ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
11.10.2007р.
м.Київ
№ 32/481-А
За позовом Національної акціонерної компанії «Надра України»
До Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва
Про скасування податкового повідомлення -рішення
Суддя Хрипун О.О.
Секретар судового засідання Ковальчук О.В.
Представники:
від позивача Пухальська І.С. -предст.
від відповідача Сємілєтова Ю.В. -нач.від., Іванченко І.В.- нач.від.,
Загоруй В.П.- нач.від., Куцький С.С. -ст.держ.под.інсп.
Обставини справи:
Позивач звернувся з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 18.11.2005 №1163/23-7/0.
Позовні вимоги мотивовані тим, що бюджетні кошти, перераховані на бюджетний реєстраційний рахунок позивача, не є його власністю і призначені для фінансування витрат, пов'язаних із проведенням геологорозвідувальних робіт згідно з державним замовленням дочірнім підприємством НАК «Надра України». Тому такі кошти не можуть вважатись доходом позивача і не підлягають включенню до складу валових доходів компанії.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що в порушення вимог п.4.1 ст.4, пп.11.3.5 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»кошти, які надходили з державного бюджету для виконання зобов'язань за договорами на проведення геологорозвідувальних робіт, позивач не включив до складу валового доходу відповідних періодів, і у декларації про прибуток підприємства не відобразив. Також в порушення пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону позивач занизив валові витрати в частині не включення до складу валових витрат коштів державного бюджету. Зазначені обставини зумовили донарахування позивачу податкових зобов'язань по податку на прибуток.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2006 провадження у справі було зупинено у зв'язку з призначенням у справі судово-бухгалтерської експертизи, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Справа № 32/481-А направлена до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Після надходження до суду матеріалів справи та висновку проведеної у справі судово-бухгалтерської експертизи від 30.03.2007 №12164 провадження у справі поновлено.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
18.11.2005 відповідачем -Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва видане податкове повідомлення - рішення №1163/23-7/0, яким згідно з пп. «б»пп.4.2.2 ст. 4, п.п.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за порушення п.4.1 ст.4, пп11.3.5 п.11.3 ст.11 та пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 383 340,00грн. в тому числі 2 100,00грн. основного платежу та 1 381 240,00грн. штрафних санкцій.
Спірне податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 10.11.2005 №610/23-7/31169745 «Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Національною акціонерною компанією «Надра України»код за ЄДРПОУ 31169745 за період з 01.01.2004 по 30.06.2005», в якому зазначено про заниження позивачем податку на прибуток за 2004 рік на суму 2100,00грн., завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на півріччя 2005 року на суму 85 900,00 грн. внаслідок порушення п.4.1 ст.4, пп.11.3.5 п.11.3 ст.11 та пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Донарахування позивачу податку на прибуток спірним податковим повідомленням-рішенням відповідач обґрунтовує тим, що кошти, які надходили позивачу з державного бюджету для виконання зобов'язань по договорах на проведення геологорозвідувальних робіт №30/07-3-25 від 14.04.2004 та №15-5-20 від 04.02.2005, укладених із замовником -Державним комітетом природних ресурсів України, повинні були включатись НАК «Надра України» до складу валових доходів, а суми коштів державного бюджету, які перераховувались на дочірні підприємства для проведення геологорозвідувальних робіт, - до складу валових витрат.
Однак, з висновками відповідача суд не погоджується, виходячи з наступного.
Як свідчать обставини справи, між Державним комітетом природних ресурсів України (Замовник) та позивачем (Виконавець) укладено договори на проведення геологорозвідувальних робіт №30/07-3-24 від 14.04.2004 та №15-5-20 від 04.02.2005, відповідно до п.1.1 яких Замовник доручає, а Виконавець бере на себе обов'язки виконання геологорозвідувальних робіт відповідно до затвердженого Замовником плану, складеного на підставі державного замовлення, геологічного завдання та в межах обсягів видатків на поточний рік.
Обсяг видатків на проведення геологорозвідувальних робіт на об'єктах, які включені до пооб'єктного плану, визначається Виконавцем, виходячи з повної кошторисної вартості геологічних завдань та стану виконання геологічного завдання об'єкта на початок планового року, залишку кошторисної вартості за умов проведення робіт на об'єктах (п.1.3 Договору).
Підпунктом 2.1 вказаних договорів передбачено, що оплата виконаних геологорозвідувальних робіт проводиться Замовником щокварталу в межах встановленого обсягу видатків, кошторисної вартості об'єктів та в межах частки від отриманих Замовником коштів, виділеної з урахуванням пріоритетності геологорозвідувальних робіт Виконавця.
Відповідно до п.4.4 договору, Виконавець виконує роботи в межах затвердженого обсягу видатків та помісячного розпису асигнувань Державного бюджету.
Державним комітетом природних ресурсів України у рамках договорів на проведення геологорозвідувальних робіт №30/07-3-24 від 14.04.2004 та №15-5-20 від 04.02.2005 затверджені обсяги видатків на геологорозвідувальні роботи за рахунок коштів Державного бюджету, пооб'єктні плани геологорозвідувальних робіт та узгоджені кошторисні вартості робіт на 2004 та 2005 роки.
НАК «Надра України»погоджені з Державним комітетом природних ресурсів та затверджені плани використання бюджетних коштів за видатками.
Відповідно до ст.2 Бюджетного кодексу України бюджетна програма - систематизований перелік заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети та завдань, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій.
Бюджетний процес - регламентована нормами права діяльність пов'язана із складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням i контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України.
Статтею 21 вказаного Кодексу передбачено, що для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Кошти бюджету, які отримують фізичні особи та юридичні особи, що не мають статусу бюджетної установи (одержувачі бюджетних коштів), надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів.
Згідно із ст.22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коптив можуть бути виключно, зокрема, за бюджетними призначеннями, передбаченими законом про Державний бюджет України - органи, уповноважені відповідно Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України забезпечувати їх діяльність, в ocoбі їх керівників, а також міністерства, інші центральні органи виконавчої влади.
Головний розпорядник бюджетних коштів:
- отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України чи рішенні про місцевий бюджет, доводить у встановленому порядку до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (одержувачів бюджетних коштів) відомості про обсяги асигнувань, забезпечує управління бюджетними асигнуваннями;
- затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, якщо інше не передбачене законодавством.
Відповідно до ст.48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України.
Порядком відкриття рахунків у національній валюті в органах Державного казначейства, затвердженого Наказом Державного казначейства України від 02.12.2002 №223, бюджетні рахунки для операцій клієнтів за бюджетними коштами -це рахунки для здійснення операцій за асигнуваннями, передбаченими на виконання відповідних програм і заходів у державному та місцевому бюджетах, які відкриваються розпорядниками та одержувачами коштів і поділяються на:
реєстраційні рахунки, які відкриваються розпорядниками коштів бюджетів за відповідними кодами бюджетної класифікації видатків для обліку операцій з виконання загального фонду кошторисів;
спеціальні реєстраційні рахунки, які відкриваються розпорядниками коштів бюджетів за відповідними кодами бюджетної класифікації видатків для обліку операцій з виконання спеціального фонду кошторисів;
рахунки одержувачів коштів, які відкриваються одержувачами коштів бюджету за відповідними кодами бюджетної класифікації видатків загального та/або спеціального фондів для обліку операцій з виконання плану використання бюджетних коштів (пп.2.2.2 Порядку).
У відповідності до п.12.1 та п.12.2 зазначеного Порядку: органи Державного казначейства здійснюють розрахунково-касове обслуговування розпорядників шляхом проведення платежів з реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників та рахунків одержувачів бюджетних коштів, відкритих в органах Державного казначейства, відповідно до кошторисів, планів асигнувань загального фонду державного бюджету, планів спеціального фонду державного бюджету або планів використання бюджетних коштів.
Відповідно до покладених завдань Державне казначейство контролює цільове спрямування бюджетних коштів на стадії проведення платежу на підставі підтверджуючих документів, наданих розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання бюджетної програми, договорів на проведення геологорозвідувальних робіт та здійснення розрахунково-касового обслуговування операцій за бюджетними коштами у відділенні Державного казначейства у Шевченківському районі м. Києва позивачу відкрито бюджетні рахунки одержувачів бюджетних коштів №35230006000244, №35234013000344 та №35243015000244, на які у період квітень 2004 року -травень 2005 року надійшли кошти в сумі 101224008грн. Контроль за цільовим спрямуванням бюджетних коштів на стадії проведення платежу здійснював орган Державного казначейства.
Проведеною у справі судово-бухгалтерською експертизою (висновок від 30.03.2007 №12164) встановлено, що у бухгалтерському обліку позивача господарські операції з надходження коштів Державного бюджету на казначейські рахунки для виконання бюджетних програм відображались на балансовому рахунку №311 «Наші грошові рахунки (Казначейство-екологія, Казначейство - розвиток)»; у податковій звітності щодо податку на прибуток зазначені операції не відображались.
Відповідно до п.9.3 Порядку обслуговування Державного бюджету за видатками, затвердженого наказом Державного казначейства України від 25.05.2004 №89, якщо підприємство, (установа, організація) не є одержувачем бюджетних коштів, а відповідно до укладених договорів виконало для бюджетної установи (організації) або одержувача відповідні роботи (надало послуги, поставило товари), то воно не включається до мережі розпорядника, а оплата виконаних робіт (наданих послуг тощо) здійснюється на підставі договорів про закупівлю товарів, робіт та послуг, актів виконаних робіт, звітів про результати здійснення процедур закупівель товарів, робіт та послуг за державні кошти, листів-погоджень у випадках, передбачених законодавством, накладних, товарно-транспортних накладних та рахунків до них, рахунків-фактур, трудових угод, заявок на перерахування коштів на карткові рахунки тощо шляхом перерахування належних коштів (відшкодування витрат за фактично здійснені роботи, надані послуги) на поточний рахунок підприємства (установи, організації), відкритий в установі банку.
Згідно із п. 12.3 вказаного Порядку органи Державного казначейства здійснюють платежі за дорученнями розпорядників та одержувачів бюджетних коштів у разі наявності відповідного бюджетного зобов'язання. Підставою для здійснення видатків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів є платіжні доручення, підготовлені власниками рахунків, та підтвердні документи, які підтверджують цільове направлення коштів (договори на закупівлю товарів, робіт та послуг, акти виконаних робіт, звіти про результати здійснення процедур закупівель товарів, робіт та послуг за державні кошти, листи -погодження у випадках, передбачених законодавством, накладні, товарно-транспортні накладні та рахунки до них, рахунки-фактури, трудові угоди, заявки на перерахування коштів на карткові рахунки тощо).
Судом встановлено, що на виконання бюджетних програм та зобов'язань перед Державним комітетом природних ресурсів України за договорами №30/07-3-24 від 14.04.2004 та №15-5-20 від 04.02.2005 позивачем укладені з виконавцями - дочірніми підприємствами та іншими суб'єктами господарювання договори на проведення геологорозвідувальних робіт відповідно до затверджених пооб'єктних планів, складених на підставі державного замовлення, геологічного завдання та в межах обсягів видатків по відповідних кодах програмної класифікації видатків та створення, розроблення науково-технічної продукції, надання науково-технічних послуг відповідно до затверджених Замовником пооб'єктних (календарних) планів.
На поточні банківські рахунки виконавців з бюджетних казначейських рахунків позивача у період квітень 2004 року - травень 2005 року перерахована сума 92 139 008 грн. Перерахування здійснювалась на підставі укладених договорів, пооб'єктних планів та рахунків-фактур, виписаних виконавцями. Контроль за цільовим спрямуванням бюджетних коштів проведення платежу здійснював орган Державного казначейства.
У бухгалтерському обліку позивача господарські операції перерахування коштів Державного бюджету з казначейських рахунків на поточні рахунки безпосередніх виконавців бюджетних програм та розрахунки з цими виконавцями відображались на балансових рахунках 311 «Наші грошові рахунки (Казначейство - екологія, Казначейство-розвиток)»та 683 «Внутрішньогосподарські розрахунки (Контрагенти, Замовлення)».У податковій звітності по податку на прибуток зазначені операції не відображались.
Відповідач вважає, що відповідно до п.4.1 ст.4 та пп.11.3.5 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»кошти, що надходили з державного бюджету для виконання зобов'язання за договорами на проведення геологорозвідувальних робіт №30/7-3-25 від 14.04.2004 та №15-5-20 від 04.02.2005 позивач повинен був включати до складу валового доходу відповідних податкових періодів. Також відповідач стверджує, що відповідно до п.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону позивач мав включати до валових витрат кошти державного бюджету, що перераховувались на дочірні підприємства для проведення геологорозвідувальних робіт.
У відповідності до пп. 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/97-ВР від 22.05.1997 валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, та і за її межами.
Вичерпний перелік видів доходів, які включаються до складу валового доходу наведено у підпунктах 4.1.1-4.1.6 пункту 4.1 статті 4 даного Закону.
До валового доходу, відповідно до п. 4.1.1 ст. 4 вищезазначеного Закону, включаються загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів (крім операцій з їх первинного випуску (розміщення) та операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації).
Відповідно до пп.11.3.1 п 11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.
Датою збільшення валового доходу в разі продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому вигляді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом (пп. 11.3.5 п.11.3 ст.11 вищевказаного Закону).
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності .
До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті (пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону).
Як свідчать обставини справи, позивач є учасником бюджетного процесу - виконавцем бюджетної програми та є одержувачем бюджетних коштів, які надходили на казначейські рахунки компанії, відкриті в органах Державного казначейства та мали цільове призначення.
Відповідно до визначення терміну «Доходи», наведеного у п. 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87, доходами є збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників). Власним капіталом згідно з названим Положенням є частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.
Отже, доходом можуть бути визнані лише такі надходження, які призводять до зростання капіталу платника податку.
В даному випадку, одержання позивачем бюджетних коштів не призвело до збільшення активів позивача. Контроль за цільовим спрямування бюджетних коштів здійснював орган Державного казначейства, в якому позивачу було відкрито відповідні рахунки одержувача бюджетних коштів. Отримання позивачем коштів Державного бюджету є стадією виконання Державного бюджету України за видатками i, відповідно, не може бути доходом від будь-якого виду діяльності. Тому отримані позивачем бюджетні кошти не можуть розцінюватись як його валовий доход.
Також суд вважає, що перерахування коштів з казначейських рахунків компанії на поточні рахунки безпосередніх виконавців геологорозвідувальних робіт не є витратами, сплаченими у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) i охороною праці, тобто валовими витратами позивача, оскільки НАК «Надра України»не є безпосереднім виконавцем геологорозвідувальних робіт за договорами з Державним комітетом природних ресурсів України.
Таким чином, надходження коштів на казначейській рахунок для виконання бюджетних програм і їх перерахування на поточні рахунки безпосередніх виконавців геологорозвідувальних робіт не впливає на розмір валових доходів та витрат позивача, а тому висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог п.4.1 ст.4, пп. 11.3.5 п. 11.3 ст. 11 та пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визнаються судом помилковими.
Аналогічна позиція викладена і у висновку судово-бухгалтерської експертизи від 30.03.2007 №12164, яким донарахування позивачу податку на прибуток в сумі 2100 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 1381240 грн. нормативно та документально не підтверджене.
Пунктом 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначається, що штрафні санкції накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, за порушення податкового законодавства.
Оскільки суд визнав відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача то, відповідно, відсутні і підстави для застосування до позивача штрафних санкцій, визначених спірним податковим повідомленням-рішенням.
Відповідно до п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказів на підтвердження правомірності свого рішення відповідач суду не подав. Інші епізоди, викладені в акті перевірки, в тому числі стосовно амортизаційних відрахувань, на розмір податкового зобов'язання, донарахованого спірним податковим повідомленням -рішенням, не вплинули.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про скасування податкового повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 18.11.2005 №1163/23-7/0 визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.
У зв'язку з задоволенням позову відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у розмірі 3,40 грн. судового збору та 1648,80 грн. витрат на проведення судово-бухгалтерської експертизи підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.
Понесені позивачем витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн. відшкодуванню позивачу не підлягають, оскільки їх сплата Кодексом адміністративного судочинства України не передбачена.
Керуючись ст. ст. 71, 72, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд міста Києва, -
Позов задовольнити повністю.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 18.11.2005 №1163/23-7/0.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Національної акціонерної компанії «Надра України»(01034, м. Київ, вул. Володимирська,34, рахунок 260013016 в ВАТ АБ «Укргазбанк», МФО 300090, ідентифікаційний код 31169745) 3,40 грн. судового збору та 1648,80 грн. витрат на проведення судово-бухгалтерської експертизи.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Суддя
О.О.Хрипун