ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
19.09.2023Справа № 910/10273/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал», м. Полтава
до Моторного (транспортного) страхового бюро України, м. Київ
про стягнення 9 029,07 грн,
Без повідомлення (виклику) сторін.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (далі - ТзОВ «Маркс.Капітал»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ/відповідач) про стягнення пені у сумі 9 029,07 грн, нарахованої внаслідок несвоєчасної виплати страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АІ/0697748.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 ліквідовано ПрАТ «СК "Україна"», відповідно, за законом у МТСБУ виникли підстави для виконання зобов'язань щодо виплати страхового відшкодування, а також сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат. Разом із тим, оскільки Господарським судом міста Києва рішенням від 08.09.2021 у справі № 910/10682/21, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2022, стягнуто з МТСБУ на користь ТзОВ «Маркс.Капітал» 3% річних в сумі 3 170,31 грн та інфляційні втрати в сумі 21 462,76 грн, залишилась несплачена пеня в сумі 9 029,07 грн.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 06.10.2022 прийняв позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
01.11.2022 до канцелярії суду від МТСБУ надійшли відзив на позовну заяву та заява про зупинення провадження у справі, в якій відповідач просив суд зупинити провадження у справі до закінчення перегляду Верховним Судом справи №910/16820/21.
У поданому відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що останнім відшкодовано шкоду у повному обсязі, при цьому, стягнення пені є безпідставним, оскільки її нарахування є відповідальністю за порушення грошового зобов'язання, яке не порушувалось МТСБУ. Водночас, відповідач зазначає про сплив строку позовної давності до заявлених вимог.
10.11.2022 до канцелярії суду від ТзОВ «Маркс.Капітал» надійшла відповідь на відзив.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 21.11.2022 зупинив провадження у справі №910/10273/22 до закінчення розгляду Верховним Судом у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду справи №910/16820/21.
08.12.2022 до канцелярії суду від відповідача повторно надійшли: відзив на позовну заяву та клопотання про зупинення провадження у справі.
23.08.2023 до канцелярії суду від МТСБУ надійшла заява про стягнення судових витрат, в якій відповідач просить суд врахувати висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.07.2023 у справі №910/16820/21, відмовити у задоволенні позовних вимог та стягнути з позивача витрати на правову допомогу у розмірі 1 500,00 грн.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 29.08.2023 поновив провадження у справі №910/10273/22.
30.08.2023 до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання, в якому ТзОВ «Маркс.Капітал» просить суд поновити провадження у справі, задовольнити позовні вимоги з урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладені в Окремій думці суддів Великої Палати Верховного суду від 19.07.2023 у справі №910/16820/21, та відмовити у задоволенні заяви МТСБУ про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 1 500,00 грн.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
26.11.2014 о 12 год. 30 хв., по вул. Шевченка, в с. Музичі, Києво-Святошинського району, Київської області, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «ПАЗ-32054», номерний знак НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, зокрема, рухаючись заднім ходом, допустив зіткнення з автомобілем марки «Audi A6», номерний знак НОМЕР_2 , який рухався позаду та зупинився. В результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) автомобілі отримали механічні пошкодження.
Києво-Святошинський районний суд Київської області постановою від 08.12.2014 визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Станом на дату настання страхового випадку (ДТП) цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «ПАЗ-32054», номерний знак НОМЕР_1 була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія "Україна"» (далі - ПрАТ «СК "Україна"») згідно полісу №АІ/0697748.
01.12.2014 проведено огляд пошкодженого автомобіля та у подальшому визначено вартість матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП.
29.12.2014 ОСОБА_2 подав до ПрАТ «СК "Україна"» заяву про страхове відшкодування.
25.06.2015 між ОСОБА_2 (цедент) та Фізичною особою-підприємцем Шиян Денисом Сергійовичем (цесіонарій) укладено договір відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування, на підставі якого цесіонарій зайняв місце цедента в зобов'язаннях, що виникли із вищевказаного ДТП, у тому числі одержання грошового відшкодування від винної особи, страхової компанії або від МТСБУ.
30.06.2015 між ФОП Шиян Д.С. (клієнт) та ТзОВ «Маркс.Капітал» (фактор) укладено договір про надання фінансових послуг факторингу №5/30-06/2015, відповідно до якого клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобов'язується оплатити клієнтові усі права вимоги за грошовими зобов'язаннями, що виникли у клієнта з договорів відступлення права вимоги (цесії) виплати страхового відшкодування відповідно до додатку №1 до цього договору.
В силу цього договору фактор займає місце клієнта (як кредитора) в зобов'язаннях, що виникли із вищезазначеного договору відносно усіх прав клієнта, у тому числі права одержання від боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі (п.1.2 договору).
Пунктом 1.4. договору передбачено, що зобов'язаною особою (боржником) є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія "Україна"»; Моторне (транспортне) страхове бюро України у порядку, передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Так, відповідно до ст. 1077 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Метою договору факторингу може бути як передача факторові права вимоги клієнта до боржника в обмін на надання клієнтові грошових коштів, так і відступлення клієнтом своєї вимоги в забезпечення виконання його зобов'язань перед фактором. Предметом договору факторингу може бути одна або декілька вимог.
Отже, починаючи з 30.06.2015, кредитором у договірному зобов'язанні за договором страхування (полісу) № АІ/0697748, яке виникло внаслідок ДТП, є ТзОВ «Маркс.Капітал».
Позивач зазначає, що ПрАТ «СК "Україна"», порушуючи умови договору страхування (полісу) № АІ/0697748, не здійснило виплату грошового зобов'язання за заявою ОСОБА_2 про страхове відшкодування.
З матеріалів справи вбачається, що Господарський суд міста Києва ухвалою від 02.03.2018 відкрив провадження у справі №910/842/18 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія "Україна"».
30.03.2018 ТзОВ «Маркс.Капітал» звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про грошові вимоги до ПрАТ «СК "Україна"».
24.04.2018 позивачем подано уточнення до заяви про грошові вимоги до ПрАТ «СК "Україна"» у справі №910/842/18. Зокрема, уточнення стосувалися детального розрахунку заборгованості ПрАТ «СК "Україна"» перед ТзОВ «Маркс.Капітал».
Господарський суд міста Києва ухвалою від 15.06.2018 у справі №910/842/18 визнав позивача кредитором ПрАТ «СК «Україна» першої черги на суму 9 547 674,57 грн, четвертої черги на суму 3 916 198,78 грн та шостої черги на суму 1 835 120,95 грн (загальна сума 15 298 994,30 грн).
Господарський суд міста Києва ухвалою від 17.07.2019 у справі №910/842/18 постановив ліквідувати Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія "Україна"» у зв'язку із неможливістю останнього виконати свої зобов'язання перед кредиторами.
16.08.2019 внаслідок ліквідації ПрАТ «СК "Україна"» позивач звернувся до МТСБУ із заявою про виплату, у тому числі: 36 116,26 грн - завданого збитку, 3 170,31 грн - 3 % річних, 21 462,76 грн - інфляційних втрат та 9 029,07 грн -пені.
10.09.2019 відповідачем частково задоволено вимогу позивача, зокрема, здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 36 116,26 грн, що також підтверджується обставинами, встановленими у рішенні Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 у справі №910/10682/21.
При цьому, позивач зазначає, що зобов'язання зі сплати пені залишилось невиконаним, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом про стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України 9 029,07 грн - пені.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Загальні підстави та особливості відшкодування шкоди передбачені статтями 1166, 1167, 1187 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), у тому числі завданої джерелом підвищеної небезпеки.
Статтею 1166 ЦК України визначено, зокрема, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Отже, особа, якій заподіяно шкоду, зокрема внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у випадках, визначених законом, має право на її відшкодування. Захист цього права фізичних та юридичних осіб у разі настання страхових випадків, передбачених договором страхування або законом, забезпечує цивільно-правовий інститут страхування.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
За договором страхування, згідно положень статті 979 ЦК України, одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечат закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (пункт 3 статті 980 ЦК України).
За змістом статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Законом України «Про страхування» встановлено види обов'язкового страхування, одним з яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкове страхування відповідальності).
Відносини у сфері обов'язкового страхування відповідальності регулює Закон № 1961-IV, який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Об'єктом обов'язкового страхування відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу згідно зі статтею 5 цього Закону.
Відповідно до статті 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та захисту майнових інтересів страхувальників.
Статтею 4 Закону № 1961-IV передбачено, що суб'єктами обов'язкового страхування відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України, потерпілі.
При цьому страхувальники за цим законом - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.
Страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов'язкового страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України «Про страхування».
Отже, страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів спрямоване на захист матеріальних інтересів потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та на компенсацію шкоди, заподіяної їх життю та здоров'ю, а також завданих їм збитків, у тому числі за рахунок МТСБУ у випадках, передбачених Законом № 1961-IV.
Судом встановлено, що внаслідок ліквідації ПрАТ «СК "Україна"» позивач, вимоги якого визнані Господарським судом міста Києва в ухвалі від 15.06.2018 у справі № 910/842/18 про банкрутство ПрАТ «СК "Україна"», 16.08.2019 звернувся до МТСБУ із заявою про виплату, у тому числі: 36 116,26 грн - завданого збитку, 3 170,31 грн - 3 % річних, 21 462,76 грн - інфляційних втрат та 9 029,07 грн -пені.
Суд зазначає, що МТСБУ є спеціальним суб'єктом у сфері страхування.
Як визначає стаття 39 Закону № 1961-IV, Бюро є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування відповідальності за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування відповідальності.
МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого статуту.
Згідно з підпунктом 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Закону № 1961-IV одним з основних завдань МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.
Для забезпечення виконання зобов'язань членів МТСБУ перед страхувальниками і потерпілими при ньому створюються централізовані страхові резервні фонди, зокрема фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах (фонд захисту потерпілих), призначений для здійснення розрахунків з потерпілими у випадках, передбачених цим Законом (підпункт 43.1.2 пункту 43.1 статті 43 Закону № 1961-IV).
Порядок виконання зобов'язань страховика, що ліквідується, визначає стаття 20 Закону №1961-IV. Так, відповідно до пункту 20.1 цієї статті у разі ліквідації страховика, правонаступника якого встановлено, договори страхування зберігають свою силу до закінчення строку дії такого договору.
У разі ліквідації страховика за його власним рішенням визначені договором обов'язки цього страховика виконує ліквідаційна комісія (пункт 20.2 статті 20 Закону № 1961-IV).
У разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов'язки за договорами обов'язкового страхування відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов'язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов'язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом (пункт 20.3 статті 20 Закону № 1961-IV).
У випадку ліквідації страховика із встановленням його правонаступника права та обов'язки такого страховика переходять до його правонаступника у тому обсязі і на умовах, що були встановлені договором страхування, який зберігає чинність до закінчення строку його дії.
Натомість пункти 20.2 та 20.3 статті 20 Закону № 1961-IV визначають випадки, за яких права та обов'язки страховика за укладеними ним договорами не переходять до правонаступників, а саме - ліквідації страховика за його власним рішенням та за рішенням визначених законом органів, що відбувається в порядку та за встановленою законом процедурою, за якою ліквідаційна комісія такого страховика виконує його обов'язки за договорами страхування шляхом акцептування та задоволення вимог кредиторів у процедурі ліквідації.
Відповідно до статті 609 ЦК України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Ліквідація юридичної особи - страховика у зв'язку з визнанням його банкрутом здійснюється відповідно до положень КУзПБ або Закону про банкрутство, який був чинний на час порушення справи про банкрутство СК «Україна» із особливостями, визначеними цим законом для банкрутства страховиків.
Так, частиною сьомою статті 87 Закону про банкрутство було визначено, що страхувальники за договорами страхування, за якими страховий випадок настав до дня прийняття господарським судом постанови про визнання страховика банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, мають право вимагати страхові виплати.
Отже, однією з підстав прийняття МТСБУ на себе зобов'язань страховика, що ліквідується, є встановлення в процедурі ліквідації недостатності майна цього страховика для виконання таких зобов'язань за договорами страхування.
Разом із цим згідно з положеннями пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння:
а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі;
б) невстановленим транспортним засобом, крім шкоди, яка заподіяна майну та навколишньому природному середовищу;
в) транспортним засобом, який вийшов з володіння власника не з його вини, а у результаті протиправних дій іншої особи;
г) особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону;
ґ) у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності;
д) у разі надання страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, свого транспортного засобу поліцейським та медичним працівникам закладів охорони здоров'я згідно з чинним законодавством.
Регламентні виплати, зазначені у підпунктах «а»-«д» цього пункту, розподіляються в порядку, встановленому президією МТСБУ.
Інший порядок та перелік випадків передбачені для здійснення МТСБУ виплат за рахунок фонду страхових гарантій.
При цьому пунктом 41.3 статті 41 цього Закону передбачено, що МТСБУ не відшкодовує шкоду потерпілим, якщо вони можуть задовольнити вимоги на підставі договорів інших видів страхування. У таких випадках МТСБУ відшкодовує частину шкоди, яка не компенсована за договорами інших видів страхування.
Пунктом 22.2 Закону № 1961-IV передбачено, що відповідно до цього Закону потерпілим - юридичним особам страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну.
Так, МТСБУ відшкодовує шкоду у випадках, чітко передбачених положеннями Закону №1961-IV, одним з яких є встановлення недостатності майна страховика, якого визнано банкрутом та ліквідовано, для виконання зобов'язань за договорами страхування відповідальності, що здійснюється за рахунок фонду захисту потерпілих.
Цей випадок не є тотожним правонаступництву, що є підставою заміни сторони у зобов'язанні та внаслідок якого до правонаступника переходять права та обов'язки правопопередника у зобов'язанні у тому обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено у договорі або законі (стаття 512 ЦК України). Така процедура для страховика визначена пунктом 20.1 статті 20 Закону № 1961-IV.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, повинен нести страховик, який є належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди в межах страхової суми (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №147/66/17).
Основна функція МТСБУ у правовідносинах щодо відшкодування шкоди за договорами страхування замість страховика, що ліквідується і майна якого недостатньо для виконання цих зобов'язань, фактично зводиться до забезпечення у будь-якому разі отримання потерпілою особою належного їй відшкодування.
Отже, шкода, яку зобов'язане відшкодувати МТСБУ відповідно до положень пункту 20.3 статті 20, пункту 41.3 статті 41 Закону № 1961-IV, є регламентною виплатою, що здійснюється за рахунок фонду захисту потерпілих, отримання якої потерпілим гарантується МТСБУ.
МТСБУ приймає на себе зобов'язання із відшкодування шкоди страховика, що визнаний банкрутом та ліквідується, лише за зобов'язаннями, для погашення яких у цього страховика недостатньо майна, тобто у цьому разі виступає спеціальним суб'єктом у сфері обов'язкового страхування, що фактично гарантує постраждалій особі (потерпілому) отримання належної їй регламентної виплати попри банкрутство та ліквідацію страховика, майна якого виявилося недостатньо для погашення акцептованих вимог кредиторів у процедурі банкрутства.
Наведене дає підстави для висновку про те, що МТСБУ не є правонаступником страховика, який ліквідується і щодо якого встановлено недостатність майна для виконання зобов'язань за договорами, у розумінні статті 512 ЦК України, а натомість гарантує отримання потерпілою особою належного їй відшкодування попри ліквідацію зобов'язаного у цих правовідносинах страховика і встановлену недостатність його майна для виконання цих його зобов'язань.
При цьому після такої сплати за наявності обставин, передбачених пунктом 38.2 статті 38 Закону № 1961-IV, у МТСБУ може виникнути право регресної вимоги до осіб, визначених зазначеним положенням.
Отже, МТСБУ вступає у правовідносини щодо відшкодування шкоди замість страховика, якого визнано банкрутом і ліквідовано із встановленням недостатності його майна для виконання зобов'язань за укладеними ним договорами страхування, лише із встановленням цих обставин та звернення до Бюро потерпілої особи за таким відшкодуванням. Тобто Бюро у межах цих правовідносин гарантує отримання лише відшкодування шкоди потерпілою від дорожньо-транспортної пригоди особою.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що 10.09.2019 відповідач перерахував на користь позивача 36 116,26 грн в рахунок виконання зобов'язань за полісом №АІ/0697748, тобто МТСБУ здійснило страхове відшкодування замість ліквідованого страховика.
Разом із тим, ТзОВ «Маркс.Капітал» зазначає, що його вимога від 16.08.2019 відповідачем у повному обсязі не задоволена, зокрема, зобов'язання зі сплати пені залишилось невиконаним МТСБУ, внаслідок чого позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 9 029,07 грн.
Так, відповідно до пункту 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Виходячи зі змісту наведеної норми, за прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика саме він має сплатити пеню, передбачену наведеним положенням, особі, яка має право на таке відшкодування, натомість за прострочення здійснення регламентної виплати з вини МТСБУ пеня нараховується за час такого прострочення і у такому разі Бюро має обов'язок сплатити її.
Водночас, установлені у справі обставини не дають підстав для висновку про те, що МТСБУ з моменту набуття ним обов'язку із здійснення регламентної виплати допустило прострочення виконання цього зобов'язання. Позивач стверджує саме про те, що підставою нарахування пені є невиконання ліквідованим страховиком зобов'язання з виплати страхового відшкодування у встановлений строк до моменту порушення провадження у справі про банкрутство.
За наведених мотивів відсутні підстави для покладення на МТСБУ обов'язку із відшкодування пені, нарахованої у зв'язку із невиконанням зобов'язання за договором страхування ліквідованим страховиком.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.07.2023 у справі №910/16820/21.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення пені в сумі 9 029,07 грн, нарахованої у зв'язку із невиконанням зобов'язання за договором страхування ліквідованим страховиком, що має наслідком відмову у задоволенні позову.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.
Щодо заяви МТСБУ про стягнення з ТзОВ «Маркс.Капітал» витрат на правову допомогу у розмірі 1 500,00 грн, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За змістом ч. 1, ч. 3 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Статтею 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
В частині 5 ст. 129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, в тому числі чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Як вбачається з відзиву на позовну заяву, відповідачем зазначено, що орієнтовний розмір витрат на правову допомогу складає 2 000,00 грн.
На підтвердження понесення цих витрат, відповідачем надано: договір №4.1/12-10/2021 про надання послуг в сфері права від 12.10.2021, укладений між Моторним (транспортним) страховим бюро України (далі - замовник) та Адвокатським об'єднанням «ІНС.ЛОУ ГРУП» (далі - виконавець), додаткову угоду №822 від 10.10.2022 до цього договору.
Так, відповідно до п. 5.3. договору оплата здійснюється замовником шляхом перерахування суми винагороди на рахунок виконавця на підставі акту приймання-передачі наданих послуг, який складається виконавцем раз на місяць та передається замовнику у місяці, наступному за звітним, у двох екземплярах разом із матеріалами справи.
Згідно п. 1 додаткової угоди №822, замовником передано, а виконавцем прийнято завдання на ведення від імені замовника у тому числі справи за позовом ТзОВ «Маркс.Капітал» про стягнення 9 029,07 грн, вартість послуг складає 1 500,00 грн.
У відповідності до п. 2 додаткової угоди №822, оплата послуг виконавця в розмірі, який вказаний в п. 1 цієї угоди, здійснюється замовником шляхом безготівкового перерахунку коштів на поточний рахунок виконавця протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати підписання сторонами акту про виконані роботи.
З наведеного вбачається, що в додатковій угоді №822 до договору №4.1/12-10/2021 про надання послуг в сфері права від 12.10.2021, погоджено оплату наданих послуг протягом 5-ти банківських днів з дати підписання сторонами акту про виконані роботи, який в свою чергу складається виконавцем раз на місяць та передається замовнику у місяці, наступному за звітним, у двох екземплярах разом із матеріалами справи.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що МТСБУ надало докази на підтвердження витрат на правову допомогу, які підлягають сплаті в межах розгляду цієї справи в сумі 1 500,00 грн, що має наслідком задоволення цієї вимоги відповідача.
Керуючись статтями 74, 76, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (36023, м. Полтава, вул. Колективна, будинок 10; ідентифікаційний код 37686922) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, будинок 8; ідентифікаційний код 21647131) 1 500 (одну тисячу п'ятсот) грн 00 коп. - витрат на правову допомогу.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.В. Бондарчук