ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2023 року Справа № 160/12171/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рябчук О.С.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 третя особа: Міністерство оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
УСТАНОВИВ:
02.06.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Збройних сил України, третя особа: Міністерство оборони України, в якому позивач, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 щодо не розгляду рапорту від 13.12.2022 року, військовослужбовця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 про ознайомлення: з Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 8354 від 30.09.2022; Актом службового розслідування без номеру від 31.10.2022, проведенного щодо самовільного залишення місця несення служби молодшим сержантом ОСОБА_1 ; Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 11127 від 31.10.2022; Наказом командира НОМЕР_4 окремої механізованої бригади від 14.11.2022 року №265-рс; Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №305 від 14.11.2022 року, та зобов'язати відповідача ознайомити з зазначеними наказами молодшого сержанта ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
- визнати неправомірними дії військовій частині НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 щодо увільнення від займаної посади командира 3 зенітного ракетного відділення зенітного ракетного взводу мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , молодшого сержанта ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
- скасувати як незаконний Наказ командира військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України код ЄДРПОУ 07946341, № 11127 від 31.10.2022 в частині призупинення виплат молодшому сержанту ОСОБА_1 , грошового забезпечення з 27.09.2022 року, а також виплати премії за відповідні місяці самовільного залишення частини у повному обсязі, зупинення виплат додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року за відповідні місяці самовільного залишення частини у повному обсязі, та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити командиру 3 зенітного ракетного відділення зенітного ракетного взводу мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , молодшому сержанту ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , недоотримане грошове утримання з 25.09.2022 року по день поновлення в штаті в/ч НОМЕР_1 з урахуванням додаткової винагороди до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях та з урахуванням додаткової винагороди до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за весь інший період відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року за № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України код ЄДРПОУ НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_3 судові витрати та витрати на правову допомогу.
В обґрунтування позовних вимог представником позивача зазначається, що ОСОБА_1 з 29 січня 2021 року проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 . Так, 26.09.2022 року, позивачеві було повідомлено, що його вивели поза штат військової частини НОМЕР_1 , без ознайомлення та доведення відповідного наказу, а також з вересня 2022 року, по теперішній час військова частина НОМЕР_1 перестала виплачувати останньому будь-яке грошове забезпечення. Також, за твердженням позивача, в усній формі він дізнався, що наказом по стройовій частині від 04.11.2022 року, його перевели до 2-ї запасної роти, військової частини НОМЕР_1 , однак будь-яких наказів чи документів для ознайомлення про його переведення до запасної роти надано не було. Позивачем також зауважується, що з того часу він цілодобово знаходився за місцем дислокації 2-ї запасної роти. В подальшому, 13 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до командування в/ч НОМЕР_1 з рапортами про надання наказу про його зарахування/звільнення в/ч та про видачу, йому заборгованості по грошовому забезпеченню з вересня 2022 року по листопад 2022 року, за період його перебування на лікуванні (не пов'язаному з пораненням) у лікувальних закладах згідно Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міноборони від 07.06.2018 року № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам», проте відповіді на них останнім так і не було отримано. Таким чином, на думку позивача, з вересня 2022 року відповідач без будь-яких поважних причин та законних підстав, без оголошення позивачеві наказів командира військової частини, призупинив, не нараховує та не виплачує ОСОБА_1 ні грошового забезпечення, ані будь-яких виплат, що є порушенням з його боку, тому останній вимушений звернутися до суду за захистом своїх законних прав.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2023 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження в адміністративній справі №160/12171/23 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 03.07.2023 року за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
15 червня 2023 року засобами електронного зв'язку до суду надійшли пояснення третьої особи, в яких останній зауважив, що Міноборони є головним органом у системі центральних opraнів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період, а також в умовах воєнного стану. Міноборони є центральним органом виконавчої влади та військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили та Держспецтрансслужба. З вище зазначеного вбачається, що ОСОБА_1 не проходить військову службу в апараті Міністерства оборони України, не був зарахований до списків військовослужбовців апарату Міністерства оборони України. Стосовно проходження служби кадрові рішення, видання документів відносно військовослужбовця покладено та приймаються саме військовою частиною.
18 липня 2023 року до суду надійшов відзив військової частини НОМЕР_1 на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.08.2022 року №207 молодший сержант ОСОБА_1 , командир 3 зенітного ракетного відділення зенітного ракетного взводу мотопіхотного батальйону вибув з пункту постійної дислокації до обласного СРЦ «Солоний лиман» с.Новотроїцьке Дніпропетровської області. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.09.2022 року №232 молодший сержант ОСОБА_1 , командир 3 зенітного ракетного відділення зенітного ракетного взводу мотопіхотного батальйону, прибув та приступив до виконання службових обов'язків в пункті постійної дислокації, з лікування. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.09.2022 року №256 молодший сержант ОСОБА_1 , командир 3 зенітного ракетного відділення зенітного ракетного взводу мотопіхотного батальйону вважається таким, що 25.09.2022 року вибув з пункту постійної дислокації до району виконання завдання для безпосередньої участі у бойових діях у забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.09.2022 року №258 молодший сержант ОСОБА_1 , командир 3 зенітного ракетного відділення зенітного ракетного взводу 1 мотопіхотного батальйону, який 25.09.2022 року вибув з пункту постійної дислокації в район виконання завдання для безпосередньої участі у бойових діях у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та не прибув, вважається таким, що 25 вересня 2022 року самовільно залишив розташування підрозділу під час виконання бойових завдань в районі проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, та виключений з усіх видів забезпечення. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.10.2022 року №270, відповідно до підпункту 14 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (якщо військовослужбовці відсутні понад десять діб, - до повернення військовослужбовців у військову частину або до дня набрання чинності рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми чи оголошення померлими, або до дня набрання законної сили вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі), нижчепойменованих осіб солдатського та сержантського складу, які виведені в розпорядження наказом командира 93 окремої механізованої бригади від 10 жовтня 2022 року № 230-рс, увільнено від займаних посад та зараховано в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , утримуючи у списках особового складу військової частини, з 10 жовтня 2022 року: молодшого сержанта ОСОБА_1 , командира 3 зенітного ракетного відділення зенітного ракетного взводу 1 мотопіхотного батальйону, у зв'язку з самовільним залишенням військової частини. В подальшому, керуючись Положениям про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008, а саме п.144-,1 видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.11.2022 року №305, молодшого сержанта ОСОБА_1 , колишнього командира 3 зенітного ракетного відділення зенітного ракетного взводу 1 мотопіхотного батальйону, який самовільно залишив військову частину 25 вересня 2022 року згідно ЄРДР від 14 листопада 2022 року №62022050010001141 з 14 листопада 2022 року увільнено від займаних посад та призупинено військову службу, дію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (но стройовій частині) від 27.03.2023 року №191 пп. 3.13 п.3, молодший сержант ОСОБА_1 , колишній командир 3 зенітного ракетного відділення зенітного ракетного взводу 1 мотопіхотного батальйону, який 25 вересня 2022 року самовільно залишив розташування підрозділу під час виконання бойових завдань в районі проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримуванні збройної агресії та якому з 14 дистопада 2022 року була призупинена військова служба, вважається таким, що 27 березня 2023 року повернувся до розташування військової частини в пункт постійної дислокації. З 28 березня 2023 року зарахований на котлове забезпечення військової частини. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.03.2023 року №191 п.20 молодший сержант ОСОБА_1 поновлений на військовій службі та призначений на посаду навідника 3 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти 1 мотопіхотного батальйону. В подальшому ОСОБА_1 вибував на лікування, звільнявся від виконання службових обов'язків після лікування. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.05.2023 року №350 молодшого сержанта ОСОБА_1 , навідника 3 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти 1 мотопіхотного батальйону, призначеного на посаду наказом командира 93 окремої механізованої бригади від 19.05.2023 року №139-рс вважати таким, що з 19 05.2023 року прийняв справу та посаду з відповідним посадовим окладом комірника групи зберігання боєприпасів до наземної артилерії групи зберігання боєприпасів до наземної артилерії роти забезпечення боєприпасами батальйону матеріального забезпечення. Крім того, відповідачем зазначається, що в вересні 2022 року сума виплат грошового забезпечення ОСОБА_2 становила 46872,60 грн., за жовтень 8 121,76 грн., з листопада 2022 по березень 2023 року (включно) 0,0 грн., за квітень 2023 року 1266,76 грн., за травень 2023 року 22459,50 грн., за червень 2023 року 22194,01 грн. Стосовно утриманих коштів під час самовільного залишення частини, яке було спростовано постановою про закриття кримінального провадження в частині вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_1 необхідно звернутись з рапорнтом по команді про донарахування утриманого грошового забезпечення за період перебування в списках самовільно залишивших частину, до рапорту додати копію постанови про закриття кримінального провадження в частині вчинення кримінального правопорушення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 року, клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів у справі № 160/12171/23 було задоволено та зообов'язано військову частину НОМЕР_1 надати належним чином завірені копії: витягу з наказу командира 93 окремої механізованої бригади від 14 листопада 2022 року № 265-рс, на підставі якого складено наказ № 305 від 14.11.2022 року, про увільнення Позивача від займаної посади та призупинення дії контракту про проходження військової служби Позивачем; рапорту підполковника ОСОБА_3 від 14 листопада 2022 року, на підставі якого складено наказ № 305 від 14.11.2022 року, про увільнення ОСОБА_1 від займаної посади та призупинення дії контракту про проходження ним військової служби; витягу з наказу по стройовій частині командира військової частини НОМЕР_1 на підставі якого, 04 листопада 2022 року молодшого сержанта командира 3 зенітного ракетного відділення зенітного ракетного взводу мотопіхотного батальйону в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 , перевели на посаду сержанта резерву 2-ї резервної роти військової частини НОМЕР_1 ; витягу з наказу по стройовій частині військової частини НОМЕР_1 на підставі якого сержанта резерву молодшого сержанта ОСОБА_1 , виключено ( увільнено) зі складу 2-ї запасної роти військової частини НОМЕР_1 ; матеріалів службового розслідування стосовно ОСОБА_1 ..
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2023 року, зобов'язано військову частину НОМЕР_1 надати належним чином завірені копії: витягу з наказу командира 93 окремої механізованої бригади від 14 листопада 2022 року № 265-рс стосовно позивача; витягу з наказу командира 93 окремої механізованої бригади від 19 травня 2023 р. №139-рс стосовно позивача; наказу військової частини НОМЕР_1 №281 від 31.05.2023 р. щодо позивача.
На виконання вимог ухвали суду від 17.07.2023 року, через підсистему «Електронний суд» 06.09.2023 року відповідачем до суду були надана заява про долучення матеріалів до адміністративної справи №160/12171/23 та відповідні докази.
07.09.2023 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову.
08.09.2023 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких останнім, зокрема, зазначено, що позивач 02 вересня 2022 року, прибув з лікування та приступив до виконання службових обов'язків в пункті постійної дислокації в/ч НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.09.2022 року № 232. (його копія додана до відзиву), однак про те, що позивачеві начебто 25.09.2022 року необхідно було вибути з пункту постійної дислокації в/ч НОМЕР_1 АДРЕСА_1 та прибути у "невідомий" йому район виконання завдання для безпосередньої участі у бойових діях, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.09.2022 року №258, позивач ОСОБА_1 дізнався вже після ознайомлення з відзивом та додатками до нього. Крім того, відповідачем не надано жодного доказу, що у вересні-жовтні 2022 року ОСОБА_1 належним чином, усно чи письмово, було доведено зазначений вище наказ №258 від 28.09.2022 року, чи інший наказ, про «необхідність його вибуття та прибуття безпосередньо до своїх штатних підрозділів в район виконання завдань за призначенням», а тому не бувши обізнаним, про існування розпоряджень/наказів ОСОБА_1 , з 02.09.2022 року продовжував виконувати службові обов'язки в пункті постійної дислокації в/ч НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 , поки його 04.11.2022 року не було переведено наказом командира по стройовій частині, до 2-ї запасної роти, військової частини НОМЕР_1 .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.09.2023 року, було прийнято до розгляду заяву представника позивача про зміну предмету позову в адміністративній справі №160/12171/23.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з ч.1 ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 29.01.2021року проходив військову службу у Збройних Силах України за контрактом.
Наказом командира 93 окремої механізованої бригади (по особовому складу) №32-рс від 29 січня 2021 року, молодшого сержанта ОСОБА_1 призначено на посаду командира 3 зенітного ракетного відділення зенітного ракетного взводу мотопіхотного батальйону.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 29 січня 2021 року №20 (по стройовій частині) молодшого сержанта ОСОБА_1 , який прибув із Борівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Харківської області, з 29 січня 2021 року зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення, на котлове забезпечення з 30 січня 2021 року і вважається таким, що 29 січня 2021 року прийняв справи та посаду і приступив до виконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом 3170 грн. на місяць, шпк “молодший сержант" ВОС- 104182А.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.08.2022 року №207 молодший сержант ОСОБА_1 , командир 3 зенітного ракетного відділення зенітного ракетного взводу мотопіхотного батальйону вибув з пункту постійної дислокації на лікування до обласного СРЦ «Солоний лиман» с.Новотроїцьке Дніпропетровської області.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.09.2022 року №232 молодший сержант ОСОБА_1 , командир 3 зенітного ракетного відділення зенітного ракетного взводу мотопіхотного батальйону, 02 вересня 2022 року прибув з лікування з КНП «КНП «Микулинецька обласна фізіотерапевтична лікарня реабілітації» Тернопільської обласної ради та приступив до виконання службових обов'язків в пункті постійної дислокації.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.09.2022 року №256 молодший сержант ОСОБА_1 , командир 3 зенітного ракетного відділення зенітного ракетного взводу мотопіхотного батальйону вважається таким, що 25.09.2022 року вибув з пункту постійної дислокації до району виконання завдання для безпосередньої участі у бойових діях у забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Виключити з котлового забезпечення військової частини з 27 вересня 2022 року.
Відповідно до доповіді командира військової частини НОМЕР_1 від 27.09.2022 року про самовільне залишення частини (без зброї) під час воєнного стану військовослужбовцем військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 молодшим сержантом ОСОБА_1 встановлено, що 27.09.2022 року від командира 1 мотопіхотного батальйону підполковника ОСОБА_4 , надійшла доповідь про самовільне залишення частини молодшим сержантом ОСОБА_1 . Попередньо встановлено: о 14:00 27 09.2022 під час перевірки особового складу 1 мотопіхотного батальйону, який вибув 26.09.2022 з пункту постійної дислокації в район виконання бойових завдань виявлено не прибуття молодшого сержанта ОСОБА_1 . На телефонні дзвінки військовослужбовець не відповідає, місце знаходження його не відоме, прийняті заходи до розшуку молодшого сержанта ОСОБА_1 результатів не дали.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.09.2022 року №258 молодший сержант ОСОБА_1 , командир 3 зенітного ракетного відділення зенітного ракетного взводу 1 мотопіхотного батальйону, який 25.09.2022 року вибув з пункту постійної дислокації в район виконання завдання для безпосередньої участі у бойових діях у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та не прибув, вважається таким, що 25 вересня 2022 року самовільно залишив розташування підрозділу під час виконання бойових завдань в районі проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Виключений з грошового та речового забезпечення військової частини з 25 вересня 2022 року.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 «Про призначення службового розслідування» від 30.09.2022 року №8354, наказано заступнику командира з морально-психологічного забезпечення роти вогневої підтримки 1 мотопіхотного батальйону ОСОБА_5 провести службове розслідування у встановлений законом термін. В ході розслідування встановити наявність чи відсутність події, з приводу якої було призначено розслідування, її обставини (час, місце) і наслідки; осіб, з вини яких трапилися подія, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяла шкідливим наслідкам або створювали загрозу для її сприяння; конкретні неправомірні дії військовослужбовця, яким вчинено правопорушення.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.10.2022 року №270, відповідно до підпункту 14 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (якщо військовослужбовці відсутні понад десять діб, - до повернення військовослужбовців у військову частину або до дня набрання чинності рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми чи оголошення померлими, або до дня набрання законної сили вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі), нижчепойменованих осіб солдатського та сержантського складу, які виведені в розпорядження наказом командира 93 окремої механізованої бригади від 10 жовтня 2022 року № 230-рс, увільнено від займаних посад та зараховано в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , утримуючи у списках особового складу військової частини, з 10 жовтня 2022 року: молодшого сержанта ОСОБА_1 , командира 3 зенітного ракетного відділення зенітного ракетного взводу 1 мотопіхотного батальйону, у зв'язку з самовільним залишенням військової частини.
В ході проведення службового розслідування було встановлено, що командир 3 відділення зенітного ракетного взводу мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 молодший сержант ОСОБА_1 вибув 26.09.2022 року з пункту постійної дислокації в район виконання бойових завдань. 27.09.2022 року близько 14.00 військовослужбовець був відсутній без поважних причин під час перевірки наявності особового складу підрозділу, яке розташоване біля м. Бахмут Донецької області. На телефонні дзвінки військовослужбовець не відповідав, місце знаходження його невідоме, прийняті заходи до розшуку ніяких результатів не дали. Командир зенітного ракетною взводу мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 старший лейтенант ОСОБА_6 доповів командиру мотопіхотного батальйону підполковнику ОСОБА_4 про те, що молодший сержант ОСОБА_1 не прибув з пункту постійної дислокації в район виконання бойових завдань. За фактом самовільного залишення частини під час воєнного стану військовослужбовцем військової служби за контрактом військової частин НОМЕР_1 молодшим сержантом ОСОБА_1 була подана доповідь 27.09.2022 року (вх. №4926 и ід 28.09.2022 року). З пояснень командира зенітного ракетного взводу мотопіхотного батальйону старшого лейтенанта ОСОБА_6 та головного сержанта зенітного ракетного взводу мотопіхотного батальйону штаб-сержанта ОСОБА_7 було встановлено, що молодший сержант ОСОБА_1 відсутній на службі з 27.09.2022 року но теперішній час без поважних причин, дозволу та попередження. На телефонні дзвінки не відповідає, місце знаходження його невідоме.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.10.2022 року №11127 затверджено результати службового розслідування та наказано, зокрема, молодшого сержанта ОСОБА_1 , колишнього командира 3 зенітного ракетного відділення зенітного ракетного взводу 1 мотопіхотного батальйону призупинити виплату грошового забезпечення з 27.09.2022 р.
У зв'язку із вищенаведеними обставинами відносно ОСОБА_1 було порушено кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №62022050010001141 від 14.11.2022р.
Також наведені вище накази стали підставою для призупинення військової служби ОСОБА_1 та призупинення нарахування і виплати йому грошового забезпечення з 25.09.2022р. до 01.04.2023 р.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.11.2022 року №305, молодшого сержанта ОСОБА_1 , колишнього командира 3 зенітного ракетного відділення зенітного ракетного взводу 1 мотопіхотного батальйону, який самовільно залишив військову частину 25 вересня 2022 року згідно ЄРДР від 14 листопада 2022 року №62022050010001141 з 14 листопада 2022 року увільнено від займаних посад та призупинено військову службу, дію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
13 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортами, в яких просив надати йому витяг з наказу по стройовій частині щодо зарахування ОСОБА_1 , до списків військової частини НОМЕР_1 , а у разі виключення зі списків військової частини НОМЕР_1 -надати йому про це витяг з наказу по стройовій частині, а також видати йому, ОСОБА_1 , молодшому сержанту, сержанту резерву, 2 запасної роти, військової частини НОМЕР_1 , заборгованість по грошовому забезпеченню з вересня 2022 року по листопад 2022 року, за період його перебування на лікуванні (не пов'язаному з пораненням) у лікувальних закладах згідно Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міноборони від 07.06.2018 року № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам».
Доказів надання відповідачем відповідей на вищевказані рапорти позивача матеріали справи не містять.
Вподальшому, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (но стройовій частині) від 27.03.2023 року №191, зокрема, молодший сержант ОСОБА_1 , колишній командир 3 зенітного ракетного відділення зенітного ракетного взводу 1 мотопіхотного батальйону, який 25 вересня 2022 року самовільно залишив розташування підрозділу під час виконання бойових завдань в районі проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримуванні збройної агресії та якому з 14 листопада 2022 року була призупинена військова служба, вважається таким, що 27 березня 2023 року повернувся до розташування військової частини в пункт постійної дислокації, справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків. З 28 березня 2023 року зарахований на котлове забезпечення військової частини.
Вказані обставини слугували для звернення ОСОБА_1 до суду з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Поряд з цим, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому був продовжений та діє станом на час розгляду справи.
Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" здійснено правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (частина 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу").
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (частина 4 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу").
За приписами пункту 112 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року № 551-XIV, військовослужбовці, які подали заяву чи скаргу, мають право, зокрема одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.
Відповідно до ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 № 548-ХГУ, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
Згідно зі ст.14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Згідно з пунктом 31 Статуту начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Відповідно до п. 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 №124, (далі - Інструкція з діловодства у Збройних Силах України), рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення,-звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Рапорт має бути зареєстрований в службі діловодства військової частини.
Згідно з п. 3.11.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів а моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ.
При цьому, наведені положення передбачають право військовослужбовця на ініціювання відповідних питань та подання рапортів з питань, що виникають під час проходження військової служби.
Так судом встановлено, що 13 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом, в якому просив надати йому витяг з наказу по стройовій частині щодо зарахування ОСОБА_1 , до списків військової частини НОМЕР_1 , а у разі виключення зі списків військової частини НОМЕР_1 -надати йому про це витяг з наказу по стройовій частині.
Крім того, 13 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом, в якому просив видати йому, ОСОБА_1 , молодшому сержанту, сержанту резерву, 2 запасної роти, військової частини НОМЕР_1 , заборгованість по грошовому забезпеченню з вересня 2022 року по листопад 2022 року, за період його перебування на лікуванні (не пов'язаному з пораненням) у лікувальних закладах згідно Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міноборони від 07.06.2018 року № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам».
Вищевказані рапорти було отримано штаб-сержантом Ясинською, про що свідчать її особистий підпис у них.
Доказів надання відповідачем відповідей на вищевказані рапорти позивача матеріали справи не містять.
Крім того, відповідач не надав ані позивачеві, ані суду жодних доказів щодо розгляду вищевказаних рапортів позивача від 13.12.2022 року.
Протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Відповідно до пункту 3.11.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів із моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ.
Відтак, військова частина НОМЕР_1 після отримання рапортів військовослужбовця ОСОБА_1 від 13.12.2022 р. зобов'язана була протягом місяця розглянути їх та надати відповідь по суті порушених питань. При цьому, суд не ставить під сумнів право командира діяти на власний розсуд одноосібно приймаючи відповідні рішення з цього приводу.
Суд зазначає, що відповідач не надав суду також доказів та не вказав причин, умов та обставин, які б унеможливлювали розгляд рапортів позивача в межах строків та відповідно до чинного законодавства.
Застосовуючи вказані положення законодавства до обставин справи суд зазначає, що рапорт, як офіційна форма звернення військовослужбовця до вищої посадової особи, передбачає його опрацювання та надання відповіді по суті порушених в ньому питань. Такий строк визначено в п. 3.11.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України як загальний строк для опрацювання документів, які були зареєстровані військовою частиною. За обставин цієї справи відповідач факт отримання рапорту визнав, підстав його не опрацювання не вказав.
Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Частиною 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому, суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24.01.2019 у справі №806/2978/17, від 16.05.2019 у справі № 812/1312/18, від 14.08.2019 у справі №0640/4434/18 та від 23.01.2020 у справі №0840/2979/18.
З огляду на наведене та керуючись приписами частини 2 статті 9 КАС України, якими передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог, при цьому, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, суд, з метою ефективного захисту порушених прав позивача вважає за доцільне вийти за межі заявлених ОСОБА_1 позовних вимог та визнати протиправною саме бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапортів ОСОБА_1 від 13.12.2022р. та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорти ОСОБА_1 від 13.12.2022р., оскільки саме такий спосіб захисту порушених прав позивача у даному випадку є належним та ефективним.
Щодо розгляду іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 , то суд наголошує на наступному.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.ч.1-4 ст.9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до ч.2 ст.1-2 Закону №2011-ХІІ у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з ч.4 ст.9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704 (далі - Постанова №704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно із пунктом 8 Постанови №704 умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до абзацу 4 пункту 1 Постанови №168 (в редакції після 19.07.2022 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793) відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Також Постанову №168 (в редакції від 19.07.2022 року) доповнено пунктом 2-1 такого змісту: 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Так, наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).
Відповідно до пункту 17 Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
25.03.2022 року для врегулювання питання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022р., Міністром оборони України прийнято рішення від 25.03.2022 року №248/1298 та від 18.04.2022р. №248/1529.
В подальшому, питання виплати додаткової винагороди регулюється рішенням Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29, чинним на час виникнення та існування спірних правовідносин, згідно з яким документальне підтвердження вказаних вище фактів здійснюється на підставі: бойового наказу (бойового розпорядження); журналу бойових дій (вахтовой, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журналу ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорту (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. При цьому відряджені військові підтверджують безпосередню участь у бойових діях або заходах довідкою керівника органу військового управління, штабу угруповання військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
Виплата здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) - особовому складу військової військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. При цьому в цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100 000 гривень за місяць обов'язково зазначають підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо. Такі накази за минулий місяць мають бути видані до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Крім цього, у період дії воєнного стану, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень також включені військовослужбовців, зокрема, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
При цьому підставою для видачі наказу є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), в якій має бути зазначено: військове звання, прізвище, ім'я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов'язаного із захистом Батьківщини; інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травми, каліцтва)), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста; обставини, за яких було отримано поранення (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травм (поранення, контузії, каліцтва); підстави видачі Довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журналу обліку бойових дії, бойового донесення, тощо).
Крім цього, згаданим наказом передбачений перелік випадків, згідно з яким не включаються до наказів про виплату додаткової винагороди військовослужбовці, зокрема, які: самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного з залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі, визначається та регулюється Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008р. №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008).
Відповідно до п.144-1 Положення №1153/2008 для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Згідно з п.144-2 Положення №1153/2008 військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються. Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України.
Звільнення з посад військовослужбовців, військову службу яким призупинено, здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу (пункт 144-3 Положення).
При цьому, п.144-6 Положення №1153/2008 встановлено, що для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжуються. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Таким чином, з урахуванням вказаних приписів Положення №1153/2008, підставою для призупинення виплати грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення військовослужбовця може бути призупинення військової служби військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, і таке призупинення здійснюється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Однак, у разі закриття такого кримінального провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту військовослужбовця продовжуються, а пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців, - поновлюються.
Судом встановлено, що у даному випадку підставою для призупинення нарахування і виплати позивачеві основного грошового забезпечення з 25.09.2022р. по 01.04.2023р. став той факт, що з 25.09.2022 року ОСОБА_1 у військовій частині НОМЕР_1 вважався таким, що самовільно залишив розташування підрозділу під час виконання бойових завдань в районі проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.09.2022 року №258 позивача було виключено з грошового та речового забезпечення військової частини з 25 вересня 2022 року.
Водночас, як встановлено судом, кримінальне провадження №62022050010001141 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, в частині самовільного залишення військової служби військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 молодшим сержантом ОСОБА_1 , командиром 3 зенітного ракетного відділення зенітного ракетного взводу 1 мотопіхотного батальйону, було внесене до ЄРДР 14.11.2022р.
Відтак, з урахуванням наведених приписів п.144-1 та п.144-2 Положення №1153/2008 відповідач мав право призупинити виплату грошового забезпечення позивача через порушення стосовного останнього вказаного кримінального провадження №62022050010001141 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, лише з 14.11.2022р. (з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань), тому бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування і не виплати ОСОБА_1 сум основного грошового забезпечення за період з 25.09.2022р. по 14.11.2022р., включно, є протиправною через призупинення таких виплат позивача з порушенням вимог п.144-1 Положення №1153/2008 (раніше, ніж з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань).
Частиною 1 статті 84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Частиною 4 статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Частиною 7 статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України затверджений Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608.
Пунктом 1 розділу IV Наказу №608 передбачено, що особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.
Пунктом 2 розділу IV наказу №608 передбачено, що військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право:
- знати підстави проведення службового розслідування;
- бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування;
- відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом;
- давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення;
- з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень;
- порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації;
- висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять;
- ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником);
- оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
Вбачається, що відповідачем не запропоновано у будь-який доступний та допустимий спосіб ОСОБА_1 надати пояснення під час проведення службового розслідування, та можливості отримати спірний наказ, чим порушено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України.
Матеріалами справи підтверджено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.09.2022 року №258 молодший сержант ОСОБА_1 , командир 3 зенітного ракетного відділення зенітного ракетного взводу 1 мотопіхотного батальйону, який 25.09.2022 року вибув з пункту постійної дислокації в район виконання завдання для безпосередньої участі у бойових діях у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та не прибув, вважається таким, що 25 вересня 2022 року самовільно залишив розташування підрозділу під час виконання бойових завдань в районі проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Виключений з грошового та речового забезпечення військової частини з 25 вересня 2022 року.
В подальшому, наказом командира військової частини НОМЕР_1 «Про призначення службового розслідування» від 30.09.2022 року №8354, наказано заступнику командира з морально-психологічного забезпечення роти вогневої підтримки 1 мотопіхотного батальйону ОСОБА_5 провести службове розслідування у встановлений законом термін. В ході розслідування встановити наявність чи відсутність події, з приводу якої було призначено розслідування, її обставини (час, місце) і наслідки; осіб, з вини яких трапилися подія, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяла шкідливим наслідкам або створювали загрозу для її сприяння; конкретні неправомірні дії військовослужбовця, яким вчинено правопорушення.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.10.2022 року №270, відповідно до підпункту 14 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (якщо військовослужбовці відсутні понад десять діб, - до повернення військовослужбовців у військову частину або до дня набрання чинності рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми чи оголошення померлими, або до дня набрання законної сили вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі), нижчепойменованих осіб солдатського та сержантського складу, які виведені в розпорядження наказом командира 93 окремої механізованої бригади від 10 жовтня 2022 року № 230-рс, увільнено від займаних посад та зараховано в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , утримуючи у списках особового складу військової частини, з 10 жовтня 2022 року: молодшого сержанта ОСОБА_1 , командира 3 зенітного ракетного відділення зенітного ракетного взводу 1 мотопіхотного батальйону, у зв'язку з самовільним залишенням військової частини.
Службове розслідування за фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 молодшим сержантом ОСОБА_1 , з метою уточнення причин і умов, що сприяли самовільному залишенню військової частини, було проведено лише 31.10.2022 року, за результатами якого складено Акт службового розслідування від 31.10.2022 року.
Таким чином, суд зазначає, що звільненню з посади військовослужбовця повинно передувати службове розслідування, що є комплексом заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення, подання заяви до органів досудового розслідування та, як вирішальний елемент, внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення.
Одночасно з цим суд зазначає, що Актом службового розслідування від 31.10.2022 року службовими особами військової частини НОМЕР_1 встановлено протиправні дії молодшого сержанта ОСОБА_1 , що виразились у самовільному залишенні ним військової частини НОМЕР_1 терміном більше 10 (десяти) діб.
Отже враховуючи досліджені в ході розгляду справи докази та доводи сторін, виходячи з положень чинного законодавства, суд доходить висновку про те, що дії відповідача, щодо увільнення від займаної посади командира 3 зенітного ракетного відділення зенітного ракетного взводу мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , молодшого сержанта ОСОБА_1 є неправомірними.
У відзиві відповідачем вказано, що в вересні 2022 року сума виплат грошового забезпечення ОСОБА_2 становила 46872,60 грн., за жовтень 8 121,76 грн., з листопада 2022 по березень 2023 року (включно) 0,0 грн., за квітень 2023 року 1266,76 грн., за травень 2023 року 22459,50 грн., за червень 2023 року 22194,01 грн.
Також, суд доходить висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо не нарахування і не виплати позивачеві сум основного грошового забезпечення за період з 14.11.2022р. по 01.04.2023р. з огляду на те, що, як встановлено судом згідно з постановою старшого слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, від 28.02.2023р. кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №62022050010001141 від 14.11.2022р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, в частині самовільного залишення військової служби військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , 1979 року народження було закрите на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, у зв'язку із відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення, а наказом командира військової частини НОМЕР_1 (но стройовій частині) від 27.03.2023 року №191, зокрема, молодший сержант ОСОБА_1 , колишній командир 3 зенітного ракетного відділення зенітного ракетного взводу 1 мотопіхотного батальйону, який 25 вересня 2022 року самовільно залишив розташування підрозділу під час виконання бойових завдань в районі проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримуванні збройної агресії та якому з 14 листопада 2022 року була призупинена військова служба, вважається таким, що 27 березня 2023 року повернувся до розташування військової частини в пункт постійної дислокації, з 28 березня 2023 року зарахований на котлове забезпечення військової частини, однак, не зважаючи на приписи п.144-6 Положення №1153/2008, якими встановлено, що для військовослужбовців, стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжуються та поновлюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців, позивачеві після закриття порушеного стосовного нього кримінального провадження (28.02.2023р.), яке було закрите саме на підставі ч.1 ст.284 КПК України, як то передбачено п.144-6 Положення №1153/2008, виплату призупиненого грошового забезпечення за період з 25.09.2022р. по 01.04.2023р. станом на теперішній час не відновлено і не здійснено без будь-яких на те причин, в тому числі і поважних.
Суд зазначає, що до спірних правовідносин не можуть застосовуватись положення пунктів 14-15 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, оскільки факт самовільного залишення позивачем військової частини не знайшов належного підтвердження.
Крім того, абзацом 2 пункту 144-6 Указу №1153/2008 передбачено, що за весь час необґрунтованого призупинення військової служби, таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове забезпечення та здійснюються недоотримані продовольче, речове та інші види забезпечення.
Стосовно позовних вимог про скасування наказів суд зазначає, що для відновлення порушеного права позивача на отримання грошового забезпечення відсутня необхідність в скасуванні наказів, оскільки вказані накази були реалізовані та вичерпали свою дію на момент розгляду справи, позивача поновлено на військовій службі, а права на отримання грошового забезпечення позивач набув звя'зку з тим, що постановою старшого слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, від 28.02.2023р. кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №62022050010001141 від 14.11.2022р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, в частині самовільного залишення військової служби військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , 1979 року народження було закрите на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, у зв'язку із відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.
Позовна вимога про виплату позивачу грошового забезпечення з урахуванням додаткової винагороди до 30 000 грн., до 100 000 грн. з розрахунку на місіць не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано до суду доказів в обгрунтування підстав для нарахування та виплати додаткової винагороди у зазначених розмірах.
Частиною 2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, з огляду на наведене у сукупності, суд вважає за необхідне, керуючись приписами ч.2 ст.9 КАС України, вийти за межі позовних вимог, та зазначити про протиправність бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування і не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 25 вересня 2022 року по 01 квітня 2023 року, тому, задля відновлення порушеного вказаною протиправною бездіяльністю відповідача права позивача на отримання належного грошового забезпечення, слід зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 25 вересня 2022 року по 01 квітня 2023 року, а в іншій частині позовних вимог - відмовити.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов належить частковому задоволеню.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", тому судовий збір останнім сплачено не було, а отже відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат у вигляді судового збору.
Керуючись ст. ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) до військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , місцезнаходження: смт Черкаське, Новомосковський район, Дніпропетровська обл., 51272), третя особа: Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ: 00034022, місцезнаходження: просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ), яка полягає у не розгляді поданих ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) рапортів від 13.12.2022 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) розглянути рапорти ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) від 13.12.2022 року.
Визнати протиправними дії військовій частині НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ), щодо увільнення від займаної посади командира 3 зенітного ракетного відділення зенітного ракетного взводу мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , молодшого сержанта ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ).
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) грошового забезпечення за період з 25 вересня 2022 року по 01 квітня 2023 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , місцезнаходження: смт Черкаське, Новомосковський район, Дніпропетровська обл., 51272) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) грошового забезпечення за період з 25 вересня 2022 року по 01 квітня 2023 року.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Рябчук