ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
18 вересня 2023 року Справа 160/23155/23
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 в особі адвоката Лимаревої Нелі Анатоліївни до військової частини НОМЕР_1 Регіонального управління територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 », третя особа - Міністерство оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
11.09.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 в особі адвоката Лимаревої Нелі Анатоліївни до військової частини НОМЕР_1 Регіонального управління територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 », третя особа - Міністерство оборони України, в якій представник позивача просить суд:
- визнати протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 Регіонального управління територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » щодо ненадання ОСОБА_1 , як дружині загиблого ОСОБА_2 , з яким вона проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу, документів для реалізації її права на з'ясування причин загибелі, а саме:
- витягу з наказу про виключення ОСОБА_2 із списків особового складу військової частини;
- витягу з особової справи про склад сім'ї ОСОБА_2 ;
- документ, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) ОСОБА_2 , зокрема про те, що вона не пов'язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства;
- постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку загибелі ОСОБА_2 та захворювання;
та отримання передбачених діючим законодавством виплат відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», компенсацію відповідно до постанова Кабміну №168 від 28.02.2022 року.
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Регіонального управління територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » щодо ненадання ОСОБА_1 , як дружині загиблого ОСОБА_2 , з яким вона проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу, документів для реалізації її права на з'ясування причин загибелі та отримання передбачених діючим законодавством виплат відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та компенсацію відповідно до постанова Кабміну №168 від 28 лютого 2022 року, а саме:
- витягу з наказу про виключення ОСОБА_2 із списків особового складу військової частини;
- витягу з особової справи про склад сім'ї ОСОБА_2 ;
- документ, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) ОСОБА_2 , зокрема про те, що вона не пов'язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства;
- постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку загибелі ОСОБА_2 та захворювання.
В обґрунтування позову позивачем зазначено наступне. ОСОБА_1 з 2014 року проживала разом з ОСОБА_2 , як дружина та чоловік, шлюб між ними не був зареєстрований. Шлюб не реєстрували, оскільки в цьому не було потреби. У зв'язку з чим між ними виникли фактичні шлюбні відносини, які тривали до липня 2023 року. У вказаний період часу позивач та ОСОБА_2 не перебували в будь-якому іншому зареєстрованому шлюбі та не зверталися до органів реєстрації актів цивільного стану для реєстрації їхнього шлюбу. З моменту сумісного проживання (2014 року) вони проживали за адресою позивача: АДРЕСА_1 , а також за адресою ОСОБА_2 : АДРЕСА_2 . Від сумісного проживання мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - батьком якого є ОСОБА_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 . За життя ОСОБА_2 визнавав себе батьком обох дітей, однак у зв'язку з труднощами зі здоров'ям не зареєстрували першу дитину ОСОБА_3 відповідно чого, подана заява до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська про встановлення факту батьківства (справа №: 204/12619/23 від 30.08.2023 року). У зв'язку з тим, що її цивільний чоловік, ОСОБА_2 перебував на довгостроковому лікуванні 27.01.2015 року, позивач сама зареєструвала доньку у відділі реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції. Її ім'я та по батькові у Книзі реєстрації народжень було записано відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України. Тривалий час проживали разом як члени сім'ї та подружжя, піклувалися один за одним, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки щодо утримання житла, дітей, спільні витрати і спільне харчування, обговорювали питання укладання офіційного шлюбу, крім того всі свята проводили в колі рідних та друзів. Позивач їздила до його родичів, які проживають в с. Новоолександрівка Дніпровського району Дніпропетровської області, погостювати, проживала там, добре знайома та по сьогоднішній день спілкується з його батьком ОСОБА_5 , 1973 р.н., зареєстрований та проживає АДРЕСА_2 та братом ОСОБА_6 . У зв'язку з військовим вторгненням РФ в Україну із 24.02.2022 року запроваджено воєнний стан та відповідно до Указу Президента України « Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 року, ОСОБА_2 , 1994 р.н., було призвано 04.02.2023 року Дніпровським РТЦК та СП по мобілізації та зараховано в списки військової частини НОМЕР_1 . Тож, 03.07.2023 року під час захисту Батьківщини в зоні проведення бойових дій Донецької області Волноваський район с. Рівнопіль військовослужбовець загинув від вогнепального кульового поранення голови з ушкодженням головного мозку. Позивач зверталася до Дніпровського РТЦК та СП, щодо отримання документів на померлого чоловіка, проте їй в усній формі було відмовлено мотивуючи тим, що вона не є законною дружиною. Також, з метою встановлення причини загибелі та можливого подальшого отримання, як його цивільній дружині одноразової грошової допомоги, яка виплачується відповідно до 1, 2 ч.2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 “Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві” та призначається у разі смерті військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби), що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби позивачем були здійсненні неодноразові усні звернення до відповідача. При зверненні, позивач пояснювала, що проживала з останнім у цивільному шлюбі та вела спільний побут. Після залишення без уваги усних звернень щодо отримання документів, представник позивача 01.08.2023 року звернулася до відповідача шляхом подачі адвокатського запиту з проханням надати наступну інформацію та документи, а саме: 1) витяг з наказу про виключення загиблого ОСОБА_2 із списків особового складу військової частини; 2) документ, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) ОСОБА_2 , зокрема про те, що смерть не пов'язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства; 3) витяг з особової справи ОСОБА_2 про склад сім'ї військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.4) висновок акту службового розслідування, щодо причин смерті ОСОБА_2 . Проте, письмової відповіді позивачем не отримано, а в усному порядку повідомлено, що остання не є членом сім'ї ОСОБА_2 , та не має правових підстав для отримання вказаних вище документів.
Отже на думку позивача без підтвердження факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з військовослужбовцем, який загинув під час захисту Батьківщини позивач позбавлена можливості реалізувати свої права, які передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2023 року зазначена вище справа розподілена та 12.09.2023 року передана судді Пруднику С.В.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Позовна заява підлягає залишенню без руху з таких підстав.
Крім того, правовий статус та порядок вступу у справу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, врегульований КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 Кодексу адміністративного судочинства України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.
Крім того, участь у справі третіх осіб з одного боку обумовлена завданням адміністративного судочинства, яким згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливий, неупереджений та своєчасний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, а з іншого - вимогами процесуального законодавства про законність і обґрунтованість судового рішення.
Суддя зазначає, що інститут третьої особи спрямований на створення умов для захисту прав, свобод та інтересів такої особи, які можуть бути порушені при вирішенні спору між позивачем і відповідачем за відсутності третьої особи. Участь третьої особи сприяє всебічному розгляду справи, зібранню більшої кількості доказів, правильному вирішенню справи, запобігає ситуації, коли у справах з одних правовідносин ухвалюються протилежні за змістом рішення.
Інтерес третьої особи щодо задоволення позову (якщо вона бере участь на стороні позивача) або щодо відмови у задоволенні позову (якщо вона бере участь на стороні відповідача) збігається з інтересами відповідно позивача або відповідача. Це відрізняє третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, від третьої особи, яка заявляє такі вимоги.
Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 02.04.2020 у справі № 400/2165/19, від 16.04.2020 у справі № 480/496/19, від 18.04.2022 у справі № 460/8484/20.
Відповідно ч.5 ст.49 КАС України про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.
Отже, зміст наведених норм процесуального Закону свідчить на користь висновку, що саме суд уповноважений вирішувати питання про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача чи відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання (в залежності від порядку провадження- спрощене чи загальне), з власної ініціативи або за клопотанням учасників справи.
Згідно ч.4 ст.49 КАС України, у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, визначені ст. 167 КАС України.
Відтак, самостійне залучення позивачем до участі в справі третьої особи шляхом зазначення її в позовній заяві суперечить вимогам статей 49 та 160 КАС України, позаяк вступ третіх осіб до участі у справі відбувається за ухвалою суду.
У разі необхідності, позивач одночасно з поданням до суду позовної заяви може подати заяву про залучення третьої особи на стороні позивача чи відповідача. Втім, вказана заява повинна бути викладена окремо, з урахуванням положень ч.4 ст.49 КАС України, та додана до позову відповідно ч.5 ст.161 КАС України.
Також, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Натомість, позивачем до позову не додані її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи.
Окрім того, за приписами ч. 2 ст. 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
У поданій до суду позовній заяві позивач зазначає, що остання зверталася до Дніпровського РТЦК та СП, щодо отримання документів на померлого чоловіка. Також, 01.08.2023 року звернулася до відповідача шляхом подачі адвокатського запиту з проханням надати наступну інформацію та документи, а саме: 1) витяг з наказу про виключення загиблого ОСОБА_2 із списків особового складу військової частини; 2) документ, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) ОСОБА_2 , зокрема про те, що смерть не пов'язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства; 3) витяг з особової справи ОСОБА_2 про склад сім'ї військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.4) висновок акту службового розслідування, щодо причин смерті ОСОБА_2 .
В той же час, відповідних доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивач до суду не подала.
Суд звертає увагу позивача, що ст.19 КАС України визначено перелік справ на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Тож, відповідно до означеної статті:
1. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:
1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
1-1) спорах адміністратора за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;
6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;
7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;
8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;
9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;
10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;
11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про оборонні закупівлі", крім спорів, пов'язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю;
12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";
13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";
14) спорах із суб'єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства;
15) спорах, що виникають у зв'язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу.
2. Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи:
1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;
2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства;
3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом;
4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об'єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті.
3. Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.
Суддя вважає за необхідне зазначати, що відповідно до частини другої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Нормою статті 74 СК України визначено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними . На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 СК України.
Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не можу ґрунтуватись на припущеннях.
Так, за змістом наведених судом вище норм законодавства, зокрема сімейного, слідує, що хоча проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу не породжує виникнення в них прав та обов'язків подружжя, однак якщо такі жінка та чоловік не перебувають в будь-якому іншому шлюбі в період такого спільного проживання, то на майно, набуте ними за час спільного проживання однією сім'єю, поширюється режим спільної сумісної власності, який регулюється тими же нормами, що і режим спільної сумісною власності майна подружжя. Відтак, майно, набуте жінкою та чоловіком під час спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, може бути визначено та поділено між ними за тими ж правилами та на тих же підставах, що й спільне сумісне майно подружжя, зокрема із застосуванням презумпції спільності майна подружжя. Однак, для можливості такого поділу попередньо підлягає встановленню судом внаслідок доведення належним чином позивачем саме факт проживання чоловіка та жінки (сторін по справі) однією сім'єю без реєстрації шлюбу між собою в певний період часу, протягом якого і було придбане спірне майно, поділ якого просить здійснити в судовому порядку позивач.
Встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв'язку із цим взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов'язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.
Наведені вище правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №244/4801/13-ц, від 28 листопада 2018 року в справі №127/11013/17, від 16 січня 2019 року у справі №343/1821/16-ц, від 27 лютого 2019 року у справі№522/25049/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі №354/693/17-ц, від 17 квітня 2019 року у справі №490/6060/15-ц, від 15 серпня 2019 року у справі №588/350/15, від 23 вересня 2019 року у справі №279/2014/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі №748/897/18, від 11 грудня 2019 року в справі №712/14547/16-ц, від 12 грудня 2019 року у справі №490/4949/17, від 18 грудня 2019 року в справі №761/3325/17-ц, від 24 січня 2020 року в справі №490/10757/16-ц, від 09 листопада 2020 року №757/8786/15-ц, від 23 вересня 2021 року в справі № 204/6931/20.
Тому, позивачу у даному випадку слід чітко сформулювати та уточнити позовні вимоги, визначитися із колом відповідачів, навести підставні обґрунтування щодо розгляду даної справи за правилами адміністративного судочинства України.
Згідно з ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.
Вищенаведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам встановленим КАС України, а тому вона підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.
На підставі наведеного та керуючись ст. 160, 161, 169, 171, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 в особі адвоката Лимаревої Нелі Анатоліївни до військової частини НОМЕР_1 Регіонального управління територіальної оборони «Схід», третя особа - Міністерство оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п'яти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду:
- заяви про залучення третьої особи, викладеної з урахуванням положень ч.4 ст.49 КАС України;
- копій позовної заяви, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи відповідно до кількості учасників справи з оголяду на приписи ст. 160 КАС України з максимально чітко і зрозуміло сформованими позовними вимогами виходячи із приписів ст. 5 КАС України відносно конкретного відповідача, наведенням підставних обґрунтувань щодо розгляду даної справи за правилами адміністративного судочинства України;
- відповідних доказів що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали про залишення позовної заяви з руху невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя С. В. Прудник