ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
07.09.2023Справа № 910/4501/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ "ВІЛЛІАМ ІНВЕСТ ЕКСПЕРТ"
до 1. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "АДРЕСА_6"
2. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "МЕГА-СІТІ 19-А"
3. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "МЕГА-СІТІ 19-Б"
про припинення юридичних осіб
представники учасників справи:
від позивача: Старовойт В.П.
від відповідача 1: Ізвєков В.В.
від відповідача 2: не з'явився
від відповідача 3: Татарчук О.Л.
РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ "ВІЛЛІАМ ІНВЕСТ ЕКСПЕРТ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "АДРЕСА_6" (відповідач-1, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "МЕГА-СІТІ 19-А" (відповідач-2), Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "МЕГА-СІТІ 19-Б" (відповідач-3) про припинення юридичних осіб ОСББ "АДРЕСА_6", ОСББ "МЕГА-СІТІ 19-А", ОСББ "МЕГА-СІТІ 19-Б" шляхом ліквідації.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що створення відповідача-2 та відповідача-3 відбулось з порушенням чинного законодавства, оскільки в одному багатоквартирному будинку може бути створене тільки одне об'єднання. Крім того, рішення про створення відповідачів було прийнято за відсутності кворуму, а будинок, в якому створено відповідачів, є одним і тим же будинком.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ "ВІЛЛІАМ ІНВЕСТ ЕКСПЕРТ" до 1. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "АДРЕСА_6", 2 Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "МЕГА-СІТІ 19-А", 3. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "МЕГА-СІТІ 19-Б" про припинення юридичних осіб повернуто заявнику.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.06.2022 у справі №910/4501/22 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 30.03.2023 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ "ВІЛЛІАМ ІНВЕСТ ЕКСПЕРТ" задоволено, постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.06.2022 у справі №910/4501/22 скасовано, справу №910/4501/22 передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2023 вказану позовну залишено без руху.
02.05.2023 через систему Електронний суд від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4501/22, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 08.06.2023.
24.05.2023 від відповідача-3 надійшов відзив на позовну заяву.
31.05.2023 через систему Електронний суд від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідачем-1, крім іншого, заявлено про застосування строку позовної давності та заявлено клопотання про забезпечення судових витрат.
02.06.2023 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшла заява про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "АДРЕСА_6" про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 залишено без розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ "ВІЛЛІАМ ІНВЕСТ ЕКСПЕРТ" про забезпечення доказів, викладену у позовній заяві.
08.06.2023 від позивача надійшла заява про припинення повноважень представника.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2023 відмовлено у задоволенні клопотання Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "АДРЕСА_6" про забезпечення судових витрат, відкладено підготовче засідання у справі на 29.06.2023, витребувано у Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації належним чином засвідчені копії матеріалів реєстраційних справ та інформацію щодо присвоєння поштових адрес.
Протокольною ухвалою від 29.06.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 20.07.2023.
04.07.2023 від позивача надійшли відповіді на відзиви відповідача-1 та відповідача-3.
10.07.2023 від відповідача-3 надійшли заперечення на відповідь на відзив.
11.07.2023 від Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації надійшли копії матеріалів реєстраційних справ.
13.07.2023 від відповідача-1 надійшли заперечення на відповідь на відзив.
13.07.2023 від відповідача-3 надійшли письмові пояснення по справі з долученими до них доказами.
Протокольною ухвалою від 20.07.2023 відкладено підготовче засідання на 10.08.2023.
09.08.2023 через відділ діловодства суду від відповідача-3 надійшли пояснення по справі.
09.08.2023 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
10.08.2023 через систему Електронний суд від відповідача-1 надійшли заперечення на клопотання позивача про долучення доказів.
10.08.2023 через систему Електронний суд від позивача надійшли три клопотання про витребування доказів.
У підготовчому засіданні 10.08.2023 розглянувши клопотання позивач про долучення доказів, суд постановив протокольну ухвалу про залишення його без розгляду з огляду на таке.
Частиною другою статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).
Подаючи клопотання про долучення доказів позивачем не зазначено жодних причин неможливості подання вказаних доказів разом із позовною заявою, клопотання про поновлення строку для подання доказів не заявлялось.
Відповідно до ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про залишення без розгляду клопотання позивача про долучення доказів до матеріалів справи.
Також у підготовчому засіданні 10.08.2023 суд протокольною ухвалою залишив без розгляду клопотання позивача про витребування у Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації інформації щодо присвоєння поштових адрес, оскільки судом вже витребовувалалсь вказана інформація.
Крім того, розглянувши у підготовчому засіданні 10.08.2023 клопотання позивача про витребування доказів у відповідачів та у Державної інспекції архітектури та містобудування України, суд дійшов висновку про відмову у їх задоволенні, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Позивачем клопотання про витребування доказів заявлено з пропуском встановленого строку, жодних причин неможливості подання клопотань у строк позивачем не вказано.
Суд зазначає, що позивач є ініціатором судового розгляду та не був обмежений у часі щодо збирання та надання доказів в обґрунтування позовної заяви у відповідності до норм ГПК України.
З урахуванням викладеного суд відмовив у задоволенні клопотань про витребування доказів у відповідачів та Державної інспекції архітектури та містобудування України.
У підготовчому засіданні 10.08.2023 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 07.09.2023.
14.08.2023, 21.08.2023 та 24.08.2023 від позивача через систему Електронний суд надійшли клопотання про долучення доказів.
У судовому засіданні 07.09.203 суд постановив протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотань позивача про долучення доказів, з огляду на таке.
Частиною другою статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).
У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів(ч. 5 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).
Зазначаючи про поважність причин пропуску строку на подання доказів позивач зазначає, що після закриття підготовчого провадження отримано відповіді на адвокатські запити.
Однак, суд вважає, що вказані обставини жодним чином не підтверджують поважність причин пропуску строку на подання доказів. Більше того, позивач не просив поновити пропущений строк.
Частиною 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотань позивача про долучення доказів
Представник позивача у судовому засіданні 07.09.2023 надав пояснення по суті позовних вимог, позовні вимоги підтримав.
Представники відповідача-1 та відповідача-3 у судовому засіданні 07.09.2023 заперечили проти позовних вимог.
Представник відповідача-2 у судове засідання 07.09.2023 не з'явився.
У судовому засіданні 07.09.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Позиція позивача
Обґрунтовуючи позовні вимоги про припинення юридичних осіб ОСББ "АДРЕСА_6", ОСББ "МЕГА-СІТІ 19-А", ОСББ "МЕГА-СІТІ 19-Б" шляхом ліквідації, позивач посилається на такі обставини:
- створення відповідача-2 та відповідача-3 відбулося з порушенням ч. 3 ст. 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ", оскільки на момент створення відповідача-2 та відповідача-3 вже було зареєстровано відповідача-1;
- рішення про створення відповідачів-1, 2, 3 прийнято з порушенням ч. 9 ст. 6 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ";
- рішення про створення відповідачів-1, 2, 3 прийнято за відсутності кворуму, оскільки на відповідних зборах були присутні власники нежитлових приміщень загальна площа яких становить менше 30 тис. кв. м., тоді як загальна площа усіх приміщень будинку становить 170 тис. кв. м.
Позивач зазначає, що будинок за адресою: АДРЕСА_6, в якому створено відповідача-1, будинок за адресою: АДРЕСА_1, в якому створено відповідача-2 та будинок за адресою: АДРЕСА_2, в якому створено відповідача-3 є одним і тим же будинком, адреси АДРЕСА_1 та вул. АДРЕСА_2 є видуманими, є лише 1 будинок за адресою АДРЕСА_6.
Також позивач вказує, що поштової адреси будинку АДРЕСА_6, не присвоєно, адреса є будівельною, яка не має жодного правового значення.
Щодо порушення прав позивача, то позивач зазначає, що існування одночасно трьох ОСББ в одному будинку порушує права позивача на управління будинком, зокрема відповідачі не враховують позицію позивача щодо управління будинком, позивач не забезпечується належним чином послугами з електро-, тепло-, водопостачання. Вказане, за твердженням позивача, призводить до руйнування як особистих приміщень , так і приміщень загального користування будинком.
У зв'язку із відсутністю співпраці між трьома ОСББ послуги надаються неналежним чином.
У відповідях на відзиви позивач зазначив, що право власності набуто позивачем шляхом інвестування відповідних грошових коштів у будівництво даного комплексу і відповідно майнові права на приміщення позивача були набуті набагато раніше ніж вони зареєстровані в ДРРП. Відповідно при створенні в незаконний спосіб в порушення норм Закону України "Про ОСББ" всіх трьох незаконних ОСББ були порушення майнові права власника, які вже були на той час, при цьому, характер порушення такий, що на даний час щодня проводиться порушення прав співвласника будинку на управління будинком у зв'язку з незаконністю створення трьох ОСББ - шляхом незаконного поділу цілісного житлово-офісно-торгового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями офісів, торгівлі, вбудованими приміщеннями спортивно-оздоровчого призначення та прибудинковими паркінгами на декілька частин, і фактично позивача було позбавлено можливості здійснювати участь в управлінні всього житлово-офісно-торгового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями офісів, торгівлі, вбудованими приміщеннями спортивно-оздоровчого призначення та прибудинковими паркінгами в межах частки позивача.
Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є ефективним способом захисту, оскільки саме таким способом захисту можна повернути право на управління будинком позивачу в межах його частки, при цьому на весь цілий комплекс через процедуру припинення незаконно створених ОСББ.
Щодо заяви про застосування строків позовної давності, то позивач зазначив, що правопорушення є триваючим.
Також позивач зазначає, що даний об'єкт будувався як єдиний комплекс, що також підтверджується наданим відповідачем Експертним висновком, а також вводився в експлуатацію аналогічно як цілісний комплекс, крім того дозвіл на будівництво також було видано на цілісний комплекс, який і називається "житлово-офісно-торговий комплекс з вбудовано-прибудованими приміщеннями офісів, торгівлі, вбудованими приміщеннями спортивно-оздоровчого призначення та прибудинковими паркінгами".
Станом на травень 2023 поштові адреси будинкам 19, 19А, 19Б не присвоєні.
Позиція відповідача-1.
Відповідач-1 заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав:
- зі змісту Протоколу № 1 від 11.01.2017 установчих зборів, загальна площа житлових та нежитлових приміщень у будинку за адресою: АДРЕСА_6 у Києві - 79 065 кв.м., з них у власності (зареєстровано) - 58330,00 кв.м., на установчих зборах були присутні власники, які володіють 30332,00 кв.м., за рішення про створення ОСББ проголосувало більше половини співвласників;
- стверджуючи про порушення порядку прийняття рішення про створення ОСББ, позивач не надає жодного доказу на підтвердження цієї обставини;
- позивач заявив позов про ліквідацію ОСББ "АДРЕСА_6" у зв'язку з нібито порушеннями, які мали місце при його створенні, однак пред'явивши цей позов прагне захистити своє право на участь в "управлінні будинком" та не погоджується із діяльністю ОСББ. В той же час, інтереси окремого власника можуть не збігатися з інтересами інших співвласників багатоквартирного будинку;
- позивач, набувши нерухомість у травні 2017 році у будинку, не був його співвласником на момент проведення установчих зборів 11.01.2017 та державної реєстрації юридичної особи 02.02.2017, тобто у позивача не було та не має жодних прав, які могли бути гіпотетично порушені створенням ОСББ "АДРЕСА_6";
- спір між позивачем і відповідачем-1 з огляду на заявлені підстави позову зводиться до незгоди з діяльністю ОСББ.
Також відповідачм-1 заявлено про застосування строку позовної давності.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач-1 зазначає, що твердження позивача про невідповідність загальної кількості зареєстрованих співвласників чи загальної площі квартир/нежитлових приміщень у будинку № 19 є його припущенням, а позивачем не надано жодних доказів на підтвердження цих обставин.
Як на момент створення, так і на момент проведення державної реєстрації ОСББ позивач не був власником будь-якої нерухомості у будинку АДРЕСА_6.
Позиція відповідача-2.
Відповідач-2 відзиву на позовну заяву у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав.
Позиція відповідача-3.
Відповідач-3 заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав:
- житлові багатоквартирні будинки АДРЕСА_1 та будівля торгово-офісного центру за адресою АДРЕСА_6 не являються єдиним житловим багатоквартирним будинком, а тому при створенні відповідача-3 не було порушено вимог ч.3 ст. 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ";
- зі змісту Протоколу № 1 від 06.04.2017 установчих зборів, загальна площа житлових та нежитлових приміщень у будинку за адресою: АДРЕСА_2 у Києві - 24905,41 кв.м., на установчих зборах були присутні власники, які володіють 14586,05 кв.м., за рішення про створення ОСББ проголосувало більше половини співвласників;
- нерухоме майно позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_6, а не в багатоквартирному будинку за адресою: м. Київ, АДРЕСА_2, що перебуває в управлінні відповідача-3, а тому відповідач-3 не порушує прав позивача.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач-3 зазначає, що доводи відповідача про те, що об'єкт будівництва є єдиним спільним багатоквартирним будинком не містять жодних обґрунтувань та не відповідає фактичним обставинами справи.
Положення Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" не передбачають такої обов'язкової умови для створення чи функціонування ОСББ як присвоєння будинку поштової адреси.
ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
11.01.2017 було проведено установчі збори співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_6 оформлені протоколом №1 від 11.01.2017.
02.02.2017 здійснено державну реєстрацію Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ХШ МЕГА 19» (назву якого було змінено на Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "АДРЕСА_6").
Згідно із протоколом установчих зборів:
- всього у будинку житлових та нежитлових приміщень, загальна площа яких (79065 кв.м.);
- загальна чисельність співвласників будинку (власників приміщень): співвласників, у власності яких перебуває 58330 кв.м.;
- присутні співвласники 30332 м.кв., що становить 52% від загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у будинку.
Відповідно до протоколу №1 від 11.01.2017 збори відбулися з порядком денним:
1. Про створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ) та визначення назви ОСББ
2. Про затвердження статуту ОСББ.
3. Про обрання Правління ОСББ та Голови Правління ОСББ.
4. Про обрання Ревізійної комісії ОСББ.
5. Про обрання уповноваженої особи для підписання статуту ОСББ від імені співвласників та особи, відповідальної за державну реєстрацію ОСББ.
По першому питанню вирішено створити об'єднання співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_6 та надати йому назву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ХШ МЕГА 19". Усі співвласники проголосували "За" усі питання порядку денного.
Вищезазначений протокол установчих зборів підписано головою установчих зборів ОСОБА_1 та секретарем установчих зборів ОСОБА_2 та посвідчено у нотаріуса.
18.03.2017 було проведено установчі збори об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , оформлені протоколом №1 від 06.04.2017.
08.04.2017 здійснено державну реєстрацію Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "МЕГА-СІТІ 19-А".
Згідно із протоколом установчих зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на установчих зборах взяли участь співвласники - власники житлових приміщень (квартир), нежитлових приміщень будинку за адресою: АДРЕСА_1 загальна кількість співвласників багатоквартирного будинку - 586 , загальна площа всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку - 37741,63 кв.м, у голосуванні на зборах 18.03.2017 та у письмовому опитуванні взяли участь особисто та/або через представників співвласники в кількості 300 осіб, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення багатоквартирного будинку, що складає 53% у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень.
Відповідно до протоколу №1 від 06.04.2017 збори відбулися з порядком денним:
1. Організаційні питання проведення установчих зборів (Обрання Голови та Секретаря установчих зборів).
2. Створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та затвердження його назви.
3. Затвердження Статуту об'єднання та надання права Головуючому на установчих зборах підписати статут об'єднання.
4. Вибори правління об'єднання (кількість та персональний склад).
5. Обрання органу контролю за фінансового-господарською діяльністю (ревізійна комісія/аудиторська компанія).
6. Надання повноважень представнику установчих зборів на здійснення всіх дій, необхідних для державної реєстрації ОСББ.
Зі змісту протоколу №1 від 06.04.2017 установчих зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 вбачається, що за результатами розгляду другого питання вирішили створити об'єднання співвласників багатоквартирного будинку та затвердити його назву ОСББ "МЕГА-СІТІ 19-А".
Вищезазначений протокол установчих зборів підписано головою установчих зборів ОСОБА_3 та секретарем установчих зборів ОСОБА_4 та посвідчено у нотаріуса.
18.03.2017 було проведено установчі збори об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , оформлені протоколом №1 від 06.04.2017.
08.04.2017 здійснено державну реєстрацію Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "МЕГА-СІТІ 19-Б".
Згідно із протоколом установчих зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_2 на установчих зборах взяли участь співвласники - власники житлових приміщень (квартир), нежитлових приміщень будинку за адресою: АДРЕСА_2 загальна кількість співвласників багатоквартирного будинку - 513, загальна площа всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку - 24905,41 кв.м, у голосуванні на зборах 18.03.2017 та у письмовому опитуванні взяли участь особисто та/або через представників співвласники в кількості 200 осіб, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення багатоквартирного будинку загальною площею 14586,05 кв.м., що складає 58,57% у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.
Відповідно до протоколу №1 від 06.04.2017 збори відбулися з порядком денним:
1. Організаційні питання проведення установчих зборів (Обрання Голови та Секретаря установчих зборів).
2. Створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 та затвердження його назви.
3. Затвердження Статуту об'єднання та надання права Головуючому на установчих зборах підписати статут об'єднання.
4. Вибори правління об'єднання (кількість та персональний склад).
5. Обрання органу контролю за фінансового-господарською діяльністю (ревізійна комісія/аудиторська компанія).
6. Надання повноважень представнику установчих зборів на здійснення всіх дій, необхідних для державної реєстрації ОСББ.
Зі змісту протоколу №1 від 06.04.2017 установчих зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 вбачається, що за результатами розгляду другого питання вирішили створити об'єднання співвласників багатоквартирного будинку та затвердити його назву ОСББ "МЕГА-СІТІ 19-Б".
Вищезазначений протокол установчих зборів підписано головою установчих зборів ОСОБА_5 та секретарем установчих зборів ОСОБА_6 та посвідчено у нотаріуса.
Позивач з 30.05.2017 є власником нежитлового приміщення № 525, загальною площею 101,7 кв.м. та нежитлового приміщення № 526, загальною площею 75 кв.м., за адресою: АДРЕСА_6, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності (реєстраційні номери об'єктів нерухомого майна 1265569180000 та № 1265625180000, дата державної реєстрації - 30.05.2017).
Звертаючись до суду із даним позовом про ліквідацію ОСББ "АДРЕСА_6", ОСББ "МЕГА-СІТІ 19-А", ОСББ "МЕГА-СІТІ 19-Б" на підставі п. 2 ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України, Товариство з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ "ВІЛЛІАМ ІНВЕСТ ЕКСПЕРТ" зазначає, що створення відповідача-2 та відповідача-3 відбулося з порушенням ч. 3 ст. 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", оскільки на момент створення відповідача-2 та відповідача-3 вже було зареєстровано відповідача-1; за адресою АДРЕСА_6 існує один будинок, а адрес АДРЕСА_1, та АДРЕСА_2 не існує, рішення про створення відповідачів-1, 2, 3 прийнято з порушенням ч. 9 ст. 6 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ", за відсутності кворуму.
При цьому позивач зазначає, що існування в одному будинку трьох ОСББ порушує права позивача на управління будинком, позивач не забезпечується належним чином послугами з електро-, тепло-, водопостачання, а вимоги про припинення юридичних осіб призведуть до поновлення прав і законних інтересів позивача.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до статті 385 Цивільного кодексу України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об'єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
Відповідно до частини другої статті 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Стаття 6 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначає порядок створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, а також порядок скликання і проведення установчих зборів об'єднання.
Згідно з приписами ч. 3 ст. 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" в одному багатоквартирному будинку може бути створено тільки одне об'єднання.
За доводами позивача, будинок за адресою: АДРЕСА_6 , в якому створено відповідача-1, будинок за адресою: АДРЕСА_1, в якому створено відповідача-1 та будинок за адресою: АДРЕСА_2 , в якому створено відповідача-3 є одним і тим же будинком, адреси АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 є видуманими, є лише 1 будинок за адресою АДРЕСА_6 , який є єдиним комплексом, знаходиться на одній земельній ділянці, має спільні комунікації, стіни, приміщення загального користування.
Також позивач вказує, що поштової адреси будинку АДРЕСА_6, не присвоєно, адреса є будівельною, яка не має жодного правового значення.
Досліджуючи та перевіряючи доводи відповідача щодо наявності лише одного будинку за адресою АДРЕСА_6 та порушення приписів ч. 3 ст. 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", судом встановлено таке.
На земельній ділянці, обмеженій Харківським шосе, вул. Лохвицькою та гаражно-будівельним кооперативом "Скіф" в Дніпровському районі м. Києва здійснювалось будівництво об'єкту житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими і торговими приміщеннями і паркінгом, замовником якого було Товариство з обмеженою відповідальністю "Укоінвестбуд".
20.03.2012 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві видано сертифікат серії КВ №16412041363, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта "Будівництво житлово-офісного торгового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями офісів, торгівлі, вбудованими приміщеннями спортивно-оздоровчого призначення та прибудованим паркінгом на земельній ділянці, обмеженій Харківським шосе, вул. Лохвицькою та гаражно-будівельним кооперативом "Скіф", у Дніпровському районі м. Києва (1-й пусковий комплекс 4-ої черги)" проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та підтверджено його готовність до експлуатації. Сертифікат виданий на підставі Акта про готовність об'єкта до експлуатації.
17.08.2012 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві було видано сертифікат серії КВ №16412143320, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта "Будівництво житлово-офісного торгового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями офісів, торгівлі, вбудованими приміщеннями спортивно-оздоровчого призначення та прибудованим паркінгом на земельній ділянці, обмеженій Харківським шосе, вул. Лохвицькою та гаражно-будівельним кооперативом "Скіф," у Дніпровському районі м. Києва (2-й пусковий комплекс 4-ої черги)" проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та підтверджено його готовність до експлуатації. Сертифікат виданий на підставі Акта про готовність об'єкта до експлуатації від 07.08.2012.
21.12.2012 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві було видано сертифікат серії КВ №16412244555, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта "Будівництво житлово-офісного торгового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями офісів, торгівлі, вбудованими приміщеннями спортивно-оздоровчого призначення та прибудованими паркінгами (без 1-го та площі вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень 2-го пускових комплексів 4-ї черги) на земельній ділянці, обмеженій Харківським шосе, вул. Лохвицькою та гаражно-будівельним кооперативом "Скіф", проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та підтверджено його готовність до експлуатації. Сертифікат виданий на підставі Акта про готовність об'єкта до експлуатації від 10.12.2012.
В подальшому Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві прийнято наказ № 13 "д" від 15 квітня 2013 року, яким скасовано сертифікати № КВ16412041363 від 20.03.2012, № KB 16412143320 від 17.08.2012, № KB 16412244555 від 21.12.2012 "Будівництво житлово-офісно-торгового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями офісів, торгівлі, вбудованими приміщеннями спортивно-оздоровчого призначення та прибудованими паркінгами на земельній ділянці, обмеженій Харківським шосе, вул. Лохвицькою та гаражно-будівельним кооперативом "Скіф" у Дніпровському районі м. Києва.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.07.2014 у справі №826/8680/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УкоінвестБуд" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві за участю Прокуратури Дніпровського району міста Києва про визнання недійсним та скасування наказу від 15 квітня 2013 року № 13-д, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УкоінвестБуд" задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві від 15 квітня 2013 року № 13-д "Про скасування сертифікатів".
Таким чином, сертифікати №КВ 16412244555 від 21.12.2012, №КВ 16412041363 від 20.03.2012, №КВ 16412143320 від 17.08.2012 вважаються чинними, оскільки наказ Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві "Про скасування сертифікатів" №13-д від 15.04.2013 було скасовано постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.07.2014 у справі №826/8680/14.
Листом від 05.02.2013 №445/26/2/103 Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація повідомила про те, що для введення об'єкту - житлово-офісно-торговий комплекс з вбудовано-прибудованими приміщеннями офісів, торгівлі, вбудованими приміщеннями спортивно-оздоровчого призначення та прибудованим паркінгом на земельній ділянці, обмеженій Харківським шосе, вул. Лохвицькою та гаражно-будівельним кооперативом "Скіф", в експлуатацію може бути використано наступну поштову адресу: секції №1, 2, 3, 4 - АДРЕСА_1; секції №5, 6 (окремо збудовані) - АДРЕСА_2.
З листа Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 11.08.2023 наданого на виконання ухвали суду від 08.06.2023, вбачається, що протягом 2013 - 2023 років ТОВ "УкоінвестБуд" або інші особи не звертались до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації щодо присвоєння поштової адреси збудованим об'єктам нерухомості у складі об'єкту: "Житлово-офісно-торговий комплекс з вбудовано-прибудованими приміщеннями офісів, торгівлі, вбудованими приміщеннями спортивно-оздоровчого призначення та прибудованим паркінгом на земельній ділянці, обмеженій Харківським шосе, вул. Лохвицькою та гаражно-будівельним кооперативом "Скіф"". У зв'язку з цим Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація не приймала розпорядження про присвоєння поштових адрес: АДРЕСА_6, АДРЕСА_1, АДРЕСА_2.
У відзиві на позовну заяву відповідач-3 зазначає, що на підставі листа Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 05.02.2013 №445/26/2/103 проводилась технічна інвентаризація з видачею відповідних технічних паспортів та реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна (квартири та нежитлові приміщення): житлові секції № 1-4 - житловий будинок 19-А; житлові секції № 5 та № 6 - житловий будинок 19-Б; нежитлова частина комплексу (торгово-офісний центр та торгово-розважальний центр) - АДРЕСА_6.
Досліджуючи наявність реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна за адресами: АДРЕСА_6, АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, судом встановлено, що згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, права власності на квартири та нежитлові приміщення зареєстровані за адресами: АДРЕСА_6 (інформаційні довідки № 343215397, №343215568), АДРЕСА_2 (інформаційна довідка № 343214592), АДРЕСА_1 (інформаційна довідка № 342214110).
Тобто, із вказаних інформаційних довідок вбачається про наявність прав власності на об'єкти нерухомого майна за трьома різними адресами, що може свідчити про існування декількох багатоквартирних будинків.
При цьому права власності на об'єкти нерухомого майна за адресами АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 зареєстровані ще до створення відповідача-2 та відповідача-3.
Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема: гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах і в порядку, визначених цим Законом (п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Суд звертає увагу, що законність та правові підстави для реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна за адресами АДРЕСА_1 не є предметом дослідження у даній справі.
У практиці Великої Палати Верховного Суду закріпився принцип реєстраційного підтвердження речових прав на нерухоме майно (такий висновок сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц і в подальшому повторювався у практиці Верховного Суду). Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.30), від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (пункт 4.17), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13) та інші).
Суд зазначає, що будівництво житлово-офісно-торгового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями офісів, торгівлі, вбудованими приміщеннями спортивно-оздоровчого призначення та прибудованим паркінгом не свідчить про наявність лише одного багатоквартирного будинку у такому комплексі.
На підтвердження наявності лише одного багатоквартирного будинку за однією адресою позивач посилається на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2016 у справі № 826/23675/15, якою відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Укоінвестбуд" до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправною бездіяльність Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо невиконання дій, передбачених п. 4.17, 4.19 Положення про реєстр адрес у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.05.2013р. №337/9394 "Про деякі питання ведення реєстрів адрес, вулиць та інших поіменованих об'єктів у місті Києві", щодо порядку здійснення розгляду заяви ТОВ "Укоінвестбуд" від 28.05.2015 № 01104-000176803-069 про присвоєння збудованому об'єкту, а саме: житлово - офісно-торговому комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями офісів, торгівлі, вбудованими приміщеннями спортивно-оздоровчого призначення та прибудованими паркінгом на земельній ділянці, обмеженій Харківським шосе, вул. Лохвицькою та гаражно - будівельним кооперативом "Скіф" поштову адресу; зобов'язання Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видати наказ про присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомого майна: житлово - офісно-торговому комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями офісів, торгівлі, вбудованими приміщеннями спортивно-оздоровчого призначення та прибудованими паркінгом на земельній ділянці, обмеженій Харківським шосе, вул. Лохвицькою та гаражно - будівельним кооперативом "Скіф", а саме: АДРЕСА_1; АДРЕСА_2.
Однак, суд зазначає, що не присвоєння поштових адрес не свідчить про відсутність багатоквартирних будинків та торгово-офісного центру.
Суд відхиляє посилання позивача на постану Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2016 у справі № 826/23675/15 як на доказ наявності лише одного будинку з однією адресою, оскільки під час розгляду справи № 826/23675/15 не досліджувалось питання наявності одного чи декількох будинків. Під час розгляду справи № 826/23675/15 встановлено факт подання позивачем неповного пакету документів, однак постанова не містить висновків про неможливість присвоєння поштових адрес.
З відкритих даних земельного кадастру України вбачається, що на земельній ділянці № 8000000000:66:248:0045 (Харківське шосе) існує нумерація будинків 19, 19А, 19Б.
У частині третій статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом частини першої статті 73, частин першої, третьої статті 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).
Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).
Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (стаття 86 ГПК України).
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Суд зазначає, що позивач, який є ініціатором даного судового розгляду та який посилається на існування лише одного багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_6, не надав жодного доказу на підтвердження вказаної обставини.
У даному випадку позивач перекладає встановлений приписами ст. ст. 13, 73, 74 ГПК України обов'язок доказування на інших учасників справи, спростовувати висунуті ним доводи, не підтверджуючи їх жодними доказами.
Надані відповідачем-3 докази, зокрема, копія листа Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 05.02.2013 №445/26/2/103, копії Сертифікатів № КВ16412041363 від 20.03.2012, № KB 16412143320 від 17.08.2012, № KB 16412244555 від 21.12.2012, а також досліджені судом обставини щодо реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна за адресами АДРЕСА_1 та наявність нумерації будинків за відомостями відкритих даних земельного кадастру України, на переконання суду більш вірогідно свідчать про наявність багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_1, багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_2 та будівлі за адресою АДРЕСА_6.
В свою чергу позивачем не доведено існування лише одного багатоквартирного будинку.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що з матеріалів справи не вбачається, а позивачем не доведено, що при створенні відповідач-2 та відповідача-3 відбулося з порушенням ч. 3 ст. 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ".
Досліджуючи на надаючи оцінку обставинам щодо порушення ч. 9 ст. 6 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" при створенні відповідачів-1, 2, 3, судом зазначає таке.
Відповідно до частин 1-3 статті 6 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) об'єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках). Установчі збори об'єднання у новозбудованих багатоквартирних будинках можуть бути проведені після державної реєстрації права власності на більше половини квартир та нежитлових приміщень у такому будинку. Для створення об'єднання скликаються установчі збори. Скликання установчих зборів здійснюється ініціативною групою, яка складається не менш як з трьох власників квартир або нежилих приміщень.
Згідно з ч. 9 ст. 6 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості усіх співвласників.
Щодо порушення ч. 9 ст. 6 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" при створенні відповідача-1.
Як встановлено судом вище, рішення про створення відповідача-1 прийнято 11.01.2017.
Позивач став власником нежитлового приміщення № 525, загальною площею 101,7 кв.м. та нежитлового приміщення № 526, загальною площею 75 кв.м., за адресою: АДРЕСА_6, 30.05.2017.
Суд зазначає, що рішення ОСББ, яке прийнято до набуття позивачем права власності на нежитлові приміщення, не може бути визнано таким, що порушує права позивача. Недотримання вимог закону під час проведення установчих зборів не може визнаватися порушенням прав позивача, який не є власником квартири чи нежитлового приміщення в багатоквартирному будинку.
Отже, позивач, не будучи власником нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_6 станом на 11.01.2017 не може посилатись на порушення ч. 9 ст. 6 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" при створенні відповідача-1.
При цьому суд відхиляє доводи позивача про те, що права власності були набуті позивачем раніше, ніж були зареєстровані, оскільки інвестування грошових коштів в будівництво свідчить про набуття майнових прав на об'єкт інвестування, а не про набуття права власності.
Крім того, зазначаючи про порушення приписів ч. 9 ст. 6 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" відповідач не надає та не наводить жодного доказу на підтвердження вказаної обставини.
З протоколу установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_6 вбачається, що за рішення про створення відповідача-1 проголосували співвласники 30332 м.кв., що становить 52% від загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у будинку, що відповідає приписам ч. 9 ст. 6 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
Доказів протилежного позивачем не надано, як і не надано доказів в підтвердження того, що загальна площа усі приміщень у будинку становить 170 тис. кв.м.
Отже, на переконання суду позивачем не доведено наявності порушення ч. 9 ст. 6 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" при створенні відповідача-1.
Щодо порушення ч. 9 ст. 6 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" при створенні відповідачів-2,3.
Вирішуючи спір по суті, господарський суд має встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, для захисту якого звернувся позивач, тобто, встановити чи є особа, за позовом якої порушено провадження у справі, належним позивачем. При цьому, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність такого права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов'язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов'язку (вчинити певні дії) від зобов'язаних осіб.
Передумовою захисту та відновлення порушеного права позивача є існування такого права та, відповідно, порушення, на час звернення з позовом до суду.
Позивач як станом на момент створення відповідача-2 та відповідача-3, так і станом на момент звернення з даним позовом до суду, не має у власності квартир та/або нежитлових приміщень у будинках за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, у зв'язку з чим наявність/відсутність порушень під час створення відповідачів-2,3 не може свідчити про порушенням прав позивача.
Отже за відсутності у позивача прав власності на квартири/нежитлові приміщення за адресами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, відсутні підстави стверджувати про наявність у позивача будь-яких прав щодо діяльності та управління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "МЕГА-СІТІ 19-А" та Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "МЕГА-СІТІ 19-Б", оскільки позивач не є учасником цих ОСББ.
Оскільки позивач не є співвласником у будинку 19-А та 19-Б, право позивача не порушено при створенні відповідача -2, 3, тож вирішення спору не потребує встановлення обставин, на які вказує позивач в позові щодо відповідача-2 та відповідача-3.
Крім того, суд враховує, що установчі документи усіх трьох ОСББ є чинними, недійсними не визнавались, рішення про їх створення не оскаржувались.
Щодо порушених прав позивача та обраного способу захисту.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач просить прийняти рішення про припинення відповідачів-1,2, та 3 шляхом ліквідації.
Відповідно до ст. 28 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання ліквідується у разі: придбання однією особою всіх приміщень у багатоквартирному будинку; прийняття співвласниками рішення про ліквідацію об'єднання; ухвалення судом рішення про ліквідацію об'єднання.
У законі не визначено підстав для прийняття судом рішення про ліквідацію об'єднання, тому застосовуються норма статті 110 ЦК України, яка визначає, що юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади.
Отже підставою для ухвалення рішення про ліквідацію юридичної особи можуть бути не будь-які порушення, але лише ті, що не можна усунути, тобто такі, що є істотними (постанова Верховного Суду від 13.06.2023 у справі № 925/504/22).
Верховний Суд у пунктах 59-64, постанови від 12.012023 у справі 917/559/21 сформулював, такі висновки, що застосування норми статі 110 ЦК у подібних правовідносинах:
- "позивач, звертаючись із зазначеним позовом, повинен довести, які саме порушення були допущені при створенні ОСББ, чи є вони такими, що їх неможливо усунути, яким саме чином створення та діяльність ОСББ порушують його права чи законні інтереси позивача, як учасника ОСББ, зазначити яке його право та у який спосіб може бути відновлено внаслідок задоволення цього позову, та обґрунтувати співмірність балансу своїх прав, законних інтересів та прав і законних інтересів інших співвласників багатоквартирного будинку, які не вимагають припинення ОСББ:
- суд повинен у кожному конкретному випадку оцінити характер порушення, його наслідки, враховуючи баланс інтересів як позивача, так і інших співвласників ОСББ;
- інтереси окремого власника можуть не збігатися з інтересами інших співвласників багатоквартирного будинку. Тому, вирішуючи питання щодо визнання недійсними установчих зборів та припинення ОСББ шляхом ліквідації, суди мають враховувати баланс інтересів усіх співвласників та самого ОСББ, уникати зайвого втручання в питання створення і діяльності ОСББ, які вирішуються виключно установчими зборами або загальними зборами співвласників;
- створення ОСББ жодним чином не позбавляє позивача можливості реалізувати своє право на прийняття участі в управлінні будинком, в тому числі щодо прийняття рішень стосовно розміру внесків на утримання загального майна співвласників. Натомість задоволення зазначеного позову призведе до негативних наслідків для інших співвласників багатоквартирного будинку, волевиявлення яких спрямоване саме на створення ОСББ;
- обрання позивачем такого способу захисту його прав, який спрямований не на вирішення спору з його опонентом, а на ліквідацію самого опонента, порушує межі здійснення прав визначені статтею 13 ЦК України, а також порушує принцип пропорційності, що визначається як загальний принцип права, який спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав повинні бути істотними, а засоби їх досягнення - обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються".
Відповідно до частини другої статті 13 ЦК при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, і суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень цих положень (частина третя статті 16 ЦК України).
Відповідно до статті 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", що визначають мету створення об'єднання та його статус, об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами (ч. 1). Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання (ч. 4).
Суд зазначає, що позивачем не підтверджено доказами наявність порушень, які були б допущені при створенні відповідачів.
Згідно зі статтями 15, 16 Цивільного кодексу України, що кореспондуються за змістом зі статті 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством). Відсутність (недоведеність) будь-якої із зазначених умов унеможливлює задоволення позову.
Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
Суд зазначає, що позивач не обґрунтовує та не доводить порушення прав та свій законний інтерес у припиненні цих юридичних осіб, а лише посилається на порушення прав позивача на управління будинком та відсутність співпраці між трьома ОСББ.
При цьому, жодних доказів на підтвердження порушення прав позивача на управління будинком останній не надає.
Фактично спір у справі виник не у зв'язку з наявністю порушень при створенні ОСББ, які неможливо усунути, а у зв'язку з незгодою позивача зі здійснюваною ОСББ діяльністю.
Вимоги позивача про ліквідацію відповідачів спрямовані на припинення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "АДРЕСА_6", Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "МЕГА-СІТІ 19-А", Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "МЕГА-СІТІ 19-Б", а не на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №910/9672/20, від 11.08.2021 у справі №922/2575/19, від 26.08.2021 у справі №916/3460/19).
Також суд враховує, що згідно із частиною другою статті 6 ЗУ "Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку" реалізація співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що обраний позивачем, який є власником двох нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_6, спосіб захисту прав (ліквідація трьох ОСББ) є непропорційним за фактичних обставин, що виникли між сторонами спору, оскільки позивач не може реалізовувати захист свого права у спосіб порушення прав інших співвласників, які своєю більшістю не оспорюють створення та діяльність трьох ОСББ. Це суперечить як конституційним основам правового господарського порядку в Україні, які унормовані в частині другій статті 5 ГК України, так і стабільності цивільного обороту в цілому.
Вказаної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 15.03.2023 у справі № 916/2914/21.
При цьому суд також враховує, що заявляючи позовні вимоги про ліквідацію відповідачів, позивач не доводить неможливості захисту свого права на управління у спосіб, який не пов'язаний із припиненням юридичних осіб, тобто на можливість відновлення свого права співвласника у пропорційний спосіб.
Саме по собі існування об'єднання співвласників багатоквартирного будинку не порушує прав або правомірних інтересів позивача на управління ОСББ (подібна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 908/2289/20).
Більше того, позивач не будучи співвласником у багатоквартирних будинках за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 не може посилатись на порушення його прав на управління будинками, оскільки у нього такі права відсутні.
Наведені позивачем у позові аргументи щодо порушення його права на управління будинком не перебувають у логічному зв'язку із вимогою припинення юридичної особи, адже задоволення такої вимоги призведе до відсутності управителя у такому будинку, створення нового ОСББ не гарантує, що буде врахована позиція позивача, як власника 2-х приміщень, на управління усім будинком.
Надавши оцінку підставам позову, які викладені позивачем у позовній заяві та поданим доказам, суд дійшов висновку про недоведеність, необґрунтованість та безпідставність позовних вимог про припинення відповідачів-1, 2, 3 шляхом ліквідації.
Щодо заяви відповідача-1 про застосування строків позовної давності, яка викладена у відзиві, суд зазначає таке.
Можливість судового захисту суб'єктивного права особи в разі його порушення, визнання або оспорювання, серед іншого, обумовлена строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу - позовною давністю (стаття 256 ЦК України).
Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За змістом ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Аналогічна позиція міститься також в постанові 14.08.2018 Верховного Суду у справі № 922/1425/17.
Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог про припинення юридичних осіб шляхом ліквідації судом відмовлено з підстав їх необґрунтованості, підстави для розгляду та задоволення клопотання відповідача-1 про застосування строків позовної давності відсутні.
Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
З огляду на викладене суд зазначає, що ним надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникли під час вирішення даного спору, а інші доводи, викладені відзиві, запереченнях на відповідь на відзив, письмових пояснення, не спростовують висновків суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
ВИСНОВКИ СУДУ.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ "ВІЛЛІАМ ІНВЕСТ ЕКСПЕРТ" до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "АДРЕСА_6", Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "МЕГА-СІТІ 19-А" , Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "МЕГА-СІТІ 19-Б" про припинення юридичних осіб шляхом ліквідації.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 19.09.2023.
Суддя С.О. Турчин