ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.09.2023 Справа № 914/1388/23
За позовною заявою: Публічного акціонерного товариства “Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія “Укртатнафта”, м.Кременчук
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон-Хол", м.Львів
про стягнення 1181007,29грн заборгованості за договором поставки нафтопродуктів №58/2/2118 від 01.01.2022
Суддя У.І. Ділай
Секретар О.Старостенко
За участі представників:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2023, справу №914/1388/23 розподілено судді У.І.Ділай.
Ухвалою від 08.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Розгляд справи призначено в судовому засіданні на 30.05.2023.
Ухвалами від 30.05.2023, від 15.06.2023, від 04.07.2023 та від 20.07.223 розгляд справи відкладений з підстав, зазначених в ухвалах.
11.08.2023 від позивача до суду надійшло клопотання, до якого долучено оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Представник позивача в судове засідання від 14.09.2023 не з'явився, однак направив клопотання, відповідно до якого просив розглядати справи без його участі за наявними матеріалами справи. Також представник позивача в клопотанні повідомив, що відповідачем борг не сплачений.
Відповідач в судове засідання 14.09.2023 явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
В процесі розгляду матеріалів справи суд
встановив:
Між сторонами укладено договір поставки нафтопродуктів №58/2/2118 від 01.01.2022, відповідно до пункту 1.1. якого, позивач зобов'язався поставити покупцю нафтопродукти, а відповідач зобов'язався їх прийняти і оплатити в асортименті, кількості та за ціною, узгодженими сторонами в додатках (специфікаціях) до даного договору.
Відповідно до пункту 3.2. договору, передача товару здійснюється партіями на підставі актів приймання-передачі нафтопродуктів, підписаних сторонами. Зобов'язання постачальника по поставці товару вважаються виконаними, право власності на товар та ризики по його втраті (псуванню) переходять від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі нафтопродуктів.
Згідно з пунктом 4.2. договору, оплата товару може бути здійснена покупцем як на умовах попередньої оплати, так і після поставки товару. В останньому випадку, оплата повинна бути здійснена покупцем у строк, вказаний у листі-вимозі постачальника про оплату, а у випадку відсутності такої вимоги - не пізніше 60-ти календарних днів від дати передачі товару згідно з актом приймання-передачі нафтопродуктів. Оплата товару може здійснюватись частинами. Підставою для перерахування оплати за товар є рахунок постачальника. В рахунку постачальник вказує вартість товару виходячи з ціни товару, зазначеної у відповідному додатку до даного договору. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, який вказаний в рахунку. Оплата товару, що постачається, здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника із зазначенням в платіжному документі номера і дати цього договору, номера і дати виписки рахунку на оплату, найменування покупця, його коду ЄДРПОУ та найменування товару, що підлягає оплаті.
Пунктом 7.1. договору передбачено, що строк дії договору становить: з моменту підписання його сторонами по 31.12.2022, а в частині розрахунків - до повного їх здійснення.
01.01.2022 між сторонами підписано специфікацію на поставку товару.
На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1181007,29грн. На підтвердження до позову долучено копію акту приймання-передачі нафтопродуктів від 31.01.2022 (оригінал оглянуто судом).
14.04.2023 позивач надіслав відповідачу рахунки від 31.01.2022 №90863253, №90863246 та №90863249. Копії доказів надіслання долучено до позову.
За твердженням позивача відповідач своїх зобов'язань щодо оплати за поставлений товар не виконав.
Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору не оплатив позивачу вартості поставленого товару. Відтак, ПАТ “Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія “Укртатнафта” подало позов до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача 1181007,29грн основного боргу.
Відповідач заперечив проти позову з огляду на таке. Публічне акціонерне товариство “Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» здійснило на користь ТОВ "Регіон-Хол" поставку нафтопродуктів на суму 1 181 007,29 що підтверджується актом приймання-передачі від 31.01,2022, оригінал якого є у відповідача.
Проте у відповідача відсутній оригінал самого договору поставки нафтопродуктів, а отже відсутні докази того, що строк оплати за товар настав і є підстави для звернення до суду.
ТОВ "Регіон-Хол" просило позивача надіслати договір поставки №58/2/2118 від 01.01.2022, проте такий відповідач не отримав.
Також відповідач звернув увагу на форс-мажорні обставини, які існували на момент виконання сторонами зобов'язань, а саме військову агресію російської федерації проти України та запровадженням, у зв'язку з цим, воєнного стану в Україні, є загально відомими, не можуть бути ніким спростовані та не підлягають доказуванню. Внаслідок ведення країною-агресором безперервних бойових дій та обстрілів усієї території України виникли значні перебої з нормальним функціонуванням ринку пального, у тому числі і з роботою підприємства відповідача.
У відповідача відсутні оригінали первинних документів, які підтверджують той факт, що настав строк оплати за нафтопродукти.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір поставки нафтопродуктів №58/2/2118 від 01.01.2022, у зв'язку з чим набули взаємних прав і обов'язків.
У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним спірного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання спірного договору.
За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами (ч. 3 ст. 264 ГК України).
У частині 2 ст. 712 Цивільного кодексу зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (ст. 663 Цивільного кодексу України).
Позивач свої зобов'язання щодо передачі товару на загальну 1181007,29грн за спірним договором виконав повністю, що підтверджено копією акту приймання-передачі нафтопродуктів від 31.01.2022 (оригінал оглянуто судом).
Згідно із матеріалами справи, жодних зауважень зі сторони відповідача в акті не зазначено.
Згідно з пунктом 4.2. договору, оплата товару може бути здійснена покупцем як на умовах попередньої оплати, так і після поставки товару. В останньому випадку, оплата повинна бути здійснена покупцем у строк, вказаний у листі-вимозі постачальника про оплату, а у випадку відсутності такої вимоги - не пізніше 60-ти календарних днів від дати передачі товару згідно з актом приймання-передачі нафтопродуктів. Оплата товару може здійснюватись частинами. Підставою для перерахування оплати за товар є рахунок постачальника. В рахунку постачальник вказує вартість товару виходячи з ціни товару, зазначеної у відповідному додатку до даного договору. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, який вказаний в рахунку. Оплата товару, що постачається, здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника із зазначенням в платіжному документі номера і дати цього договору, номера і дати виписки рахунку на оплату, найменування покупця, його коду ЄДРПОУ та найменування товару, що підлягає оплаті. Позивач свої зобов'язання щодо передачі товару за спірним договором виконав повністю, що підтверджено копіями видаткових накладних, долученими до матеріалів справи (оригінали оглянуто судом).
14.04.2023 позивач надіслав відповідачу рахунки від 31.01.2022 №90863253, №90863246 та №90863249. Копії доказів надіслання долучено до позову.
Відповідач проти позову заперечив, покликаючись на відсутність в ТОВ "Регіон-Хол" первинних документів та форс-мажорні обставини внаслідок запровадження воєнного стану на території України.
Розглянувши заперечення відповідача, господарський суд відзначає, що після отримання рахунків ТОВ "Регіон-Хол" не вчиняв дій на спростування факту отримання товару. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Також суд звертає увагу на положення п. 201.10. Податкового кодексу України, відповідно до якого при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
У п. 198.1 Податкового кодексу України визначено операції, за якими платник ПДВ може визнавати податковий кредит, зокрема, за придбання або виготовлення товарів і послуг.
Пункт 198.3 Податкового кодексу України визначає базу для нарахування податкового кредиту. Так, податковий кредит визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг і складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником ПДВ за ставкою, установленою п. 193.1 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів і наданням послуг.
Платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом. Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу (п. 201.14, 201.15. Податкового кодексу України).
Господарський суд звертає увагу, що відповідач мав право подати звернення до податкової служби для отримання інформації про наявність розбіжностей в податковому (бухгалтерському) обліку з контрагентом: ПАТ “Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія “Укртатнафта”.
Водночас матеріали справи не містять належних та допустимих доказів наявності розбіжностей в податковому (бухгалтерському) обліку з контрагентом: ПАТ “Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія “Укртатнафта”. Отже, ТОВ "Регіон-Хол" до податкового кредиту включено податкові накладні, видані позивачем за результатами поставки нафтопродуктів, які фактично свідчать про визнання відповідачем операцій по отриманих послугах від позивача, в тому числі на суму заборгованості в цьому спорі.
Стосовно покликання відповідача на форс-мажор у зв'язку із військовим вторгненням росії на територію України суд зазначає таке.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 форс-мажорною обставиною в Україні визнано військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення 24 лютого 2022 року воєнного стану в нашій державі. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року і до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.
Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Також згідно з положеннями статті 218 Господарського кодексу України, у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарську-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Таким чином, відповідно до приписів частини 1 статті 617 Цивільного кодексу, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу та ст. 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об'єктивно унеможливлюють виконання особою зобов'язань за умовами договору, обов'язків, передбачених законодавством.
28.02.2022 ТПП України видала лист-підтвердження про настання форс-мажорних обставин, утім такий лист не може слугувати абсолютним доказом неможливості виконати зобов'язання для всіх без виключення суб'єктів господарювання. І навіть в самому листі є застереження про те, обставини є надзвичайними та невідворотними за зобов'язаннями, виконання яких стало неможливим у встановлений термін, але аж ніяк не для всіх зобов'язань, як помилково вказує відповідач.
Тобто головним є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.
Щоб засвідчити форс-мажорні обставини відповідачу необхідно звернутися до Торгово-промислової палати, а для того, щоб отримати сертифікат про форс-мажорні обставини, потрібно довести причинно-наслідковий зв'язок між зобов'язаннями, які сторона не може виконати, та обставинами (їхнім результатом), на які сторона посилається, як на підставу неможливості виконати зобов'язання. Утім відповідачем не надано належних та допустимих доказів наявності форс-мажору у спірних правовідносинах (відповідний сертифікат Торгово-промислової палати).
Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності та покликаючись на введення воєнного стану в Україні відповідач стверджує, що ці обставини (форс-мажорні) зумовили неможливість виконання умов договору та застосування штрафних санкцій.
Крім того, одне лише передбачене законом віднесення воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках воєнного стану (надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо), унеможливлює виконання взятих зобов'язань.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
У матеріалах справи відсутній сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов'язань за спірним договором.
Відтак, твердження відповідача про значні перебої з нормальним функціонуванням ринку пального, у тому числі і з роботою ТОВ "Регіон-Хол", сталися з причин настання форс-мажорних обставин, а саме з початком військової агресії російської федерації проти України та введенням воєнного стану, є необґрунтованим.
Суд зауважує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі форс-мажорні обставини, стосуються обох сторін договору.
З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально й такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути відповідальності за несвоєчасне виконання поставки товару.
Укладений між сторонами договір оренди є дійсним і обов'язковим для виконання сторонами, а отже, в силу положень статті 179 Господарського кодексу України, статей 204, 629 Цивільного кодексу України породжує для його сторін відповідні права та обов'язки, зокрема право ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" як постачальника отримати плату за товар та обов'язок ТОВ "Регіон-Хол" як покупця сплатити цю плату у визначені договором розмірі та строки.
Підписання відповідачем акту приймання-передачі нафтопродуктів, який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і який відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті вартості поставленого товару є підставною та до стягнення підлягає 1181007,29грн основного боргу.
Судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини.
Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1.Позов задоволити.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон-Хол" (79049, м. Львів, Проспект Червоної Калини, будинок 62 А, ідентифікаційний код 41559573) на користь Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (39610, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3, ідентифікаційний код 00152307) заборгованість в розмірі 1181007,29грн та 17716,00 грн судового збору.
3.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повне рішення складено 19.09.2023.
Суддя Ділай У.І.