ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.09.2023 Справа № 914/666/23 Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Яворської В.В.,
розглянувши матеріали справи за позовом: Фермерського господарства “Рисовський”, с. Зубра Львівського району Львівської області
до відповідача: Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області, с. Солонка Львівського району Львівської області
про: стягнення моральної шкоди в розмірі 1 206 000,00 грн.
Представники сторін:
від позивача: Рисовський І.Г.
від відповідача: Хом'як О.Г. - адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1700 від 19.05.2010 р.
ВСТАНОВИВ:
На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Фермерського господарства “Рисовський” до відповідача - Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області про стягнення моральної шкоди в розмірі 1 206 000,00 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2023 р., справу № 914/666/23 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.
Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, судом встановлено наявність підстав для залишення її без руху.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.03.2023 р., позовну заяву Фермерського господарства “Рисовський” до відповідача - Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області про стягнення моральної шкоди в розмірі 1 206 000,00 грн. залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.
21.03.2023 року позивачем, на виконання вимог ухвали суду від 01.03.2023 р., подано на адресу суду заяву з додатками за вх. № 7007/23.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.03.2023 р., прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 26.04.2023 р.
25.04.2023 р. представником відповідача подано на адресу суду відзив на позовну заяву з додатками за вх. № 10125/23, відповідно до якого, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, викладених у поданому відзиві.
Крім того, 25.04.2023 р. від представника відповідача надійшло клопотання про продовження строку підготовчого провадження у справі № 914/666/23 на тридцять днів за вх. № 1631/23.
В судовому засіданні 26.04.2023 р., відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 24.05.2023 р.
17.05.2023 р. представником відповідача подано на адресу суду клопотання про долучення письмових доказів з додатками за вх. № 12307/23.
22.05.2023 р. позивачем подано на адресу суду клопотання про збільшення позовних вимог за вх. № 2022/23.
Крім того, 22.05.2023 р. позивачем подано на адресу суду клопотання про об'єднання двох справ та розгляду їх в одному провадженні за вх. № 12792/23.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.05.2023 р., постановлено клопотання Фермерського господарства “Рисовський” про збільшення позовних вимог за вх. № 2022/23 від 22.05.2023 р. повернути заявнику без розгляду. Судом відмовлено у задоволенні клопотання Фермерського господарства “Рисовський” про об'єднання двох справ та розгляду їх в одному провадженні за вх. № 12792/23 від 22.05.2023 р. Продовжено строк підготовчого провадження у справі № 914/666/23 на тридцять днів, за клопотанням представника відповідача. Підготовче судове засідання відкладено на 21.06.2023 р.
20.06.2023 р. позивачем подано на адресу суду клопотання про збільшення позовних вимог з додатками за вх. № 2408/23.
21.06.2023 р. представником відповідача подано на адресу суду письмові пояснення у даній справі (доповнення до відзиву з урахуванням долучених доказів у справі) за вх. № 15489/23.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.06.2023 р., клопотання Фермерського господарства “Рисовський” про збільшення позовних вимог за вх. № 2408/23 від 20.06.2023 р. повернуто заявнику без розгляду з підстав, які викладено в даній ухвалі. Підготовче засідання відкладено на 05.07.2023 р.
05.07.2023 р. представником позивача подано на адресу суду клопотання з додатками за вх. № 16694/23, до якого долучено, зокрема, відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.07.2023 р., залишено без розгляду клопотання позивача за вх. № 16694/23 від 05.07.2023 р. з підстав, які викладено в даній ухвалі. Закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/666/23 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 31.07.2023 р.
31.07.2023 р. позивачем подано на адресу суду заяву-пояснення за вх. № 18737/23.
В судовому засіданні 31.07.2023 р., відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 13.09.2023 р.
13.09.2023 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях, наданих в судових засіданнях.
13.09.2023 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті з'явився, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву за вх. № 10125/23 від 25.04.2023 р. та поясненнях, наданих в судових засіданнях.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.
Враховуючи те, що норми ст. 81 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.
В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/666/23.
В судовому засіданні 13.09.2023 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
Позивач посилається на те, що відповідач не виконав рішення Арбітражного суду Львівської області від 13.10.1994 р. у справі № 5/79, яке набрало законної сили.
Надмірна тривалість невиконання відповідачем судового рішення завдала позивачу душевних страждань, а відтак й моральної шкоди. Розмір завданої моральної шкоди за період з 1995 р. по 2009 р. (180 місяців) позивач оцінює у 1 206 000,00 грн., виходячи з 6 700,00 грн. мінімального місячного розміру заробітної плати.
Як на правову підставу своїх позовних вимог, позивач посилається на норми статей 16, 22, 23, 1166, 1167, 1173, 1174 ЦК України, на ст. 143 Закону України "Про фермерське господарство", ст. 56 Конституції України, на рішення Конституційного суду України від 30.05.2001 року та практику Європейського суду з прав людини. На підставі наведеного, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 206 000,00 грн. згідно долученого розрахунку.
Позиція відповідача.
Відповідач у відзиві на позовну заяву за вх. № 10125/23від 25.04.2023 р., просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає себе неналежним відповідачем у справі. Солонківська сільська рада Пустомитівського району Львівської області набула правового статусу боржника у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення суду у справі № 5/79 з моменту набрання законної сили ухвалою Господарського суду Львівської області від 31.12.2020 р. За таких обставин, відповідач не міг завдати позивачу моральної шкоди невиконанням впродовж 1995 - 2009 років рішення суду у справі № 5/79, оскільки у цей період часу обов'язок з виконання рішення суду покладався на інших юридичних осіб (боржників виконавчого провадження).
Відповідач стверджує, що його вина у заподіянні упродовж 1995 - 2009 років моральної шкоди, відсутня.
Відповідач заявляє про пропуск позивачем строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України, а також звертає увагу суду на відсутність доказів заподіяння позивачу моральної шкоди. На підставі наведеного, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, заслухавши пояснення представників сторін, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 31.12.2020 у справі №5/79, заяву Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про заміну сторони виконавчого провадження з примусового виконання дублікату наказу № 5/79, виданого 13.10.1994 Господарським судом Львівської області задоволено. Замінено боржника Головне управління Держгеокадастру у Львівській області (79019, м. Львів, проспект В. Чорновола, буд. 4; ідентифікаційний код 39769942) на його правонаступника Солонківську сільську раду Пустомитівського району Львівської області (81131, Львівська область, Пустомитівський район, село Солонка; ідентифікаційний код 04369699) у виконавчому провадженні з примусового виконання дублікату наказу № 5/79, виданого 13.10.1994 Господарським судом Львівської області.
Отже, на підставі ухвали Господарського суду Львівської області від 31.12.2020, яка набрала законної сили, відповідач набув правового статусу боржника у виконавчому провадженні ВП № 36443777 з примусового виконання рішення Арбітражного суду Львівської області у справі № 5/79 від 13.10.1994.
З цього часу на відповідача, в силу норм ч. 2 та ч. 5 ст. 15 Закону України “Про виконавче провадження” покладається обов'язок щодо виконання ним згаданого рішення суду у справі № 5/79.
З огляду на викладене, на підставі ухвали Господарського суду Львівської області від 31.12.2020 у справі № 5/79, відбулось процесуальне правонаступництво (ст. 334 ГПК України), а саме: заміна сторони у виконавчому провадженні.
Крім цього, постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 у справі №914/2546/20, яка набрала законної сили, встановлено факт протиправної бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Львівській області по виконанню дубліката наказу Господарського суду № 5/79 від 13.10.1994, який видано на виконання рішення Арбітражного суду Львівської області у справі № 5/79 від 13.10.1994 (з урахуванням ухвали від 04.09.1996).
Предметом позову у справі № 914/2546/20 було стягнення моральної шкоди, заподіяної позивачу невиконанням наказу № 5/79, за період з 1994 року по 2020 рік. Західний апеляційний господарський суд встановив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення моральної шкоди за період з 1994 р. по 20.01.2012, оскільки за цей період моральна шкода (8000 євро) вже відшкодована позивачу рішенням Європейського суду з прав людини у справі “Рисовський проти України” (остаточне рішення від 20.01.2012).
Як зазначає позивач, відповідач не виконав рішення Арбітражного суду Львівської області від 13.10.1994 у справі № 5/79, яке набрало законної сили. Надмірна тривалість невиконання відповідачем судового рішення завдала позивачу душевних страждань, а відтак й моральної шкоди. Розмір завданої моральної шкоди за період з 1995 р. по 2009 р. (180 місяців) позивач оцінює у 1 206 000,00 грн., виходячи з 6 700,00 грн. мінімального місячного розміру заробітної плати.
Вищенаведені обставини стали підставою для звернення ФГ “Рисовський” до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області 1 206 000,00 грн завданої моральної шкоди.
Оцінка суду.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Згідно з ст.ст. 1167, 1173 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Як встановлено судом, Арбітражним судом Львівської області рішенням від 10.03.1994 у справі №5/79 за позовом Фермерського господарства «Рисовський» до Виконавчого комітету Зубрянської сільської ради та Пустомитівської районної державної адміністрації про примусове виділення 4 га землі позов задоволено в частині позовних вимог до Виконавчого комітету Зубрянської сільської ради та зобов'язано Зубрянську сільську раду до 10.04.1994 виділити позивачеві 4 га землі із 55 га вільних земель запасу.
Ухвалою суду від 04.09.1996 у даній справі уточнено п. 2 резолютивної частини рішення від 10.03.1994, а саме: зобов'язано Зубрянську сільську раду народних депутатів до 13.11.1994 виділити Фермерському господарству «Рисовський» 4 га землі із ділянки 17 га землі, яку додатково відведено Зубрянській сільській раді в запас земель із заготхудобовідгодівельного господарства Львівське.
Господарським судом Львівської області ухвалою від 09.04.2013 у справі №5/79, здійснено заміну сторони відповідача-1 - Пустомитівської районної державної адміністрації її правонаступником у спірних правовідносинах Головним управлінням Держземагентства у Львівській області.
Ухвалою суду від 17.08.2016, замінено боржника Головне управління Держземагенства у Львівській області на його правонаступника - Головне управління Держгеокадастру у Львівській області у виконавчому провадженні щодо примусового виконання дублікату наказу від 13.10.1994 у справі № 5/79.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 31.12.2020, замінено боржника Головне управління Держгеокадастру у Львівській області на його правонаступника - Солонківську сільську раду Пустомитівського району Львівської області у виконавчому провадженні з примусового виконання дублікату наказу № 5/79, виданого 13.10.1994 Господарським судом Львівської області.
Окрім того, як встановлено судом у справі №5/79, наказами Головного управління Держгеокадастру у Львівській області здійснено передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність Солонківській сільській раді (Солонківська громада) Пустомитівського району згідно з актами приймання-передачі.
З огляду на те, що спірна земельна ділянка, згідно дублікату наказу Господарського суду Львівської області від 13.10.1994 № 5/79, перебуває у комунальній власності Солонківської сільської ради Пустомитівського району, ухвалою Господарського суду Львівської області від 31.12.2020 у справі № 5/79 відбулось процесуальне правонаступництво (ст. 334 ГПК України), а саме: заміна сторони у виконавчому провадженні, що передбачає перехід до правонаступника прав та обов'язків сторони боржника у виконавчому провадженні.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 у справі №914/2546/20, яка набрала законної сили, встановлено факт протиправної бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Львівській області по виконанню дубліката наказу Господарського суду № 5/79 від 13.10.1994, який видано на виконання рішення Арбітражного суду Львівської області у справі № 5/79 від 13.10.1994 (з урахуванням ухвали від 04.09.1996).
Предметом позову у справі № 914/2546/20, було стягнення моральної шкоди, заподіяної позивачу невиконанням наказу № 5/79 за період з 1994 року по 2020 рік. Західний апеляційний господарський суд встановив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення моральної шкоди за період з 1994 р. по 20.01.2012, оскільки за цей період моральна шкода (8000 євро) вже відшкодована позивачу рішенням Європейського суду з прав людини у справі “Рисовський проти України” (остаточне рішення від 20.01.2012).
В подальшому рішенням Господарського суду Львівської області від 30.03.2021 у справі № 914/2546/20 було стягнуто на користь позивача моральну шкоду за період з 20.01.2012 по 06.06.2018.
Отже, рішеннями судів вже було задоволено вимоги позивача про стягнення завданої моральної шкоди на виконання рішення суду у справі №5/79 за період з 1994 року по 2018 рік, що охоплюється змістом заявленого позову (1995 - 2009 роки).
Згідно з ч.1 ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
На підставі ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі , що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 ГПК України).
Згідно з ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналіз положень статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ГПК України).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.07.2021 у справі № 646/7015/19 зазначено, що відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Наведені вище обставини свідчать про відсутність на день вирішення справи судом підстав для висновку про порушення відповідачем права позивача на відшкодування йому моральної шкоди, заподіяної впродовж 1995 - 2009 років. У матеріалах справи немає доказів порушення відповідачем права позивача на своєчасне та повне виконання боржником рішення Арбітражного суду Львівської області від 13.10.1994 р. у справі № 5/79 в частині виділення позивачу до 13.11.1994 р. 4 га землі із ділянки 17 га землі, яку додатково відведено Зубрянській сільській Раді в запас земель заготхудобовідгодівельного господарства “Львівське”. Тому підстави для задоволення позову відсутні.
Щодо строку позовної давності, передбаченого ст. 257 ЦК України, то суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог. У інших випадках необхідно відмовляти у задоволенні позову по суті. До такого висновку дійшов Верховний Суд у Постанові Великої Палати від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц.
Що стосується судового збору, то згідно з п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України “Про судовий збір”, судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, беручи до уваги відмову у задоволені позову, в силу приписів ч. 2 ст. 129 ГПК України, підстави для стягнення судового збору в доход Державного бюджету відсутні.
Керуючись ст. ст. 2, 12, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
УХВАЛИВ:
1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
2. Рішення набирає законної сили в порядку та в строки, визначені ст. 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та в строки, згідно ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 19.09.2023 р.
Суддя Долінська О.З.