91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
23.09.10 Справа № 5/31пн
За позовом Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго», м.Луганськ
до Східного державного регіонального геологічного підприємства «Схід ДРГП», м.Луганськ
3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Луганська міська рада
про усунення перешкод в користуванні майном
Суддя Васильченко Т.В.
в присутності представників сторін:
від позивача - Нікітін В.В., довіреність № 23-д від 18.02.2010;
від відповідача - Ларіонова М.В., довіреність № 01-197 від 05.02.2010;
від 3-ї особи - не прибув
Суть спору: Луганське міське комунальне підприємство «Теплокомуненерго» звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про усунення перешкод у користуванні майном позивача, що розташоване за адресою: м. Луганськ, вул. Радянська (Совєтская), буд. 38, шляхом зобов'язання відповідача надати допуск працівникам позивача для демонтажу котельного обладнання.
В судовому засіданні представником позивача позовні вимоги підтримані у повному обсязі.
Відповідач у відзиві на позовну заяву №01-1239 від 08.09.2010 проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що ним правомірно відмовлено позивачу в допуску його працівників до котельні, оскільки позивач не надав документів, які підтверджують його право власності на спірне майно, в зв'язку з чим просить в позові відмовити.
Третя особа у справі, яка залучена до участі у справі ухвалою господарського суду Луганської області від 19.08.2010, в судове засідання не з'явилась, причини неявки суду не повідомила, про час та місце судового розгляду справи повідомлялась належним чином.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, оцінивши подані докази в їх сукупності та оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд -
Відповідно до статей 63, 78 ГК України залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства, зокрема комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади. Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні. Комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).
Згідно зі статутом Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго», підприємство створено відповідно до рішення виконавчого комітету Луганської міської Ради народних депутатів від 24.01.1996 №31 і його власником є територіальна громада м. Луганська в особі Луганської міської ради
В п. 5.3 Статут визначено, що майно підприємства, яке перебуває на його балансі, є власністю територіальної громади м. Луганська та закріплюється за підприємством на праві господарського відання. Підприємство володіє, користується та розпоряджається закріпленим майном відповідно до Господарського та Цивільного кодексів України, інших законів, нормативно-правових актів України, цього Статуту, рішень Луганської міської ради та її виконавчого комітету.
На підставі рішення виконавчого комітету Луганської міської ради №298/22 від 13.08.2003 «Про передачу об'єктів теплопостачання», позивачу на баланс були передані об'єкти теплопостачання з обладнанням та тепловими мережами, згідно додатку №4 до даного рішення, зокрема: було передано котельні за адресою вул.. «Совєтская», 38, про що свідчить акт приймання-передачі основних засобів від 30.09.2003р.
27.05.2008р. Луганська міська рада прийняла рішення №34/6 «Про затвердження Програми реформування та розвитку теплового господарства м.Луганська на 2008-2012 роки», якою затвердила програму реформування та розвитку теплового господарства м.Луганська на 2008-2012 роки, в якій п. 23 таблиці 4.4 встановила вивести підвальну котельню, яка знаходиться за адресою вул.. «Совєтская», 38 з експлуатації, а приєднане теплове навантаження переключити на котельню гор. Гаражи ОДА.
На виконання вказаного рішення, Луганське міське комунальне підприємство «Теплокомуненерго»25.03.2010 видало наказ №97 про виведення з постійної експлуатації котельні, розташованої за адресою вул.. «Совєтська», 38 шляхом демонтажу встановленого котельного обладнання.
В зв'язку з викладеним та виходячи з того, що дане обладнання котельні знаходиться на об'єкті нерухомого майна, яким користується відповідач, позивач звернувся до відповідача з листом -вимогою №15/42-4-1506 від 30.06.2010 про надання допуску працівникам позивача до належного йому обладнання з метою його демонтажу.
Втім відповідач своїм листом №01-985 від 19.07.2010р. відмовив позивачу у допуску його працівників до спірного обладнання з посиланням на те, що тільки після оформлення договірних відносин між позивачем та відповідачем з приводу оренди приміщення котельної та наданням документів підтверджуючих право власності на обладнання котельної відповідач зможе розглянути поставлене питання щодо демонтажу.
11.08.2010р. позивач направив на адресу відповідача телефонограму про допуск його працівників до спірної котельні, у задоволення якої відповідач також відмовив.
З вимогою надати допуск працівникам позивача до спірного обладнання з метою його демонтажу до відповідача зверталась і Луганська міська рада, як власник цього обладнання котельні, але відповідач листом №01-1240 від 08.09.2010 відмовив в наданні такого допуску.
Відтак, оскільки з боку відповідача чиняться перешкоди у користуванні обладнанням, яке знаходиться на законних підставах у його повному господарському віданні, позивач вимушений був звернутись до суду за захистом свого права.
Дослідивши обставини справи та оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з таких підстав.
Частинами першою та третьою статті 136 Господарського кодексу України встановлено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Отже, оскільки матеріалами справи підтверджено, що спірне обладнання котельні є комунальною власністю і знаходиться в господарському відання позивача, а відповідач перешкоджає позивачу у вільному користуванні належним йому майном, останній має право на захист свого права шляхом усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження спірним майном в порядку ст.. 391 ЦК України.
Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З урахуванням вищевикладеного та враховуючи, що факт вчинення відповідачем перешкод позивачу у здійсненні ним свого права щодо господарського відання закріпленим за ним майном підтверджений матеріалами справи, її фактичними обставинами і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Щодо доводів відповідача викладених у відзиві, то вони є безпідставними, оскільки факт належності йому на праві власності об'єкту нерухомого майна, в якому знаходиться спірна котельня, не дає йому права утримувати майно, яке є власністю територіальної громади м.Луганська в особі Луганської міської ради і знаходиться в господарському відання позивача.
Судові витрати покладаються на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Втім, судом встановлено, що позивач при зверненні з позовом до суду припустився надмірної сплати державного мита. Так, відповідно до п. “а”ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7/93 “Про державне мито” за звернення до господарського суду з позовом немайнового характеру (яким є даний позов) на користь Державного бюджету України підлягає сплаті державне мито у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто 85 грн.).
Позивач згідно платіжного доручення №6007 від 29.07.10 року сплатив державне мито у сумі 102 грн., тобто на 17 грн. більше, тому надмірно сплачене державне мито підлягає поверненню з Державного бюджету України на користь платника.
У судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Усунути перешкоди у користуванні Луганським міським комунальним підприємством «Теплокомуненерго», м. Луганськ, вул.. К.Маркса, 54, код 24047779 -обладнанням котельні, яке знаходиться за адресою м. Луганськ, вул. Радянська (Совєтская), 38 шляхом зобов'язання Східного державного регіонального геологічного підприємства «Схід ДРГП», м. Луганськ, вул. Радянська, 38, код 25361584 надати допуск працівникам ЛМКП «Теплокомуненерго»до обладнання котельні для його демонтажу, видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Стягнути з Східного державного регіонального геологічного підприємства «Схід ДРГП»м.Луганськ, вул.. Радянська, 38, код 25361584 на користь Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго», м. Луганськ, вул.. К.Маркса, 54, код 24047779 витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн., видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Повернути з Державного бюджету України на користь Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго», м. Луганськ, вул.. К.Маркса, 54, код 24047779- надмірно сплачене державне мито у сумі 17 грн.
Підставою для повернення вказаної суми коштів є примірник цього рішення суду, скріплений підписом судді та гербовою печаткою господарського суду Луганської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Т.В.Васильченко