ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.09.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/349/23
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. , розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до відповідача: Фермерського господарства "Персей Агро"
про стягнення заборгованості за договором про надання послуг в сумі 178 885 грн 98 коп.
встановив, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Фермерського господарства "Персей Агро" про стягнення заборгованості за договором про надання послуг в сумі 178885грн 98 коп.
Ухвалою від 12.04.23 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановив відповідачу строк у 15 (п'ятнадцять) календарних днів з моменту отримання цієї ухвали для надання суду відзиву на позов та 5 (п'ять) календарних днів з моменту отримання відповіді на відзив для надання суду заперечення, встановив позивачу строк у 5 (п'ять) календарних днів з моменту отримання відзиву на позов для надання суду відповіді на відзив, встановив сторонам строк на подачу заяв по суті справи протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Ухвалою від 22.06.23 суд зупинив провадження у справі №909/349/23 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №909/356/22 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з фермерського господарства "Персей Агро" 1634034 грн 54 коп.
14.07.23 від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі з огляду на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.07.23, якою залишено без змін рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.11.22 у справі №909/356/22, відтак ухвалою від 18.07.23 суд поновив провадження у справі.
Враховуючи, що клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач вказує на те, що між ним та Фермерським господарством «Персей Агро» (Відповідач) укладено Договір №01/06 «Про надання послуг» від 01.06.2017р. ( далі за текстом - Договір), відповідно до умов якого Позивач зобов'язавався надати Відповідачу за плату юридичні та інформаційно-консультаційні послуги, а Відповідач - оплатити надані послуги у відповідності з Договором. У зв"язку з порушенням відповідачем прийнятих на себе договірних зобов"язань позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Відповідача заборгованості та штрафних санкцій. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 29.11.2022 у справі №909/356/22, яке набрало законної сили, позов задоволено частково. Оскільки Відповідач сплатив тільки частину суми основного боргу, Позивачем нараховано 3% річних за весь період прострочення виконання грошових зобов'язань, що становить становить 26591грн.55 коп., та 152294грн. 43 коп. втрат від інфляційних процесів, які просить суд стягнути з Відповідача.
Позиція відповідача.
Проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві вх.№6545/23 від 28.04.23. Зокрема, вказав на те, що 3% річних та втрати від інфляції не є штрафними санкціями, крім того, позивач просить повторно стягнути з відповідача 3% річних, тоді як у рішенні суду від 29.11.2022 у справі №909/356/22 зазначено про стягнення 3% річних за період з 25.05.22 та до моменту виконання рішення суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Позивач) та Фермерським господарством «Персей Агро» (Відповідач) укладено Договір №01/06 «Про надання послуг» від 01.06.2017р. ( далі за текстом - Договір).
Відповідно до умов Договору Позивач зобов'язався надати Відповідачу за плату юридичні та інформаційно-консультаційні послуги, а Відповідач - оплатити надані послуги у відповідності з Договором.
У зв"язку з порушенням відповідачем прийнятих на себе договірних зобов"язань позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Відповідача заборгованості та штрафних санкцій. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 29.11.2022 у справі №909/356/22, яке набрало законної сили, позов задоволено частково: стягнуто з Відповідача 1112780грн.00 коп. основного боргу; 109967грн.83 коп. 3% річних за період прострочення та з 25 травня 2022 р. до моменту виконання рішення; 376620грн.65коп. втрат від інфляційних процесів з моменту виникнення заборгованості по 24 травня 2022 року.
У відповідності до частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, факт виникнення заборгованості та порушення Відповідачем грошових зобов'язань встановлені в рішенні суду у справі №909/356/22.
Відповідач за період з 24.05.2022 по 17.02.2023 здійснив часткове погашення заборгованості у загальному розмірі 109000 грн., а саме: 26.10.2022 - на суму 20 000,00 грн.; 01.11.2022 - на суму 15 000,00 грн.; 09.11.2022 - на суму 19 000,00 грн.; 30.11.2022 - на суму 18 000,00 грн.; 28.12.2022 - на суму 15 000,00 грн.; 10.01.2023 - на суму 22 000,00 грн.
Оскільки Відповідач сплатив тільки частину суми основного боргу, Позивачем нараховано 3% річних за весь період прострочення виконання грошових зобов'язань, а саме за період з 25.05.2022 по 22.03.2023, що становить становить 26591грн.55 коп., та 152294грн. 43 коп. втрат від інфляційних процесів з 25.05.2022 по 11 квітня 2023 року.
Загальний розмір позовних вимог складає 178385грн.98 коп.
Доказів погашення заборгованості Відповідачем суду не подано.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов"язань.
Зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
У відповідності до положень ч.2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статті 625 ЦК України. Згідно зазначеної статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові, а інфляційні нарахування на суму боргу виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. При цьому, норма ст.625 Цивільного кодексу України не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.
Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
В даному випадку відповідачем допущено порушення грошового зобов"язання перед позивачем щодо оплати вартості наданих позивачем послуг.
За змістом статей 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.
Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, наявні правові підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 625 ЦК України.
Згідно наявного у матеріалах справи розрахунку позивачем нараховано відповідачу 3% річних за весь період прострочення виконання грошових зобов'язань, а саме за період з 25.05.2022 по 22.03.2023, що становить становить 26591грн.55 коп., та 152294грн. 43 коп. втрат від інфляційних процесів з 25.05.2022 по 11 квітня 2023 року.
За змістом п.3ч.1ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.
Згідно з п.2 частини першої статті 175 цього Кодексу суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Враховуючи, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 29.11.2022 у справі №909/356/22, яке набрало законної сили, стягнуто з Відповідача 109967грн.83 коп. 3% річних за весь період прострочення та з 25 травня 2022 р. до моменту виконання рішення, провадження у даній справі в частині стягнення 3% річних підлягає зкриттю.
З огляду на вимоги ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.
Судом перевірено правильність нарахування позивачем інфляційних втрат та встановлено, що розрахунок позивача є арифметично вірним.
Враховуючи викладене, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача, як боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, індексу інфляції за весь час прострочення є обґрунтованими.
Висновок суду.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 ГК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
При цьому, відповідно до ст.73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі ст.77 ГПК допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Верховний Суд також зазначає, що у п. п. 1- 3 ч 1 ст. 237 ГПК передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.86 ГПК України).
В контексті наведеного, позов підлягає до задоволення частково.
Судові витрати.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначає Закон України "Про судовий збір".
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні позову Позивачем сплачено 2684,00грн. судового збору згідно платіжної інструкції №207 від 16.02.23.
Відповідно до п.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на часткове задоволення позову, судовий збір у розмірі 2285,02грн. слід покласти на відповідача.
Щодо решти судового збору, суд виходить з того, що згідно з п.5.ч.1ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
З огляду на відсутність клопотання щодо повернення судового збору, у суду відсутні правові підстави для вчинення відповідної процесуальної дії.
Керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст.86, 129, п.3ч.1ст.231, 236-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
частково задовольнити позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Фермерського господарства "Персей Агро" про стягнення заборгованості за договором про надання послуг в сумі 178885грн 98 коп.
Стягнути з Фермерського господарства "Персей Агро" (вул. Калуське шосе, буд. 2А, с. Угринів, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77423; ідентифікаційний код 34217403) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової ставки платника податків НОМЕР_1 ) 152294 грн. 43 коп.(сто п"ятдесят дві тисячі двісті дев"яносто чотири гривні сорок три копійки) втрат від інфляційних процесів та 2285,02грн.(дві тисячі двісті вісімдесят п"ять гривень дві копійки) судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення з Фермерського господарства "Персей Агро" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 26591 грн. 55 коп. 3% річних провадження у справі закрити.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 19.09.2023
Суддя П. Я. Матуляк