ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2023 року Справа № 160/2626/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу, -
ВСТАНОВИВ:
13.02.2023 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- стягнути податковий борг з платника податків фізичної особи ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету у сумі 28 291,71 грн.
В обґрунтування позовної заяви зазначається, що на обліку в Головному управління ДПС у Дніпропетровській області перебуває фізична особа ОСОБА_1 , у якого в інтегрованих картках платника податків обліковується не заявлений до суду податковий борг у розмірі 28291,71 грн., виник у зв'язку з несплатою по строку оплати задекларованих податкових зобов'язань за податковими деклараціями від 07.08.2019 №9173203947, від 28.10.2019 №9251422212, від 10.02.2020 №9334144604, від 08.05.2020 №9099883008, № 9374002069 від 18.01.2022, збільшений за рахунок не сплати нарахованих контролюючим органом сум штрафу за податковими повідомленнями рішеннями від 04.06.2019 №0029225450 та від 15.10.2019 №0052645440. Інформація щодо оскарження податкових повідомлень-рішень у контролюючого органу відсутня. З урахуванням вимог ст.ст.56, 57 Податкового кодексу України та у зв'язку з несплатою відповідачем у встановлені строки вказані грошові зобов'язання набули статусу податкового боргу. В порядку статті 59 Податкового кодексу України була сформована та надіслана відповідачу податкова вимога форми «Ф» від 14.02.2022 №0006465-1306-0415 та отримана особисто 26.02.2022. Однак, податковий борг відповідачем не сплачений і не списаний, що зумовило звернення до суду із цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.02.2023 позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до фізичної особи ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 про стягнення податкового боргу повернуто позивачу.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.05.2023 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задоволено, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.02.2023 року в адміністративній справі №160/2626/23 скасовано та матеріли справи направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
26.06.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Третього апеляційного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи №160/2626/23 після апеляційного розгляду.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2023 дана адміністративна справа розподілена судді Бухтіяровій М.М.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №160/2626/23, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.
Цією ж ухвалою суду було витребувано у відповідача докази узгодження податкового повідомлення-рішення; докази погашення боргу (за наявності).
Копія ухвали суду від 30.06.2023 надіслана позивачу засобами електронного зв'язку через підсистему «Електронний суд» та доставлена в електронний кабінет (довідка про доставку електронного листа). Крім того, копію ухвали суду від 30.06.2023 вручено позивачу у паперовому вигляді 11.07.2023, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою про отримання. Відповідачу копія ухвали суду надіслана засобами поштового зв'язку та отримана 21.07.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідач своїм правом подати відзив на позов не скористався, витребувані ухвалою суду від 30.06.2023 докази не надав, а також будь-які заяви, клопотання, повідомлення, в яких би виклав своє бажання надати до суду їх в більш пізній термін.
За приписами частиною шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з частиною п'ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) з 04.07.2018 зареєстрований фізичною особою-підприємцем, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчинено запис про проведення державної реєстрації №22010000000002290; основний вид діяльності за КВЕД 49.41 вантажний автомобільний транспорт; місцезнаходження: АДРЕСА_1 .
Відповідач перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області (Васильківська ДПІ (Васильківський р-н) як платник податків та платник єдиного внеску.
Згідно із розрахунком, наведеного у позовній заяві, розрахунком податкового боргу, доданого до позовних матеріалів (а.с.13), та за даними інтегрованих карток платника податків за відповідачем рахується податкова заборгованість, що підлягає стягненню, у сумі 28291,71грн. по наступним платежам:
- код платежу 18050400 у сумі 2651,00 грн. - штрафу за податковим повідомленням-рішенням форми «Ш» №0029225450 від 04.06.2019, не сплаченого по строку оплати на 05.08.2019;
- код платежу 18050400 у сумі 3415,00грн. - задекларованих зобов'язань за податковою декларацією платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за три квартали звітного 2019 року від 07.08.2019 №9173203947, не сплачених по терміну сплати 19.08.2019;
- код платежу 18050400 у сумі 870,80 грн. - штрафу за податковим повідомленням-рішенням форми «Ш» №0052645440 від 15.10.2019, не сплаченого по строку оплати на 14.11.2019;
- код платежу 18050400 у сумі 1395,00грн. - задекларованих зобов'язань за податковою декларацією платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за три квартали звітного 2019 року від 28.10.2019 №9251422212, не сплачених по терміну сплати 21.11.2019;
- код платежу 18050400 у сумі 10053,00грн. - задекларованих зобов'язань за податковою декларацією платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за звітний 2019 рік від 10.02.2020 №9334144604, не сплачених по терміну сплати 20.02.2020;
- код платежу 18050400 у сумі 6097,50грн. - задекларованих зобов'язань за податковою декларацією платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за перший квартал звітного 2020 року від 08.05.2020 №9099883008, не сплачених по терміну сплати 22.05.2020;
- код платежу 11010500 у сумі 3500,99грн. (з урахуванням переплати 200,00грн.) - задекларованих зобов'язань за податковою декларацією про майновий стан і доходи за звітний 2020 рік від 18.01.2022 №9374002069, не сплачених по терміну сплати 18.01.2022;
- код платежу 11011001 у сумі 308,42 грн. - задекларованих зобов'язань за податковою декларацією про майновий стан і доходи за звітний 2020 рік від 18.01.2022 №9374002069, не сплачених по терміну сплати 18.01.2022.
Щодо підстав виникнення податкової заборгованості з єдиного податку фізичних осіб.
Згідно з наданими до позовної заяви деклараціями та даними інтегрованої картки платника податків за платежем 18050400 «єдиний податок з фізичних осіб», відповідач має податкову заборгованість у загальному розмірі 24482,30грн. по єдиному податку, що виник внаслідок несплати наступних податкових зобов'язань:
за податковою декларацією платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за півріччя 2019 року від 07.08.2019 №9173203947 у сумі 3415,00грн., не сплачених по терміну сплати 19.08.2019 (а.с.45-47);
за податковою декларацією платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за три квартали 2019 року від 28.10.2019 №9251422212 у сумі 1395,00грн., не сплачених по терміну сплати 21.11.2019 (а.с.42-44);
за податковою декларацією платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за звітний 2019 рік від 10.02.2020 №9334144604 у сумі 10053,00грн., не сплачених по терміну сплати 20.02.2020 (а.с.39-41);
за податковою декларацією платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за перший квартал 2020 року від 08.05.2020 №9099883008 у сумі 6097,50грн., не сплачених по терміну сплати 22.05.2020 (а.с.36-38);
за податковим повідомленням-рішенням форми «Ш» №0029225450 від 04.06.2019 про нарахування штрафу у розмірі 2651,00грн., не сплаченого по строку оплати на 05.08.2019, нарахованого на підставі акту камеральної перевірки №29022/04-36-54-50/3281901879 від 23.05.2019 за несвоєчасне погашення ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , узгоджених сум податкових зобов'язань з єдиного податку за 2018 рік (а.с. 15-20);
за податковим повідомленням-рішенням форми «Ш» №0052645440 від 15.10.2019 про нарахування штрафу у розмірі 870,80грн., не сплаченого по строку оплати на 14.11.2019, нарахованого на підставі акту камеральної перевірки №1500/04-36-54-42/3281901879 від 27.09.2019 за несвоєчасне погашення ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , узгоджених сум податкових зобов'язань з єдиного податку за І квартал 2019 рік (а.с. 24-27).
Копій податкових повідомлень-рішень №0029225450 від 04.06.2019 та №0052645440 від 15.10.2019 надіслано відповідачу на адресу: АДРЕСА_2 (а.с.16-18, 25).
Щодо підстав виникнення податкової заборгованості з податку на доходи фізичних осіб.
Згідно з наданою до позовної заяви декларацією та даними інтегрованої картки платника податків за платежем 11010500 «податок на доходи фізичних осіб за результати річного декларування», відповідач має податкову заборгованість у загальному розмірі 3500,99грн. (зменшеної за рахунок переплати у розмірі 200 грн.) по податку на доходи фізичних осіб, що виник внаслідок несплати самостійно задекларованих грошових зобов'язань за:
за податковою декларацією про майновий стан і доходи за звітний 2020 рік від 18.01.2022 №9374002069 у сумі 3700,99, не сплачених по терміну сплати 18.01.2022 (а.с.31-33).
Щодо підстав виникнення податкової заборгованості з військового збору.
Згідно з наданими до позовної заяви декларацією та даними інтегрованої картки платника податків за платежем 11011001 «військовий збір, що сплачується фізичними особами за результати річного декларування», відповідач має податкову заборгованість у розмірі 308,42грн. по військовому збору, який виник внаслідок несплати самостійно задекларованих грошових зобов'язань за:
за податковою декларацією про майновий стан і доходи за звітний 2020 рік від 18.01.2022 №9374002069, не сплачених по терміну сплати 18.01.2022 (а.с.31-33).
Відповідачу виставлена податкова вимога форми «Ф» №0006465-1306-0415 від 14.02.2022 на суму 28291,71грн., яка надіслана засобами поштового зв'язку та вручена 26.02.2022 відповідачу, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 48).
На момент вирішення спору в суді доказів сплати заявленої до стягнення суми заборгованості надано не було.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Згідно з пунктами 36.1 - 36.3 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Виконанням податкового обов'язку згідно з пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом (п.15.1 ст. 15 зазначеного Кодексу).
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК України).
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження (п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України).
Пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом162.1 статті 162цьогоКодексу.
Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.
Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
Розділом IV Податкового кодексу України встановлено порядок сплати податку на доходи фізичних осіб.
Відповідно до підпункту162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платником податку є, у тому числі фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (пункт163.1 статті 163 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 177.11. статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи, а також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого на доходи від підприємницької діяльності в розмірах, визначених відповідно до закону.
Порядок нарахування, строки сплати, ставки та групи платників єдиного податку встановлені главою 1 розділу XIV ПК України.
Відповідно до пункту 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п.297.1 ст. 297цьогоКодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Згідно з пунктом 291.3 статті 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
За змістом пункту 293.1 статті 293 Податкового кодексу України ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
За змістом пункту 293.3 статті 293 Податкового кодексу України відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі: 1) 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом; 2) 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
Відповідно до п.295.3, п.295.4 ст.295 Податкового кодексу України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал. Сплата єдиного податку платниками першої - третьої груп здійснюється за місцем податкової адреси.
Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Відповідно до пункту 59.4 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення (пункт 59.5 статті 59.5 ПК України).
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом визнається сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Положенням підпункту 41.1.1. пунктів 41.1, 41.4 статті 41 ПК України визначено, що контролюючими органами є: податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.
Згідно з підпунктом 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41цьогоКодексу, мають право звертатися вертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідач має податкову заборгованість у сумі 28291,71грн. з єдиного податку, податку на доходи фізичних осіб та військового збору, що виникла внаслідок несплати самостійно нарахованих податкових зобов'язань, збільшеної за рахунок штрафу, а саме:
- у сумі 24769,91грн. за податковими деклараціями від 07.08.2019 №9173203947 (не сплачених по терміну сплати 19.08.2019), від 28.10.2019 №9251422212 (не сплачених по терміну сплати 21.11.2019), від 10.02.2020 №9334144604 (не сплачених по терміну сплати 20.02.2020), від 08.05.2020 №9099883008 (не сплачених по терміну сплати 22.05.2020), від 18.01.2022 №9374002069 (не сплачених по терміну сплати 18.01.2022)
- у сумі 2651,00грн. штрафу, не сплаченого по строку оплати на 05.08.2019, за податковим повідомленням-рішенням форми «Ш» №0029225450 від 04.06.2019;
- у сумі 870,80грн. штрафу, не сплаченого по строку оплати на 14.11.2019, за податковим повідомленням-рішенням форми «Ш» №0052645440 від 15.10.2019.
Водночас, звернення до суду із заявленими вимогами відбулось лише 13.02.2023.
Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Згідно з пунктом 102.2 статті 102 ПК України грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо:
податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано;
посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов'язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.
За змістом пункту 102.4 статті 102 ПК України, у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Системний аналіз зазначених норм дозволяє зробити висновок про те, що Податковим кодексом України встановлено граничний строк для визначення контролюючим органом розміру податкового боргу, який починається за наслідком прийняття рішення податкового органу або самостійного декларування боржником податкових зобов'язань, та не може перевищувати 1095 календарних днів з моменту самостійного декларування податкових зобов'язань або прийняття відповідного рішення про нарахування податкового боргу контролюючим органом, по закінченню яких він уже не може вживати заходів до стягнення податкової заборгованості у будь-якому порядку (судовому чи позасудовому), оскільки за наслідком закінчення цього строку податкове зобов'язання визнається безнадійним в силу статті 101 Податкового кодексу України, а борг підлягає списанню в обов'язковому порядку. Цей строк є спеціальним строком давності для звернення контролюючого органу до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу та застосовується імперативно (в силу закону). Списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, щодо якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.
Під час розгляду грошових вимог контролюючого органу до боржника, як платника податків, суду належить перевірити дотримання контролюючим органом спеціального строку давності заявлення до стягнення з боржника податкового боргу, який у пункті 102.4. статті 102 Податкового кодексу України встановлено у 1095 календарних днів з дня його виникнення та застосування якого є імперативним. У разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, а відтак з того часу в контролюючого органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу.
Поряд з цим, судом враховано, що 13.05.2020 Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 13.05.2020 №591-IX, яким внесено зміни, зокрема, до Податкового кодексу України, а саме: зміст одного з абзаців пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України викладено у наступній редакції: «На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.».
Закон від 13.05.2020 №591-IX набув чинності з 29.05.2020.
Вказані положення неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 за №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2» на всій території України з 12 березня 2020 р. установлено карантин. В подальшому дія карантину рішеннями Уряду України періодично продовжувалася.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. №651 відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України.
З огляду на викладене, оскільки час звернення позивача до суду на території України діяв карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), а перебіг строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу, зупинено з 18.03.2020 з урахуванням положень пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, тому не можна вважати, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області пропущено строк давності для звернення до суду із цим позовом про стягнення податкового боргу, що виник за відповідачем, починаючи з 05.08.2019.
Надіслання відповідачу вказаного податкових повідомлень-рішень №0029225450 від 04.06.2019 та №0052645440 від 15.10.2019 підтверджується матеріалами справи та докази узгодження в адміністративному та/або в судовому порядку відсутні.
З огляду на викладені обставини, податкові зобов'язання за вказаними податковими деклараціями та податковими повідомленнями-рішеннями набули статусу податкового боргу, тому є саме податковим боргом відповідача.
З метою погашення податкового боргу контролюючим органом було сформовано відповідачу податкову вимогу «Ф» №0006465-1306-0415 від 14.02.2022.
В матеріалах справи наявні докази надіслання та отримання відповідачем вказаної податкової вимоги та відсутні докази її оскарження.
За таких обставин, позивачем доведено наявність у відповідача податкового боргу у сумі 28291,71грн. та здійснення всіх передбачених чинним законодавством заходів щодо стягнення такого податкового боргу.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідачем не спростовано обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, докази оплати суми податкового боргу (в т.ч. часткової оплати) суду не надано.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню, тому кошти в розмірі 28291,71 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь державного бюджету.
Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, не здійснювались, тому підстави для розподілу таких витрат відсутні, а судові витрати на сплату судового збору позивачу - суб'єкту владних повноважень відповідно до приписів статті 139 КАС України не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст.77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а) до ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) про стягнення суми податкового боргу - задовольнити.
Стягнути з платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) до бюджету податковий борг у сумі 28291,71 грн. (двадцять вісім тисяч двісті дев'яносто одна гривня 71 копійка).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.М. Бухтіярова