Справа №932/8236/23
Провадження №2-з/932/69/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2023 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді Овчиннікової О.С.,
при секретарі - Фетіскіній К.Р.,
розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Скочко Ольга Анатоліївни про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту нікчемним,
ВСТАНОВИВ:
11.09.2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в якому просить суд визнати нікчемним заповіт ОСОБА_3 , посвідчений 15.09.2011 року приватним нотаріусом Карпенко Світланою Сергіївною на користь ОСОБА_2 .
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14.09.2023 року по даній цивільній справі відкрито провадження, розгляд справи визначено провести в порядку загального позовного провадження.
15.09.2023 року до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про забезпечення позову шляхом заборони приватному нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Меньшиковій Кристині Олександрівні видавати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 до розгляду справи по суті, обґрунтовуючи свою заяву тим, що існують великі ризики того, що невжиття вищевказаних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у випадку відчуження зазначеного спірного майна відповідачем третім особам.
Дана заява передана судді Овчинніковій О.С. 18.09.2023 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії, накладенням арешту на майно.
Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов'язана з необхідністю збереження об'єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Судом встановлено, що позивач звернулася до суду з позовною заявою про визнання нікчемним заповіту її рідного брата - ОСОБА_3 , який посвідчила приватний нотаріус Карпенко Світлана Сергіївна 15.09.2011 року, заповіт складений на користь сторонньої особи - відповідача ОСОБА_2 . Брат позивача помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно наданого позивачем суду витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.09.2020 року, частина квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належала ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності, б/н, виданого 17.08.1993 року виконкомом міської Ради, та інша частина квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належала ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину № 2-5167 від 26.09.1998 року, виданого Сьомою Дніпровською державною нотаріальною конторою.
Зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис про смерть № 1061 від 07.03.2023 року внесений Соборним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
З роз'яснення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Меньшикової К.О. від 06.09.2023 року встановлено, що до нотаріуса звернулися у встановлений законом строк спадкоємці померлого ОСОБА_3 , які мають право спадкування після ОСОБА_3 за заповітом. Таким чином, ОСОБА_1 не може бути включена в коло спадкоємців ОСОБА_3 .
Відповідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує, зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов'язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.
Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті.
Предметом позову є визнання заповіту від 15.09.2011 року померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 нікчемним, оскільки позивач вважає, що її рідний брат не підписував оскаржуваний заповіт від 15.09.2011 року.
У постанові Пленуму Верховного суду України №9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
У пункті 4 цієї постанови Верховний суд України вказав, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Частиною 2 ст. 8-1 Закону України «Про нотаріат» встановлена заборона будь-якого втручання в діяльність нотаріуса, зокрема, з метою перешкоджання виконанню ним своїх обов'язків.
Відповідно до підпункту 4.13 пункту 4 Глави 10 Розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року №296/5, за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулась до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.
Отже, чинним законодавством України прямо передбачений обов'язок нотаріуса зупинити нотаріальне провадження, тобто тимчасово припинити вчинення нотаріальних дій на невизначений строк, за умови надходження від заінтересованої особи відповідної заяви та надання доказів звернення до суду з позовною заявою.
Судом встановлено, що позивачем шляхом подання до суду позовної заяви до ОСОБА_2 фактично оспорюється право іншого спадкоємця - відповідача, на спадкування належного спадкодавцю ОСОБА_3 майна.
З огляду на викладене, враховуючи наявність спеціальної правової норми, яка імперативно визначає підставу обов'язкового зупинення нотаріусом вчинення нотаріальних дій на підставі письмової заяви позивача, як заінтересованої особи, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем того, що невжиття судом обраного ним заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення суду в разі задоволення його позовних вимог, оскільки позивач не скористався наданим йому правом особисто здійснити захист свого інтересу в зазначений вище спосіб.
Таким чином, беручи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з урахуванням роз'яснення Верховного Суду України, а також враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 151-153, 259, 260, 353 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Відмовити в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Скочко Ольги Анатоліївни про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту нікчемним.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду або через Бабушкінський районний суд міста Дніпропетровська протягом 15-ти днів з дня її складення відповідно до вимог, встановлених статтями 353-356 ЦПК України.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.С. Овчиннікова