"16" червня 2010 р.Справа № 11-26/214-09-5087
За позовом: Фонтанського сільського споживчого товариства;
До відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1;
про стягнення 5319,86 грн.;
та за зустрічним позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;
до відповідача: Фонтанського сільського споживчого товариства;
про визнання недійсними договорів та стягнення 8400,00 грн.
Суддя Власова С.Г.
Представники:
Від позивача (відповідача за зустрічним позовом): ОСОБА_2 (за довіреністю);
Від відповідача (позивача за зустрічним позовом): ОСОБА_3, ОСОБА_4 (за довіреністю);
СУТЬ СПОРУ: 06.10.2009 р. за вх. № 7646 Фонтанське сільське споживче товариство звернулось до господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_1 5319,86 грн.
Ухвалою від 12.10.2009 р. було порушено провадження у справі (суддя Никифорчук М.І.), справі присвоєно № 26/214-09-5087.
Ухвалою від 23.10.2009 р. позовну заяву Фонтанського сільського споживчого товариства було залишено без розгляду.
Зазначену ухвалу Позивачем було оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суд.
Апеляційну скаргу Фонтанського сільського споживчого товариства Комінтернівської районної спілки споживчих товариств Одеської облспоживспілки було задоволено, ухвалу господарського суду Одеської області від 23.10.2009 р. по справі № 26/214-09-5087 скасовано, а справу передано на розгляд до господарського суду Одеської області (Ухвала Одеського апеляційного господарського суду від 08.12.2009 р.).
28.12.2009 р. справу за позовом Фонтанського сільського споживчого товариства до Приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення 5319,86 грн. було прийнято до провадження суддею Власовою С.Г., справі присвоєно № 11-26/214-09-5087.
Позивач на позовних вимогах наполягає, 09.04.2010 р. за вх. № 9012 надав заперечення на зустрічний позов, 17.05.2010 за вх. № 12638 додаткові пояснення до позовної заяви.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, 03.02.2010 р. за вх. № 1005 звернувся із зустрічною позовною заявою в якій просить суд визнати недійсним договір № 12-НБ оренди об'єкта нерухомості від 28.09.2007 р., укладений між Фонтанським сільським споживчим товариством Комінтернівської облспоживспілки та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, визнати недійсним договір № 5/09 здачі в операційну оренду основних засобів від 01.02.2009 р., укладений між Фонтанським сільським споживчим товариством Комінтернівської облспоживспілки та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та стягнути з Фонтанського сільського споживчого товариства Комінтернівської облспоживспілки суму безпідставно отриманих орендних платежів у подвійному розмірі, відповідно до ст. 230 Цивільного кодексу України в сумі 8 400,00 грн., 08.02.2010 р. за вх. № 3005 надав відзив на позов, 17.05.2010 р. за вх. № 12620 пояснення на заперечення Позивача.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне:
01.02.2009 р. між сторонами було укладено договір оренди приміщення магазину, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, терміном на 1 рік, з 01.02.2009 р. по 31.01.2010 р.
Посилаючись на п.п. 5.1, 5.2 Договору Позивач вказує, що Орендар зобов'язувався не пізніше 10 числа кожного місяця розраховуватися готівкою в касу Фонтанського сільського споживчого товариства за оренду приміщення по 720 грн. щомісячно.
Позивач стверджує, що в порушення умов Договору, Відповідач не сплачує орендну плату, а саме у лютому 2009 р. замість 720 гр. сплатив лише - 150 грн., а починаючи з березня 2009 р. по серпень 2009 р. взагалі не сплачує орендну плату внаслідок чого станом на 01.09.2009 р. утворилась заборгованість в сумі 4170,00 грн.
Відповідно до п. 8.2 Договору, у випадку несвоєчасної сплати орендних платежів Орендар сплачує на користь Орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає сплаті, за кожен день прострочення та 182% річних з простроченої суми, відповідно до ст. 625 ЦК України.
З урахуванням викладеного Позивач просить суд стягнути з Відповідача заборгованість по оренді в сумі 4890 грн. та пеню в сумі 429,86 грн.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, 03.02.2010 р. за вх. № 1005 звернувся із зустрічною позовною заявою в якій просить суд визнати недійсним договір № 12-НБ оренди об'єкта нерухомості від 28.09.2007 р., укладений між Фонтанським сільським споживчим товариством Комінтернівської облспоживспілки та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, визнати недійсним договір № 5/09 здачі в операційну оренду основних засобів від 01.02.2009 р., укладений між Фонтанським сільським споживчим товариством Комінтернівської облспоживспілки та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та стягнути з Фонтанського сільського споживчого товариства Комінтернівської облспоживспілки суму безпідставно отриманих орендних платежів у подвійному розмірі, відповідно до ст. 230 Цивільного кодексу України в сумі 8 400,00 грн., 08.02.2010 р. за вх. № 3005 надав відзив на позов.
Відповідач зазначає, що 28.09.2007 р. між Фонтанським сільським споживчим товариством та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір № 12-НБ оренди об'єкта нерухомості, відповідно до якого Фонтанське сільське споживче товариство передає Позивачу у тимчасове платне користування магазин № 12 "Продтоварів", який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідач вказує, що об'єкт оренди йому було передано у непридатному для будь-якого використання стані, у зв'язку з чим ним було здійснено капітальний ремонт. Стан приміщення магазину відображено у актах обстежень магазину від 30.09.2006 р., 05.12.2007 р. та 16.12.2008 р.
Відповідач також зазначив, що згідно до п.1.5. Договору № 12-НБ об'єкт оренди належить Орендодавцеві на підставі рішення Н-Білярської селищної ради, але, як виявилося згодом, право власності Фонтанського сільського споживчого товариства на приміщення магазину виникло лише в 2009 р.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду по справі № 33/7-09-371 від 07.07.2009 р. було залишено без змін рішення господарського суду Одеської області від 21.04.2009 р., яким визнано право власності Фонтанського сільського споживчого товариства на приміщення магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Посилаючись на ч. 4 ст. 334 ЦК України Відповідач зазначає, що якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації, і тому вважає, що до моменту державної реєстрації права власності на спірний об'єкт, Фонтанське сільське споживче товариство не мало права передавати його в оренду чи будь-яким іншим чином розпоряджатися цим майном.
Відповідач зазначає, що відповідно до ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.
Відповідач вважає, що оскільки він сплачував орендну плату з жовтня 2007 р. по лютий 2009 р. у розмірі 150 грн. в місяць, його збитки за безпідставно сплачену орендну плату склали 4200 грн., а у подвійному розмірі -8400 грн.
Відповідач також стверджує, що договір № 12-НБ від 28.09.2007 р. є нікчемним відповідно до ст. 220 ЦК України, оскільки необхідність нотаріального посвідчення договору № 12-НБ від 28.09.2007 р. випливає зі статті 793 ЦК України.
Також, 01.02.2009 р. між Фонтанським сільським споживчим товариством та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір № 5/09 здачі в операційну оренду основних засобів, відповідно до якого Фонтанське сільське споживче товариство передало ОСОБА_1 у тимчасове платне користування магазин № 12 "Продтовари", який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Відповідач вказує, що зазначений договір, як і попередній, є недійсним у зв'язку з відсутністю у Фонтанського сільського споживчого товариства на момент укладення договору права власності на об'єкт оренди.
Позивач 09.04.2010 р. за вх. № 9012 надав заперечення на зустрічний позов та вказує, що згідно до п.11.3 Договору від 01.02.2009 р., всі попередні переговори, листування, попередні Договори і протоколи, які стосуються цього Договору, втрачають силу та вважає посилання Відповідача на ч.2 ст.230 ЦК України помилковим, оскільки Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.04.2009 р. за Фонтанським сільським споживчим товариством визнано право власності на приміщення магазину. Згідно рішень Новобілярської селищної ради № 55 від 19.06.2006 р. та № 35 від 14.05.2008 р., при наданні юридичної адреси цьому магазину, було записано, що магазин належить Фонтанському сільСТ.
Позивач також вказує, що договір від 01.02.2009 р. був укладений терміном на 1 рік, а відповідно до Закону України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору найму будівлі" лише договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Договори оренди укладалися без тиску, або нав'язування, на прохання ОСОБА_1, у відповідності до статуту Фонтанського сільСТ, Закону України "Про споживчу кооперацію".
Посилаючись на положення ст.328 ЦК України, Позивач вказує, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із право чинів, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановленими судом.
Позивач вважає, що в зустрічному позові відсутні докази і документи неправомірності набуття ним права власності на будівлю цього магазину та належності цього об'єкту на праві власності іншим особам на момент розпорядження цим майном шляхом передачі в оренду, а сам зустрічний позов побудований лише на догадках і загальних нормах чинного законодавства, які регламентують поняття та зміст права власності.
17.05.2010 р. за вх. № 12620 Відповідач надав пояснення на заперечення Фонтанського ССТ, в яких, зокрема вказує, що відповідно до ст. 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Договір № 12-НБ від 28.09.2007 р. є окремим договором, а не попереднім. З урахуванням того, що договір від 28.09.2007 р. було укладено строком на 3 роки без додержання нотаріальної форми договору, то він, на думку останнього, є нікчемним ст.220 ЦК України.
Відповідач вказує, що рішення господарського суду, яким визнано право власності на спірний об'єкт датоване 21.04.2009 р., а набрало законної сили 07.07.2009 р., в той час як оспорювані договори були укладені значно раніше: 28.09.2007 р. та 01.02.2009 р., і тому твердження про застосування обману з боку Фонтанського ССТ при укладенні договорів оренди на його думку є обгрунтованним .
17.05.2010 за вх. № 12638 Позивач надав додаткові пояснення до позовної заяви, в яких уточнив позовні вимоги, додатково нарахував Відповідачу заборгованість по орендній платі за вересень 2009 р. -січень 2010 р. та пеню в сумі 19,33 грн. Загальна сума позовних вимог склала 7749,19 грн.
Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Статтею 761 ЦК України встановлено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
01.02.2009 р. між Фонтанським сільським споживчим товариством та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір здачі в операційну оренду основних засобів за № 5/09, відповідно до п.1.1 якого Орендодавець (Позивач ) передає, а Орендар (Відповідач) приймає у тимчасове платне користування Магазин № 12 "Продтовари", торг. плошею 60 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до п.п.1,2 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Пунктом 6 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" встановлено, що правочини щодо нерухомого майна вчиняються, якщо право власності на це майно зареєстровано відповідно до цього Закону.
Положеннями Глави 24 ЦК України також встановлено те, що якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду по справі № 33/7-09-371 від 07.07.2009 р. було залишено без змін рішення господарського суду Одеської області від 21.04.2009 р., яким визнано право власності Фонтанського сільського споживчого товариства на приміщення магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Отже підстави для реєстрації права власності Фонтанського сільського споживчого товариства на приміщення магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 виникли лише 07.07.2009 р.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем в ході розгляду справи не було надано належних доказів, які б підтвердили його право власності на приміщення магазину № 12 "Продтовари", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 станом на 01.02.2009 р. -дата укладання договору оренди №5/09.
Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Враховуючи, що на момент укладання правочину (договору оренди № 5/09 від 01.02.2009 р.) Фонтанське сільське споживче товариство фактично не було власником майна, яке їм здавалося в оренду, що підтверджується відсутістю відповідних правовстановлюючих документів на майно, останнє діяло із перевищення своєї цивільної дієздатності та всупереч положенням законодавства про найм (оренду).
З огляду на викладене Договір здачі в операційну оренду основних засобів за № 5/09 від 01.02.2009 р., укладений між Фонтанським сільським споживчим товариством та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 -є недійсним. Тому підстав для стягнення заборгованості по зазначеному договору у Позивача не має, а в задоволені позовних вимог слід Відмовити.
Стосовно зустрічних позовних вимог Ф.О.П. ОСОБА_1 в частині визнання недійсним договору № 12-НБ від 28.09.2007 р., укладеного між Фонтанським сільським споживчим товариством Комінтернівської облспоживспілки та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 слід зазначити наступне.
Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню (ст. 763 ЦК України).
Відповідно до п.1.1 Договору № 12-НБ від 28.09.2007 р. Орендодавець (Позивач ) передає, а Орендар (Відповідач) приймає у тимчасове платне користування Магазин № 12 "Продтовари", який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Пунктом 4.1. Договору № 12-НБ від 28.09.2007 р. було встановлено термін його дії -з 01.10.2007 р. по 01.10.2010 р.
З урахуванням викладеного, враховуючи приписи ст.763 ЦК України сторони повинні були його нотаріально посвідчити.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Частиною 2 ст. 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
З урахуванням викладеного -в задоволені зустрічних вимог Ф.О.П. ОСОБА_6 в частині
визнання недійсним договору № 12-НБ від 28.09.2007 р. слід відмовити.
Абзацом 2 п.1. ст. 216 ЦК України встановлено правові наслідки нікчемного правочину, а саме: кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Суд не приймає до уваги твердження Відповідача про застосування обману з боку Фонтанського ССТ при укладенні договорів оренди так як воно недоведене належними доказами та спростовується наявними матеріалами справи.
Отже посилання позивача за зустрічним позовом на ч.2 ст. 230 ЦК ("Правові наслідки вчинення правочину під впливом обману"), як на підставу зустрічних позовних вимог в частині стягнення 8400,00 грн. -є необгрунтованим та безпідставним.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фонтанського сільського споживчого товариства до Приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оренді задоволенню не підлягають, як необгрунтовані та безпідставні, а зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню лише частково, в частині визнання недійсним договору здачі в операційну оренду основних засобів за № 5/09 від 01.02.2009, оскільки саме в цьому розмірі вони є обгрунтованими та підтвердженими належними доказами та наявними матеріалами справи.
Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок сторін, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. В позові відмовити.
2. Зустрічні позовні вимоги задовольнити частково.
3. Визнати недійсним Договір здачі в операційну оренду основних засобів за № 5/09 від 01.02.2009 р., укладений між Фонтанським сільським споживчим товариством та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1
4. В решті відмовити.
Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя