ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" вересня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2854/23
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань Босової Ю.С.
За участю представників сторін:
Від позивача: Омельченко Є.В. на підставі ордеру;
Від відповідача: не з'явився;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом акціонерного товариства „Акцент-Банк” до фізичної особи-підприємця Міскаряна Артака Фрунзеєвича про стягнення 128 570,21 грн., -
ВСТАНОВИВ:
Акціонерне товариство „Акцент-Банк” (далі по тексту - АТ „Акцент-Банк”) звернулось до господарського суду із позовною заявою до фізичної особи-підприємця Міскаряна Артака Фрунзеєвича (далі по тексту - ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 128 570,21 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 97 989,72 грн. заборгованості за процентами у розмірі 21 101,22 грн., заборгованості за винагородою у розмірі 9 479,27 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором №20.24.0000000476 від 27.01.2022р. в частині своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків.
Ухвалою суду від 24.07.2023р. дана справа була призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження із призначенням судового засідання на 14.08.2023р. о 11:45 год.
Ухвалою суду від 14.08.2023р. судове засідання для розгляду справи по суті було відкладено на 11.09.2023р. о 14:00 год.
ОСОБА_1 був повідомлений про розгляд судом даного спору шляхом надсилання ухвал суду на адресу його місцезнаходження, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_1 . Проте, ухвали були повернуті до суду у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
З огляду на викладене, господарський суд доходить висновку про належне повідомлення ОСОБА_1 про розгляд судом даного спору. Оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.
27.01.2022р. між АТ „Акцент-Банк” (Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено кредитний договір №20.24.0000000476, істотними умовами кредитування згідно якого є наступні: вид кредиту - строковий кредит; ліміт договору складає 100 000,00 грн.; термін повернення кредиту - 24.01.2025р.; за користування кредитом Позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,90%; Позичальник щомісячно сплачує Банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79% від суми ліміту у поточну дату сплати процентів; сплата винагороди здійснюється у гривні, розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати.
Відповідно до п. 2.1.2 кредитного договору №20.24.0000000476 від 27.01.2022р. Банк зобов'язується надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів на підставі розрахункових документів Позичальника на цілі, відмінні від платежів на сплату судових витрат, у межах суми, обумовленої п. 1.1 цього договору, а також за умови виконання Позичальником зобов'язань, передбачених п. 2.2.1, 2.2.12 цього договору.
Умовами п. п. 2.2.2, 2.2.3, 2.2.5 кредитного договору №20.24.0000000476 від 27.01.2022р. передбачено, що Позичальник зобов'язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п. п. 4.1, 4.2., 4.3 цього договору; повернути кредит у терміни, встановлені п. п. 1.2, 2.2.14, 2.3.2 цього договору; сплатити Банку винагороду відповідно до п. п. 2.3.5, 4.4, 4.5, 4.6, 4.13 цього договору.
Згідно з п. 2.3.2 кредитного договору №20.24.0000000476 від 27.01.2022р. при настанні будь-якої з наступних подій, зокрема, порушенні Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту, Банк на свій розсуд має право, зокрема, змінити умови цього договору - зажадати від Позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі ст. 212, 611, 651 ЦК України за зобов'язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату Позичальник зобов'язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим договором.
Відповідно до п. 4.5 кредитного договору №20.24.0000000476 від 27.01.2022р. Позичальник сплачує Банку винагороду за кредитне обслуговування згідно з п. А. 10 цього договору.
Графік погашення кредиту викладений у додатку №1 до кредитного договору №20.24.0000000476 від 27.01.2022р. та містить відомості про терміни повернення частини кредиту та сплати процентів; розмір частини кредиту та суми процентів, що підлягають сплаті; суму комісійних винагород; загальну суму, яка має бути сплачена Позичальником у дату погашення кредиту. Так, згідно вказаного графіку щомісячний платіж ОСОБА_1 складав 4565,93 грн., останній платіж мав бути сплачений на рахунок Банку 24.01.2025р.
На підтвердження факту видачі кредитних коштів відповідачу Банком було надано суду меморіальний ордер від 27.01.2022р. на суму 100 000,00 грн. При цьому, на підтвердження факту часткового виконання відповідачем грошових зобов'язань за кредитним договором АТ „Акцент-Банк” було надано суду виписку по особовому рахунку за період з 27.01.2022р. по 21.04.2023р., з якої вбачається, що загальна сума внесених відповідачем грошових коштів на виконання зобов'язань за кредитним договором складає 5400,73 грн.
02.04.2023р. АТ „Акцент-Банк” звернулось до ОСОБА_1 із претензією про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором №20.24.0000000476 від 27.01.2022р. у зв'язку з несвоєчасним виконанням грошових зобов'язань. Так, Банк просив сплатити заборгованість за кредитним договором, розмір якої станом на 02.04.2023р. складав 128 570,21 грн. На підтвердження факту направлення вказаної претензії на адресу відповідача АТ „Акцент-Банк” було надано суду лист з описом вкладення та список згрупованих поштових відправлень за 03.04.2023р.
У поданій до суду позовній заяві Банком було наголошено, що неналежне виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором №20.24.0000000476 від 27.01.2022р. в частині повернення кредитних коштів, сплати процентів та винагороди, стало підставою для направлення відповідачу вимоги про дострокове виконання зобов'язань, яка була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.
Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 („Позика”), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Водночас вимогами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 1056 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Господарським судом під час вирішення даного спору встановлено, що 27.01.2022р. між АТ „Акцент-Банк” та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №20.24.0000000476, на виконання зобов'язань за яким Банком 27.01.2022р. було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 100 000,00 грн.
Проте, станом на 02.04.2023р. у ОСОБА_1 була наявна поточна заборгованість за кредитом, процентами та винагородою у зв'язку з чим Банк звернувся до відповідача із вимогою про дострокове виконання зобов'язань. Слід зазначити, що право на дострокове повернення всієї суми кредиту та вже нарахованих процентів передбачено п. 2.3.2 кредитного договору №20.24.0000000476 від 27.01.2022р.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023р. по справі № 910/4518/16 дійшла висновку, що сторони, уклавши кредитний договір, мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно “користуватися кредитом”, натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за “користування кредитом”) за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу. Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України. Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за “користування кредитом” поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України. За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги реалізацію АТ „Акцент-Банк” права на дострокове виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором №20.24.0000000476 від 27.01.2022р., розмір якої станом на 02.04.2023р. складався із заборгованості за кредитом у розмірі 97 989,72 грн. заборгованості за процентами у розмірі 21 101,22 грн., заборгованості за винагородою у розмірі 9 479,27 грн., які були нараховані до 31.03.2023р., господарський суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог. Докази на підтвердження належного виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором матеріали справи не містять.
З викладених обставин позовні вимоги АТ „Акцент-Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у загальному розмірі 128 570,21 грн. підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених акціонерним товариством „Акцент-Банк” до фізичної особи-підприємця Міскаряна Артака Фрунзеєвича позовних вимог шляхом присудження до стягнення на користь позивача заборгованості по тілу кредиту у розмірі 97 989,72 грн., заборгованості за процентами у розмірі 21 101,22 грн., заборгованості за винагородою у розмірі 9 479,27 грн.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Міскаряна Артака Фрунзеєвича / АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 / на користь акціонерного товариства „Акцент-банк” /49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11; ідентифікаційний код 14360080/ заборгованість за кредитом у розмірі 97 989,72 грн. /дев'яносто сім тисяч дев'ятсот вісімдесят дев'ять грн. 72 коп./, заборгованість за процентами у розмірі 21 101,22 грн. /двадцять одна тисяча сто одна грн. 22 коп./, заборгованість за винагородою у розмірі 9 479,27 грн. /дев'ять тисяч чотириста сімдесят дев'ять грн. 27 коп./, судовий збір у розмірі 2684,00 грн. /дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 00 коп./.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення складено 18 вересня 2023 р.
Суддя С.П. Желєзна