16.09.10 р.Справа № 13/281-10
За позовом Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара,
м. Дніпропетровськ
до Комунального закладу освіти „Дніпропетровський ліцей інформаційних технологій при Дніпропетровському національному університеті ім. Олеся Гончара, Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ
про стягнення 76 813,75 грн.
Суддя Первушин Ю.Ю.
Представники:
від позивача: Гордієнко Т.О,-представник, довіреність від 20.07.2010р.
від відповідача: Григор'єв С.Б.-директор
Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, м. Дніпропетровськ (далі -позивач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, яким просить стягнути з Комунального закладу освіти «Дніпропетровський ліцей інформаційних технологій при Дніпропетровському національному університеті імені Олеся Гончара»Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ (далі -відповідач) заборгованість з орендної плати в сумі 76 813,75 грн. за користування в період з 01.01.2008 р. по 31.03.2010 р. об'єктом нерухомого майна -нежитловими приміщеннями загальною площею 3060,10 кв. м в будівлі у м. Дніпропетровську по вул. Шевченка, 8, що знаходиться на балансі позивача. Позовні вимоги мотивовані тим, що за угодою від 01.08.1992 р. приміщення передані в користування відповідачеві, проте орендну плату за користування ними він не сплачує.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на відсутність зобов'язання по сплаті орендної плати, оскільки укладена угода за змістом є договором про спільну діяльність, за якою нарахування орендної плати є неправомірним.
Клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу (аудіо запис) при розгляді справи учасниками судового процесу не заявлялося.
У судовому засіданні 13.09.2010 р. було оголошено перерву до 16.09.2010 р.
В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, за згодою представників сторін у судовому засіданні 16.09.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -
01.08.1992 р. між Дніпропетровським державним університетом, м. Дніпропетровськ (університет), Міським відділом народної освіти Виконкому міської ради народних депутатів м. Дніпропетровська (відділ освіти) та Дніпропетровським ліцеєм інформаційних технологій, м. Дніпропетровськ (ліцей) було укладено угоду (далі -угода) з метою організації та подальшого забезпечення роботи ліцею.
Указом Президента України «Про надання деяким вищим навчальним закладам статусу національних»від 11.09.2000 р. №1059/2000 Дніпропетровському державному університету надано статус національного.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про присвоєння Дніпропетровському національному університету імені Олеся Гончара»від 25.06.2008 р. №884-р університет перейменовано в Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара.
Згідно п. 1 -10 угоди університет прийняв зобов'язання проводити капітальний ремонт матеріальної бази (приміщень, котельні, допоміжних споруд) та надати її в безкоштовне користування ліцею, надавати допомогу ліцею в оснащенні навчальних кабінетів, по можливості надавати для проведення учбових занять та позакласної роботи спорткомплекс, лабораторії, обчислювальний центр, бібліотеку та іншу матеріальну базу, приймати активну участь у вступних та випускних екзаменах ліцеїстів, зараховувати результати випускних екзаменів ліцеїстів як вступних до університету, допомагати університету у комплектуванні керівними та педагогічними кадрами, друкуванні та розмножуванні навчально-методичного матеріалу в університетській типографії та виконувати інші передбачені угодою дії. Відділ освіти прийняв зобов'язання фінансувати ліцей у відповідності з нормативами на утримання цього типу навчальних закладів, допомагати у зміцненні матеріально-технічної бази, комплектуванні ліцею керівними та педагогічними кадрами, сприяти в комплектуванні ліцею обдарованими учнями, забезпечувати курсову перепідготовку керівних та педагогічних кадрів, їх своєчасну атестацію, сприяти у вирішенні соціально-побутових питань (п.1-6 угоди). Ліцей прийняв зобов'язання створювати умови для всебічного розвитку особи, загальноосвітньої і спеціальної підготовки учнів, забезпечувати обов'язковий компонент освіти, розвивати позакласну, факультативну, індивідуальну діяльність, інтелектуальний потенціал і технічну творчість спеціалістів, комплектувати ліцей обдарованими учнями, вести активну роз'яснювальну та профорієнтаційну роботу з їх батьками, спрямовану на переважний вибір спеціалізації університету, надавати методичну допомогу аналогічним установам міста з питань організації навчально-виховної роботи з обдарованими дітьми (п.1-6 угоди).
На виконання укладеної угоди ліцей розміщено в нежитлових приміщеннях загальною площею 3060,10 кв. м. в будівлі у м. Дніпропетровську по вул. Шевченка, 8, балансоутримувачем якої є університет. Згідно довідки позивача балансова вартість будівлі станом на 01.01.2008 р. складала 603641 грн., на 01.01.2009 р. -677 889 грн., на 01.01.2010 р. -677 889 грн. Акт прийому-передачі приміщення між університетом та ліцеєм не підписувався.
Встановлено, що відповідач плату за користування нежитловими приміщеннями за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2010 р. не вносив.
На підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. №786, з урахуванням норм Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати оренди державного майна»від 25.03.2009 р. №316, університетом нараховано орендну плату за користування ліцеєм нежитловими приміщеннями площею 3060,10 кв. м в будівлі у м. Дніпропетровську по вул. Шевченка, 8 на загальну суму 76 813,75 грн., в тому числі за 2008 р. -43 268,60 грн., за 2009 р. -28 269,56 грн., за 2010 р. (з 01.01.2010 р. по 31.03.2010 р.) -5 257,58 грн.
12.08.2010 р. позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу про виконання зобов'язання №85-552-523 від 12.08.2010 р. У вимозі позивач на підставі ст.ст. 283, 286 Господарського кодексу України, ст. 627 Цивільного кодексу України, ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»п. 8, 13 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. №786, та Додатку №2 до Методики, просив сплатити орендну плату в сумі 76 813,75 грн. за користування нежитловими приміщеннями площею 3060,10 кв. м в будівлі у м. Дніпропетровську по вул. Шевченка,8 з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р. та з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. за ставкою 5 %, з 01.05.2009 р. по 31.12.2009 р. та з 01.01.2010 р. по 31.03.2010 р. в розмірі 45 % від раніше діючої ставки.
Однак, зазначена вимога відповідачем виконана не була.
Відповідач заперечує проти позовних вимог, з огляду на наступне.
Укладена угода не містить суттєвих умов договору оренди, передбачених Цивільним кодексом Української РСР (чинного на дату укладення), діючими Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.
Відносини сторін за договором є сумісною діяльністю, що здійснюється без мети отримання прибутку, а для здійснення освітньої діяльності.
Будівля у м. Дніпропетровську по вул. Шевченка, 6 (нинішня адреса - м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, 8) передана позивачеві виключно для розміщення ліцею. За умовами угоди ліцеєм прийнято лише зобов'язання з організації та проведення навчального процесу. Університет є засновником ліцею, прийняв зобов'язання по капітальному ремонту будівлі та іншої матеріально-технічної бази. Угодою передбачено безкоштовне користування будівлею, оскільки ліцей входить до складу університету.
Згідно ст. 430 Цивільного кодексу Української РСР за договором про сумісну діяльність сторони зобов'язуються сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети, як-то: будівництво і експлуатація міжколгоспного або державно-колгоспного підприємства або установи (що не передаються в оперативне управління організації, яка є юридичною особою), будування водогосподарських споруд і пристроїв, будівництво шляхів, спортивних споруд, шкіл, родильних будинків, жилих будинків і т. ін.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України цей кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Пунктом 4 розділу ІХ Господарського кодексу України «Прикінцеві положення»встановлено, що Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.
Відповідно до ст. 7 Господарського кодексу України відносини в сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим кодексом, законами України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами. Згідно ч. 2 ст.4 Господарського кодексу України цим кодексом визначаються особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання.
Сторони по справі -університет та ліцей, є суб'єктами господарських правовідносин за змістом ст.ст. 2, 55 Господарського кодексу України, ст.ст. 2, 83 Цивільного кодексу України, тому до прав і обов'язків сторін, що виникли на підставі зазначеного договору і є господарськими зобов'язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, згідно якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Укладений договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
В силу ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом угоди від 01.08.1992 р. університет, відділ освіти та ліцей погодили мету спільних дій, визначили зобов'язання кожної сторони щодо взаємодії в процесі виконання договору, в тому числі з питань збереження та використання приміщень та обладнання, організації навально-виховного процесу, комплектуванні керівними та педагогічними кадрами, комплектуванні ліцею обдарованими учнями, друкуванні та розмножуванні навчально-методичного матеріалу.
Відносини сторін за угодою від 01.08.1992 р. підлягають регулюванню нормами глави 77 Цивільного кодексу України.
Згідно ст. 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
Стаття 1131 Цивільного кодексу України встановлює, що договір про спільну діяльність укладається в письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Згідно ч. 1, 2 ст.14 Цивільного кодексу України передбачається, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Нормами чинного законодавства не передбачено нарахування орендної плати при провадженні спільної діяльності. Умовами угоди від 01.08.1992 р. нарахування та сплата орендної плати за користування приміщенням, обладнанням та іншими матеріальними цінностями не передбачена.
Посилання позивача на норми ст.ст. 283, 286 Господарського кодексу України судом відхиляються у зв'язку з наступним.
В силу ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Крім того, відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна. Укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України, типові договори оренди майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, затверджують відповідно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування. Типовий договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, затверджений наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 р. №1774.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначено, що договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.
Відповідно до ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).
Як вбачається із змісту угоди від 01.08.1992 р. згоди сторін щодо істотних умов орендних відносин, визначених ст. 284 Господарського кодексу України, ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та Типовим договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 р. №1774, в ній не досягнуто. За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність підстав виникнення відносин найму (оренди).
Також суд приймає до уваги, що згідно ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендодавцями державного майна є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду партнерам наукових парків; підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв. м на одне підприємство, а з дозволу Фонду державного майна, його відділень та представництв - також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв. м.
З огляду на викладене, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по орендній платі за користування нежитловими приміщеннями є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Судові витрати у справі покладаються на позивача, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 1, 4, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В задоволенні позовних вимог -відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржено протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя Ю.Ю. Первушин
Повний текст рішення підписано
21.09.2010 р.