ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
_____________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"19" вересня 2023 р. Справа № 924/551/23
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., за участю секретаря судового засідання Тлусти У.О., розглянувши у залі судового засідання № 204 справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Українська тютюнова корпорація", м. Київ
до приватного сільськогосподарського підприємства "Обрій", с. Теліжинці Хмельницької області
про стягнення 729000,70 грн неустойки (штрафу),
Представники сторін:
позивача: Савін О.О. - директор
відповідача: Оніщук Є.О. - представник згідно ордеру
У судовому засіданні 19.09.2023 року відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Процесуальні дії по справі.
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 29.05.2023р. відкрито провадження у справі № 924/551/23 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання по справі, надано строк для подання відзиву та відповіді на відзив.
Ухвалою суду від 04.07.2023р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 22.08.2023р. закрито підготовче провадження у справі № 924/551/23 та призначено справу до судового розгляду по суті.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська тютюнова корпорація" звернулося до суду з позовом про стягнення з приватного сільськогосподарського підприємства "Обрій" 729000,70 грн неустойки (штрафу) на підставі договору поставки сільськогосподарської продукції № 04/02/22 від 04.02.2022р. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що згідно п. 2.1. договору сторонами погоджено, що строк передачі (поставки) товару постачальником покупцю - 08.02.2022р. (включно), але не пізніше строку дії даного договору. Разом з тим, як вказує позивач, товар не був поставлений відповідачем до 08.02.2022р. (включно), як це передбачено п. 2.1. договору, і не поставлений протягом наступних днів та на дату звернення з позовом до суду. Крім того, 15.02.2022р. за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем сервісу "Вчасно" з використанням цифрових підписів, позивач направив відповідачу претензію про поставку товару від 15.02.2022р. Позивач просив відповідача розглянути дану претензію та здійснити у строк не більше 7 календарних днів з дати отримання претензії поставку на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Українська тютюнова корпорація" 200 тонн кукурудзи на загальну суму 1620001,56 грн. В подальшому, до електронного листа від 30.09.2022р. позивачем було додано запит від 28.09.2022р. про готовність поставити товар. В даному запиті позивач просив приватне сільськогосподарське підприємство "Обрій" для оформлення покупцем заявки із зазначенням адреси зернового складу, покупцю необхідні дані перевізника, який буде здійснювати доставку товару. У запиті позивач просив протягом 14 робочих днів із дати його отримання надати відповідь та направити на поштову адресу позивача відповідним чином завірені копії документів. Проте, вищевказані запити та електронний лист від 30.09.2022р. відповідачем залишено без відповіді. Як наголошує позивач у позові, вищевикладені обставини встановлені рішенням господарського суду Хмельницької області по справі № 924/422/22 та залишені без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду, за участю тих самих сторін.
У відповіді на відзив від 19.06.2023р. представником позивача вказано, що з огляду на встановлені обставини у справі № 924/422/22 відповідач, підтвердивши готовність поставити товар та виписавши рахунок-фактуру № 12 від 04.02.2022р. на суму 16200001,56 грн, мав перейти до виконання обов'язку передбаченого п. 2.6. договору (постачальник приймає на себе зобов'язання забезпечити у строк передачі товару надання автомобільного транспорту). Однак, матеріали справи не містять доказів укладення відповідачем договору перевезення вантажу та складання транспортних накладних, що підтверджує порушення відповідачем строків поставки товару. Крім того, відповідач, отримавши претензію, мав час до 23.02.2023р. поставити товар на склад, погоджений сторонами, без застосування позивачем жодних штрафних санкцій. Проте, відповідач проігнорував пропозицію позивача, викладену у претензії від 15.02.2022р., не надавши жодних пояснень та мотивованої відповіді. В той же час, як зауважує позивач, форс-мажорні обставини, які мають безпосередній вплив стосовно відповідача (війна) сталися 24.02.2022р., а обов'язок щодо поставки товару виник 08.02.2022р. Таким чином, дія форс-мажорних обставин жодним чином не впливала на обов'язки відповідача щодо поставки товару. Щодо тверджень відповідача про невірно визначену позивачем основу для розрахунку розміру штрафів позивач зазначає, що відповідач також міг поставити на 10% більше товару, що відповідно призведе до збільшення суми штрафу. Також позивач заперечує щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу.
Представником позивача у поясненнях від 03.07.2023р. звернуто увагу на ряд фактичних обставин, які встановлені у судових рішеннях першої та апеляційної інстанцій у справі № 924/422/22, що підтверджують порушення відповідачем по справі № 924/551/23 строків поставки товару, передбаченого договором, та немотивовану відмову від поставки товару.
У поясненнях від 15.08.2023р. представником позивача відзначено, зокрема, що 07.08.2023р. на електронну адресу позивача надійшов лист пропозиція, в якому відповідач повідомив про неможливість виконати поставку. Відповідач надає відповідь на запит від 28.09.2022р. через 11 місяців після отримання даного запиту. Також звернуто увагу, що позивач неодноразово пропонував відповідачу розірвати договір поставки відповідно до п. 6.5. договору згідно супровідного електронного листа до запиту від 28.09.2022р., під час спілкування у березні та червні 2023 року засобами мессенджеру, згідно зустрічної пропозиції від 09.08.2023р. Однак, такі звернення були проігноровані відповідачем, що вказує на повне небажання щодо виконання умов договору, так і щодо розірвання договору з боку відповідача.
Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву від 16.06.2023р., у якому просить суд відмовити у задоволенні позову, а у разі задоволення позовних вимог зменшити нараховану позивачем неустойку на 90%. В обґрунтування своїх заперечень відповідач вказує, що виходячи з умов пунктів 1.4., 2.1.1., 2.2., 2.4. договору поставки, передумовою для виникнення зобов'язань у відповідача з поставки товару та відповідальності за порушення таких зобов'язань, мають бути обставини, які свідчать про наявність зернового складу в товариства з обмеженою відповідальністю "Українська тютюнова корпорація" та підтвердження від відповідача про готовність поставити товар на такий зерновий склад позивача. Разом з тим, в матеріалах справи відсутнє підтвердження відповідача про готовність передати (поставити) товар на адресу складу, зазначену в заявці № 1 від 04.02.2022р., та відповідь відповідача про узгодження місця та часу розвантаження товару, що свідчить про неузгодження сторонами поставки товару. Крім того, позивач зазначає, що узгодження місця передачі товару узгоджувалось шляхом обміну заявки № 1 від 04.02.2022р., в якій зазначено адресу складу покупця (позивача): м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 23. Разом з тим, за наявною відкритою інформацією за вказаною адресою знаходяться ТОВ "Морський спеціалізований порт Ніка-Тера", ТОВ "Сімона М", ТОВ "Зерновий термінал Ніка-Тера", ТОВ "Атро корпорейшн Україна" та митний пост "Октябрський" Миколаївської митниці ДФС, але відсутні відомості про наявність за цією адресою зернового складу відповідача. Також відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність зернового складу у власності або користуванні відповідача.
Водночас у відзиві відповідач зазначає, що оскільки сторонами не узгоджено в установленому договором поставки порядку місця поставки, а поставка в м. Миколаїв неможлива, то зобов'язання відповідача з поставки товару припинені неможливістю його виконання, наведені обставини є надзвичайними та невідворотними, об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору поставки, та є обставинами непереборної сили у розумінні ч. 2 ст. 218 ГК України, ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", вказують на відсутність вини відповідача у невиконанні взятого на себе обов'язку та не доведення позивачем обставин немотивованої відмови від передачі (поставки) товару, а тому наведені вище обставини виключають відповідальність відповідача у вигляді покладення на нього штрафу за непоставку товару.
Крім того, відповідач у відзиві відзначає, що з огляду на положення п. 1.3. договору, яким передбачено право відповідача поставити товар з опціоном +/-10%, відповідач на власний розсуд міг поставити позивачу не 200, а 180 тонн товару по 8100,00 грн за 1 тонну, загальна вартість якого складала б 1458000,00 грн, а не 1620000,00 грн. Відтак, основою розрахунку розмірів штрафів має бути загальна вартість непоставленого товару в розмірі 1458000,00 грн.
У запереченнях на відповідь на відзив від 29.06.2023р. представником відповідача зазначено, зокрема, що висновки судів у справі № 924/422/22 про підтвердження на підставі вищевказаних документів про готовність передати (поставити) товар на адресу складу, зазначену в заявці № 1 від 04.02.2022р., є правовою оцінкою обставинам щодо отримання заявки № 1 від 04.02.2022р., а тому правова оцінка не є преюдиційною обставиною, обставини щодо узгодження сторонами умов поставки товару та підтвердження готовності відповідачем здійснити поставку товару, потребують доказуванню.
Представники сторін в судовому засіданні підтримали доводи викладені в заявах по суті справи.
Перелік обставин, які є предметом доказування; та доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність даних обставин.
Відповідно до наказу № 13/03/2021 від 13.03.2021р. у відповідності до рішення єдиного учасника ТОВ "УТК" № 12/03/2021 від 12.03.2021р. призначено на посаду директора товариства з обмеженою відповідальністю "Українська тютюнова корпорація" Савіна О.О. з 13.03.2021р.
04.02.2022р. між приватним сільськогосподарським підприємством "Обрій" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Українська тютюнова корпорація" (покупець) укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 04/02/22, відповідно до умов п. 1.1. якого постачальник зобов'язується продати (передати у власність), а покупець - прийняти у власність та оплатити кукурудзу українського походження (далі - товар).
У п. 1.3. договору сторонами погоджено характеристику та вартість товару: кукурудза фуражна (ІІІ клас) ДСТУ 4525:2006, кількість - 200 т (+/-10%), ціна з ПДВ - 8100,00 грн, загальна вартість товару 1620001,56 грн.
Згідно з п. 2.1. договору строк передачі/поставки товару постачальником покупцю - 08.02.2022р. (включно), але не пізніше строку дії даного договору. Якщо кінцева дата передачі товару випадає на вихідний або святковий день, кінцева дата передачі товару автоматично переноситься на перший робочий день, що йде за кінцевою датою передачі.
У п. 2.1.1. договору передбачено, що товар може передаватись покупцю окремими партіями. Партією товару сторони визнають товар, який поставляється відповідно до кожної видаткової накладної, оформленої постачальником. Поставка товару партіями узгоджується сторонами шляхом обміну заявками на поставку та їх підтвердження. Обмін сторонами заявками та їх підтвердження проводиться сторонами засобами електронного зв'язку із використанням електронних поштових скриньок, відомості про які зазначені у даному договорі. Такий обмін визначається сторонами як офіційний. У будь-якому випадку загальна кількість товару (п. 1.3 договору) має бути передана постачальником покупцю з дотриманням терміну, встановленого у п. 2.1. даного договору.
Датою поставки товару вважається дата поставки товару на зерновий склад покупця, відомості про який зазначаються покупцем у відповідній заявці (п. 2.2. договору).
Товар, що передається за даним договором переходить у власність покупця після поставки/передачі (п. 2.3. договору).
Як передбачено п. 2.4. договору, при передачі товару постачальник зобов'язується передати одночасно з передачею товару покупцю або особі, уповноваженій покупцем на отримання товару відповідно до довіреності на отримання ТМЦ: оригінал даного договору, підписаного уповноваженою особою постачальника та завіреного печаткою постачальника (окрім випадку, передбаченого цим пунктом договору); рахунок-фактуру на оплату партії товару; видаткову накладну на партію товару, оформлену не пізніше дати передачі товару. Постачальник має право направити оригінали документів, перелічених у цьому пункті договору на поштову адресу покупця, зазначену у даному договорі, засобами поштового зв'язку у строк не пізніше 14 календарних днів до дати настання строку передачі товару.
Пунктом 2.6. договору передбачено, що постачальник приймає на себе зобов'язання забезпечити у строк передачі товару надання автомобільного транспорту під вантаження.
У п. 2.10. договору сторони домовились, що у разі виникнення спорів та розбіжностей щодо якості, кількості або передачі/поставки товару за даним договором та внаслідок яких товар не передано/не поставлено на користь покупця, такий товар має бути збережений постачальником у належній кількості та якості, до повного вирішення сторонами всіх спорів та розбіжностей. Постачальник зобов'язаний по запиту покупця надавати повну інформацію про збережений товар.
Відповідно до п. 3.1. договору оплата товару здійснюється у наступному порядку: 100% вартості партії товару оплачується покупцем шляхом перерахування на банківський рахунок постачальника протягом 1 банківського дня з дати поставки/передачі товару.
Згідно п. 4.1. договору за прострочення поставки/передачі товару на строк до 3 (трьох) календарних днів постачальник сплачує на користь покупця неустойку (штраф) у розмірі 10% від вартості товару, а в разі прострочення поставки/передачі товару на строк більш ніж на 3 (три) календарні дні постачальник сплачує на користь покупця неустойку (штраф) у розмірі 15% від вартості товару. Сторони дійшли згоди, що право на отримання такої неустойки постачальник може передати третій особі (відступлення права вимоги).
У відповідності до п. 4.4. договору у випадку немотивованої відмови постачальника від передачі/поставки товару постачальник сплачує на користь покупця неустойку (штраф) у розмірі 30% від вартості (ціни) партії товару, яка не була передана / поставлена.
Як передбачено п. 5.3. договору, листування між сторонами засобами електронного зв'язку (електронна пошта), вважається дійсним і таким, що не потребує подальшого обміну оригіналами документів (заявки/повідомлення про транспортні засоби), а також підтверджують право сторін на використання такого листування в якості доказів при виникненні спорів.
Пунктом 6.1. договору передбачено, що строк дії договору встановлюється з дня його укладення сторонами і до 31 грудня 2022р., а у випадку несвоєчасного виконання сторонами своїх договірних обов'язків - до повного виконання ними прийнятих на себе зобов'язань.
Відповідно до пункту 6.4. договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за даним договором, якщо це невиконання з'явилося наслідком обставин дії непереборної сили, що виникли після укладення цього договору в результаті подій надзвичайного характеру, які сторона не могла ні передбачити, ні запобігти розумним заходам (форс-мажор). До таких подій надзвичайного характеру відносяться (але не обмежуючись) війна, громадянські заворушення, набуття чинності нормативних актів органів державної влади і управління, і інших дій державних органів і організацій і їх співробітників, мораторії і заборони на здійснення банківських операцій, епідемії, блокади, ембарго, землетруси, повені, пожежі, інші стихійні лиха і інші випадкові події. У випадку виникнення обставин непереборної сили сторона, для якої такі обставини настали має повідомити іншу сторону про їх настання не пізніше 5 календарних днів з дня їх настання, та відповідно штрафні санкції, передбачені умовами даного договору, не застосовуються протягом строку дії таких обставин, а строки виконання прийнятих на себе зобов'язань переносяться на строк дії таких обставин.
04.02.2022р. позивач через систему "Вчасно" надіслав відповідачу заявку № 1 до договору поставки № 04/02/22 від 04.02.2022р., в якій просив надати підтвердження про готовність 07 лютого 2022 року передати/поставити товар, кукурудзу українського походження, у кількості 200 тонн. Зазначив, що пункт розвантаження (зерновий склад) знаходиться за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 23.
04.02.2022р. відповідач через систему "Вчасно" надіслав позивачу рахунок-фактуру № 12 від 04.02.2022р. на оплату кукурудзи фуражної (ІІІ клас) в кількості 200 т на суму 1620001,56 грн.
15.02.2022р. позивач за допомогою сервісу "Вчасно" звернувся до відповідача з претензією, у якій пропонував здійснити у строк не більше 7 календарних днів з дати отримання даної претензії поставку на користь ТОВ "УТК" 200 тонн кукурудзи ДСТУ 4525:2006 на загальну суму 16200001,56 грн, попередньо повідомивши покупця про дату поставки.
21.09.2022р. на запит заявника, Оніщука Є.О., приватним нотаріусом Мороз О.А. сформовано інформаційну довідку № 310458946 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за параметрами запиту - права власності, інші речові права, іпотеки обтяження щодо нерухомого майна, розташованого за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 23 (відомості про підприємства, установи та організації, що знаходяться за вказаною адресою).
28.09.2022р. позивач надіслав відповідачу запит про готовність поставити товар, в якому просив протягом 14 робочих днів із дати отримання даного запиту надати відповідь та направити на поштову адресу позивача завірені копії документів, перелік яких наведений у запиті. Додатково зазначив, що постачальнику необхідно не пізніше 14 робочих днів до запланованої дати поставки повідомити покупця про дату запланованої поставки. Це пов'язано із необхідністю бронювання покупцем місця (під товар) на складі та відрядження (Болгарія/Румунія) представника покупця для приймання товару за кількістю та якістю на вказаному складі згідно умов договору та ДСТУ 4525:2006.
30.09.2022р. позивач надіслав на електронну адресу відповідача (ssobriy@gmail.com) лист, у якому зазначив, що до даного листа прикріплено запит від 28.09.2022р., який підписано ЕЦП керівника ТОВ "Українська тютюнова корпорація". Вказав, що для належного виконання із приймання та подальшої оплати товару покупцем, просимо надати відповідь на даний запит, протягом строку зазначеного в запиті. Відмічено, що в зв'язку із російською агресією, приймання товару у м. Миколаїв, стало неможливим. Приймання товару планується на території Європейського Союзу (Болгарія/Румунія). Для запобігання зайвих витрат з боку сторін та враховуючи введення військового стану, ТОВ "УТК" не буде проти якщо ПСП "Обрій" скористається правом на розірвання договору, яке сторони погодили при підписанні договору поставки (п. 6.5. договору). Додатково повідомлено, що у разі розірвання договору, як це передбачено п. 6.5., ТОВ "УТК" не матиме жодних претензій майнового характеру до ПСП "Обрій".
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 16.01.2023р. у справі № 924/422/22, залишеного без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.03.2023р., у позові товариства з обмеженою відповідальністю "Українська тютюнова корпорація" до приватного сільськогосподарського підприємства "Обрій" про стягнення 162000,15 грн неустойки (штрафу) відмовлено. У зустрічному позові приватного сільськогосподарського підприємства "Обрій" до товариства з обмеженою відповідальністю "Українська тютюнова корпорація" про визнання недійсним договору поставки сільськогосподарської продукції № 04/02/22 від 04.02.2022, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Українська тютюнова корпорація" та приватним сільськогосподарським підприємством "Обрій", відмовлено.
07.08.2023р. відповідач надіслав на електронну адресу позивача (utkorporation@ukr.net) лист пропозицію № 54, у якому пропонував наступні варіанти мирного вирішення спору, що виник з договору поставки сільськогосподарської продукції № 04/02/22 від 04.02.2022р.: 1) розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин та часткову сплату на користь ТОВ "УТК" штрафних санкцій в сумі 72000,00 грн; 2) внесення змін до договору поставки щодо здійснення поставки на умовах FCA (шляхом завантаження товару на складі ПСП "Обрій" на автотранспорт ТОВ "УТК") та здійснення оплати товару покупцем на умовах 100% попередньої оплати/по факту завантаження партії товару на автомобіль.
09.08.2023р. позивач надіслав відповідачу зустрічну пропозицію, у якій зазначено, що ТОВ "УТК" готове піти на зустріч ПСП "Обрій" та розірвати договір поставки на наступних умовах. ПСП "Обрій" сплачує на користь ТОВ "УТК" 700000,00 грн, з яких 243000,00 грн штраф за прострочення поставки (встановлено рішенням суду № 924/422/22); 405000,00 грн за розірвання договору поставки, погоджене сторонами п. 6.5. договору; 52000,00 грн завдані моральні збитки. Додатково повідомлено, що у разі погодження даної пропозиції, ТОВ "УТК" відмовиться від будь-яких претензій матеріального характеру та договір поставки буде визнано розірваним. Дана пропозиція дійсна до 14.08.2023р. (включно).
Відповідно до проекту додаткової угоди від 09.08.2023р. про розірвання договору поставки № 04/02/22 від 04.02.2022р., підписаної КЕП позивача, сторони, керуючись ст. 651-1 ЦК України, вирішили розірвати договір поставки № 04/02/22 від 04.02.2022р. (п. 1 угоди).
Згідно п. 2 угоди сторони вважатимуть договір розірваним, а зобов'язання за договором такими, що припинилися, з дати надходження 700000,00 грн на рахунок покупця.
У відповідності до п. 3 угоди сторони погодили, що строк дії даної угоди встановлюється з дня її укладання сторонами і до 21.08.2023р. (включно), а у випадку невиконання постачальником даної угоди - постачальник сплачує неустойку (штраф) у розмірі 70000,00 грн.
Після підписання даної угоди та отримання покупцем суми коштів, передбаченої п. 2 даної додаткової угоди, покупець підтверджує, що відмовляється від нарахування будь-яких інших штрафних санкцій, передбачених розділом 4 договору поставки від 04.02.2022р. та не претендуватиме на їх нарахування (п. 4 угоди).
Крім того, в матеріалах справи наявні копії: інформації про вартість кукурудзи на 12.06.2023р., виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21.05.2021р. щодо приватного сільськогосподарського підприємства "Обрій", інформації про нерухомість за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 23, інформаційної довідки від 19.02.2022р. № 300451480 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за параметрами запиту: код ЄДРПОУ 42916873.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів (визнання більш вірогідними), аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
В силу ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Між сторонами господарського спору було укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем сервісу "Вчасно" договір поставки сільськогосподарської продукції № 04/02/22 від 04.02.2022р., відповідно до якого постачальник зобов'язується продати (передати у власність), а покупець - прийняти у власність та оплатити кукурудзу українського походження (ІІІ клас, ДСТУ 4525:2006), кількістю 200 т (+/- 10%) загальною вартістю 1620001,56 грн з ПДВ.
Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Предметом позову у даній справі є вимога про стягнення з приватного сільськогосподарського підприємства "Обрій" неустойки (штрафу) в загальній сумі 729000,70 грн, нарахованої на підставі п.п. 4.1., 4.4. договору.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
В силу ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).
В силу приписів статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Щодо позовних вимог в частині стягнення неустойки (штрафу) на підставі п. 4.1. договору.
Згідно п. 4.1. договору за прострочення поставки/передачі товару на строк до 3 (трьох) календарних днів постачальник сплачує на користь покупця неустойку (штраф) у розмірі 10% від вартості товару, а в разі прострочення поставки/передачі товару на строк більш ніж на 3 (три) календарні дні постачальник сплачує на користь покупця неустойку (штраф) у розмірі 15% від вартості товару. Сторони дійшли згоди, що право на отримання такої неустойки постачальник може передати третій особі (відступлення права вимоги).
Як встановлено судом, строк поставки товару погоджено сторонами у п. 2.1 договору - до 08.02.2022р. (включно), але не пізніше строку дії даного договору.
З системного аналізу матеріалів даної справи та умов договору поставки в сукупності, зокрема п. 2.1., пп. 2.1.1., п. 6.1., судом встановлено, що відповідач взяв на себе зобов'язання поставити товар до 08.02.2022р. (включно), проте даний пункт договору доповнено також умовою, що така поставка має бути здійснена не пізніше строку дії договору, а саме до 31.12.2022р. Тобто, означені пункти договору містять альтернативну диспозицію, яка надає постачальнику декілька варіантів поведінки, а саме можливість поставки товару як до 08.02.2022р., так і до 31.12.2022р. При цьому, як з'ясовано судом, позивачем дійсно було надіслано відповідачу заявку № 1 від 04.02.2022р. про готовність поставити партію товару у кількості 200 тонн, яка містить електронний підпис директора приватного сільськогосподарського підприємства "Обрій", однак така поставка за спірною заявкою про готовність поставки товару 07.02.2022р. у відповідності до пп. 2.1.1. договору (який судом оцінюється у сукупності з п. 2.1. договору щодо умов поставки товару) не була погоджена відповідачем шляхом обміну заявками та їх підтвердження засобами електронного зв'язку. До того ж, будь-якої видаткової накладної на партію товару в кількості 200 тонн постачальником не оформлювалося. Виставлений відповідачем рахунок-фактура № 12 від 04.02.2022р. не може вважатися за своєю суттю погодженням відповідача про готовність поставити товар до 08.02.2022р., так як такий рахунок було виставлено відповідачем (14:15, 04.02.2022р.) до отримання ним заявки № 1 (14:32, 04.02.2022р.), а також зважаючи на підписання рахунку головним бухгалтером відповідача ( Козяр О.А. ), проте доказів на уповноваження якого директором щодо підписання документів матеріали справи не містять. Будь-яких інших доказів обміну заявками між сторонами та їх погодження про готовність поставити відповідачем товар до 08.02.2022р. матеріали справи також не містять. Крім того, судом враховується, що і поведінка позивача також свідчить про можливість (альтернативність) поставки товару відповідачем до 31.12.2022р., оскільки покупцем надсилався постачальнику запит від 28.09.2022р., у якому додатково повідомляв про необхідність повідомлення покупця про дату поставки товару.
Разом з тим, поставка товару в період з 08.02.2022 р. до 31.12.2022р. також не була узгоджена, оскільки між сторонами не відбулося обміну заявками та їх підтвердження засобами електронного зв'язку щодо поставки партії товару. При цьому, надісланий покупцем запит від 28.09.2022р. не може розцінюватися як заявка на поставку, так як в порушення п. 2.2. договору запит не конкретизував місце поставки товару (зерновий склад покупця), та лише посилання на відрядження представника в Болгарія / Румунія. При цьому, умов щодо поставки товару за кордон укладений між сторонами договір не передбачав та сторонами не змінювались умови діючого договору, в тому числі шляхом укладення додаткової угоди (ст. 654 ЦК України).
Крім того, судом зауважується, що умови спірного договору в частині дати поставки товару (з огляду на їх диспозитивність) не повинні тлумачитися лише на користь позивача, а повинні враховувати інтереси іншої сторони (відповідача). За таких обставин суд вважає за необхідне застосувати також і принцип contra proferentem, зокрема під час тлумачення п. 2.1., пп. 2.1.1., п. 6.1. договору. Зміст даного принципу викладено, зокрема, у п. 5.2.5 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.05.2019р. по справі № 917/803/18. Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав) - особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які не були індивідуально узгоджені (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір під переважним впливом однієї зі сторін (under the diminant sinfluence of the party).
Відтак, виходячи із вищевикладеного, враховуючи альтернативну диспозицію пункту 2.1. договору, непогодження (непідтвердження) поставки товару відповідачем до 08.02.2022р., поведінку у спірних правовідносинах позивача (надсилання запиту від 28.09.2022р.), принцип contra proferentem, а також неможливість виконання спірного договору відповідачем до закінчення строку його дії саме у м. Миколаєві, так як в період з 26.02.2022р. по 11.11.2022р. Миколаївська міська територіальна громада була визнана територією, на якій велися бойові дії, згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022р. № 309, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд дійшов висновку про безпідставність нарахування позивачем штрафу на підставі п. 4.1. договору, тому в даній частині позову суд відмовляє.
Посилання позивача на преюдиційні обставини, які встановлені судами першої та апеляційної інстанцій у справі № 924/422/22, судом до уваги не беруться, оскільки такі обставини є правовою оцінкою, наданою судами при вирішенні спору.
Відповідно до приписів частини сьомої статті 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.
Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018р. у справі № 917/1345/17.
Крім того, судом зазначається, що звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених статтею 75 ГПК України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими ГПК України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Отже, господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 березня 2020 року у справі № 910/2360/19.
Щодо позовних вимог в частині стягнення неустойки (штрафу) на підставі п. 4.4. договору.
Згідно п. 4.4. договору у випадку немотивованої відмови постачальника від передачі/поставки товару постачальник сплачує на користь покупця неустойку (штраф) у розмірі 30% від вартості (ціни) партії товару, яка не була передана / поставлена.
Як встановлено судом та слідує з наявних в матеріалах справи доказів, постачальник не відмовлявся від поставки товару покупцю ні до 08.02.2022р., ні до 31.12.2022р. Жодних листів, заявок, пропозицій, з яких би слідувало про відмову постачальника від поставки покупцю товару в межах України матеріали справи не містять та позивачем не спростовано. Відтак, виходячи із вищевикладеного, суд дійшов висновку про безпідставність нарахування позивачем штрафу на підставі п. 4.4. договору, тому в даній частині позову суд також відмовляє.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Беручи до уваги встановлені обставини, судом констатується відсутність підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Судові витрати у зв'язку з відмовою в задоволенні позову покладаються на позивача згідно ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 231, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
у позові товариства з обмеженою відповідальністю "Українська тютюнова корпорація", м. Київ до приватного сільськогосподарського підприємства "Обрій", с. Теліжинці Хмельницької області про стягнення 729000,70 грн неустойки (штрафу) відмовити.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення господарського суду Хмельницької області подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 19.09.2023 року.
Суддя С.В. Заверуха
Віддрук. 3 прим.:
1 - до справи;
2 - позивачу (04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 18-В, приміщення 4);
3 - відповідачу (31400, Хмельницька область, Старосинявський район, с. Теліжинці, вул. Боженка, 24).
Всім рекоменд. з повідом про вручення.
Електроні адреси: позивача: utkorporation@ukr.net; відповідача: ssobriy@gmail.com