14.09.10р.Справа № 17/201-10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудкомплект Центр-Сітка", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ЛІТА", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення 18 984 грн. 74 коп.
Суддя Суховаров А.В.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Луценко О.І., паспорт НОМЕР_1 виданий 09.02.98р.;
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбудкомплект Центр-Сітка" (надалі -позивач) звернулось до господарського суду з позовом у якому, з урахуванням уточнень позовних вимог внесених клопотанням від 07.07.10р. за вих. № 21/07, просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ЛІТА" (надалі -відповідач) заборгованість у сумі 13 678,50 грн. неоплаченої вартості поставленого товару за видатковою накладною № РН-0001629 від 26.06.08р.
Позивач не забезпечив присутність повноважного представника у призначеному судовому засіданні, про час та дату розгляду спору повідомлений належним чином та заздалегідь.
Відповідач позовні вимоги визнає частково. При цьому зазначає, що на час звернення з позовною заявою до суду у відповідача перед позивачем дійсно існувала заборгованість за неоплачений спірний товар, але в розмірі 13 260,00 грн., а станом на 13.09.10р. названий борг перед позивачем повністю сплачений на підтвердження чого долучив до матеріалів справи двосторонній акт звірки станом на 13.09.10р.
У судовому засіданні оголошувалась перерва з 15.07.10р. по 14.09.10р., згідно ст. 77 ГПК України.
Ухвалою господарського суду від 15.7.10р. строк розгляду спору за спільним клопотанням сторін продовжено до 15.09.09р.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.
В порядку ст. 85 ГПК України, за згодою представника відповідача, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -
встановив:
26.06.2008 року позивачем відвантажено на загальну суму вартості товару 35 966,70 грн., а повноважним представником відповідача (замовника у справі) -Кашуба Р.А., згідно довіреності на отримання цієї продукції (а.с. 12), прийнято спірний товар без зауважень та у необхідній кількості, про що свідчить підпис працівника підприємства замовника на накладній № РН-0001629 (а.с. 11). При цьому, вказані дії вбачаються з обставин виставлення на сплату спірного товару рахунку-фактури № СФ-0001469 від 17.06.08р. (а.с. 13).
За умовами ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Встановлено, що відповідач свої зобов'язання по оплаті отриманої продукції перед позивачем здійснив частково, у зв'язку із чим станом на серпень місяць 2010 року у замовника перед постачальником (позивачем у справі) утворилась основна заборгованість в розмірі неоплаченої вартості прийнятого товару у сумі 13 260,00 грн., що підтверджується наявними документами в матеріалах справи та не заперечується відповідачем.
При цьому, суд визнає виникнення у відповідача грошового зобов'язання зі сплати залишку вартості спірного товару, саме з підстав надання відповідачем в ході розгляду спору гарантійного листа за вих. № 9 від 23.06.10р., яким замовник бере на себе зобов'язання сплатити спірну суму основного боргу в строк до 01.09.10р.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Між тим, у судовому засіданні 14.09.10р. представником відповідача долучені належні документи, які відображають проведення сплати відповідачем 10.09.10р. та 11.09.10р. загальної суми основної заборгованості в розмірі 13 260,00 грн. в ході розгляду спору, тому ці грошові зобов'язання, в силу положень ст. 202 Господарського кодексу України, на час розгляду справи судом є припиненими, отже між сторонами відсутній предмет спору щодо стягнення цих грошових коштів і провадження у справі в цій частині підлягає припиненню, згідно приписів ст. 80 ч. 1 п. 1-1 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас, суд вважає заявлені позивачем до примусового стягнення з відповідача нарахованої на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України суми 3% річних та індексу інфляції необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне.
За правилами ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, оскільки строки оплати відвантаженого позивачем відповідачу спірного товару сторонами у справі не узгоджені, тому у замовника виникає таке грошове зобов'язання перед постачальником саме з моменту пред'явлення вимоги в адрес останнього з проханням оплатити загальну вартість отриманого товар у семиденний строк, з дати її отримання.
Тоді як, твердження відповідача про надіслання на адресу відповідача претензії за № 227 від 10.11.09р. належними доказами не підтверджено, так як документи які б відображали здійснення такого поштового відправлення в адрес замовника, в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.
Наведене є підставою для припинення позовних вимог в частині уточненої основної заборгованості та відмови в задоволенні вимог щодо стягнення розміру інфляції та 3% річних.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на позивача, оскільки відповідачем здійснена оплата вартості спірного товару у вересні 2009 року, та на час звернення з позовною заявою не існувало факту порушення відповідачем прав позивача.
Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У частині позовних вимог щодо стягнення суми 13 260,00 грн. основного боргу провадження у справі -припинити.
В решті позовних вимог -відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя А.В. Суховаров
Рішення підписано -____________________