ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2023 року Справа № 160/10549/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Костянтинівського міського центру зайнятості Донецької області про визнання незаконними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Костянтинівського міського центру зайнятості Донецької області, в якій позивач з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 08.06.2023 р. просить суд:
- визнати незаконними дії Костянтинівського міського центру зайнятості Донецької області щодо відмови у проведенні перерахунку допомоги позивача по безробіттю з 29.04.2013 року, з урахуванням його останнього місця роботи перед постановкою на облік до Костянтинівського міського центру зайнятості Донецької області, у фізичної особи підприємця ОСОБА_2 з урахуванням причин звільнення позивача з останнього місця роботи, згідно пункту 1 статті 36 КЗУпП, згідно наказу від 03.04.2023 року №20 про звільнення позивача з посади юриста з 19.04.2013 року, у зв'язку із закінченням 19.04.2013 р. строку дії трудового договору від 04.01.2011 року укладеного між фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та позивачем;
- зобов'язати Костянтинівський міський центр зайнятості Донецької області провести перерахунок допомоги позивачу по безробіттю з 29.04.2013 року, з урахуванням його останнього місця роботи перед постановкою на облік до Костянтинівського міського центру зайнятості Донецької області, у фізичної особи підприємця ОСОБА_2 з урахуванням причин звільнення позивача з останнього місця роботи, згідно пункту 1 статті 36 КЗУпП, згідно наказу від 03.04.2023 року №20 про звільнення позивача з посади юриста з 19.04.2013 року, у зв'язку із закінченням 19.04.2013 року строку дії трудового договору від 04.01.2011 року укладеного між фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та позивачем.
В обґрунтування позовної заяви ОСОБА_1 , зокрема, зазначив що він перебував на обліку в Костянтинівському міському центрі зайнятості Донецької області як безробітна особа в період з 29.04.2013 р. по 12.10.2014 р. Підставою для постановки його на облік та надання йому статусу безробітної особи стало звільнення з органів внутрішніх справ згідно наказу УМВС України на Донецькій залізниці №190 від 17.04.2013 р. Виходячи з останнього мого місця роботи, та причин звільнення з УМВС України на Донецькій залізниці, позивачу було призначено відповідну виплату як безробітній особі. Позивач вважає, що на даний час, обставини та причини щодо його останнього місця роботи перед постановкою на облік до Костянтинівського міського центру зайнятості з 29.04.2013 р. змінилися, що, на думку позивача, є причиною для перерахунку йому відповідної допомоги по безробіттю з 29.04.2013 р. Однак Костянтинівський міський центр зайнятості Донецької області відмовив позивачу в проведенні вищезазначеного перерахунку, мотивуючи своє рішення тим, що посилання у своєму наказі від 03.04.2023 року №19, ФОП ОСОБА_2 на рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 04.01.2023 року по справі №204/8222/22 є неправомірним. ОСОБА_1 з позицією відповідача не погоджується, оскільки ані наказ від 03.04.2023 р. №19, ані наказ від 03.04.2023 р. №20 не скасовані є чинними та дійсними. Враховуючи наведене, позивач вважає, що відповідач зобов'язаний провести йому відповідний перерахунок допомоги по безробіттю з 29.04.2013 р. з урахуванням останнього місця роботи у фізичної особи підприємця ОСОБА_2 та з урахуванням причин його звільнення з останнього місця роботи, згідно пункту 1 статті 36 КЗУпП.
Позовна заява не відповідала вимогам ст. ст. 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України, тому ухвалою суду від 22.05.2023 р. була залишена без руху, з наданням строку для усунення недоліків.
На виконання вищезазначеної ухвали суду позивач виправив вказані недоліки, згідно клопотання від 23.05.2023 р., в якому просив поновити строк звернення з адміністративним позовом, так як з посади юриста позивач був звільнений наказом від 03.04.2023 р. №20, а про порушення своїх прав дізнався з листа Костянтинівського міського центру зайнятості Донецької області від 04.05.2023 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.05.2023 р. позивачу поновлено строк звернення до суду, відкрито провадження в адміністративній справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Також у вищезазначеній ухвалі суд зобов'язав Костянтинівський міський центр зайнятості Донецької області надати разом із відзивом на позов:
- належним чином засвідчену копію заяви позивача про постановку його 29.04.2013 р. на облік та надання статусу безробітного;
- належним чином засвідчені копії усіх документів, які були подані позивачем разом із заявою про постановку його 29.04.2013 р. на облік та надання статусу безробітного;
- належним чином засвідчену копію розрахунку допомоги, яка виплачувалась позивачу в період з 29.04.2013 р. по 12.10.2014 р.;
- належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких позивачу було відмовлено у перерахунку допомоги по безробіттю з 29.04.2013 р.
08.06.2023 р. до суду надійшла від ОСОБА_1 заява про уточнення позовних вимог.
Станом на 31.07.2023 р. вимоги ухвали суду від 29.05.2023 р. відповідачем не були виконані.
З огляду на викладене, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 р. від Костянтинівського міського центру зайнятості Донецької області витребувано:
- належним чином засвідчену копію заяви позивача про постановку його 29.04.2013 р. на облік та надання статусу безробітного;
- належним чином засвідчені копії усіх документів, які були подані позивачем разом із заявою про постановку його 29.04.2013 р. на облік та надання статусу безробітного;
- належним чином засвідчену копію розрахунку допомоги, яка виплачувалась позивачу в період з 29.04.2013 р. по 12.10.2014 р.;
- належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких позивачу було відмовлено у перерахунку допомоги по безробіттю з 29.04.2013 р.
Цією ж ухвалою суд зупинив провадження у справі до надання витребуваних судом доказів.
07.09.2023 р. до суду надійшов від Костянтинівського міського центру зайнятості Донецької області відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити. Власну позицію відповідач обґрунтував тим, що ОСОБА_1 за його особистою заявою на підставі ч. 1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» №5067-VI від 05.07.2012 р. (далі Закон - №5067-VІ) з 29.04.2013 р. було надано статус безробітної особи. Відповідач зазначив, що допомога по безробіттю була призначена позивачу як застрахованій особі без урахування страхового стажу строком 360 к.д. на підставі ч. 2, ч. 4 ст. 22 та ч. 3 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №1533-ІІІ від 02.03.2000 р. (далі - Закон №1533-ІІІ) з урахуванням статті звільнення з останнього місця роботи (органів внутрішніх справ УМВС України на Донецькій залізниці) на підставі наданих ОСОБА_1 документів, а саме: паспорту, картки платника податків, диплома про закінчення у 2001 році Національної академії внутрішніх справ України, диплома про закінчення у 2008 році Академії управління Міністерства внутрішніх справ, трудової книжки та наказів Міністерства внутрішніх справ України управління МВС України на Донецькій залізниці. Відповідач наголосив, що під час реєстрації в Костянтинівському міському центрі зайнятості ОСОБА_1 не повідомляв про трудові відносини з фізичною особою-підприємцем (далі - ФОП) ОСОБА_2 та не надавав документи, які підтверджували б цей факт працевлаштування. В ПОУ (ЄДРС) інформація про його трудові відносини з цією ФОП до теперішнього часу відсутня (звіти про дату початку та дату закінчення періоду зайнятості не подавались). Надалі ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою від 24.04.2023 р. щодо проведення перерахунку допомоги по безробіттю з 29.04.2013 р. з урахуванням останнього місця роботи у ФОП ОСОБА_2 та причин звільнення, згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України. Відповідач зазначив, що після отримання цієї заяви ним було направлено онлайн - запит до ПФУ. За даними обміну від 01.05.2023 р. отримана інформація про перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 з січня 2011 року по грудень 2013 року. В той же час він перебував на обліку в якості безробітної особи з 29.04.2013 р. по 12.10.2014 р. та отримував матеріальну допомогу на випадок безробіття, що є порушенням законодавства про зайнятість населення (п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону №5067-VІ). Костянтинівським міським центром зайнятості проведена перевірка за місцем реєстрації роботодавця як платника внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття, за результатами якої складено Акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону №5067-VІ від 21.06.2023 р. за №171встановлено, що по прибутті за юридичною адресою: АДРЕСА_1 фізична особа - підприємець ОСОБА_2 - відсутня. За номером телефону, який вказаний в базі даних ЄІАС.NЕТ та Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: (066) 272-78-22 абонент не відповідає. Електрона адреса відсутня. Так, відповідач наголосив, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) юридичної адреси не змінювала, тому підтвердити факт трудових відносин ОСОБА_1 та причин його звільнення згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України у ФОП ОСОБА_2 , безпосередньо у роботодавця, відповідач не має можливості. Також відповідач зауважив, що з урахуванням змісту судових рішень по справі №204/8222/22 посилання в наказі від 03.04.2023 р. №19 «про скасування незаконного наказу про звільнення та поновлення на посаді» по ФОП ОСОБА_2 є неправомірним. Зважаючи на викладене, відповідач вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Стосовно виконання вимог ухвали суду від 31.07.2023 р. відповідач у відзиві на позовну заяву повідомив, що не може надати копію заяви ОСОБА_1 про постановку його 29.04.2013 р. на облік та надання статусу безробітного, оскільки згідно наказу №34 від 28.02.2022 р. «Про організацію роботи Костянтинівського міського центру зайнятості» працівники центру працюють у дистанційному режимі. Натомість, як стверджує відповідач, заява ОСОБА_1 у паперовому вигляді знаходиться у приміщенні Центру та відсканувати її у відповідача немає можливості.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.09.2023 р. провадження у справі поновлено.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено та не заперечується учасниками справи, що ОСОБА_1 за його особистою заявою на підставі ч. 1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» №5067-VI від 05.07.2012 р. (далі Закон - №5067-VІ) з 29.04.2013 р. було надано статус безробітної особи та призначено допомогу по безробіттю як застрахованій особі без урахування страхового стажу строком 360 к.д. на підставі ч. 2, ч. 4 ст. 22 та ч. 3 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №1533-ІІІ від 02.03.2000 р. (далі - Закон №1533-ІІІ) з урахуванням статті звільнення з останнього місця роботи (органів внутрішніх справ УМВС України на Донецькій залізниці) на підставі наданих ОСОБА_1 документів, а саме: паспорту, картки платника податків, диплома про закінчення у 2001 році Національної академії внутрішніх справ України, диплома про закінчення у 2008 році Академії управління Міністерства внутрішніх справ, трудової книжки та наказів Міністерства внутрішніх справ України управління МВС України на Донецькій залізниці.
Позивач перебував на обліку в Костянтинівському міському центрі зайнятості Донецької області як безробітна особа в період з 29.04.2013 р. по 12.10.2014 р.
Як стверджує відповідач та не спростовує позивач, під час реєстрації в Костянтинівському міському центрі зайнятості ОСОБА_1 не повідомив відповідача про трудові відносини з ФОП ОСОБА_2 та не надавав документи, які підтверджували б цей факт працевлаштування.
Стосовно трудових відносин позивача з ФОП ОСОБА_2 у позовній заяві зазначено таке.
Згідно наказу №1 від 01.01.2011 р. позивача було прийнято на посаду юриста з 04.01.2011 р. у ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
Згідно наказу № 12 від 09.04.2013 р. позивача було звільнено з посади юриста з 08.04.2013 р. згідно статті 36 частини 1 пункту 8 КЗпП України «підстави передбачені контрактом» з 08.04.2013 р., посилаючись при цьому на підпункт 5 пункту 18 контракту від 04.01.2011 р. (зі змінами від 01.10.2012 р.).
Не погодившись з наказом про своє звільнення, ОСОБА_1 звернувся з відповідним позовом до Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська.
Рішенням Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 04.01.2023 р. по справі №204/8222/22 ОСОБА_1 відмовлено у поновленні процесуального строку на звернення до суду із позовною заявою та у задоволенні позовних вимог до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) про поновлення на роботі.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29.03.2023 р. по справі №204/8222/22 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Позивач вважає, що рішенням Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 04.01.2023 р. по справі №204/8222/22, було встановлено, що його звільнення з посади юриста відбулося з порушенням норм трудового законодавства.
Зважаючи на викладене, ФОП ОСОБА_2 видано наказ від 03.04.2023 р. № 19 про скасування наказу по підприємству від 09.04.2013 р. №12 про звільнення позивача з 08.04.2013 року з посади юриста як незаконного, та щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді юриста з 08.04.2013 р. з посадовим окладом в сумі 300 000 грн. , поновлення дії трудового договору від 04.01.2011 р., укладеного між ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та позивачем, поновлення дії контракту від 04.01.2011 р. (зі змінами від 01.10.2012 р.), укладеного між ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та позивачем, та зобов'язання бухгалтерію провести повний розрахунок з ним за час вимушеного прогулу з 08.04.2013 р.
Враховуючи наведене, позивач стверджує, що останнє його місце роботи перед взяттям на облік 29.04.2013 р. до Костянтинівського міського центру зайнятості змінилося, адже з урахуванням вищезазначених документів останнім місцем роботи позивача стала робота у ФОП ОСОБА_2 , а причинами звільнення - пункт 1 статті 36 КЗпП України.
ОСОБА_1 звернувся із заявою від 24.04.2023 р. до Костянтинівського міського центру зайнятості з проханням провести йому перерахунок допомоги по безробіттю з 29.04.2013 р. з урахуванням останнього місця роботи у ФОП ОСОБА_2 та причин звільнення, згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України.
У відповідь на цю заяву Костянтинівський міський центр зайнятості Донецької області направив позивачу лист за №07/418/01-35-23 від 04.05.2023 р., в якому повідомив про відсутність підстав для проведення відповідного перерахунку з урахуванням останнього місця роботи у ФОП ОСОБА_2 .
Також відповідач наголосив, що посилання в заяві позивача та у наказі від 03.04.2023 р. №19 «про скасування незаконного наказу про звільнення та поновлення на посаді» по ФОП ОСОБА_2 на рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 04.01.2023 р. по справі №204/8222/22 є неправомірним, оскільки у цьому рішенні суду не вирішувалось питання щодо поновлення позивача на роботі.
Вважаючи, що відповідачем незаконно відмовлено йому в проведенні перерахунку допомоги по безробіттю з 29.04.2013 р. з урахуванням останнього місця роботи перед постановкою на облік Костянтинівського міського центру зайнятості Донецької області у ВОП ОСОБА_2 , з метою захисту власних прав та інтересів ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Згідно із ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття, визначено Законом України "Про зайнятість населення" №5067-VІ від 05.07.2012 р. (далі - Закон №5067-VI) та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №1533-ІІІ від 02.03.2000 р. (далі - №1533-ІІІ) (в редакції чинній станом на момент призначення позивачу виплати допомоги по безробіттю).
Положеннями ч. 1 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування;
- безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи;
-вакансія - вільна посада (робоче місце), на яку може бути працевлаштована особа;
- працевлаштування - комплекс правових, економічних та організаційних заходів, спрямованих на забезпечення реалізації права особи на працю.
Згідно із приписами ч. 1 і ч. 2 ст. 43 Закону №5067-VI, статусу безробітного може набути, зокрема, особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.
Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.
Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, визначається Кабінетом Міністрів України.
За змістом ч. 1 та ч. 2 ст. 44 Закону №5067-VI, зареєстровані безробітні мають право на:
1) безоплатне одержання від територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції:
послуг з пошуку підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, в тому числі на громадські та інші роботи тимчасового характеру;
консультаційних, інформаційних та профорієнтаційних послуг з метою обрання або зміни виду діяльності (професії);
інформації про свої права та обов'язки як безробітного;
відомостей про себе, які містяться в Єдиній інформаційно-аналітичній системі;
2) матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону;
3) збереження права на виплату допомоги по безробіттю на період участі у громадських та інших роботах тимчасового характеру (тривалістю до 180 днів, зокрема у разі заміщення тимчасово відсутнього працівника) у розмірах, встановлених до укладення ними строкового трудового договору на участь у таких роботах;
4) оскарження, у тому числі до суду, дій або бездіяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, їх посадових осіб, що призвели до порушення прав щодо зайнятості особи.
Зареєстровані безробітні зобов'язані:
1) самостійно або за сприяння територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснювати активний пошук роботи, який полягає у вжитті цілеспрямованих заходів до працевлаштування, зокрема взяття участі у конкурсних доборах роботодавців;
2) відвідувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в якому він зареєстрований як безробітний у визначений і погоджений з ним час, але не рідше ніж один раз на тридцять календарних днів;
3) дотримуватися письмових індивідуальних рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню, зокрема брати участь у заходах, пов'язаних із сприянням забезпеченню зайнятості населення;
4) інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону.
Відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного (ч. 3 ст. 44 Закону №5067-VI).
За змістом положень ст. 22 Закону №1533-ІІІ, право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може
перевищувати 360 календарних днів протягом двох років, а для осіб,
зазначених у частині другій статті 6 цього Закону, - 180
календарних днів.
Відповідно до положень ч. 1 та ч. 3 ст. 23 Закону №1533-ІІІ, застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням (1266-2001-п), затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу.
Допомога по безробіттю особам, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин, призначається відповідно до частин першої та другої цієї статті, і її виплата починається з 91-го календарного дня.
Частиною 1 статті 21 Закону №1533-ІІІ передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.
Період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримання виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, крім пенсій (за винятком пенсії по інвалідності) та виплат за страхуванням на випадок безробіття, включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску.
Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону №1533-ІІІ, страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр), у тому числі за даними про трудову діяльність працівників, внесеними відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 р., а за періоди, за які не внесені дані до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. Реєстр складається з електронних облікових карток застрахованих осіб, до яких включаються відомості про застрахованих осіб, зокрема: дані про страховий стаж, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплаченого єдиного внеску та інші дані, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до діючого законодавства, дані персоніфікованого обліку застрахованих осіб, отримані від Пенсійного фонду України, забезпечують достовірність обліку страхового стажу та є підставою для визначення розміру та тривалості виплати допомоги по безробіттю.
ОСОБА_1 звернувся із заявою від 24.04.2023 р. до Костянтинівського міського центру зайнятості з проханням провести йому перерахунок допомоги по безробіттю з 29.04.2013 р. з урахуванням останнього місця роботи у ФОП ОСОБА_2 та причин звільнення, згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України.
Відповідач зазначив, що після отримання цієї заяви ним направлено онлайн-запит до Пенсійного фонду України.
За даними обміну від 01.05.2023 р. отримана інформація про перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 з січня 2011 року по грудень 2013 року.
При цьому, позивач перебував на обліку в якості безробітної особи з 29.04.2013 р. по 12.10.2014 р. та отримував матеріальну допомогу на випадок безробіття, що, як зауважив відповідач, є порушенням законодавства про зайнятість населення (п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону №5067-VІ).
У зв'язку з відсутністю необхідних даних та з метою забезпечення цільового та ефективного використання коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття відповідачем було проведено розслідування страхового випадку відповідно до Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової служби України №60/62 від 13.02.2009 р.
Так, Костянтинівським міським центром зайнятості, зокрема, проведена перевірка за місцем реєстрації роботодавця як платника внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття та складено Акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону №5067-VІ від 21.06.2023 р. за №171.
За змістом цього акта, по прибутті перевіряючих осіб за юридичною адресою: АДРЕСА_1 , встановлено відсутність ФОП ОСОБА_2 .
Також, відповідач зазначив, що за номером телефону, який вказаний в базі даних ЄІАС.ІЧЕТ та Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: (066) 272-78-22 абонент не відповідає. Електрона адреса відсутня.
Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) юридичної адреси не змінювала.
Згідно з висновком Акту: підтвердити факт трудових відносин ОСОБА_1 та причин його звільнення згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України у ФОП ОСОБА_2 , безпосередньо у роботодавця, немає можливості.
Стосовно розгляду поданої позивачем від 06.04.2023 р. заяви суд зазначає, що позивачем не доведено надання відповідачу усіх необхідних документів на підтвердження підстав для проведення перерахунку призначеної йому допомоги по безробіттю з 29.04.2023 р.
При цьому, суд зауважує, що у доданих до позовної заяви документах (зокрема, копій дублікату трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 , наказу №19 (розпорядження) ФОП ОСОБА_2 від 03.04.2023 р.) на підтвердження обґрунтування позовних вимог містяться посилання на рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 04.01.2023 р. по справі №204/8222/22.
Водночас, слід зауважити, що рішенням Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 04.01.2023 р. по справі №204/8222/22 ОСОБА_1 відмовлено у поновленні процесуального строку на звернення до суду із позовною заявою та у задоволенні позовних вимог до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) про поновлення на роботі.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29.03.2023 р. по справі №204/8222/22 апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення. Рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 04.01.2023 р. по справі №204/8222/22 залишено без змін.
Вищенаведене свідчить про відсутність правових підстав для внесення ФОП ОСОБА_2 відповідних записів до трудової книжки позивача, а також складання наказу №19 (розпорядження) ФОП ОСОБА_2 від 03.04.2023 р. з посиланням на вищезазначене рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 04.01.2023 р. по справі №204/8222/22.
При цьому, суд зауважує, що сам факт складання відповідних документів та внесення відповідних записів до трудової книжки не є достатньою підставою для проведення перерахунку відповідної допомоги по безробіттю, враховуючи й те, що в затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України №16-1 від 19.09.2013 р. довіднику ПОУ (ЄДРС) відсутня інформація про трудові відносини позивача з ФОП ОСОБА_2 у спірний період.
Таким чином, з урахуванням фактичних обставин справи та обсягу наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для проведення ОСОБА_1 перерахунку допомоги по безробіттю з 29.04.2013 р. з урахуванням останнього місця роботи у ФОП ОСОБА_2 та причин звільнення згідно пункту 1 статті 36 КЗпП України, у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконними дій, зобов'язання вчинити певні дії є недоведеними та безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.
Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до приписів ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, дії якого оскаржуються, належним чином доведено правомірність цих дій, тоді як позивачем не доведено своєї правової позиції та не спростовано доводи відповідача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що оскільки позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, підстави для стягнення з відповідача судового збору відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) до Костянтинівського міського центру зайнятості Донецької області (код ЄДРПОУ 23119554, 85110, Донецька область, м.Костянтинівка, пл. Перемоги, буд. 8) про визнання незаконними дій, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено та підписано 19.09.2023 р.
Суддя О.М. Неклеса