Справа № 368/998/22
2/368/136/23
Рішення
Іменем України
"25" серпня 2023 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Іванюти Т.Є.
при секретарі Вареник О.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кагарлику справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 виданий Миронівським РВ ГУ МВС України в Київській області 10.11.2008 року, АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості, -
встановив :
Позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 21.05.2019 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики та передано грошові кошти в розмірі 18000 (вісімнадцять тисяч) доларів США, зі строком повернення до 05.07.2020.
Крім того, 05.07.2019 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики та передано грошові кошти в розмірі 42000 доларів США, зі строком повернення до 01.12.2021.
Кошти подружжя ОСОБА_4 брало на придбання автомобіля та квартири.
Після спливу терміну повернення коштів ОСОБА_1 неодноразово в усному порядку просив відповідача повернути йому кошти, але він відмовився, не пояснюючи з яких причин.
А тому, просить стягнути заборгованість з відповідачів солідарно.
В судовому засіданні позивач та представник позивача позов підтримали.
Відповідач ОСОБА_2 в судовом у засіданні позов визнав та пояснив суду, що дійсно позичав кошти у позивача та обіцяв їх повернути.
Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання неодноразово не з'являлась, будучи належним чином повідомленою про день, час і місце розгляду справи.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з слідуючих підстав.
Відповідно положень до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке вона може здійснити шляхом звернення до суду у визначеному ЦПК України порядку (ст. 4 ЦПК України) і що також гарантовано ст.124 Конституції України.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 81 зазначеного вище Кодексу кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).
Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов'язків учасниками справи, у тому числі й в частині подання ними доказів та заяви клопотань з приводу забезпечення доказів.
Так в судовому засіданні встановлено, що 21.05.2019 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики та передано грошові кошти в розмірі 18000 (вісімнадцять тисяч) доларів США, зі строком повернення до 05.07.2020. На підтвердження вищезазначеної передачі грошових коштів ОСОБА_2 власноручно написав письмову розписку від 21.05.2019, в якій зазначив, що він. ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_5 у борг грошову суму та зобов'язується повернути кошти в строк до 05.07.2020 року в повному обсязі. Також в даній розписці зазначено, що вона написана в присутності ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Також дана розписка підписана ОСОБА_8 , який підтвердив про передачу коштів. Отже, в розписці зазначений строк повернення коштів, а саме до 05.07.2020 року.
05.07.2019 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики та передано грошові кошти в розмірі 42000 доларів США, зі строком повернення до 01.12.2021. На підтвердження вищезазначеної передачі грошових коштів ОСОБА_2 власноручно написав письмову розписку від 05.07.2019, в якій зазначив, що він, ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_5 у борг грошову суму та зобов'язується повернути кошти в строк до 01.12.2021 року. Окрім того, у даній розписці зазначено, що розписка написана в присутності ОСОБА_3 та вказано, що у випадку несвоєчасної виплати суми боргу в розмірі 42000 доларів США борг переходить до віддачі його дружини ОСОБА_3 , а також вказано, що якщо він, ОСОБА_2 не повертає борг, він має віддати автомобіль марки «Хюндай Соната» д.н.з. НОМЕР_5 по ціні експерта. Дана розписка підписана ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . В розписці вказано, що строк повернення коштів до 01.12.2021 року.
Кошти подружжя ОСОБА_4 брало на придбання автомобіля та квартири.
Після спливу терміну повернення коштів ОСОБА_1 неодноразово в усному порядку просив відповідача повернути йому кошти, але він відмовився, не пояснюючи з яких причин. Одержання відповідачем зазначених сум коштів, підтверджується розписками, що в оригіналі знаходиться в позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ІІПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Відповідно до ч.4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу. інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 527 ЦК України).
За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (ст.11 ЦК України).
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики)... Договір позики є укладеним з моменту передання грошей...
Згідно ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі... На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, шо вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися Сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності.
Відповідно до змісту ст. 65 СК України при укладенні договору одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Згідно ч. 2 ст. 73 СК України стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом установлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї і одержане за договором використано на її потреби.
Отримуючи у позику грошові кошти, ОСОБА_2 на момент укладення вищевказаних договорів позики діяв з відома своєї дружини ОСОБА_3 , а самі кошти були використані в інтересах сім'ї. Оскільки дані факти підтверджуються самими розписками, так як в них зазначено, що вони написані в присутності дружини ОСОБА_3 та в розписках стоїть її підпис.
У постанові Великої Палати Верховного Суду в постанові від 30 червня 2020 року в справі № 638/18231/15-ц (провадження № 14-712цс19) зроблено висновок, що: «інститут шлюбу передбачає виникнення між подружжям тісного взаємозв'язку, і характер такого зв'язку не завжди дозволяє однозначно встановити, коли саме у відносинах з третіми особами кожен з подружжя виступає у власних особистих інтересах, а коли діє в інтересах сім'ї. Саме тому, на переконання Великої Палати Верховного Суду, законодавцем встановлена презумпція спільності інтересів подружжя і сім'ї. Так, положення статті 60 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує. Належність майна до об'єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК.
України., згідно із частиною третьою якої якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя. Відповідно до частини другої статті 73 СК України стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби. Таким чином, за спільними зобов'язаннями подружжя останнє відповідає усім своїм майном.
Враховуючи, що договори позики були укладені в інтересах сім'ї, тому цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя.
Відповідно до ч.3 ст.545 ЦК України, наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Оригінали розписок від 21.05.2019 та від 05.07.2019 знаходяться у позивача, тобто це підтверджує той факт, що відповідачі свої зобов'язання за договорами не виконали.
На підставі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику... у такій самій кількості..., що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.610 ЦК України: невиконання зобов'язання є порушенням зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Позивачем доведено факт укладення договору позики, факт отримання відповідачем коштів та порушення ним зобов'язання щодо їх повернення.
За змістом статей 1049, 192 ПК України - не заборонено в Україні укладати договори позики Б іноземній валюті, і відповідно до природи даного договору (за яким отримане в позику повертається у тому ж виді), та виходячи з умов договору між сторонами, які визначили, що валютою позики є долари США, враховуючи, що в позику передавались саме долари, тому згідно вказаної вище розписки виникло зобов'язання повернути вказану суму саме в доларах, а не в національній валюті.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 373/2054/16-ц в постанові від 16.01.2019р. відступила від правової позиції ВСУ у справі № 6-79цс14 і від позиції ВС у справі №308/3824/16-ц (щодо обов'язкового визначення грошового зобов'язання у національній валюті незалежно від того, що за договором позики предметом позики була іноземна валюта) зробила такі висновки:
Сторони у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутню заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики.
Враховуючи, що за умовами договору між сторонами і фактично у позику були передані долари, що в розписці зазначено про борг у доларах, що за змістом розписки позичальник повинен повернути долари, і що відсутні будь- які домовленості щодо переведення боргового зобов'язання у національну валюту чи в еквівалент до національно валюти, - то суд робить висновок, що за умовами договору між сторонами позичальник має зобов'язання повернути борг у доларах у вказаній у розписці сумі, і тому поверненню позичальником (та стягненню за рішенням суду) підлягає сума боргу у іноземній валюті (валюті позики і валюті визначеного сторонами грошового зобов'язання), за самим правовим змістом договору позики і за принципом «поверни те, що взяв».
Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 755/10947/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.
Враховуючи вище зазначене, вважаю за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача борг по договорах позики від 05.07.2019 та від 21.05.2019 в розмірі 60000 (шістдесят тисяч) доларів США.
У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з висновків Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі №464/3 790/16-ц, у постанові бід 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, у постанові від 20 вересня 2019 року у справі №638/10417/15ц, - у правовідносинах з неналежного виконання грошового зобов'язання поза межами строку дії договору права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦK України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Оскільки стаття 625 ЦK України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦK України, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. При обрахунку 3% річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи в судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України чи у валюті 3% річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).
За прострочення виконання зобов'язання за договором позики від 05.07.2019 за період з 02.12.2021 по 23.09.2022 - 3% річних буде становити у розмірі 1018,36 доларів СІЛА (42000,00 доларів СПІА - сума боргу)* (295 - кількість днів прострочення)*3%/365).
За прострочення виконання зобов'язання за договором позики від 21.05.2019 за період з 05.07.2020 по 23.09.2022 - 3% річних буде становити у розмірі 1198,36 доларів США (18000,00 доларів США - сума боргу)* (810 - кількість днів прострочення)*3%/365).
Тобто, 3% річних по договорах позики від 05.07.2019 та 21.05.2019 становить 2 216,72 (1018,36 доларів США + 1198,36 доларів США).
Станом на 11.10.2022 офіційний курс долара становить 36,56 грн., тобто 60000 доларів США + 2 216,72 доларів США - 62 216.72 долари США і становить 2 294 643 грн. (два мільйона двісті дев'яносто чотири тисячі шістсот сорок три гривні) 30 коп.
Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України “Про судовий збір”, позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір в розмірі 12405 грн.
Позивач зазначає, що орієнтовний розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу фахівця в галузі права, відповідно до укладеного договору з адвокатом Кузьменком Є.А. від 23.08.2022 за №23-К, становить 10% від суми стягнення боргу.
Дане встановлено на підставі розписки від 05.07.2019, розписки від 21.05.2019, листом ГСЦ МВС РСЦ МВС в Київській області.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, з підстав невиконання відповідачами зобов'язань стягненню з відповідачів на користь позивача, підлягає заборгованість за Договором позики від 05.07.2019 року в розмірі 42 000 доларів США, за договором позики від 21.05.2019 року в розмірі 18000 доларів США, що становить 60000 ( шістдесят тисяч доларів США), суму заборгованості у розмірі 3 відсотків річних в розмірі 2216,72 доларів США та судові витрати в сумі 12901,20 грн..
Відповідно до ст.ст. 137, 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 10, 89, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст. 201, 626, 627, 526, 1046, 1047 Цивільного кодексу України, 61, 65, 73 СК України, суд,-
вирішив:
Позов задоволити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 виданий Миронівським РВ ГУ МВС України в Київській області 10.11.2008 року. АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) в погашення заборгованості за договором позики від 05.07.2019 року в розмірі 42 000 доларів США, за договором позики від 21.05.2019 року в розмірі 18000 доларів США, що становить 60000 ( шістдесят тисяч доларів США), суму заборгованості у розмірі 3 відсотків річних в розмірі 2216,72 доларів США та судові витрати в сумі 12901,20 грн..
Рішення суду набуває законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом 30 днів.
Повний текст рішення вготовлено 30.08.2023 року.
Суддя: Т.Є. Іванюта.