Рішення від 15.09.2023 по справі 5023/10655/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2023 р.м. ХарківСправа № 5023/10655/11 (922/2960/23)

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Усатий В.О.

судді: Яризько В.О. , Хотенець П.В.

розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська , б. 126, код ЄДРПОУ 14315629)

до Науково-виробничого підприємства "Промтехснаб" Товариства інвалідів Київського району м. Харкова (61002, м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 29-А, код ЄДРПОУ 30235387)

про стягнення коштів в межах справи про банкрутство Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева»

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Завод імені В.О. Малишева» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Науково-виробничого підприємства "Промтехснаб" Товариства інвалідів Київського району м. Харкова про стягнення збитків у розмірі 16710,00 грн.

За попереднім (орієнтовним) розрахунком судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, витрати складаються з суми сплаченого судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 2684, 00 грн.

В провадженні Господарського суду Харківської області знаходиться справа про банкрутство Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева», яка розглядається колегією суддів у складі: головуючий суддя Усатий В.О., судді Хотенець П.В. та Яризько В.О.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється З УРАХУВАННЯМ особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 2 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною яких є боржник.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства за результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за ПРАВИЛАМИ СПРОЩЕНОГО ПОЗОВНОГО ПРОВАДЖЕННЯ.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду позовна заява в межах справи про банкрутство (вхідний номер 2960/23 від 06.07.2023) передана на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Усатий В.О., судді Хотенець П.В., Яризько В.О.

14.07.2023 до суду від Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» надійшла заява (вх.№18394), до якої останнім долучено низку документів.

Враховуючи, що головуючий суддя Усатий В.О. з 03.07.2023 по 14.07.2023 знаходився у відпустці, ухвалу постановлено у перший робочий день колегії суддів, а саме 17.07.2023.

Ухвалою суду від 17.07.2023 прийнято позовну заяву Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева» (вхідний номер 2960/23 від 06.07.2023) до Науково-виробничого підприємства "Промтехснаб" Товариства інвалідів Київського району м. Харкова в межах справи №5023/10655/11 про банкрутство Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева». Відкрито провадження у справі № 5023/10655/11 (922/2960/23). Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачу, згідно статті 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов. Докази надіслання відзиву іншій стороні постановлено надати суду. У разі ненадання відзиву на позов у встановлений судом строк, справа згідно з ч.9 ст.165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами. Встановлено позивачу строк на подання до суду відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.166 ГПК України - п'ять днів з дня отримання відзиву. Докази надіслання відповіді на відзив іншій стороні постановлено надати суду. Встановлено відповідачу строк для подання заперечення із урахуванням вимог ст.167 ГПК України - п'ять днів з дня отримання відповіді на відзив. Докази надіслання заперечення іншій стороні постановлено надати суду. Роз'яснено учасникам справи, що відповідні заяви по суті справи повинні відповідати вимогам статей 161-165 Господарського процесуального кодексу України та мають бути подані у строк, визначений в ухвалі.

Згідно з даними КП "Діловодство спеціалізованого суду" копію вищевказаної ухвали суду направлено цінним листом на адресу відповідача (вих. № 833335, трек-номер Укрпошти - 6102272525586).

Відповідно до даних веб-сайту Укрпошти - https://ukrposhta.ua/, копію ухвали суду від 17.07.2023 отримано відповідачем 24.07.2023, тобто строк на надання відзиву - до 08.08.2023 включно.

До суду, в межах строку встановленого судом, від відповідача надійшли відзиви (вх.№19900 від 27.07.2023, вх.№19894 від 27.07.2023, вх.№19897 від 27.07.2023, вх.№19905 від 27.07.2023, вх.№19901 від 27.07.2023) аналогічного змісту без доказів надіслання відзиву позивачу.

Так відповідно до вимог частин 1, 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Згідно статті 165 Господарського процесуального кодексу України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив підписується відповідачем або його представником. Відзив повинен містити: 1) найменування (ім'я) позивача і номер справи; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) відповідача, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку, офіційну електронну адресу та адресу електронної пошти, за наявності; 3) у разі повного або часткового визнання позовних вимог - вимоги, які визнаються відповідачем; 4) обставини, які визнаються відповідачем, а також правову оцінку обставин, наданих позивачем, з якою відповідач погоджується; 5) заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права; 6) перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення документів і доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання; 7) заперечення (за наявності) щодо заявленого позивачем розміру судових витрат, які позивач поніс та очікує понести до закінчення розгляду справи по суті; 8) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.

Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

До відзиву додаються:

1) докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем;

2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Отже, частина 6 статті 165 Господарського процесуального кодексу України обумовлює обов'язкові додатки до відзиву, зокрема, документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. Тобто, вимоги процесуального законодавства зобов'язують суд, на стадії прийняття до розгляду відзиву на позов, з'ясувати питання обізнаності інших учасників справи із поданою заявою по суті справи через встановлення наявності в матеріалах заяви доказів її надіслання (надання) іншим учасникам справи. Допустимими доказами відправлення відповідачем відзиву на позовну заяву та доданих до нього доказів в розумінні наведених норм є саме касовий чек або розрахункова квитанція та опис вкладення, які є беззаперечним доказом направлення адресату зазначених у описі документів.

Проаналізувавши відзиви (вх. №19900 від 27.07.2023, вх. №19894 від 27.07.2023, вх.№19897 від 27.07.2023, вх.№19905 від 27.07.2023, вх.№19901 від 27.07.2023) та додані документи на предмет відповідності вимогам ГПК України, суд зазначає, що відзиви не відповідають таким вимогами. Відповідачем не додано до відзивів документів, що підтверджують відправлення позивачу копії відзивів та доданих до них документів.

Зважаючи на вищевикладене, з огляду на те, що відповідачем не подано до суду належних доказів на підтвердження направлення іншим учасникам провадження відзивів (вх.№ 19900 від 27.07.2023, вх.№ 19894 від 27.07.2023, вх.№19897 від 27.07.2023, вх.№19905 від 27.07.2023, вх.№19901 від 27.07.2023) та доданих до них доказів суд долучає до матеріалів справи відзиви (вх. №19900 від 27.07.2023, вх.№19894 від 27.07.2023, вх.№19897 від 27.07.2023, вх.№19905 від 27.07.2023, вх. №19901 від 27.07.2023) та додані до них докази , проте залишає їх без розгляду.

28.07.2023, в межах строку встановленого судом, до суду від відповідача надійшов відзив (вх.№19987) з додатками у вигляді, крім іншого, доказів направлення відзиву позивачу, в якому останній просить суд:

1. В задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» до Науково-виробничого підприємства "Промтехснаб" Товариства інвалідів Київського району м. Харкова про стягнення збитків у розмірі 16710,00 грн відмовити у повному обсязі у зв'язку відсутністю в матеріалах справи належних та допустимих доказів, а отже не доведенням позивачем факту порушення його прав та охоронюваних законом інтересів внаслідок бездіяльності відповідача ;

2. Відмовити позивачу - Державному підприємству «Завод імені В.О, Малишева» в задоволенні позовних вимог у зв'язку зі спливом строків позовної давності.

Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач вказує, що, на думку останнього, факт невчинення відповідачем дій з реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути підтверджено лише випискою з електронного кабінету платника податків щодо зареєстрованих податкових накладних, яка б підтвердила факт відсутності податкової накладної по господарським операціям від 27.04.2017, в якій покупцем значиться позивач. Також, відповідач зазначає, що про помилковість як позовних вимог позивача, так і даних, наведених ним у «Заяві про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначені обов'язкових реквізитів податкової накладної...» від 20.02.2018 - рядок «39» також свідчить наявність зареєстрованої відповідачем по справі в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової №114 по видатковій накладній №558 від 27.04.2017. на суму 4626,00 грн. Крім того, відповідач вказує, що враховуючи ту обставину, що поставка товару на адресу позивача відбулася 27.04.2017, а з позовною заявою він звернувся до суду лише 03.07.2023, тобто поза межами строків позовної давності визначених ст.257,258 ЦК України, бо останнім днем звернення до суду, як вважає відповідач, є 27.04.2018.

З аналізу поданого відповідачем відзиву (вх.№19987 від 28.07.2023) на позовну заяву та наведених вище процесуальних норм вбачається, що вказаний відзив було подано в строк, встановлений судом, а його форма та зміст відповідає вимогам ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, суд приймає відзив на позовну заяву (вх.№19987 від 28.07.2023) відповідача до розгляду та долучає його до матеріалів справи.

09.08.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№ 21177), в якій останній не погоджується із запереченнями відповідача, викладеними у відзиві, вважає їх необґрунтованими, не доведеними, не підтвердженими жодними доказами. Позивач у відповіді на відзив вказує, що зобов'язання по здійсненню реєстрації податкових накладних відповідачем не виконані, докази належної реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, які підтвердили належне виконання НВП «ПРОМТЕХСНАБ» своїх зобов'язань, визначених п. 3.4. Договору, відповідачем не надано. Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що надана відповідачем податкова накладна №114 від 22.05.2017 не відповідає вимогам пункту 201.4 статті 201 ПК України, оформлена з пропущенням строку, визначеного абз. 14 п. 201.10 ст. 201 ПК України, у зв'язку з чим у позивача відсутні правові підстави для нарахування сум податку по даній податковій накладній до податкового кредиту. Крім того, позивач зазначає, що посилання позивача, щодо спливу строку позовної давності є безпідставними.

З аналізу поданої позивачем відповіді на відзив (вх.№21177 від 09.08.2023) вбачається, що вказана відповідь на відзив була подана в строк, встановлений судом, форма та зміст відповідає вимогам ст.166 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, суд приймає відповідь на відзив (вх.№21177 від 09.08.2023) до розгляду та долучає до матеріалів справи.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 02.12.2016 року між Державним підприємством «Завод імені В.О. Малишева» (далі - ДП «3ІМ», Покупець, Позивач) та Науково-виробничим підприємством «ПРОМТЕХСНАБ» (далі - Постачальник, НВП «ПРОМТЕХСНАБ», Відповідач) укладено договір поставки №718дп (далі - Договір), згідно якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець у порядку та на умовах, передбачених даним Договором, зобов'язується прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності (надалі за текстом - Товар), асортимент, комплектність, кількість та вартість якого визначається Сторонами окремо в специфікаціях або листах, що є невід'ємними частинами Договору.

27.04.2017 Науково-виробниче підприємство «ПРОМТЕХСНАБ» на виконання умов Договору відвантажило Державному підприємству «Завод імені В.О. Малишева» товар на суму 95 634,00 грн., в тому числі ПДВ - 15 939,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №559 від 27.04.2023.

Крім того, 27.04.2017 Науково-виробниче підприємство «ПРОМТЕХСНАБ» на виконання умов Договору відвантажило Державному підприємству «Завод імені В.О. Малишева» товар на суму 4 626,00 грн., в тому числі ПДВ - 771,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №558 від 27.04.2023.

Судом встановлено, що Державне підприємство «Завод імені В.О. Малишева» на виконання умов Договору здійснило оплату поставленого відповідно до видаткових накладних №558 від 27.04.2023 та №559 від 27.04.2023 товару шляхом перерахування коштів на рахунок відповідача , що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку позивача від 22.05.2017, від 21.06.2017.

Як стверджує позивач, при здійсненні операцій з постачання товарів продавець в установлені терміни не склав податкові накладні та не зареєстрував їх належним чином в Єдиному реєстрі податкових накладних, зокрема за видатковою накладною №559 від 27.04.2023 суму 95 634,00 грн., в тому числі ПДВ - 15 939,00 грн. та за видатковою накладною №558 від 27.04.2023 на суму 4 626,00 грн., в тому числі ПДВ - 771,00 грн. (в загальному розмірі на суму 100260,00 грн., в тому числі 16 710,00 грн. ПДВ), чим спричинив позивачу збитки у вигляді неотриманого податкового кредиту. Такі дії відповідача позбавили позивача права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 16 710,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що Державне підприємство «Завод імені В.О. Малишева» звернулось 20.02.2018 до Державної податкової служби України (Державної фіскальної служби України) з заявою про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування (Д8).

Крім того, Державне підприємство «Завод імені В.О. Малишева» 23.09.2019 на адресу відповідача була направлена претензія №1610/13 щодо сплати штрафу у розмірі 16710,00 грн, яка отримана відповідачем 27.09.2019, однак, як зазначає відповідач, відповідь на зазначену претензію останнім отримана не була.

На переконання позивача, оскільки відповідач отримав від позивача суми ПДВ за поставку продукції в рамках Договору, втім передбачені законодавством дії щодо належної реєстрації податкової накладної не вчинив, відповідач спричинив позивачу збитки у вигляді неотриманого податкового кредиту на загальну суму 16 710,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочинів.

Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В частині 1 статті 629 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 172 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як було встановлено судом, 02.12.2016 року між Державним підприємством «Завод імені В.О. Малишева» (далі - ДП «31М», Покупець, Позивач) та Науково-виробничим підприємством «ПРОМТЕХСНАБ» (далі - Постачальник, НВП «ПРОМТЕХСНАБ», Відповідач) укладено договір поставки №718дп (далі - Договір), згідно якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець у порядку та на умовах, передбачених даним Договором, зобов'язується прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності (надалі за текстом - Товар), асортимент, комплектність, кількість та вартість якого визначається Сторонами окремо в специфікаціях або листах, що є невід'ємними частинами Договору.

Частиною 1 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

27.04.2017 Науково-виробниче підприємство «ПРОМТЕХСНАБ» на виконання умов Договору відвантажило Державному підприємству «Завод імені В.О. Малишева» товар на суму 95 634,00 грн., в тому числі ПДВ - 15 939,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №559 від 27.04.2023.

Крім того, 27.04.2017 Науково-виробниче підприємство «ПРОМТЕХСНАБ» на виконання умов Договору відвантажило Державному підприємству «Завод імені В.О. Малишева» товар на суму 4 626,00 грн., в тому числі ПДВ - 771,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №558 від 27.04.2023.

Водночас, згідно вимог п. 3.4, п. 3.5 Договору Постачальник в строки, встановлені Податковим кодексом України, зобов'язаний скласти та зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, забезпечити на своєму рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість наявність грошових коштів, необхідних для реєстрації податкової накладної та виконання податкових зобов'язань Постачальника.

Відповідно до п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (надалі - ПК України), податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За приписами п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних Є КВИТАНЦІЯ в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових.

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, ЗАФІКСОВАНІ У КВИТАНЦІЇ.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Платник податку має право зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну та/або розрахунок коригування, складені починаючи з 1 липня 2015 року, в яких загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов'язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Суд зазначає, що відповідачем не спростовані доводи позивача в частині відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної згідно видаткової накладної №559 від 27.04.2023 на суму 95 634,00 грн., в тому числі ПДВ - 15 939,00 грн. Доказів протилежного суду не надано.

Крім того, суд зазначає, що відповідачем, також, не спростовані доводи позивача в частині відсутності належної реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної згідно видаткової накладної №558 від 27.04.2023 на суму 4626,00 грн., в тому числі ПДВ - 771,00 грн.

Суд критично ставиться до заперечень відповідача в частині зазначення про наявність зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №114 на суму 4626,00 грн по видатковій накладній №558 від 27.04.2017, оскільки податкова накладна надана відповідачем датована 22.05.2023, тоді як господарська операція відповідно до видаткової накладної №558 була здійснена 27.04.2017. Відповідачем не здійснено жодних дій по виправленню зазначеної помилки у строки встановлені Податковим кодексом України, що, в свою чергу позбавило позивача правових підстав для нарахування сум податку по даній податковій накладній до податкового кредиту.

Також, суд вважає необґрунтованою заяву відповідача про сплив позовної давності.

Відповідно вимог п. 3.4 Договору Постачальник в строки, встановлені Податковим кодексом України, зобов'язаний скласти та зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 8.5. Договору сторони погодили, що строк позовної давності за вимогами покупця за цим Договором у тому числі щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) складає 3 (три) роки.

Разом з тим, Законом України від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID- 19)» Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктами 12-14 такого змісту: 12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 введено на території України воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Законом України від 15.03.2023 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ "Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 такого змісту: У період дії в Украйні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257- 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Таким чином, ураховуючи вимоги Закону України від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», від Закону України від 15.03.2023 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ "Прикінцеві та перехідні положення», суд зазначає, що Державне підприємство «Завод імені В.О. Малишева» подало даний позов в межах позовної давності.

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

З наведеного вище вбачається, що податкові накладна згідно видаткової накладної від №559 від 27.04.2023 та видаткової накладної від №558 від 27.04.2023 не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних належним чином у встановленому законом порядку, що в свою чергу призвело до неможливості включення суми податку на додану вартість в розмірі 16710,00 грн. до податкового кредиту позивача.

Отже, відповідач не виконав належним чином обов'язку, встановленого Договором та Податковим кодексом України.

Таким чином, ураховуючи встановлені вище обставини та наведені норми законодавства, вбачається прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо належного виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення суми ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками останнього.

Аналогічний правовий висновок також міститься в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Згідно з вимогами частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на вищевикладене, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 16710,00 грн. збитків.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» - задовольнити.

Стягнути з Науково-виробничого підприємства "Промтехснаб" Товариства інвалідів Київського району м. Харкова (61002, м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 29-А, код ЄДРПОУ 30235387) на користь Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126, код ЄДРПОУ 14315629) збитки у розмірі 16710,00 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Суддя Суддя В.О. Усатий В.О. Яризько П.В. Хотенець