007р.
м.Київ
№ 32/333-А
За позовом
Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва
до
1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство
«Інаква Віта»
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Колден»
про
визнання договору недійсним
Суддя Хрипун О.О.
Секретар судового засідання Ковальчук О.В.
Представники:
від позивача
- Мишковець О.В. -нач.від.
від відповідача-1
- не з'явилися;
від відповідача-2
- не з'явилися.
Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання договору поставки №011 від 01.08.2003, укладеного між відповідачами на загальну суму 28 156,00 грн., недійсним з підстав, передбачених ст. 49 ЦК УРСР та стягнення з відповідача-1 в доход бюджету отриманого за спірним правочином товару на загальну суму 28156,00 грн., в тому числі ПДВ 4692,66грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний договір укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства за наявності умислу у відповідача - ТОВ «Колден», оскільки вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 23.05.2006 у кримінальній справі № 1-367/06 засновника ТОВ «Колден»Антонюка А.П. визнано винним в скоєні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво).
Відповідачі заперечень проти позову та витребуваних судом доказів не надали, явку своїх представників в судове засідання не забезпечили. У зв'язку з нез'явленням представників відповідачів та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи неодноразово відкладався, ухвали про призначення розгляду справи та про її відкладення направлялися відповідачам за всіма наявними у матеріалах справи адресами, в т.ч. зазначеними в їх установчих та реєстраційних документах.
Відповідно до ст. 128 КАС України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
01.08.2003 між відповідачами укладений Договір поставки №011, відповідно до якого ТОВ «Колден»(Постачальник) зобов'язується поставити, а ТОВ «СП «Інаква Віта»(Отримувач) - прийняти обладнання для очищення води і комплектуючі до нього та оплатити їх на умовах цього Договору згідно рахунків - фактур.
Згідно видаткових накладних №КО-0000331 від 12.08.2003, №КО-0000332 від 15.08.2003 про постачання товару - обладнання для очищення води і комплектуючих до нього та податкових накладних №331 від 12.08.2003, №332 від 15.08.2003 та №87 від 16.10.2003 ТОВ «Колден»поставлений товар на суму 28 156,00 грн., в тому числі ПДВ - 4 692,66грн., а ТОВ «СП «Інаква Віта» цей товар отримано та оплачено у повному обсязі.
Позивачем була проведена комплексна планова документальна перевірка ТОВ «СП «Інаква Віта»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2002 по 01.01.2005 за результатами якої було складено акт № 42/23-11-30180160 від 13.06.2005. В акті зазначено про порушення ТОВ «СП «Інаква Віта»пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок неправомірного віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ сум податку в розмірі 4692,66 грн. з вартості товару, придбаного у ТОВ «Колден». Податковим повідомленням-рішенням від 15.06.2005 №0000802311/0, прийнятим на підставі вказаного акта перевірки, ТОВ «СП «Інаква Віта»визначено податкове зобов'язання по ПДВ на загальну суму 7038,99 грн.
Договір поставки від 01.08.2003 №011 позивач вважає таким, що укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави. Позов заявлений позивачем на підставі ст. 49 ЦК УРСР.
Відповідно до ст. 49 ЦК УРСР (який діяв на момент виникнення та припинення правовідносин між відповідачами) недійсною є угода, укладена з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства. то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.
Для даної норми закону характерними є такі ознаки:
а) вчинення дій об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства;
б) такі угоди характеризуються суб'єктивним наміром сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (або, принаймні, однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди;
в) факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування
Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен з'ясувати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних юридичних наслідків.
Згідно з п. 11 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»№ 02-5/111 від 12.03.1999 необхідними умовами для визнання угоди недійсною є укладання її з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.
Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу. Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали, або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.
Як вбачається зі статуту та реєстраційних документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Колден» засновником товариства є гр. Антонюк Андрій Петрович.
До матеріалів справи долучено копію вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 23.05.2006 у кримінальній справі № 1-367/06, яким гр. Антонюка А.П. визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, що вчинено повторно або заподіяло велику матеріальну шкоду державі, банкові, кредитним установам, іншим юридичним особам або громадянам).
Вироком Дніпровського районного суду в м. Києві від 23.05.2006 встановлено наступне.
Підсудний Антонюк А.П. за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, в період з 04.04.03 року по 07.04.03 року, умисно, з метою прикриття незаконної підприємницької діяльності подав до органів, які здійснюють державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю «Колден», тобто вчинив дії, пов'язані зі створенням суб'єкта підприємницької діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб.
Також Антонюк А.П. з метою отримання прибутку, без наміру здійснювати діяльність, зафіксовану в установчих документах ТОВ «Колден», в приміщенні офісу приватної нотаріальної контори надав приватному нотаріусу проекти статуту та установчого договору ТОВ «Колден»; в подальшому надав до Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації та державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва документи, що свідчать про його участь у створенні та державній реєстрації ТОВ «Колден».
Вказаний вирок набрав законної сили та станом на день розгляду цього спору є чинним.
Частина 1 статті 72 КАС України передбачає, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Частиною 4 цієї статті визначено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Склад злочину - фіктивне підприємництво, за вчинення якого засуджено Антонюка А.П., визначається як створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, що вчинено повторно (ч. 2 ст. 205 КК України).
Згідно з п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 25 квітня 2003 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності»під незаконною діяльністю, про яку йдеться у ст. 205 КК, слід розуміти такі види діяльності, які особа або не має права здійснювати взагалі, або ж, маючи право на це за певних умов чи з дотриманням певного порядку, здійснює з їх порушенням.
На наявність мети - прикриття незаконної підприємницької діяльності або здійснення її видів, щодо яких є заборона (фіктивного підприємництва), - може вказувати використання викрадених, знайдених, підроблених, позичених паспортів або тих, що належали померлим громадянам, а також документів осіб, які дали згоду зареєструвати юридичну особу на своє ім'я. Використання при цьому підроблених документів або їх підробка мають додатково кваліфікуватися за ст. 358 чи ст. 366 КК.
Такий злочин вважається закінченим з моменту державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) або набуття права власності на нього.
Суб'єктами цього злочину є громадяни України, особи без громадянства, іноземці (як службові особи, так і неслужбові), які з визначеною в цій статті метою вчинили дії, спрямовані на створення (заснування чи реєстрацію) або придбання суб'єкта підприємницької діяльності.
У п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України від 25 квітня 2003 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності»зазначено, що дії осіб, на ім'я яких за їхньою згодою зареєстровано суб'єкт підприємництва з метою, зазначеною в ст. 205 КК, мають кваліфікуватись як пособництво фіктивному підприємництву, а в разі, коли їх діями здійснено легалізацію (державну реєстрацію) суб'єкта підприємництва (підписання та нотаріальне посвідчення установчих документів, призначення на посаду керівника підприємства тощо), - як виконавство цього злочину.
У пункті 20 вказаної Постанови вказано, що у разі, коли створений чи придбаний суб'єкт підприємницької діяльності розпочав незаконну діяльність, що містить ознаки ще й іншого злочину, дії винної особи належить кваліфікувати за сукупністю злочинів - за ст. 205 КК і тією статтею КК, якою передбачено відповідальність за здійснення незаконної діяльності.
Кваліфікуючою ознакою цього злочину є вчинення тих самих дій повторно або якщо такі дії заподіяли велику матеріальну шкоду державі, банкові, кредитним установам, іншим юридичним особам або громадянам (ч. 2 ст. 205 КК України).
Згідно з абз. 2 пункту 19 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»№ 02-5/111 від 12.03.1999 у разі визнання у встановленому порядку недійсними установчих документів суб'єкта підприємницької діяльності або скасування його державної реєстрації у зв'язку із здійсненням відповідної реєстрації на підставі загубленого документу, що посвідчує особу, або на підставну особу - засновника суб'єкта підприємницької діяльності та за наявності інших обставин, які свідчать про укладення оспорюваних угод з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, укладені таким суб'єктом підприємницької діяльності угоди мають визнаватися недійсними згідно із статтею 49 Цивільного кодексу незалежно від часу їх укладення.
Оскільки спрямованість дій ТОВ «Колден»в особі засновника Антонюка А.П на досягнення мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а саме на прикриття незаконної діяльності цього підприємства встановлено вироком суду у кримінальній справі, вимоги позивача про визнання спірного договору недійсним на підставі ст. 49 ЦК УРСР визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Позов в частині стягнення з відповідача-1 в доход бюджету отриманого за спірним правочином товару на загальну суму 28156,00грн. задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Цивільний кодекс Української РСР від 18.07.1963 втратив чинність у зв'язку із набранням чинності 01.01.2004 року Цивільного кодексу України (п.1 та п.2 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Відповідно до ч.2 ст.5 ЦК України, акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Чинний ЦК України не містіть таких публічно-правових наслідків укладання недійсної угоди, які були встановлені ст.49 ЦК України в редакції 1963 року. Цим кодексом скасована відповідальність у вигляді публічно-правових санкцій -стягнення в доход держави, одержаного однією стороною чи обома сторонами за угодою, за укладання угоди з метою суперечною інтересам держави та суспільства. Наслідком укладання угоди, яка порушує публічний порядок (ст.228 ЦК України) не є адміністративно-правова конфіскація.
Таким чином, застосування публічно-правових санкцій, які були встановлені законом, чинним на момент укладання договору, але відсутні у Цивільному кодексі України на момент ухвалення рішення про притягнення до відповідальності суд вважає неможливим.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню лише в частині визнання недійсним спірного договору.
Керуючись ст.ст. 69-72, 94, 97, 158-163 КАС України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати недійсним Договір поставки №011 від 01.08.2003, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Інаква Віта»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Колден», з підстав, передбачених ст. 49 ЦК УРСР.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя
О.О.Хрипун