Справа № 202/7610/23
Провадження № 1-кп/202/731/2023
УХВАЛА
Іменем України
19 вересня 2023 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченої ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро кримінальне провадження № 22022050000005701 від 10.10.2022 року за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. красний Лиман Донецької області, громадянка України,зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
Прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Клопотання мотивоване тим, що під час досудового розслідування до обвинуваченої був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який було продовжено судом, дія якого закінчується, за час перебування обвинуваченої під вартою ризики не зменшились, тому, на думку прокурора, застосування до обвинуваченої жодного із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Захисник обвинуваченої - ОСОБА_4 надано заперечення щодо продовження запобіжного заходу в яких він, з посиланням на практику ЄСПЛ зазначив, що прокурором у своєму клопотанні не було доведено ризиків на які він посилається як на підставу застосування найсуворішого запобіжного заходу, а перелічені ризики мають характер припущень, тому просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Захисником заявлено клопотання про зміну запобіжного заходу з огляду на те, що обвинувачена має міцні соціальні зв'язки, постійне місце мешкання, має роботу, раніше не судима, також послався на незадовільні умови її утримання під вартою, звернув увагу на те, що з цього приводу він звертався до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Обвинувачена ОСОБА_5 підтримала захисника.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, ураховує низку відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування ризиків, зазначених у клопотанні або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. У цьому контексті суд враховує, зокрема, особу обвинуваченої, її моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою.
Вирішуючи питання про необхідність продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_5 під вартою, суд приходить до висновку про існування процесуальних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують прийняття такого рішення.
Так, відповідно до наданих матеріалів ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, тому є достатні підстави вважати, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченій, у разі визнання її винуватою у інкримінованому злочині, ОСОБА_5 може переховуватися від суду, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України.
Обговорюючи питання про можливість усунення вказаних ризиків у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання обвинуваченої ОСОБА_5 під вартою, суд, вважає, що встановлені ризики є виключно вагомими та не можуть бути усунуті у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання її під вартою.
На час розгляду цього клопотання, суд погоджується з доводами сторони обвинувачення, що продовжують існувати ризик переховування обвинуваченої від суду, оскільки санкція статті злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 передбачає покарання від 5 до 10 років позбавлення волі, тому підстави для продовження запобіжного у вигляді тримання під вартою наявні та актуальні, жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
На підставі наведеного суд приходить до висновку щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки останній довів обставини, які виправдовують обмеження права обвинуваченої перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Стосовно доводів сторони захисту про безпідставність обвинувачення, про дані які характеризують обвинувачену, про наявність у неї постійного місця мешкання, роботи, міцні соціальні зв'язки, що перебуваючи під домашнім арештом вона не порушувала цей запобіжний захід, то суд вважає, що вони також не дають підстав для незастосування запобіжного заходу чи скасування запобіжного у вигляді тримання під вартою.
Суд звертає увагу, що відповідно до вимог ст.. 176 КПК, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Відтак, суд приходить до сталого висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченою процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченими обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Суд, своєю ухвалою від 26 липня 2023 року зменшив розмір, і визначив заставу в розмірі, передбаченому п.3 ч.5 ст. 182 КПК України, з врахуванням обставини кримінального правопорушення, наявності обґрунтованої підозри, ризику, передбаченого п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченої, тому вважав обґрунтованим розмір застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що узгоджується з вимогами положень КПК України, якими передбачено обов'язок суду визначити розмір застави достатньої для виконання обов'язків, передбачених цим Кодексом, що також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, в частині того, що застава повинна достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
На час розгляду цього клопотання судом не встановлено підстав для зменшення розміру застави.
Керуючись ст.ст. 331, 350 КПК України, суд, -
Постановив :
Клопотання прокурора - задовольнити.
ОСОБА_5 , обвинувачуваній за ч. 5 ст. 111-1 КК України продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 17.11.2023 року, включно, із визначення застави у розмірі, в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 214 720 грн., яка може бути внесена як самою обвинуваченою, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області в будь-який момент протягом дії ухвали .
У задоволені клопотання про зміну запобіжного заходу відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти діб.
Копію ухвали вручити учасникам процесу.
Головуючий: ОСОБА_6