Україна
Донецький окружний адміністративний суд
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2023 року Справа№200/4354/23
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Аканова О.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м.Слов'янськ, пл.Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про
визнання протиправними дій щодо обмеження з 01.05.2020 пенсії максимальним розміром;
зобов'язання провести з 01.05.2020 перерахунок призначеної пенсії та виплачувати пенсію в повному основному розмірі без обмеження її максимальним розміром в подальшому;
зобов'язання провести донарахування та виплату різниці в отриманій пенсії з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01.05.2020 по теперішній час;
зобов'язання в подальшому обчислювати та виплачувати належну пенсію без обмеження її максимальним розміром;
стягнення належної доплати недоотриманої пенсії за період з 01.03.2019 по 30.04.2020 у сумі 28808,96 грн., -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом.
Позовна заява обґрунтована тим, що з 1992 позивачу призначено пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”. 01.01.2004 набув чинності Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” і позивач за власною заявою був переведений на отримання пенсії за цим Законом. До березня 2019 року отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. 21.02.2020 подав заяву про переведення на отримання пенсії відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”. З березня 2019 року було переведено на отримання пенсії відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”. Нарахована з березня 2019 року пенсія відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” є більшою ніж 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, однак виплачується на рівні 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15.09.2021року у справі № 200/5637/21 визнано протиправними дії відповідача щодо обмеження мені пенсії максимальним розміром та зобов'язано здійснити обчислення виплату пенсії (з урахуванням встановлених підвищень, надбавок, доплат до пенсії) з березня 2019 року без обмеження її максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум.
В березні 2023 позивач отримав відповідь, в якій повідомлено про здійснення обчислення та виплату пенсії (з урахуванням встановлених підвищень, надбавок, доплат до пенсії) з березня 2019 року по 30.04.2020 року без обмеження її максимальним розміром. В результаті виконання рішення суду сформувалась доплата за період з 01.03.2019 по 30.04.2020 у сумі 28808,96 грн. 27.06.2023 відповідач повідомив позивача про те, що з 01.05.2020 після проведення перерахунку згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 №251 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат та надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році» розмір пенсії встановлено відповідно до законодавства з обмеженням максимальним розміром, так як судом не покладено зобов'язання щодо подальшого обчислення та виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром.
Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач звернувся до суду з відповідним позовом. який просить задовольнити.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що на виконання рішення суду від 15.09.2021 № 200/5637/21 позивачу здійснено перерахунок з 01.03.2019 без обмеження її максимального розміру. З 01.05.2020 після проведення перерахунку по індексації заробітної плати розмір пенсії встановлено відповідно законодавства з обмеженням максимальним розміром, так як судом не покладено зобов'язання щодо подальшого обчислення і виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром. Крім того, звертає увагу суду, на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом. Враховуючи наведене, просить в задоволені адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 16 серпня 2023 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні без повідомлення сторін); питання про поновлення строку звернення до суду буде вирішено при розгляді справи по суті; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надати до суду докази нарахованої але не виплаченої пенсії з 01.05.2020 року.
Ухвалою суду від 19 вересня 2023 року поновлено позивачу строк звернення до суду.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Дружківським МВ УМВС України в Донецькій області 23.11.2005, РНОКПП НОМЕР_1 , має статус особи з інвалідністю 2 групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 .
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
28.03.2023 відповідачем, за результатом звернення позивача від 13.02.2023, надано відповідь про те, що рішення суду від 15.09.2021 у справі № 200/5637/21 виконано в межах покладених судом зобов'язань, здійснено обчислення та виплату пенсії (з урахуванням встановлених підвищень, надбавок, доплат до пенсії) з березня 2019 року без обмеження її максимальним розміром В результаті виконання рішення суду сформувалась доплата за період з 01.03.2019 по 30.04.2020 у сумі 28808,96 грн. Вказано, що виплату заборгованості за рішенням суду буде здійснено в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням судів за рахунок коштів Державного бюджету України. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України №251 від 01.04.2020 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат та надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році» з 01.05.2020 здійснено перерахунок пенсій із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,11. З 01.05.2020 після проведення перерахунку по індексації заробітної плати розмір пенсії встановлюється відповідно законодавства з обмеженням максимальним розміром, у зв'язку з тим, що судом не покладено зобов'язання щодо подальшого обчислення і виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром.
За результатом звернення позивача відповідачем 27.06.2023 надано відповідь, в якій зазначено, що з 01.05.2020 після проведення перерахунку згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 №251 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат та надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році» розмір пенсії встановлено відповідно до законодавства з обмеженням максимальним розміром, так як судом не покладено зобов'язання щодо подальшого обчислення та виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром.
В матеріалах справи наявні перерахунки пенсії від 14.01.2022, 31.01.2022, 01.02.2022 року.
Згідно з розрахунком нарахованої та фактично виплаченої пенсії від 28.08.2023 за період з 01.05.2020 по 31.08.2023 розмір пенсії позивача складає 20930,00 грн.
Відповідачем не заперечується факт наявності невиплаченої доплати за період з 01.03.2019 по 30.04.2020 у сумі 28808,96 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 2 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Стаття 51 Закону України №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (в редакції на момент перерахунку пенсії) визначає, що при настанні обставин, які тягнуть за собою зміну розміру пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та їх сім'ям, перерахунок цих пенсій провадиться відповідно до строків, встановлених частиною четвертою статті 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Відповідно до частини третьої - четвертої статті 63 Закону №2262-ХІІ перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Отже, законодавством, передбачено право позивача на перерахунок його пенсії у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ.
Проте, відповідачем було обмежено нарахування та виплата призначеної йому пенсії.
Згідно із Законом України від 24.12.2015 №848-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” статті 43 Закону №2262-XII доповнено частиною 7 про те що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09 квітня 1992 року №2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Таким чином, з 20.12.2016 року нечинною є частина 7 статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Відповідно до Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01.01.2017, у ч. 7 ст. 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” слова і цифри “у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року” замінено словами і цифрами “по 31 грудня 2017 року”.
Таким чином, буквальне розуміння змін, внесених Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі №2262-XII відсутня ч. 7 ст. 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Отже, внесені Законом України від 06.12.2016 №1774 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що Законом України від 06.12.2016 року №1774-VIII норми частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII не відновлені, хоча й були фактично внесені зміни стосовно продовження періоду тимчасового обмеження максимального розміру пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 по справі №127/4267/17, від 16.10.2018 по справі №522/16882/17, від 31 січня 2019 у справі № 638/6363/17, від 15 квітня 2019 у справі №522/16973/17, від 08 серпня 2019 у справі №522/3271/17.
Крім того, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ст.1-1 Закону України №2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Закон України №2262-XII є спеціальним до спірних правовідносин та саме його норми слід першочергово застосовувати для їх врегулювання.
В той же час, положеннями статті 2 Закону України “Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи” від 08.07.2011 року №3668-VI, який набрав чинності 1 жовтня 2011 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, суттєвою є обставина, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром вже регулювалося ч.7 ст.43 Закону України №2262-XII, яка визнана неконституційною з 20.12.2016, а тому неможливо стверджувати, що з вказаної дати виникла ситуація, за якої дане питання попадає під регулювання положень Закону України №3668-VI в частині, що не вирішується нормами Закону України №2262-XII.
На підставі викладеного, суд вважає, що застосування положень Закону №3668-VI по відношенню до військовослужбовців фактично зводить нінащо наслідки прийняття рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, яким фактично встановлено, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром не відповідає ст.17 Конституції України.
Суд звертає увагу, що висновки по даній справі не спростовують можливість застосування норм Закону України №3668-VI по відношенні до осіб, щодо яких положення про обмеження виплати пенсії в максимальному розмірі встановлено іншими спеціальними Законами, які у встановленому порядку неконституційними не визнано.
Крім того, суд зауважує, що передбачені ст.43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” обмеження пенсій максимальним розміром, що не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, введені в дію Законом України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” від 08.07.2011 №3668-VI, який набрав чинності в даній частині з 01.10.2011.
В той же час, п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом, при цьому ОСОБА_1 пенсія призначена ще у 1992 році.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що обмеження ГУ ПФУ в Донецькій області граничного розміру пенсії є таким, яке не ґрунтується на законі. Зокрема, в даному випадку така відмова за своєю суттю є звуженням обсягу прав позивача та позбавленням його права на соціальний захист у повному обсязі як то передбачено законодавством, яке регулює спірні правовідносини.
Вимоги щодо зобов'язання виплачувати пенсію в повному основному розмірі без обмеження її максимальним розміром в подальшому та зобов'язання в подальшому обчислювати та виплачувати пенсію без обмеження її максимальним розміром не підлягають задоволенню, оскільки Кодексом адміністративного судочинства не передбачено можливості захисту права на майбутнє за відсутності порушення такого права.
Вимоги щодо зобов'язання провести перерахунок призначеної пенсії, донарахування, обчислення, також не підлягають задоволенню, оскільки згідно розрахунку від 28.08.2023 наданого на виконання ухвали суду позивачу нараховано пенсію за період з 01.05.2020 по 01.08.2023 року.
Згідно ст.17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії, та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа “РуїзТоріха проти Іспанії” (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства” (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Враховуючи, що наявними матеріалами справи підтверджено з 01.05.2020 застосування обмеження пенсії максимальним розміром та судом встановлено протиправність бездіяльності відповідача, позов підлягає задоволенню.
Обираючи спосіб захисту, суд, зважаючи на його ефективність з точки зору статті 13 “Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод”, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року приходить до висновку, що з метою ефективного захисту прав позивача слід прийняти рішення про визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження пенсії позивачу максимальним розміром з 01.05.2020; зобов'язання здійснити виплату позивачу пенсії з 01.05.2020 року без обмеження її максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум; стягнення недоотриманої пенсії за період з 01.03.2019 по 30.04.2020 у сумі 28808,96 грн.
Позивача звільнено від сплати судового збору, а тому питання про відшкодування судового збору не вирішується.
Керуючись вимогами статей 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м.Слов'янськ, пл.Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій щодо обмеження з 01.05.2020 пенсії максимальним розміром; зобов'язання провести з 01.05.2020 перерахунок призначеної пенсії та виплачувати пенсію в повному основному розмірі без обмеження її максимальним розміром в подальшому; зобов'язання провести донарахування та виплату різниці в отриманій пенсії з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01.05.2020 по теперішній час; зобов'язання в подальшому обчислювати та виплачувати належну пенсію без обмеження її максимальним розміром; стягнення належної доплати недоотриманої пенсії за період з 01.03.2019 по 30.04.2020 у сумі 28808,96 грн. - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м.Слов'янськ, пл.Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) максимальним розміром з 01.05.2020 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м.Слов'янськ, пл.Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) здійснити виплату ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) пенсії з 01.05.2020 без обмеження її максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м.Слов'янськ, пл.Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) щодо невиплати ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) недоотриманої пенсії за період з 01.03.2019 по 30.04.2020 у сумі 28808,96 грн.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м.Слов'янськ, пл.Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) недоотриману пенсію за період з 01.03.2019 по 30.04.2020 у сумі 28808,96 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя О.О. Аканов