Справа № 369/2435/22
Провадження № 2/369/1403/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.09.2023 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Фінагеєвої І. О.,
при секретарі Херенковій К.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам'янської міської ради, Орган опіки та піклування Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам'янської міської ради, про позбавлення батьківських прав, Орган опіки та піклування Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав. Свої вимоги мотивував тим, що 06 квітня 2019 року він зареєстрував з Відповідачем - ОСОБА_2 у Виконавчому комітеті Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, серія НОМЕР_1 , актовий запис 86. Від цього шлюбу Сторони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Києво-Святошинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області 06 травня 2017 року, Серія НОМЕР_2 , про що зроблено відповідний актовий запис № 289 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим виконавчим комітетом Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області 06 квітня 2019 року, Серія НОМЕР_3 , про що зроблено відповідний актовий запис №67. У вказаних свідоцтвах про народження дітей Позивач записаний батьком, а матір'ю записана Відповідач. З 12 грудня 2021 року між Позивачем та Відповідачем припинені фактичні шлюбні відносини. З цього часу вони не ведуть спільного господарства, мають окремий бюджет та не проживають разом однією сім'єю. У січні 2022 року Позивачем було подано до суду позов про розірвання шлюбу з Відповідачем. Рішення судом ще не ухвалене. Після фактичного припинення шлюбних відносин з Відповідачем спільні неповнолітні діти - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 залишились проживати з Позивачем за адресою його фактичного проживання: АДРЕСА_1 . Зазначає, що факт проживання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом зі ним підтверджується Актом проживання без реєстрації № 39 від 20.01.2022 року, складеного членами комісії у складі техніків КП КМР "Добробут": ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та затверджений начальником юридичного відділу КП КМР "Добробут" Білий О.С., а також мешканцями будинку АДРЕСА_2 . Стверджує, що їхні спільні з Відповідачем діти проживають разом з ним та перебувають на його утриманні. Позивач займається їх вихованням. Вказує, що Відповідач як мати самоусунулась із життя дитини та будь-якої участі в духовному, фізичному розвитку дитини з моменту припинення фактичних шлюбних відносин не бере, матеріальну допомогу не надає, вихованням дитини не займається. Відповідач не приділяє уваги дітям, не займається їх вихованням та утриманням, злісно не виконує свої батьківські обов'язки. Повноцінним розвитком дитини займається тільки Позивач, забезпечує дітей предметами першої необхідності, одягом, харчами, іграшками, ліками, і таке інше. Всі витрати на утримання дітей покладаються лише на нього. Відповідач коштів на утримання їхніх спільних з нею неповнолітніх дітей ні в добровільному, ні в примусовому порядку не дає. Відповідач не страждає душевною хворобою та недоумством, не має іншого важкого захворювання та не має на утриманні хворих батьків. Вона цілком дієздатна та працездатна, а тому не позбавлена можливості виконувати свої зобов'язання як мати дітей. Відповідач життям своїх дітей не цікавиться, зовсім не виявляє бажання спілкуватись з ними та брати участь у їх вихованні. Ухилення рідної матері від виконання своїх обов'язків відносно дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ґрунтуються на тому, що остання не піклується про фізичний і духовний їх розвиток, підготовкою до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідним харчуванням, ліками, медичним наглядом, не спілкується з дітьми та навіть в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не допомагає засвоєнню ними загальновизнаних норм поведінки, моралі; не виявляє цікавості до їх внутрішнього світу. Зазначені чинники, як кожний окремо, так і в сукупності, необхідно розцінювати як ухилення від виховання неповнолітніх дітей за прямими ознаками винної поведінки матері, яка свідомо нехтує своїми обов'язками. Таким чином, Відповідач прямо ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню своїх малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На підставі викладеного, просив суд:
позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , батьківських прав відносно її малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області, що є підставою для внесення відповідних відомостей в актовий запис № 289 від 06 травня 2017 року про народження, зробленим Києво-Святошинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області, що є підставою для внесення відповідних відомостей в актовий запис № 67 від 06 квітня 2019 року про народження, зробленим виконавчим комітетом районного суду Київської області;
вирішити питання розподілу судових витрат.
Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26.07.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження за вказаним позовом. Призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.12.2022 року закрито підготовче провадження у справі. Призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні, встановивши загальний порядок дослідження доказів.
В судове засідання позивач не з'явився, на адресу суду надіслав клопотання про розгляд цивільної справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. Не заперечував проти заочного розгляду справи.
В судове засідання відповідач не з'явилися, на адресу суду надіслала заяву про визнання позову в повному обсязі та не заперечувала проти ухвалення судом рішення про задоволення позову. Розгляд справи просила здійснювати без її участі.
В судове засідання третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам'янської міської ради надіслав клопотання про, в якому просив зобов'язати орган опіки та піклування Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації надати відповідний висновок щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та розглядити цивільну справу без участі представника органу опіки та піклування Виконавчого комітету Кам'янської міської ради.
В судове засідання третя особа - Орган опіки та піклування Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явився, про дату та час був повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив.
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Суд, перевіривши матеріали справи та зібрані в ній докази, дійшов висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях .
Як установлено судом, 06 квітня 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб у Виконавчому комітеті Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, про що складений відповідний актовий запис №86 та підтверджується копією свідоцтва про шлюб, серія НОМЕР_1 . Після реєстрації шлюбу дружина отримала прізвище « ОСОБА_2 ».
Від цього шлюбу Сторони мають двох неповнолітніх дітей:
ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до свідоцтва про народження, виданого Києво-Святошинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області 06 травня 2017 року, Серія НОМЕР_2 , про що зроблено відповідний актовий запис№ 289. Батьками особи зазначено: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та
ОСОБА_4 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим виконавчим комітетом Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області 06 квітня 2019 року, Серія НОМЕР_3 , про що зроблено відповідний актовий запис №67. Батьками особи зазначено: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Як убачається з позовної заяви у січні 2022 року Позивачем було подано до суду позов про розірвання шлюбу з Відповідачем.
Відповідно до Акта про проживання без реєстрації № 39 від 20.01.2022 року, виданого Комунальним підприємством Кам'янської міської ради «Добробут», складеного членами комісії у складі техніків КП КМР «Добробут»: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та затвердженого начальником юридичного відділу КП КМР "Добробут" Білий О.С., а також мешканцями будинку АДРЕСА_2 встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 фактично проживають: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Судом встановлено, що 14 січня 2022 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до органу опіки та піклування Виконавчого комітету Кам'янської міської ради, в якій просив вказаний орган провести обстеження умов проживання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за адресою їхнього спільного проживання у АДРЕСА_1 .
Як убачається з Акта обстеження умов проживання від 04.02.2022 року, який проведено за адресою: АДРЕСА_1 , умови проживання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовільні. У дітей є спальні місця, постільна білизна речі першої необхідності, іграшки, їжа тощо.
Відповідно до копії розписки ОСОБА_2 убачається, що вона не проти, що б її діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 постійно проживали та були зареєстровані зі своїм батьком ОСОБА_1 .
У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави - учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Статтею 150 СК України передбачений обов'язок батьків щодо виховання та розвитку дитини.
Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Пунктами 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
Суд, оцінивши докази надані позивачем, дійшов висновку, що Позивач не надав суду доказів , якими обґрунтовує свої позовні вимоги.
Твердження Позивача про те, що Відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, підготовку їх до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на їхній фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дітьми в обсязі необхідному для їхнього нормального самоусвідомлення; не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до його внутрішнього світу; не створює умов для отримання ними освіти не встановлено безпосередньо наданими доказами позивачем.
Заяву про визнання позову в повному обсязі, надіслану на електронну адресу суду від імені відповідача, в якій остання не заперечувала проти ухвалення судом рішення про задоволення позову, суд не приймає до уваги з огляду на ту обставину, що вказана заява не засвідчена електронним цифровим підписом відповідача, а відтак суд позбавлений можливості встановити якою саме особою була направлена така заява.
Крім того, як зазначив Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 року у справі 331/5427/17, від 06.05.2020 року у справі №753/2025/19 позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Цей захід впливу є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини (ст.166СК України), тому він підлягає застосуванню тільки тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, інше за наявності вини в діях батьків.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Керуючись ст.ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 19, 150, 155, 164, 165 СК України суд,-
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам'янської міської ради, Орган опіки та піклування Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: І.О. Фінагеєва