16.09.10р.Справа № 21/221-10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтаторг", м. Павлоград, Дніпропетровська обл.
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-олімп", с. Дерезувате, Синельниківський район, Дніпропетровська обл.
про стягнення 38 650, 50 грн. за поставлений товар
Суддя Назаренко Н.Г.
Представники:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтаторг»звернулося до господарського суду з позовом про стягнення на свою користь з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро -Олімп»суму боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 25 438, 12 грн., 24 % річних у сумі 7 215, 88 грн. та пені у сумі 5 996, 50 грн., всього на суму 38 650, 50 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі договору № 6-1404/1 від 14.04.2009р., укладеного між сторонами, позивач передав, а відповідач прийняв товар, а саме паливно -мастильні матеріали на загальну суму 37 060, 99 грн., який відповідачем оплачено частково. Відповідальність відповідача за прострочення оплати переданого товару у вигляді пені передбачена умовами договору. 24 % річних заявлені позивачем на підставі умов договору та ст. 625 ЦК України.
Позивач в судове засідання не з'явився, подав заяву № 1109/1 від 11.09.2010р. про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Відповідач відзив на позов не надав, представник відповідача в судові засідання, призначені для розгляду справи, не з'явився. Про дату, час, та місце проведення судових засідань відповідач повідомлений належним чином, за адресою, відповідно до витягу з ЄДРПОУ, станом на 27.08.2010р., що підтверджується повідомленнями про вручення відповідачу рекомендованих листів з ухвалами суду.
Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.
Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Розгляд справи відкладався з 31.08.2010р. до 16.09.2010р.
В судовому засіданні 16.09.2010р. прийнято рішення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
14 квітня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтаторг»(далі -продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро -Олімп»(далі -покупець, відповідач) укладено договір № 6-1404/1 (далі -договір), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати (поставити) покупцю паливно -мастильні матеріали (далі ПММ), а покупець -прийняти ПММ та уплатити продавцю їх вартість у відповідності з умовами цього договору.
Відповідно до п. 2.1 договору продавець продає покупцю паливно -мастильні матеріали на підставі письмової або усної заявки у обсягах та порядку, додатково узгоджених між сторонами. При відсутності письмової заявки правовідносини за цим договором відносно поставки конкретної партії ПММ виникають в момент підписання сторонами документа, що підтверджує приймання -передачу ПММ та регулюються дійсним договором.
Договір набирає сили з моменту підписання сторонами та діє в частині поставок до 31.12.2010р., а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх обов'язків (п. 5.1 договору).
Згідно з п. 3.1 договору реалізація ПММ здійснюється за цінами та на умовах, діючих на день оплати ПММ.
Відповідно до п. 3.2 договору, розрахунок за ПММ здійснюється, як правило, на умовах 100 % передплати.
П 3.3 договору передбачено, що продавець вправі постачати покупцю ПММ без передплати, на умовах часткової оплати або оплати за фактом отримання ПММ. В таких випадках покупець зобов'язаний розрахуватися з продавцем на протязі 10 календарних днів після отримання відповідної партії ПММ, якщо інше не обумовлено додатковою угодою сторін. В такому випадку зміна ціни на поставлений товар в встановлений строк, здійснюється перерахунок вартості товару за цінами, діючими на момент оплати або подання позову до суду.
На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв товар -паливно мастильні матеріали, а саме дизельне паливо на загальну суму 37 060, 99 грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с. 14 -15, 17):
№ 6 -1404/1 від 14 квітня 2009 року на суму 12 964, 93 грн.;
№ 6 -2104/5 від 21 квітня 2009 року на суму 12 827, 88 грн.;
№ 6 -2904/4 від 29 квітня 2009 року на суму 11 268, 18 грн.
Позивач в позовній заяві посилається на ті обставини, що відповідач частково здійснив розрахунок з позивачем на суму 13 637, 31 грн., що підтверджується прибутковими касовими ордерами № 341 від 22 квітня 2009 року на суму 12 964, 93 грн., та № 447 від 27 травня 2009 року на суму 672, 38 грн. (а.с. 16, 18), через що у відповідача утворилась заборгованість за отриманий товар у розмірі 23 243, 68 грн., яка не оплачена, що і є причиною спору.
Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно статей 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
В силу ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі -продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 ЦК України).
З огляду на умови Договору щодо строку оплати поставленого товару, строк оплати поставленого товару, є таким, що настав.
З акту звірки розрахунків (а.с. 12) за період з 01.04.2009р. по 22.06.2010р., між сторонами, який підписано відповідачем та скріплено печаткою, вбачається заборгованість на користь позивача у розмірі 23 423, 68 грн.
Доказів оплати поставленого товару відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, його розміру не спростував.
За наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 23 423, 68 грн.
Крім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 5 996, 50 грн. пені, 7 215, 88 грн. - 10% відсотків річних та 2 014, 44 інфляційних витрат.
Відповідно до ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.6 ЦК України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У частині четвертій статті 231 ГК України зазначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, зазначені види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними заходами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора.
Крім того, вбачається, що законодавець не забороняє сторонам передбачити в договорі положення щодо сплати штрафу за порушення зобов'язання, як і не прив'язує цей вид неустойки до конкретного виду правовідносин.
Частиною 2 п.2. ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що позивач має право вимагати від відповідача сплати неустойки, передбаченої умовами договору, розмір якої встановлено сторонами за взаємною згодою.
Крім того, суд зазначає, що поняття "притягнення до юридичної відповідальності" не ідентичне поняттю "юридична відповідальність", що визначено у п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 27.10.99р. у справі №1-15/99. При цьому, у контексті змісту положень норм Конституції України, у т.ч. ст.61, терміни "притягнення до юридичної відповідальності" та "юридична відповідальність" розмежовуються.
Умови договору передбачають цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки -пені та штрафу, тобто встановлено один вид відповідальності -цивільно-правова.
При цьому, чинне законодавство не встановлює граничного розміру неустойки і збільшення її розміру за рахунок встановлення штрафу у випадку порушення виконання зобов'язання з оплати у, встановлений вказаним договором, строк і відповідне положення договору не суперечить чинному законодавству, яке встановлює обмеження лише щодо розміру такого виду неустойки як пеня.
Відповідно до ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Також, відповідно до ч. 2 вказаної норми, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналогічне право суду визначено і ч 3 ст.551 ЦК України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Між тим, відповідач в судові засідання свого представника не направляв, під час розгляду спору у даній справі розмір неустойки зменшити не просив.
Відповідно до п. 4.1 договору, у випадку неналежного виконання будь -якою з сторін своїх обов'язків, передбачених цим договором, винна сторона за вимогою іншої сторони сплачує пеню у розмірі 0,5 % від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, а також відшкодовує завдані таким невиконанням збитки в повному обсязі, враховуючи неустойку.
Згідно з частиною 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час и користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано
Частиною 2 статті 343 ГК України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що в договорі передбачено стягнення пені за весь термін прострочення та перевіривши розрахунки Позивача за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Законодавство", судом встановлено, що до стягнення підлягають 5 991,93грн. пені за період з 05.05.09р. по 03.08.10р.
У стягненні 4,57грн. слід відмовити.
Пунктом 3.5 договору передбачено, що у випадку прострочення оплати товару покупець зобов'язується за вимогою продавця сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами з розрахунку 24 % річних за весь час прострочення.
Згідно ч.4 ст. 231 ГК України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Розрахунок 24 % позивачем розраховано невірно і до стягнення підлягає 6 973,12 грн.:
за період з 05.05.09р. по 27.05.09р. від суми 12 827,88грн. - 185,56 грн.,
за період з 28.05.09р. по 03.08.10р. від суми 12 155,50 грн. - 3 460,82 грн.,
за період з 12.05.09р. по 03.08.10р. від суми 11 268,18 грн. - 3 326,74 грн.,
У стягненні 242,76 грн. слід відмовити.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Перевіривши розрахунки Позивача за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Законодавство", судом встановлено, що до стягнення підлягають інфляційні втрати з урахуванням індексу інфляції в сумі 2 300,39грн. за період з травня 2009р. по червень 2010р. включно, однак суд не може вийти за межі позовних вимог, тому до стягнення підлягають 2 194,44грн.
Дані висновки щодо стягнення і пені і штрафу узгоджуються з позицією Дніпропетровського апеляційного господарського суду (постанова № 11/250-09 від 17.11.09р.), Вищим господарським судом України (постанова № 11/77-09 від 03.11.09р., № 11/78-09 від 07.10.09р., постанова № 6/627 від 07.09.10р.).
Враховуючи викладене, до стягнення підлягає 23 423, 68 грн. основного боргу, 5 991,93грн. -пені, 6 973,12 грн. -24% річних та 2 194,44грн. інфляційних втрат.
У стягненні 247,33грн. слід відмовити.
Ст.ст. 33, 34 ГПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам
Керуючись ст. ст. 526, 546, 548, 549, 551, 625, 629, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 216, 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро -Олімп»(52510, Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Дерезувате, вул. Жовтнева, 11-а, код ЄДРПОУ 31467848, р/р 26003907080100 в КБ «Райффайзен банк Аваль», МФО 305653) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтаторг»(51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Шутя 3-в, код ЄДРПОУ 30815686, р/р 26003000726001 в ДФ АТ «Індекс -Банк», МФО 307015) 23 423 (двадцять три тисячі чотириста двадцять три) грн. 68 коп. - основного боргу, 5 991 (п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто одна) грн. 93 коп. -пені, 6 973 (шість тисяч дев'ятсот сімдесят три) грн. 12 коп. -24% річних, 2 194 (дві тисячі сто дев'яносто чотири) грн. 44 коп. - інфляційних втрат, 385 (триста вісімдесят п'ять) грн. 81 коп. - витрати на оплату державного мита, 235 (двісті тридцять п'ять) грн. 60 коп. - витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі, про що видати наказ після набрання чинності рішенням.
У стягненні 247,33 грн. відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Н.Г. Назаренко
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до
вимог ст. 84 ГПК України, - 21.09.2010р.