16.09.10р.Справа № 27/138-09(36/97(37/114)
За позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (м. Дніпропетровськ)
до Відкритого акціонерного товариства «Завод «Дніпропрес»(м. Дніпропетровськ)
третя особа-1 Головне управління державного казначейства України у Дніпропетровській області (м. Дніпропетровськ)
третя особа-2 Міністерство фінансів України (м. Київ)
про стягнення заборгованості
Суддя Татарчук В.О.
Секретар Голов'яшкіна Н.Ф.
Представники:
від позивача -Крутовських С.В. дов. від 16.03.10 №7305/10/08-10-18
від відповідача - Шуненко Н.Ю. дов. від 17.06.10 №32
від третьої особи-1 Павелко В.К. дов. від 29.12.09
від третьої особи-2 не з'явився
Суть спору:
Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську звернулася з позовом до відкритого акціонерного товариства «Завод «Дніпропрес», третя особа-1 головне управління державного казначейства України у Дніпропетровській області, третя особа-2 Міністерство фінансів України про стягнення (з урахуванням уточнень) 195000грн. - основного боргу і 486537,02грн. -відсотків за отриману позичку.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним:
- відповідачем не виконані належним чином умови договору від 08.06.1994р. №36 щодо своєчасного та повного повернення бюджетної позички;
- згідно з поданням органу Державного казначейства України №165 від 22.06.05р. заборгованість ВАТ «Завод «Дніпропрес»складає 195000грн. -основний борг і 486537,02грн. - відсотки.
Відповідач заперечує проти позову з посиланням на те, що:
- є безпідставним посилання позивача на Закон України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», оскільки такий закон не має зворотної дії в часі;
- податковою інспекцією пропущений строк позовної давності;
- актом від 09.04.2004р. списано кредиторську заборгованість відповідача за вказаною бюджетною позичкою;
- до спірних правовідносин повинні застосовуватись положення Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»і в такому випадку також сплив строк стягнення заборгованості і такий борг підлягає списанню.
Треті особи підтримують вимоги СДПІ у м. Дніпропетровську з підстав викладених у позові.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2004р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.11.2004 р., у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 22.03.2005р. наведені судові рішення скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2005р. у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.08.2006р. рішення господарського суду від 19.07.2005р. скасовано, позовні вимоги задоволено зі стягненням з ВАТ «Завод «Дніпропрес»основного боргу у сумі 195000грн. та відсотків за отриману позичку - 486537,02грн.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.05.2008р. постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.08.2006р. скасовано, апеляційне провадження за апеляційною скаргою СДПІ у м. Дніпропетровську на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2005р. у справі № 36/97(37/114) закрито, справу направлено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.10.2008р. рішення суду першої інстанції від 19.07.2005р. залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 07.04.2009р. вказані рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2005р. і постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.10.2008р. скасовані з направленням справи на новий розгляд.
Колегія суддів зазначила, що відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
За приписами статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність -це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 цього Кодексу передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Для правильного обчислення позовної давності важливим є визначення її початкового моменту, оскільки від нього залежить правильне обчислення строку позовної давності і в кінцевому результаті -захист порушеного права.
За загальним правилом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права.
Таким чином, частина 1 статті 261 цього Кодексу пов'язує початок перебігу позовної давності лише з фактом обізнаності саме тієї дієздатної особи, якій належить порушене право.
Проте, розглядаючи даний спір суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, обставини справи щодо визначення початку перебігу строку позовної давності судом першої інстанції, виходячи з приписів цивільного законодавства, не встановлювались.
При новому вирішенні спору відповідач звернувся з клопотанням про зупинення провадження у справі. Клопотання обґрунтовано наявністю справи про банкрутство ВАТ «Завод «Дніпропрес», а також тим, що позивач є конкурсним кредитором і повинен був заявляти свої вимоги в межах процедури банкрутства.
Третя особа-2 не забезпечила явку представника. Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника Міністерства фінансів України, яке було належним чином повідомлене про час та місце судового засідання.
В судовому засіданні 16.09.2010р. оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін і третіх осіб, суд -
встановив:
08.06.1994 року між Дніпропетровським заводом важких пресів (Підприємство) (правонаступником якого є відповідач) і Міністерством фінансів України (Міністерство) було укладено договір №36 про надання бюджетної позички.
Згідно з п.1.1 договору, міністерство зобов'язується до кінця 1994 року надати підприємству бюджетну позичку в сумі 20 млрд.крб. з оплатою 25% річних.
Підприємство зобов'язується забезпечити повне повернення одержаних коштів та процентів до 1 червня 1996 року за рахунок прибутку, що залишається в його розпорядженні, щоквартально надавати міністерству звіт про цільове використання бюджетної позички (п.1.2 договору).
Пунктом 1.3 договору встановлено, що у разі несвоєчасного виконання «Підприємством»свого зобов'язання, «Міністерству»надається право стягнути необхідні кошти у безспірному порядку. У разі відсутності грошових коштів на рахунку «Підприємства»повернення «Міністерству»перерахованої суми позички та процентів за користування нею проводиться за рахунок майна «Підприємства»згідно з порядком, вказаним «Міністерством».
Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги з таких підстав.
Аналіз матеріалів справи та чинного законодавства свідчить про те, що договір №36 від 08.06.1994р. укладено на підставі вільного волевиявлення сторін, в якому Міністерство фінансів України виступило від свого імені, а не від імені держави, його укладання не зумовлене приписами будь-яких адміністративних або законодавчих актів, а тому відносини за цим договором є цивільно-правовими.
В даному випадку, відносини позики виникли на підставі двосторонньої цивільно-правової угоди, з визначенням прав та обов'язків сторін і таке укладення не було зумовлено нормативним актом.
Наведене дозволяє стверджувати, що взаємовідносини сторін регулюються положеннями цивільного, а не бюджетного законодавства.
Згідно ст.161 ЦК УРСР (чинний на час укладення договору №36 від 08.06.1994р.) зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 374 ЦК УРСР було встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність (в оперативне управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості.
Аналогічні положення містить ЦК України.
Так, відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.827 ЦК України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.
В порушення умов договору відповідачем не було своєчасно та в повному обсязі повернуто позичку. ВАТ «Завод «Дніпропрес»в 2001р. сплачено 12258грн. відсотків за користування позичкою та 5000грн. основного боргу. 14.03.2003р. підприємством було складено та направлено на адресу позивача графік погашення боргу за договором №36 від 08.06.1994р.
Згідно з поданням управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області від 22.06.2005р. №165 станом на 01.04.2005р. сума заборгованості відповідача по бюджетній позичці складає 195000грн. -основний борг і 486537,02грн. -відсотки.
Наявність заборгованості у вказаних сумах не спростована ВАТ «Завод «Дніпропрес».
На виконання вимог постанови Вищого господарського суду України від 07.04.2009р., а також з приводу посилань відповідача на закінчення позовної давності суд зазначає наступне.
Відповідно до п.6 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 1 статті 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Таким чином, наведена норма пов'язує початок перебігу позовної давності лише з фактом обізнаності саме тієї дієздатної особи, якій належить порушене право.
Статтею 24 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік»визнано органи державної податкової служби України органом стягнення простроченої заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та бюджетними позичками.
Підставою для звернення СДПІ у м. Дніпропетровську з позовом по даній справі було подання управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області №144 від 22.01.2004р.
Саме з вказаною датою суд пов'язує виникнення факту обізнаності податкової інспекції про порушення свого права.
Враховуючи наведене, СДПІ у м. Дніпропетровську звернулась з позовом від 20.05.2004р. №14041/10/08-06/1-14 в межах позовної давності.
Викладені обставини свідчать про необхідність задоволення позову в повному обсязі.
Суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до затвердження реєстру кредиторів ВАТ «Завод «Дніпропрес»по справі № Б15/365-08 з огляду на наступне.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.09р. вже було задоволено клопотання відповідача та зупинено провадження у справі № 27/138-09(36/97(37/114)) до затвердження судом реєстру кредиторів ВАТ «Завод «Дніпропрес»по справі № Б15/365-08.
Постановою Вищого господарського суду України від 30.03.2010р. наведену ухвалу суду скасовано.
Наведене виключає можливість задоволення вказаного клопотання відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
вирішив:
Позов задовольнити.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Завод «Дніпропрес»(49700, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 139, код ЄДРПОУ 05748772) на користь держави (отримувач Державне казначейство України, рахунок №311334197704004 в ОПЕРУ ДКУ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 20055032 на код платежу 00264900) 195000грн. -основного боргу.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Завод «Дніпропрес»(49700, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 139, код ЄДРПОУ 05748772) на користь держави (отримувач Державне казначейство України, рахунок №31112128702028 в ОПЕРУ ДКУ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 20055032 на код платежу 24110800) 486537,02грн. - відсотків за отриману позичку.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Завод «Дніпропрес»(49700, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 139, код ЄДРПОУ 05748772) в доход державного бюджету в особі управління Державного казначейства в Жовтневому районі м. Дніпропетровська в ГУДКУ в Дніпропетровській обл. (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7, р/р 31118095700005, МФО 805012, ЄДРПОУ 24246786) 6815,37грн. - державного мита.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Завод «Дніпропрес»(49700, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 139, код ЄДРПОУ 05748772) на користь державного бюджету в особі управління Державного казначейства України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7, р/р 31211259700005 в ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код ЄДРПОУ 24246786) 118грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя Татарчук В.О.
Дата підписання рішення, оформленого у відповідності до ст.84 ГПК України - 21.09.2010р.