ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
18.09.2023Справа № 910/7638/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., за участі секретаря судового засідання Голуба О.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Король Миколи Тарасовича
до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо»
про визнання третейської угоди недійсною.
За участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 18.09.2023.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Фізична особа-підприємець Король Микола Тарасович звернулось до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо» про визнання третейської угоди недійсною.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що третейське застереження є таким, що не відповідає ч. 5 ст. 12 Закону України «Про третейські суди», а тому у відповідності до ч. 7 вказаної норми Закону є недійсним.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2023 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.06.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10.07.2023 року.
30.06.2022 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити в задоволені позову.
Крім того, до відзиву на позовну заяву відповідач додав заяву про застосування строків позовної давності, в якій просив застосувати строки позовної давності та відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 задоволено клопотання позивача про відкладення розгляду справи, продовжено строк підготовчого провадження по справі, розгляд справи відкладено на 04.09.2023.
04.09.2023 від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує проти доводів, викладених у відзиві на позовну заяву.
В судовому засіданні 04.09.2023 під розписку підписану уповноваженими представниками сторін було відкладено розгляд справи на 18.09.2023.
В підготовче судове засідання 18.09.2023 з'явились представники сторін, які подали спільну заяву про розгляд справи по суті після закінчення підготовчого провадження, у відповідності до ч. 6 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України.
У підготовчому засіданні 18.09.2023 суд встановив, що всі завдання підготовчого провадження у даній справі виконані, у зв'язку з чим, з урахуванням поданої сторонами заяви від 18.09.2023, на підставі ч. 6 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, суд протокольно ухвалив закрити підготовче провадження та перейти до розгляду справи по суті.
Представник позивача у судовому засіданні надав свої усні пояснення та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 18.09.2023 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
ВСТАНОВИВ:
25.01.2018 між позивачем (сторона 2) та відповідачем (сторона 1) укладено Договір про надання послуг щодо санітарного утримання території № 07/2018, за яким відповідач зобов'язується утримувати територію в належному санітарному стані, згідно норм чинного законодавства України, що включають в себе заходи, які узгоджуються сторонами даним Договором або додатковими угодами до нього (п. 1.1. Договору), а позивач оплачує відповідачу послуги, що є предметом цього договору на умовах, визначених сторонами (п. 1.2. Договору).
Відповідно до п. 2.1. Договору, територія для проведення заходів щодо санітарного утримання, це місця, які потребують належного санітарного утримання, зазначені в додатку 1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною.
Згідно п. 3.1. Договору позивач сплачує відповідачу плату за послуги з належного санітарного утримання території, в розмірі та за порядком, що встановлюється відповідно до протоколу
погодження розміру та порядку сплати договірної ціни, що додається до цього договору і
є його невід'ємною частиною (Додаток 2).
Пунктом 8.3. Договору сторони визначили, що у випадку якщо відповідний спір неможливо
вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку у Постійно діючому
Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту
інтересів споживачів».
Позивач вважає, що третейська угода, у вигляді третейського застереження, підлягає визнанню недійсною з тих підстав, що договір між сторонами не виконувався, між сторонами не було досягнуто згоди щодо предмету та ціни Договору, а саме третейське застереження, яке зазначене у п. 8.3. Договору не містить відомостей про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди, що у відповідності до ч. 7 ст. 12 Закону України «Про третейські суди» є підставою для визнання третейської угоди недійсною.
Викладене стало підставою для звернення до господарського суду з позовом про визнання недійсною з моменту її укладення третейської угоди у вигляді третейського застереження, викладеного у пункті 8.3. Договору про надання послуг щодо санітарного утримання території від 25.01.2018 № 07/2018, укладеного між позивачем та відповідачем.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Під час вирішення даної справи суд виходить з того, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.
Статтею 203 ЦК України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, виходячи із вимог частини першої вказаної статті правочин не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.
Згідно з ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України правочин є чинним за умови дотримання його сторонами наступних вимог: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.
Частиною 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Як вже зазначалось, між позивачем та відповідачем 25.01.2018 укладено Договір про надання послуг щодо санітарного утримання території № 07/2018, в п. 8.3. якого між сторонами зроблено третейське застереження, а саме - у випадку, якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку у Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів».
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 12 Закону України «Про третейські суди», третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами або міститься у проспекті цінних паперів (рішенні про емісію цінних паперів), що передбачає призначення адміністратора за випуском облігацій, чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.
Частиною 5 ст. 12 Закону України «Про третейські суди» визначено, що третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про третейські суди» до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Зі змісту третейського застереження, що міститься в п. 8.3. Договору не вбачається визначення в ньому предмета спору, що у відповідності до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про третейські суди» є обов'язковою вимогою щодо змісту третейської угоди (застереження).
Згідно ч. 7 ст. 12 Закону України «Про третейські суди», у разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, (ч. 1 ст. 215 ЦК України).
Враховуючи, що укладене між сторонами третейське застереження не відповідає приписам ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання в порядку ст. 215 ЦК України його недійсним, а в подальшому і для задоволення позовних вимог, однак відповідачем до відзиву на позовну заяву додано заяву про застосування строків позовної давності, в якій просив застосувати строк позовної давності до спірних правовідносин та відмовити в задоволені позову.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частиною 3 ст. 267 ЦК України передбачено можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.
Згідно зі статтями 257, 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Вказаний правовий висновок узгоджується з висновком вказаним у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 916/2128/18.
Перебіг позовної давності, відповідно до ст. 261 ЦК України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Верховний суд у своїй Постанові від 28.11.2018 у справі № 911/926/17 зазначив, що порівняльний аналіз змісту термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обв'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень.
Представник позивача у відповіді на відзив зазначає, що про порушення свого права ФОП Король М.Т. дізнався після стягнення з нього коштів за рішенням Третейського суду від 28.03.2019 № 02/19 лише у лютому 2023, оскільки вказане рішення було прийняте без відома та участі ФОП Короля М.Т.
Доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо, оскільки позивач повинен також довести той факт, що він не міг довідатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 74 ГПК України про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Як вже зазначалось, 25.01.2018 між ФОП Король М.Т. (позивачем) та КП ВО КМР (КМДА) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо» (відповідач) оформлено договір про надання послуг щодо санітарного утримання території № 07/2018, в якому сторонами у п. 8.3. Договору було зроблено відповідне третейське застереження.
Вказаний Договір з боку позивача підписав сам ФОП Король М.Т., а тому посилання представника позивача на те, що про існування свого порушеного права позивач дізнався лише у лютому 2023, є безпідставним, оскільки сам договір із третейським застереженням був підписаний особисто ФОП Королем М.Т. 25.01.2018 і з умовами договору був ознайомлений у повному обсязі в тому числі і з третейським застереженням.
Отже, позивач міг звернутися до суду за захистом свого порушеного права з моменту укладення спірного договору, а саме з 25.01.2018 по 25.01.2021, однак позивач звернувся до суду за захистом свого права поза межами загального строку позовної давності 16.05.2023, що підтверджується відтиском штемпеля Господарського суду міста Києва.
Частиною 4 ст. 267 ЦК України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 19.09.2023.
Суддя І.В. Алєєва