Головуючий суддя в суді І інстанції
Юрченко С.О.
Єдиний унікальний № 754/8491/22
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2023 року суддя Ржищівського міського суду Київської області Юрченко С.О., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Євсюка Сергія Олександровича про забезпечення позову, подану у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,-
ВСТАНОВИВ:
01 серпня 2023 року до Ржищівського міського суду Київської області надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, на підставі ухвали Обухівського районного суду Київської області від 23 червня 2023 року, для розгляду за підсудністю.
Ухвалою суду від 28 серпня 2023 року прийнято справу до свого провадження та призначено підготовче засідання.
18 вересня 2023 року до Ржищівського міського суду Київської області надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Євсюка С.О. про забезпечення позову. У заяві останній просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на всі банківські рахунки, які належать ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до набрання законної сили рішенням у справі за вказаним позовом. Вказував, що невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки відповідачі можуть зняти всі свої кошти з усіх банківських рахунків та їх закрити.
Дослідивши заяву про забезпечення позову, судом встановлено таке.
Згідно ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 статті 151 ЦПК України визначено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до ч. 4 ст. 150 ЦПК України, не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку, на майно (активи) або грошові кошти неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), а також на майно (активи) або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням.
У даному випадку позивач звернувся до суду з позовом про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.
Відповідно до абз. 1 ч. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Пунктом 6 Постанови визначено, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Відповідно, заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності, та бути співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на всі банківські рахунки, які належать ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , заявником не надано належних та допустимих доказів наявності у відповідачів таких рахунків, а також вид та призначення рахунків, що позбавляє суд можливості дотримати вимоги ч. 4 ст. 150 ЦПК України та не допустити забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші визначені законом виплати.
Крім того, відсутність відомостей про рахунки та вклади відповідачів не дає змоги визначити співмірність засобів забезпечення позову із заявленими вимогами.
Посилання заявника на те, що відповідачі можуть зняти всі свої кошти з усіх банківських рахунків та закрити їх, не може слугувати підставою для висновку, що відповідачі дійсно мають намір це зробити, а є лише припущенням заявника щодо можливості вчинення цих дій, не посилаючись на докази, які б підтвердили існування таких обставин, та не долучаючи ці докази до заяви про забезпечення позову.
Дослідивши матеріали поданої заяви про забезпечення позову, суд вважає, що заявником не надано жодного обґрунтованого ризику ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 21 травня 2021 року у справі № 640/17361/20 необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Враховуючи викладене, в задоволенні заяви про забезпечення позову необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 149, 150, 152, 153, 154, 260, 261, 353 ЦПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Євсюка Сергія Олександровича про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя