Рішення від 08.09.2023 по справі 927/594/23

Іменем України

РІШЕННЯ

08 вересня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/594/23

Господарський суд Чернігівської області у складі головуючого судді Фесюри М.В., за участю секретаря судового засідання Ткачової А.Ю., розглянувши справу

за позовом: Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду "Лайт Інвест" (код ЄДІРІСІ 23300480) від імені якого діє

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Аста-Капітал", код ЄДРПОУ 39159304, вул. Сурікова, буд. 3, корп. 8Б, офіс 431, м. Київ, 03035,

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Новгород-Сіверський Сирзавод", код ЄДРПОУ 00448077, вул. Залінійна, буд. 21-а, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 06000,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк",

код ЄДРПОУ 19019775, вул. Марини Раскової, буд. 15, м. Київ, 02660,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

код ЄДРПОУ 21708016, вул. Січових Стрільців, буд. 17, м. Київ, 04053,

e-mail: fgvfo@fg.gov.ua,

про стягнення 381 273,45 грн

Представники сторін:

позивача: Бовкун В.І.,

відповідача: Іоффе А.Ю.

Пайовий венчурний недиверсифікований закритий інвестиційний фонд "Лайт Інвест" від імені якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Аста-Капітал" звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Новгород-Сіверський Сирзавод" нарахованих у порядку ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України 381 273,45 грн інфляційних втрат та 3% річних за період з 01.05.20 по 31.05.20 по Договору про відкриття траншевої кредитної лінії №507 від 12.12.11 та Договору про відкриття кредитної лінії №759 від 05.11.13, з яких: 145 705,63 грн інфляційних втрат та 123 411,87 грн - 3% річних, нарахованих на заборгованість по Договору про відкриття траншевої кредитної лінії №507 від 12.12.11, та 60 723,49 грн інфляційних втрат та 51 423,46 грн - 3% річних, нарахованих на заборгованість по Договору про відкриття кредитної лінії №759 від 05.11.13.

Відповідно до змісту позовної заяви, право вимоги за спірними кредитними договорами до Приватного акціонерного товариства "Новгород-Сіверський Сирзавод" виникло у позивача внаслідок укладення 29.04.2020 за результатами аукціону між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та Пайовим венчурним недиверсифікованим закритим інвестиційним фондом "Лайт Інвест" Договору №82 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами суб'єктів господарювання.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 01.05.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, у порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 29.05.2023, 10:00. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк" та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Витребувано від Національного банку України належним чином засвідчені копії: постанови Правління Національного банку України №73/БТ від 30.01.2015 «Про запровадження особливого режиму контролю за діяльністю Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» та призначення куратора»; постанови Правління Національного банку України №293/БТ від 30.04.2015 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку»; постанови Правління Національного банку України від 28.05.2015 № 348 «Про віднесення ПАТ «УПБ» до категорії неплатоспроможних»; виписки по кореспондентському рахунку Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» відкритому в Національному банку України за період з 01.05.2015 по 28.05.2015. Встановлено учасникам судового процесу строки для подання письмових заяв.

18.05.2023 на адресу суду від третьої особи - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ «УПБ» з ринку надійшли письмові пояснення на разом з викладеним клопотанням про врахування останніх під час розгляду справи, а також про здійснення розгляду справи у відсутності представника останнього.

Судом встановлено, що зазначені письмові пояснення подані третьою особою без додержання вимог п.2 ч. 6 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України. Так згідно із частиною 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України, заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

За наслідками розгляду справи у підготовчому засіданні 05.07.2023, суд постановив із занесенням до протоколу судового засідання від 05.07.2023 про оголошення перерви у підготовчому засіданні до 17.07.2023, 10:00; повторно зобов'язав Фонд гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ “УПБ” з ринку у строк протягом п'яти днів з дня отримання ухвали направити всім учасникам справи примірник наданих до суду письмових пояснень (від 15.05.23 №132-60-23/23) з додатками, а докази такого надсилання надати суду. Пунктом 2 резолютивної частини ухвали суду від 05.07.2023 суд попередив Фонд гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ “УПБ” з ринку про те, що відповідно до ч. 2 ст. 42, ст. 135 ГПК України суд у випадку невиконання учасником справи його обов'язків застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом, зокрема, може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 17.07.2023 вимог ухвал суду від 29.05.2023 та 05.07.2023 третьою особою не виконано, про причини невиконання суд повідомлено не було.

Враховуючи те, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не виконав вимог щодо направлення всім учасникам справи примірника наданих до суду письмових пояснень (від 15.05.2023 №132-60-23/23) з додатками, суд дійшов висновку про застосування до третьої особи заходів процесуального примусу у вигляді штрафу у розмірі 3 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 8052 грн.

22.05.2023 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 16.05.2023, у якому він заперечив проти позовних вимог. Відповідач заявив про застосування строків позовної давності, зазначив, що 3 - річний строк позовної давності сплив ще 06.05.2018., оскільки позивач обґрунтовує свої вимоги нікчемністю правочинів щодо погашення боргу, що мали місце 06.03.2015 року. На думку відповідача, навіть якщо б 06.05.2015 року не відбулось розірвання кредитних договорів №507 від 12.12.2013 та №759 від 05.11.2013 та погашення заборгованості за ними, то відповідно до положень цих договорів, початок перебігу строку позовної давності мав розпочатися 08.12.2015 та 03.11.2015, і відповідно, сплинути 08.12.2018 року та 03.11.2018. Заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Укладення договору №82 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами само по собі не є підтвердженням існування боргових зобов'язань з боку відповідача. Відповідач не погоджується з сумами нарахованих відсотків, стверджує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Таким чином, навіть якщо припустити, що тіло кредиту не було вчасно погашено, то за будь-яких обставин суми вимог щодо розміру процентів за кредитом в розмірі 48 309 704,99 грн. за кожним з договорів відповідно: 34 068 541, 76 грн та 14 241 163,23 грн. є недійсними. Дострокове розірвання кредитного договору передбачає дострокове погашення позичальником кредитних зобов'язань, що тягне за собою лише покращення стану активів банку і ніяк не може розглядатись як погіршення фінансового стану, яке може призвести до його неплатоспроможності. Операція з перерахування грошових коштів є за своєю суттю операцією з переказу коштів. Відповідач вважає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Питання дострокового розірвання кредитних договорів та погашення відповідної заборгованості проходити відповідну процедуру та були публічними і відкритими. 06.05.2015 ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод» було проведено повне погашення кредитної лінії по договору №507 від 12.12.2011 року в сумі 14 500 000,00 грн. та погашення відсотків згідно кредитної угоди № 507 від 12.12.2011 року в сумі 99 315,07 грн., а також повне погашення кредитної лінії по договору №759 від 05.11.2013 року в сумі 6 000 000,00 грн., та погашення відсотків згідно кредитної угоди № 759 від 05.11.2013 року в сумі 41 095,89 грн. Розірвання оспорюваних кредитних договорів та погашення за ними було здійснено 06.05.2015, а неплатоспроможним банк визнано лише 28.05.2015, у банку не було прямих обмежень щодо обслуговування клієнтів за конкретними операціями і тим більше щодо укладення договорів. Рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею, а отже, відповідач, як і інші клієнти банку, не міг знати про те, що банк віднесено до категорії проблемних банків. Відповідач у відзиві зазначає, що через прямі кореспондентські рахунки чи кореспондентський рахунок у НБУ здійснюються виключно міжбанківські розрахунки, окремої технічної процедури здійснення внутрішньобанківський переказів для банків, які віднесено до категорії проблемних, Національний банк України не встановлював. Детально порядок здійснення міжбанківських переказів регулюється Інструкцією про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затвердженою постановою НБУ від 16.08.2006 № 320. Відповідачем також зазначено про попередній орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу в сумі 25000,00 грн.

18.05.2023 від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ «УПБ» з ринку надійшла відповідь № 132-60-23/23 від15.05.2023, у якій зазначено, що під час здійснення ліквідаційної процедури, Фондом та Уповноваженою особою на ліквідацію ПАТ «УПБ» було вжито всіх заходів щодо відчуження активів неплатоспроможного банку. 01.04.2020 в електронній торговій системі Prozorro.Продажі відбувся аукціон з продажу лоту GL16N817264 на замовлення ПАТ «УПБ», до якого входили Права вимоги за договором про відкриття траншевої кредитної лінії № 507 від 12.12.2011 та за договором про відкриття кредитної лінії № 759 від 05.11.2013 клієнта - Приватного акціонерного товариства Новгород-Сіверський Сирзавод», які було відступлено Пайовому венчурному недиверсифікованому закритому інвестиційному фонду «Лайт Інвест» від імені якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Аста-Капітал». Таким чином, правонаступником ПАТ «УПБ» за договором про відкриття траншевої кредитної лінії № 507 від 12.12.2011 та за договором про відкриття кредитної лінії № 759 від 05.11.2013 є Пайовий венчурний недиверсифікований закритий інвестиційний фонд «Лайт Інвест» від імені якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Аста-Капітал».

У підготовчому засіданні 29.05.2023 суд постановив із занесенням до протоколу судового засідання від 29.05.2023: продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів; оголосив перерву до 05.07.2023,10:00; зобов'язав Фонд гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ «УПБ» з ринку направити всім учасникам справи примірник наданих до суду письмових пояснень (від 15.05.23 №132-60-23/23) з додатками, докази такого надсилання надати суду.

14.06.2023 на адресу суду надійшла відповідь на відзив від 05.06.2023, у якій позивач заперечує проти викладеного відповідачем у відзиві. Зокрема, спростовує твердження відповідача щодо пропуску строку позовної давності, зазначає, що предметом позову є стягнення додаткових вимог до основного зобов'язання (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), а тому його посилання на ст. 266 ЦК України є безпідставним. Позивач зазначає суду, що в цій справі застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів було б неефективним способом захисту. У позові ПВНЗІФ «Лайт Інвест», підставою позовних вимог зазначає наявність ознак нікчемності Додаткових угод від 06.05.2015 про розірвання кредитного договору № 507 від 12.12.2011 та кредитного договору № 759 від 05.11.2013. А тому будь-які фінансові операції, котрі були вчинені на виконання нікчемних правочинів (Додаткових угод від 06.05.2015 про розірвання кредитного договору) не створюють жодних юридичних наслідків. ПВНЗІФ «Лайт Інвест» вважає, що укладений Договір № 82 купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки, та договорами Іпотеки суб'єктів господарювання є чинним, в судовому порядку недійсним не визнавався, а тому позивач вважає, що у нього наявні всі повноваження нового кредитора за кредитними зобов'язаннями відповідача. Позивач зазначає, що додана відповідачем виписка по рахунку не є належним доказом підтвердження проведення грошової трансакції по кредитним договорам, оскільки із поданої виписки не зрозумілі всі числові позначення вказані в ній, тому що ця виписка поганої якості. У запереченні на відзив ПВНЗІФ «Лайт Інвест» виклав клопотання суду про витребування оригіналу виписки № 482 від 06.05.2015 по рахунках відповідача відкритих в ПАТ «УПБ» для огляду під розгляду справи по суті. Крім того, позивач заперечує проти розміру, заявлених відповідачем витрат на правову допомогу, оскільки на його думку, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності, і не співрозмірні із виконаною роботою у суді першої інстанції.

19.06.2023 від відповідача на адресу суду надійшли письмові заперечення від 17.06.2023, у яких відповідач відхиляє в повному обсязі пояснення позивача про те, що предметом позовних вимог є суми, які розраховані позивачем виходячи саме із загального розміру цих неправомірно нарахованих відсотків та суми основної заборгованості за кредитами, які відповідач вважає погашеними. Посилання позивача на те, що договір за яким він придбав вимоги не визнаний недійсним, не впливає на дійсність та обґрунтованість придбаних та заявлених ним вимог. Позивач обґрунтовує свої вимоги положеннями ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України. У зв'язку з цим слід зазначити, що відповідна відповідальність виникає не сама по собі, а лише у разі відповідної вимоги кредитора та одночасно з розглядом питання щодо сплати простроченої заборгованості. Відсутність факту існування простроченої заборгованості або відсутність правових підстав для її стягнення виключає можливість застосування приписів ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України. Віднесення банку 30.04.2015 року до категорії проблемних не впливає на правомірність проведених операцій, оскільки ця обставина законодавчо не обмежувала банк на обслуговування своїх клієнтів, що підтверджується наданою постановою Правління Національного банку України від 30.04.2015 року №293/БТ. Відповідач зазначає, що саме по собі невиконання посадовими особами банку припису щодо здійснення розрахунків через кореспондентський рахунок НБУ, наведених у постанові НБУ № 293/БТ про віднесення банку до категорії проблемних, за змістом статті 38 Закону N9 4452- VI не є підставою для висновку про нікчемність спірного правочину.

29.06.2023 на адресу суду від позивача надійшла заява про зміну предмету позову від 26.06.2023, у якій позивач просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Новгород-Сіверський сирзавод» на користь Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «Лайт Інвест» код ЄДІРІСІ 23300480, від імені якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління Активами «Аста-капітал» (Код за ЄДРПОУ 39159304) частково заборгованість по тілу кредиту за Договором про відкриття траншевої кредитної лінії № 507 від 12.12.2011 у розмірі 100 000,00 грн. та частково заборгованість по тілу кредиту за Договором про відкриття кредитної лінії № 759 від 05.11.2013 у розмірі 50000,00 грн., що становить 150000,00 грн. А також стягнути з Приватного акціонерного товариства «НОВГОРОД-СІВЕРСЬКИЙ СИРЗАВОД» на користь Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «Лайт Інвест» код ЄДІРІСІ 23300480, від імені якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управліннями Активами «АСТА-КАПІТАЛ» інфляційні витрати, три проценти річних в порядку ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України у загальній сумі 233118,38 грн., нараховані за період з 07.05.2015 по 31.05.2023 нараховані на 100 000,00 грн. заборгованості по тілу кредиту за Договором про відкриття траншевої кредитної лінії № 507 від 12.12.2011 та на 50000,00 грн. заборгованості по тілу кредиту за Договором про відкриття кредитної лінії № 759 від 05.11.2013, що складається з: 131 327,44 грн. - інфляційні витрати нараховані на заборгованість за Договором про відкриття траншевої кредитної лінії № 507 від 12.12.2011; 24 024,48 грн. - три відсотки річних нараховані на заборгованість за Договором про відкриття траншевої кредитної лінії № 507 від 12.12.2011; 65 663,72 грн. - інфляційні витрати нараховані на заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії № 759 від 05.11.2013; 12 102,74 грн. - три відсотки річних нараховані на заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії № 759 від 05.11.2013. Позивач зазначив, що підстави позовних вимог не змінюються.

Заява про зміну предмету позову відповідає положенням ч.3 ст. 46 та ст. 170 Господарського процесуального кодексу України, а тому прийнята судом до розгляду.

03.07.2023 від позивача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про витребування доказів, у якому позивач просить витребувати у відповідача оригінали первинних фінансових документів, що підтверджують факт погашення заборгованості за Договором про відкриття траншевої кредитної лінії № 507 від 12.12.2011 та Договором про відкриття кредитної лінії № 759 від 05.11.2013.

У підготовчому засіданні 05.07.2023 суд постановив ухвалу про оголошення перерви до 17.07.2023, 10:00, зобов'язав відповідача надати для огляду в судовому засіданні оригінал банківської виписки по рахунку, копія якої надана в якості доказу до відзиву на позов, повторно зобов'язав Фонд гарантування вкладів фізичних осіб направити всім учасникам справи примірник наданих до суду письмових пояснень (від 15.05.2023 №132-60-23/23) з додатками, а докази такого надсилання надати суду.

10.07.2023 на адресу суду від відповідача надійшла заява про надання оригіналу доказу від 05.07.2023, а саме: оригіналу банківської виписки за 06.05.2015 та разом з тим, заява про повернення оригіналу документу.

У підготовчому засіданні 17.07.2023 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення судового засідання для розгляду справи по суті на 31.07.2023, 10:00 та ухвалою від 17.07.2023 суд застосував до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ “УПБ” з ринку заходи процесуального примусу - штраф у розмірі 8052 грн.

18.07.2023 на виконання вимог ухвали суду Фонд гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ «УПБ» з ринку надав докази направлення примірників письмових пояснень ПАТ «УПБ» від 15.05.2023 № 132-60-23/23 з додатками іншим учасникам справи, які судом долучено до матеріалів справи.

24.07.2023 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли додаткові пояснення від 22.07.2023 у справі, які прийняті судом. У додаткових поясненнях ПАТ «Новгород-Сіверський Сирзавод» зазначає, що не має заборгованості перед позивачем, 06.05.2015 було проведено повне погашення кредитної лінії за договором № 507 від 12.12.2011 в сумі 14500000,00 грн. та погашення відсотків за кредитною угодою № 507 від 12.12.2011 в сумі 99315,07 грн, а також повне погашення кредитної лінії за договором № 759 від 05.11.2013 в сумі 6000 000,00 грн, та погашення відсотків за кредитною угодою № 759 від 05.11.2013 в сумі 41095,89 грн, що підтверджується банківською випискою від 06.05.2015. Відповідач стверджує, що не має заборгованості за тілом кредитів в сумі 150000,00 грн., а тому відсутня підстава для відповідальності за ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України. Відповідач зазначає, що навіть якщо припустити наявність простроченої заборгованості, то для застосування наслідків необхідно визначитись з моментом виникнення права на нарахування відповідних вимог, тоді як позивач починає нараховувати інфляційні втрати та 3% річних з 07.05.2015, хоча заперечує, що на цю дату були розірвані договори. Якщо ж кредитні договори не були розірвані, як вважає позивач, то мають застосовуватися умови кредитних договорів щодо строків їх дії та граничних строків повернення кредитів а саме 08.12.2015 та 03.11.2015 відповідно, і саме після спливу цих строків могли б виникнути підстави для застосування ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України. Позивач придбав права кредитора за Договором № 82 тільки 29.04.2020. Відповідач зазначає, що позивачем невірно здійснено розрахунок, оскільки сукупний розмір інфляції за період з 07.05.2015 до 31.05.2023 становить 85,5%. Відповідач наголошує, що позивачем не доведені недотримання вимог закону при укладенні 06.05.2015 Договорів про розірвання кредитних договорів № 507 від 12.12.2011 та № 759 від 05.11.2013. Віднесення банку 30.04.2015 до категорії проблемних не впливає на правомірність відповідних правочинів. Крім того, відповідач просить застосувати до позовних вимог строк позовної давності.

25.07.2023 від позивача через систему «Електронний суд» та 31.07.2023 на адресу суду надійшло клопотання з запереченнями щодо пропуску строків позовної давності та клопотання про визнання поважними причин пропуску строків позовної давності, які прийняті судом. У запереченнях позивач зазначає, що предметом позову є стягнення заборгованості з відповідача за кредитними договорами, а підставою для такого стягнення боргу є нікчемність Додаткових угод від 06.05.2015 про розірвання кредитного договору № 507 від 12.12.2011 та кредитного договору № 759 від 05.11.2013 та відповідно фінансових операцій здійснених на їх виконання 06.05.2015. Оскільки ПВНЗІФ «Лайт Інвест» не було стороною Додаткових угод від 06.05.2015 про розірвання кредитних договорів, а є лише заінтересованою особою, до спірних правовідносин необхідно застосувати ч.1 ст.261 ЦК України. ПВНЗІФ «Лайт Інвест» могло дізнатись про наявність нікчемних договорів, коли був оголошений аукціон з продажу права вимоги,11.03.2020, а фактично про наявність дізналося 29.04.2020, коли був укладений Договір № 82 купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами. Постановою КМУ від 11.03.202 № 211 на всій території України був установлений карантин, строк дії якого неодноразово продовжувався. А ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено п.12, яким строки визначені статтями 257, 258, 362,681,728,786,1293 продовжуються на строк дії такого карантину. Карантин на території України відмінено 30.06.2023. Позивач зазначає, що звернувся з даним позовом у квітні 2023 року, а отже, строк позовної давності не пропущений. Крім того, позивач пояснює, що обставини тривалої процедури ліквідації банку, унеможливлювали обізнаність позивача дізнатися про наявність нікчемних правочинів та фінансових операції, здійснених на їх виконання до реалізації такого права вимоги на прилюдних торгах (29.04.2020), що об'єктивно перешкоджало позивачу вчасно пред'явити позов про стягнення боргу до суду, а отже, є поважними причинами пропуску строку позовної давності.

25.07.2023 від відповідача через систему «Електронний суд» суду надійшла заява про компенсацію судових витрат, здійснених відповідачем внаслідок необґрунтованих дій позивача, у якому відповідач просить стягнути з позивача 25000 грн витрат на правничу допомогу.

Ухвалою від 28.07.2023 суд, враховуючи, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб виправлене допущене порушення шляхом направлення на адреси учасників справи письмових пояснень суд скасував ухвалу про застосування до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб заходів процесуального примусу у вигляді штрафу.

31.07.2023 суд оголосив перерву в судовому засіданні до 22.08.2023, 09:00.

У зв'язку зі значним пошкодженням будівлі суду внаслідок ракетного удару 19.08.2023, засідання, призначене на 22.08.2023 о 09:00 не відбулося та ухвалою від 23.08.2023 було призначене на 08.09.2023, 11:00.

08.09.2023 у судове засідання з'явився представник позивача та представник відповідача.

В судовому засіданні 08.09.2023 на підставі ст. 240 Господарським процесуальним кодексом України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

01.04.2020 відбувся аукціон з продажу активів ПАТ «УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК», де у відповідності до Протоколу №UA-EA-2020-03-11-00008-b від 01.04.2020 переможцем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Аста-Капітал», яка діє від свого імені та за рахунок активів Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «Лайт Інвест».

09.04.2020 між Публічним акціонерним товариством та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Аста-Капітал», яка діє від свого імені та за рахунок активів Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «Лайт Інвест» (далі у тексті - ПВНЗІФ «Лайт Інвест») укладений Договір № 82 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами суб'єктів господарювання.

За умовами п.1 Договору № 82 Банк відступає Новому кредитору належні банку, а Новий кредитор набуває права вимоги до позичальників юридичних осіб, зазначених у Додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту) та /або договорами та /або контрактами та /або, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору. Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та порядку, визначених Договором.

Новий кредитор зобов'язаний повідомити Боржників про відступлення права вимоги з Основними договорами протягом 5 календарних днів з моменту набрання чинності Договором.(п.3 Договору № 82).

Сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до Договору, а також за продаж майнових прав за Договором № 82/1 від 29.04.2020 купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки, та договорами іпотеки суб'єктів господарювання Новий кредитор сплачує банку грошові кошти в сумі 30135,37 грн.

Додаток № 1 Договору № 82 купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки, та договорами іпотеки суб'єктів господарювання від 29.04.2020 - реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються та боржників за такими договорами, зокрема, Договір про відкриття траншевої кредитної лінії № 507 від 12.12.2011 з усіма додатковими договорами та Договір про відкриття кредитної лінії № 759 від 05.11.2013, з усіма додатковими договорами.

У Додатку №1 до Договору №82 про відступлення права вимоги за кредитними договорами суб'єктів господарювання від 29.04.2020 - реєстрі договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, зазначено, що загальний сума заборгованості Приватного акціонерного товариства «Новгород-Сіверський сирзавод» станом на 29.04.2020 складає 48 568 541,75 грн. - заборгованість по договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 507 від 12.12.2011 (14 500 000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 34 068 541,76 грн. - заборгованість по відсоткам) та 20 241 163,23 грн. - заборгованість по договору про відкриття кредитної лінії № 759 від 05.11.2013 (6 000 000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 14 241 163,23 грн. - заборгованість по відсоткам).

За твердженням позивача, на день подачі позову, належним кредитором за зобов'язаннями ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод» за кредитними договорам є ПВНЗІФ «Лайт Інвест».

12.12.2011 між Публічним акціонерним товариством «Український професійний Банк» (Банк) та Приватним акціонерним товариством «Новгород-Сіверський сирзавод» (Позичальник) було укладено договір про відкриття траншевої кредитної лінії № 507.

За умовами Договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 507 від 12.12.2011, п. 1.1. Банк зобов'язується відкрити Позичальнику відкличну кредитну лінію в межах суми 16 000 000,00 грн терміном до « 11» грудня 2013р. на поповнення обігових коштів Позичальника для ведення власної виробничої діяльності, а саме: для закупівлі молочної сировини та інших виробничих запасів.

Пунктом 1.2. кредитного договору № 507 передбачено, що Зобов'язання Банку щодо надання кредитів та зобов'язання Позичальника щодо повернення кредитів та сплати процентів, а також інші права та зобов'язання Сторін, передбачені цим договором, виникають з дати укладання Сторонами Додаткових договорів про надання кредитів, які є невід'ємними частинами цього договору (надалі - Додатковий договір), в сумах, зазначених в таких Додаткових договорах. Строк користування кожним окремим кредитом в межах загальної суми, встановленої п. 1.1. цього договору, визначається Додатковими договорами.

В подальшому до Договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 507 від 12.12.2011 було укладено додаткові договори щодо надання:

- Додатковий договір від 14.12.2011 на суму 2 500 000,00 грн. зі сплатою 19% річних;

- Додатковий договір від 20,12.2011 на суму 100 000,00 грн. зі сплатою 19% річних;

- Додатковий договір від 14.12.2011 на суму 2 500 000,00 грн. зі сплатою 19% річних;

- Додатковий договір від 23.12.2011 на суму 300 000,00 грн. зі сплатою 19% річних;

- Додатковий договір від 27.12.2011 на суму 100 000,00 грн. зі сплатою 19% річних;

- Додатковий договір від 03.02.2012 на суму 1 000 000,00 грн. зі сплатою 19% річних;

- Додатковий договір від 05.03.2012 на суму 700 000,00 грн. зі сплатою 19% річних;

- Додатковий договір від 07.03.2012 на суму 300 000,00 грн. зі сплатою 19% річних;

- Додатковий договір від 20.03.2012 на суму 200 000,00 грн. зі сплатою 19% річних;

- Додатковий договір від 23.03.2012 на суму 700 000,00 грн. зі сплатою 19% річних;

- Додатковий договір від 02.04.2012 на суму 500 000,00 грн. зі сплатою 19% річних;

- Додатковий договір від 04.04.2012 на суму 300 000,00 грн. зі сплатою 19% річних;

- Додатковий договір від 10.04.2012 на суму 1 000 000,00 грн. зі сплатою 19% річних;

- Додатковий договір від 18.04.2012 на суму 250 000,00 грн. зі сплатою 19% річних;

- Додатковий договір від 20.04.2012 на суму 150 000,00 грн. зі сплатою 19% річних;

- Додатковий договір від 24.04.2012 на суму 900 000,00 грн. зі сплатою 19% річних;

- Додатковий договір від 27.04.2012 на суму 200 000,00 грн. зі сплатою 19% річних;

- Додатковий договір від 03.05.2012 на суму 100 000,00 грн. зі сплатою 19% річних;

- Додатковий договір від 04.05.2012 на суму 100 000,00 грн. зі сплатою 19% річних;

- Додатковий договір від 07.05.2012 на суму 1 000 000,00 грн. зі сплатою 19% річних;

- Додатковий договір від 08.05.2012 на суму 350 000,00 грн. зі сплатою 19% річних;

- Додатковий договір від 08.05.2012 на суму 150 000,00 грн. зі сплатою 19% річних;

- Додатковий договір від 11.05.2012 на суму 300 000,00 грн. зі сплатою 19% річних;

- Додатковий договір від 15.05.2012 на суму 600 000,00 грн. зі сплатою 19% річних;

- Додатковий договір від 16.05.2012 на суму 300 000,00 грн. зі сплатою 19% річних;

- Додатковий договір від 21.05.2012 на суму 300 000,00 грн. зі сплатою 19% річних;

- Додатковий договір від 23.05.2312 на суму 300 000,00 грн. зі сплатою 19% річних;

- Додатковий договір від 29.05|.2012 на суму 1 100 000,00 грн. зі сплатою 19% річних;

- Додатковий договір від 30.05.2012 на суму 100 000,00 грн. зі сплатою 19% річних;

- Додатковий договір від 01.06.2012 на суму 100 000,00 грн. зі сплатою 19% річних;

- Додатковий договір від 06.06.2012 на суму 1 600 000,00 грн. зі сплатою 19% річних;

- Додатковий договір від 13.06.2012 на суму 400 000,00 грн. зі сплатою 19% річних;

- Додатковий договір від 16.05.2012 на суму 300 000,00 грн. зі сплатою 19% річних;

Факт видачі банком коштів в сумі 14 500 000,00 грн. підтверджується банківськими виписками по рахунку відповідача.

В подальшому, Додатковим Договором від 10.12.2013 були внесені зміни в п. 1.1. кредитного договору в частині строку повернення кредиту, який був продовжений до 09.12.2014.

Додатковим Договором від 09.12.2014 строк повернення кредиту був змінений на 08.12.2015.

Додатковим Договором від 15.12.2014 був змінений кредитний ліміт в п.1.11. кредитного договору з 16000000,00 грн на 14500000,00 грн.

06.05.2015 між ПАТ «Український професійний Банк» та ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод» укладено договір про розірвання Договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 507 від 12.12.2011.

05.11.2013 між Публічним акціонерним товариством «Український професійний Банк» (Банк) (далі за текстом - ПАТ «УПБ») та Приватним акціонерним товариством «Новгород-Сіверський сирзавод» (Позичальник) було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 759.

За умовами п.1.1. Договору про відкриття кредитної лінії № 759 від 05.11.2013 Банк відкриває Позичальнику відкличну кредитну лінію у розмірі 6 000 000,00 грн. терміном до « 04» листопада 2014р., на поповнення обігових коштів.

Факт видачі банком зазначених коштів на загальну суму 6 000 000,00 грн. підтверджується банківськими випискам по рахунку відповідача, що додаються до позовної заяви.

Пунктом 1.4. кредитного договору передбачено, що Плата за користування одержаними кредитними ресурсами встановлюється в розмірі 22% (двадцять два проценти) річних.

Додатковим Договором від 04.11.2014 строк повернення кредиту був змінений на 03.11.2015.

06.05.2015 ПАТ «УПБ» та ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод» уклали Договір про розірвання Договору про відкриття кредитної лінії № 759 від 05.11.2013.

Листом-пропозицією № 08/11/22-1 від 08.11.2022 ТОВ ПВНЗІФ «Лайт Інвест» звернулося до ПАТ «Новгород-Сіверський сирзавод» щодо врегулювання заборгованості, а саме, враховуючи нікчемність правочинів по погашенню заборгованості за кредитними договорами, укладеними з ПАТ «Український Професійний Банк», ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод» має непогашену заборгованість перед ПВНЗІФ «Лайт Інвест» у загальній сумі 68809704грн 99 коп. З урахуванням зазначеного позивач запропонував відповідачу врегулювати заборгованість у досудовому порядку шляхом викупу акцій по ціні 10% від суми боргу, що становить 6880970,49 грн.

У відповідь, листом № 176 від 23.11.2022 відповідач зазначив про відсутність заборгованості та, про те, що всі боргові зобов'язання є припиненими, а тому відсутні будь-які правові підстави для задоволення врегулювання заборгованості. ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод» у відповіді повідомило, що не має заборгованості перед ПАТ «УПБ».

ПВНЗІФ «Лайт Інвест» вважає, що заборгованість відповідача за двома кредитними договорами не була погашена, а правочини здійснені ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод» на погашення заборгованості за кредитними договорами № 507 від 12.12.2011 та № 759 від 05.11.2013, включаючи договори про розірвання кредитних договорів, є нікчемними.

Постановою Правління Національного банку України від 28.05.2015 року № 348 «Про віднесення ПАТ «УПБ» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 28.05.2015 року прийнято рішення № 107 про запровадження в Банку з 29.05.2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «УПБ» Пантіну Любов Олександрівну. В подальшому ліквідація ПАТ «УПБ» неодноразово подовжувалася.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняте рішенням № 158 від 28.08.2015 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Український професійний банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації № 26/ТА від 29.05.2015 було створено комісію з перевірки договорів (інших правочинів), укладених ПАТ «Український професійний банк».

За результатами роботи комісії було встановлено нікчемність правочинів згідно п. 5, 7 ч.3 статті 38-Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції станом на дату перевірки правочинів):

- правочинів по погашенню заборгованості ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод» по Договору про відкриття кредитної лінії № 759 від 05.11.2013р. та Договору про відкриття кредитної лінії № 507 від 12.12.2011, Договору про розірвання Договору про відкриття кредитної лінії № 507 від 12.12.2011 від 06 травня 2015 року та Договору про розірвання Договору про відкриття кредитної лінії № 759 від 05.11.2013 від 06 травня 2015 року, укладені між Публічним акціонерним товариством «Український Професійний Банк» та ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод».

Про що на адресу ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 направлені повідомлення про нікчемність правочинів з вимогою погашення відновленої в порядку застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів заборгованості за договором про відкриття траншевої кредитної лінії № 507 від 12.12.2011 та Договором про відкриття кредитної лінії № 759 від 05.11.2013.

ПВНЗІФ «Лайт Інвест» вважає підставою нікчемності зазначених правочинів - порушення в момент їх вчинення постанови НБУ №73/БТ від 31.01.2015 та № 293/БТ від 30.04.2015, якою було зобов'язано банк проводити розрахунки через кореспондентських рахунок відкритий в НБУ, що мало наслідком те, що реально грошові кошти до банка не надходили, натомість відбулося лише коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов'язань, що свідчить про безоплатність таких правочинів та передачу майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

ПВНЗІФ «Лайт Інвест» вважає, що є новим кредитором у відповідності до ст.512,514 Цивільного кодексу України та набуло права вимоги за зазначеними кредитними договорами. З урахуванням заяви про зміну позовних вимог просить стягнути з відповідача часткову заборгованість по тілу кредиту за договором про відкриття траншевої кредитної лінії № 507 від 12.12.2011 у розмірі 100000,00 грн та часткову заборгованості по тілу кредиту за договором про відкриття кредитної лінії № 759 від 05.11.2013 у розмірі 50000,00 грн, що разом становить 150000,00 грн, а також стягнути інфляційних витрат і трьох процентів річних, нарахованих на період з 07.05.2015 року до 31.05.2023 на загальну в сумі 233118,38 грн.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмову у задоволенні позову у повному обсязі з таких підстав.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов'язковість договору для виконання сторонами.

Згідно зі статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 512 Цивільного кодексу України також передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

З аналізу вказаних правових норм випливає, що за загальним правилом відступлення права вимоги здійснюється без згоди боржника, оскільки не погіршує становище останнього та не зачіпає його інтересів.

Тобто, заміна кредитора у зобов'язанні не впливає на характер, обсяг та порядок виконання боржником своїх обов'язків, а особа кредитора, на користь якої повинно бути здійснене таке виконання, не має істотного значення для боржника, оскільки внаслідок відступлення права вимоги відбувається заміна кредитора у конкретному зобов'язанні, а не заміна сторони в договорі.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено, що 09.04.2020 між Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Аста-Капітал», яка діє від свого імені та за рахунок активів Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «Лайт Інвест» укладено Договір № 82 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами суб'єктів господарювання. За умовами якого Банк відступив Новому кредитору належні банку, а Новий кредитор набув права вимоги до позичальників юридичних осіб, зазначених у Додатку №1 до договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту) та /або договорами та /або контрактами та /або, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно з реєстром у Додатку №1 до цього Договору. Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та порядку, визначених Договором.

Сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до Договору, а також за продаж майнових прав за Договором № 82/1 від 29.04.2020 купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки, та договорами іпотеки суб'єктів господарювання Новий кредитор сплачує банку грошові кошти в сумі 30135,37 грн.

У Додатку №1 до Договору №82 про відступлення права вимоги за кредитними договорами суб'єктів господарювання від 29.04.2020 - реєстрі договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, зазначено, що загальна сума заборгованості Приватного акціонерного товариства «Новгород-Сіверський сирзавод» станом на 29.04.2020 складає 48 568 541,75 грн. - заборгованість по договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 507 від 12.12.2011, який був укладений між Публічним акціонерним товариством «Український професійний Банк» (Банк) та Приватним акціонерним товариством «Новгород-Сіверський сирзавод» (14 500 000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 34 068 541,76 грн. - заборгованість по відсоткам) та 20 241 163,23 грн. - заборгованість по договору про відкриття кредитної лінії № 759 від 05.11.2013, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Український професійний Банк» (Банк) та Приватним акціонерним товариством «Новгород-Сіверський сирзавод» (6 000 000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 14 241 163,23 грн. - заборгованість по відсоткам).

За твердженням відповідача, рішення про дострокове погашення кредитів та про дострокове розірвання Договору про відкриття кредитної лінії № 759 від 05.11.2013року та Договору про відкриття кредитної лінії № 507 від 12.12.20115 року було прийняте заздалегідь.

Протоколом №13 засідання Наглядової Ради ПрАТ «Новгород-Сіверський Сирзавод» від 26.02.2015 року прийняте рішення про дострокове погашення кредитів, отриманих відповідачем по зазначеним договорам та відповідно, дострокове розірвання вказаних договорів до 15.05.2015 року.

Листом № 109 від 20.04.2015 ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод» на адресу ПАТ «Український професійний банк» було направлено повідомлення про дострокове розірвання договору.

Крім цього, на чергових Загальних зборах акціонерів ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод» 23.04.2015 затверджено рішення Наглядової ради про дострокове погашення вказаних кредитів до 15.05.2015 року.

06.05.2015 року ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод» перерахувало по договору №507 від 12.12.2011 року в сумі 14 500 000,00 грн. та погашення відсотків згідно кредитної угоди № 507 від 12.12.2011 року в сумі 99 315,07 грн., а також перерахувало по договору №759 від 05.11.2013 року в сумі 6 000 000,00 грн., та погашення відсотків згідно кредитної угоди № 759 від 05.11.2013 року в сумі 41 095,89 грн. у підтвердження чого відповідачем надано оригінал банківської виписки від 06.05.2015.

06.05.2015 між ПАТ «Український професійний банк» та ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод» укладено договір про розірвання Договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 507 від 12.12.2011 та договір про розірвання договору про відкриття кредитної лінії № 759 від 05.11.2013.

Позивач вважає, що правочини з погашення заборгованості та припинення зобов'язань є нікчемними на підставі п.1,7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у зв'язку з тим, що в конкретному випадку є наявність з його точки зору порушення постанови НБУ № 293/БТ від 30.04.2015, якою було зобов'язано банк проводити розрахунки через кореспондентський рахунок відкритий в НБУ.

З наданих листом № 18-0006/33469/БТ від 12.05.2023 Національним банком України документів, вбачається, що постановою Правління Національного банку України№ 348 від 28.05.2015 Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк» віднесено до категорії неплатоспроможних; визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 30.04.2015 № 293/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю над за діяльністю банку».

Постановою Правління Національного банку України № 73/БТ від 20.01.2015 з грифом «банківська таємниця» «Про запровадження особливого режиму контролю за діяльністю Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» та призначення куратора» запроваджено особливий режим контролю за діяльністю ПАТ «УПБ» до повного виконання зобов'язань перед Національним банком України за кредитним договором». На період здійснення особливого режиму контролю призначено куратором ПАТ «УПБ» службовця Національного банку України. На куратора ПАТ «УПБ» покладено повноваження, визначені п.5.7 глави 5 розділу Положення № 346. На період здійснення особливого режиму контролю заборонено ПАТ УПБ» використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки. На період здійснення особливого режиму контролю зобов'язано ПАТ «УПБ» здійснювати в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України з міжнародними платіжними системами України» (крім операцій за розрахунками з міжнародними платіжними системами згідно з укладеними договорами та за правочинами щодо цінних паперів за кореспондентським рахунком У ПАТ «Розрахунковий центр»). У зв'язку з цим перерахувати кошти в національній валюті з кореспондентських рахунків ПАТ «УПБ», відкритих у банках-кореспондентах, на кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України.

Постановою Правління Національного банку України № 293/БТ від 30.04.2015 з грифом «банківська таємниця» віднесено Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк» до категорії проблемних строком на 180 днів., із дня прийняття постанови та до кінця строку, визначеного в п.1 установлено для ПАТ «УПБ» обмеження в діяльності, в т. ч. заборонено використовувати для розрахунків у національній валюта прямі кореспондентські рахунки. Зобов'язано ПАТ «УПБ» під час здійснення особливого режиму контролю здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у Національного банку України (крім операцій за розрахунками з міжнародними платіжними системами, Українською міжбанківською платіжною системою згідно з укладеними договорами та за правочинами щодо цінних паперів за кореспондентським рахунком У ПАТ «Розрахунковий центр»).

В пункті 7 частини 3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зазначено, що правочин неплатоспроможного банку є нікчемними з підстави, зокрема, коли банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Однак, вказане положення не вбачає таку підставу як дострокове розірвання кредитних договорів та проведених розрахункових операцій за цими договорами.

Відповідні розрахункові операції не є окремими правочинами та не передбачають взяття банком певних зобов'язань, які можуть призвести до його неплатоспроможності. В конкретному випадку мали місце дії банку як спеціалізованої розрахункової установи.

Розірвання оспорюваних кредитних договорів та погашення за ними заборгованості було здійснено 06.05.2015 року, тоді як неплатоспроможним банк визнано - 28.05.2015.

Суд зауважує, що згідно ст.75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» рішення Національного банку Українки про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею.

А отже, відповідач, не міг знати про те, що банк віднесено до категорії проблемних банків. Розрахунки здійснювались в межах однієї банківської установи і міжбанківських розрахунків не відбувалось. При внутрішньобанківському переказі не відбувається руху коштів за межі банку і змінюються лише облікові записи по рахунках його клієнтів без зміни загального балансу грошей в банку, платіж відбувся не між різними клієнтами банку, а між відповідачем і самим банком.

Порядок відображення і обліку банківських операцій провадиться за регламентованими правилами.

Через прямі кореспондентські рахунки чи кореспондентський рахунок у Національному банку України здійснюються виключно міжбанківські розрахунки.

Згідно з п.7.1.3 ст.7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» кореспондентський рахунок - рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів.

Детально порядок здійснення міжбанківських переказів регулюється Інструкцією про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Національного банку України від 16.08.2006 № 320. За змістом Інструкції через консолідований кореспондентський рахунок банку в НБУ здійснюються виключно міжбанківські розрахунки (розділ II) в той час як внутрішньобанківські транзакції виконуються в межах банку без використання кореспондентського рахунку.

За змістом приписів ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на недійсність правочинів (договорів про розірвання кредитних угод) як вчинених з порушенням постанови Правління Національного банку України №293/БТ від 30.04.2015, якою зобов'язано ПАТ "УПБ" здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у НБУ.

Як встановлено судом, постанова Правління Національного банку України №293/БТ від 30.04.2015 містить гриф "Банківська таємниця", а Законом України "Про банки і банківську діяльність" та постановою НБУ №267 від 14.07.2006, якою затверджено Правила зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, визначений термін "Банківська таємниця" і порядок доступу до неї.

Відповідно до статті 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність" у разі порушення банками банківського законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, нормативно-правових актів Національного банку України, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належать віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного.

Пунктом 12.3 Розділу 12 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою правління Національного банку України від 17.08.2012 №346 (далі - Положення №346), встановлено, що рішення правління Національного банку про віднесення банку до категорії проблемних містить, зокрема, строк, протягом якого проблемний банк зобов'язаний привести свою діяльність у відповідність до вимог законодавства України, у тому числі - нормативно-правових актів Національного банку України, але не більше 180 днів; обмеження у діяльності банку; порядок та строки повідомлення проблемним банком про стан виконання заходів щодо фінансового оздоровлення банку, а також приведення банком своєї діяльності у відповідність до вимог законодавства.

Частиною 6 статті 67 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та пунктом 5.1 глави 5 розділу 1 Положення №346 передбачено право Національного банку України запровадити особливий режим контролю за діяльністю банку та призначити куратора.

Таким чином, постановою правління НБУ №293/БТ від 30.04.2015 встановлено обмеження у діяльності ПАТ "УПБ" як юридичної особи, що входить до банківської системи України.

Суд зазначає, що постанова НБУ №293/БТ від 30.04.2015 не є нормативно-правовим актом, оскільки не була зареєстрована в Міністерстві юстиції України, містить гриф "Банківська таємниця", а, отже, є актом індивідуальної дії та має персоніфікований характер, чинність та юридична сила якого спрямована передусім на ПАТ "УПБ", якому вона адресована.

Оскільки постанова Національного банку України від 30.04.2015 № 293/БТ "Про віднесення ПАТ "УПБ" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку" є актом індивідуальної дії, що розповсюджується на ПАТ "УПБ", то наслідком недодержання її положень не може вважатися невідповідність договорів про розірвання кредитних договорів №507 та №759 вимогам статті 203 Цивільного кодексу України щодо чинності правочину, а відтак, не призводить до визнання їх недійсними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 911/1122/18.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно ст. до 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 150 000,00 грн: 100000,00 грн та 50000,00 грн - заборгованості по тілу кредиту за кредитними договорами № 507 та № 759, та 233118,38 грн нарахованих на ці суми інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку, що позивачем не доведені явні і очевидні недотримання вимог закону при укладенні 06.05.2015 договорів про розірвання кредитних договорів № 507 від 12.12.2011 та 759 від 05.11.2013, в свою чергу, відповідачем доведено факт розрахунку за кредитними договорами (оригінал банківської виписки за 06.05.2020). Віднесення банку до категорії проблемних не впливає на правомірність відповідних правочинів, оскільки ця обставина законодавчо не обмежила банк на укладення правочинів, спрямованих на дострокове припинення кредитних зобов'язань.

Зважаючи на зазначене вище суд доходить висновку про те, що позивачем не надано належних доказів і аргументів, у підтвердження нікчемності правочинів, а отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідач заявив про необхідність застосування строків позовної давності при розгляді справи згідно п.4 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Однак, враховуючи те, що відсутні підстави для задоволення позову, суд не вбачає необхідності для застосування строків позовної давності та розгляду відповідної заяви.

Верховний Суд зазначив у постанові від 05.12.2018 у праві № 911/3880/15, що укладення договору і спосіб його виконання не є тотожним. Проведення банком операції з погашення заборгованості за кредитом та перерахування коштів з поточного рахунку клієнта в ПАТ «УПБ» не є правочином у розумінні статей 202, 264 Цивільного кодексу України та ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а є його виконанням.

У постанові Верховного Суду у справі № 755/7502/16-ц зазначено, що перерахування грошових коштів з рахунку на рахунок не є правочинами у розумінні статей 202,204,626 Цивільного кодексу України та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а є банківськими операціями, тому не можуть визнаватися нікчемними.

Судом встановлено, що відповідачем виконано в повному обсязі зобов'язання по кредитним договорам, що підтверджується наданим оригіналом банківської виписки за 06.05.2013, а тому вищевказане свідчить про відсутність підстав для задоволення позову щодо стягнення 150 000,00 грн: 100000,00 грн та 50000,00 грн - заборгованості по тілу кредиту за кредитними договорами № 507 та № 759, та 233118,38 грн нарахованих на ці суми інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що мас за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of рrobabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

У рішенні Європейського Суду з прав людини (долі - ЄСПЛ) у справі "ВruаІІа Gomez De La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи в огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлений законного й обґрунтованого рішення.

З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.

У пунктах 1 - 3 частими першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Враховуючи викладене, та те, що відповідач надав суду докази у підтвердження відсутності заборгованості за кредитними договорами, суд вважає позовні вимоги такими, що спростовані відповідачем, а тому відмовляє в задоволенні позову.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судові витрати покладаються на позивача в повному обсязі.

Відповідач у заяві від 25.07.2023 зазначив та у відзиві на позов заявив про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу в сумі 25000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Як встановлено судом, про попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат у сумі 25000 грн. 00 коп. на професійну правничу допомогу відповідачем зазначено у відзиві на позов.

Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2-6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У підтвердження вимоги про стягнення витрат на оплату послуг адвоката позивачем надано копію договору про надання правової (правничої) допомоги №3/23 від 08.05.2023, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Новгород-Сіверський сирзавод» та Адвокатським бюро «Артура Іоффе, копію ордеру серія АА №1185012, виданого адвокату Іоффе Артуру Юлійовичу 11.05.2023, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1343 від 22.06.1999 року, копія рахунку №15/23 від 08.05.2023 та виписка по рахунку за 09.05.2023 про виплату гонорару за надання правничої допомоги згідно рахунку №15/23 в сумі 25000,00 грн.

Відповідно до умов п. 1.1 договору адвокат бере на себе зобов'язання по наданню правничої (правової) допомоги Клієнту відповідно до умов цього договору з метою здійснення представництва інтересів Клієнта у господарських судах України всіх рівнів під час здійснення господарського судочинства з питань, пов'язаних з розглядом судом справи № 927/594/23 за позовом Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «Лайт Інвест» від імені якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Аста-Капітал» про стягнення 381273,45 грн.

Пункт 1.2. Договору передбачає зміст надання правничої допомоги: аналіз наданих клієнтом документів, підготовча та подання до суду з правом підпису пояснень, заяв, відзивів, скарг, а також апеляційних та касаційних скарг, участь представника у судовому процесі.

За умовами п. 2.3. клієнт зобов'язаний здійснити адвокату оплату гонорару та інші виплати в порядку та строки, зазначені у договорі.

Пунктом 3.1 сторони передбачили, що гонорар адвоката за договором є наступним: за здійснення представництва клієнта в Господарському суд Чернігівської області становить 25000,00 грн.

Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до завершення судових процедур з питань, що є предметом цього договору, але в будь-якого випадку не більше ніж до 08.05.2024 (п.8.1. Договору).

За актом приймання-передачі наданих послуг за договором № 3/32 про надання правничої (правової) допомоги від 08.05.2023 Адвокатське бюро «Артура Іоффе» надало, а Приватне акціонерне товариство « Новгород-Сіверський сирзавод» прийняло послуги у відповідності до договору№3/23. Загальний розмір гонорару за надані послуги становить 25000,00 грн.

Банківською випискою по рахунку АБ «Артура Іоффе» за 09.05.2023 підтверджується перерахування ПАТ «Новгород-Сіверський сирзавод» виплати гонорару за надання правничої допомоги в сумі 25000,00 грн.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони у справі викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

У відповіді на відзив позивач заперечив проти задоволення заяви відповідача про стягнення витрат на правову допомогу. Позивач вважає, що розмір заявлених відповідачем витрат на правову допомогу не відповідає критерію реальності та розумності їх розміру, втрати не мають характеру необхідних і явно не співмірні із виконаною роботою у суді першої інстанції під час представництва інтересів відповідача у даній справі, оскільки, на думку відповідача, справа не є складно та не містить велику кількість документів, які необхідно було б вивчати, справа є малозначною, оскільки ціна позову не перевищую сто розмірів прожиткового мінімуму, відповідачем не доведене необхідності залучення до участі у справі адвоката як спеціаліста у сфері права не з числа працівників, відповідачем не надано доказів на підтвердження оплати послуг адвоката, к матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що дана справа викликала публічний інтерес.

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов'язковості такого зобов'язання. У контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Оскільки згідно умов договором № 3/32 про надання правничої (правової) допомоги від 08.05.2023 визначено, що вартість послуг складає 25000 грн, сторони визначили, що вартість послуг є фіксованою, а отже є гонораром.

Заявлений до відшкодування розмір гонорару не є надмірним та завищеним.

Судом враховано те, що розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, є визначеним (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 та від 20.01.2021 у справі № 357/11023/18).

Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі N 922/445/19 дійшов висновку про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Враховуючи те, що договором № 3/32 про надання правничої (правової) допомоги від 08.05.2023 сторони погодили виплату фіксованої суми гонорару у розмірі 25000 грн., суд доходить висновку про те, що відповідачем доведено факт надання адвокатом вказаних послуг у сумі 25000 грн. за надання правової допомоги.

Відповідно до ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

З урахуванням викладеного вище витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 25000 грн. підлягають стягненню з позивача на користь відповідача у справі.

Керуючись ст. 129, 178, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду "Лайт Інвест" від імені якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Аста-Капітал" до Приватного акціонерного товариства "Новгород-Сіверський Сирзавод", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення 383118,38 грн - відмовити у повному обсязі.

2. Стягнути з Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду "Лайт Інвест" (код ЄДІРІСІ 23300480) від імені якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Аста-Капітал", (код ЄДРПОУ 39159304, вул. Сурікова, буд. 3, корп. 8Б, офіс 431, м. Київ, 03035) на користь Приватного акціонерного товариства "Новгород-Сіверський Сирзавод" (код ЄДРПОУ 00448077, вул. Залінійна, буд. 21-а, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 06000) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25000,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 18.09.2023.

Суддя М.В. Фесюра

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/