ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.09.2023 року м.Дніпро Справа № 904/4808/22
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чус О.В. (доповідач),
суддів Кощеєва І.М., Дарміна М.О.
секретар судового засідання Солодова І.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Голуб Н.О. (поза межами суду);
від відповідача: Нугаєв Сарван Сурхай Огли; Усик О.А., представник;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Нугаєва Сарван Сурхай Огли на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2023 (повний текст рішення складено 10.03.2023, суддя Кеся Н.Б.) у справі № 904/4808/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Спірітс Європа", м. Київ
до Фізичної особи-підприємця Нугаєва Сарван Сурхай Огли, м.Першотравенськ, Дніпропетровська область
про стягнення 283 148,40 грн
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал Спірітс Європа" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Нугаєва Сарван Сурхай Огли на свою користь боргу в сумі 283 148,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по договору №325 від 06.03.2020 в частині оплати за поставлений по видатковим накладним №16037 від 01.12.2020, №16040 від 01.12.2020, №16925 від 16.12.2020, №16926 від 16.12.2020, №17923 від 30.12.2020 товар на загальну суму 283 148,40 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2023 у справі №904/4808/22 позов задоволено в повному обсязі; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Нугаєва Сарвана Сурхай Огли на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Спірітс Європа" заборгованість у розмірі 283 148,40 грн та судовий збір у розмірі 4 247,23 грн.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано обґрунтованістю, доведеністю та правомірністю заявлених позовних вимог.
Не погодившись з зазначеним рішенням, Фізична особа-підприємець Нугаєв Сарван Сурхай Огли звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2023 у справі №904/4808/22 скасувати частково та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, а саме в розмірі 26 901,40 грн, в задоволенні решти позовних вимог на суму 256 247 грн - відмовити. Також в тексті апеляційної скарги заявлено клопотання про виклик у судове засідання для допиту свідків ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ), які можуть підтвердити факт та обставини отримання від відповідача грошових коштів у рахунок сплати за договором поставки №325 від 06.03.2020.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
- судом не було повідомлено відповідача належним чином про дату, час та місце розгляду справи; жодних доказів отримання відповідачем судової кореспонденції матеріали справи не містять;
- судом допущено грубе порушення норм процесуального права, що вплинуло на результат розгляду справи, оскільки відповідач був позбавлений можливості приймати участь в розгляді справи та надавати пояснення, заперечення, докази, заявляти клопотання тощо;
- судом не з'ясовані всі обставини, що мають значення для справи;
- сторони взаємно відступили від п.п. 5.2, 5.3 договору, оскільки після поставки першої партії товару 01.12.2020 повної оплати у визначений строк покупцем здійснено не було, тому наступна поставка мала відбуватися за умови 100 % передоплати;
- розрахунок за договором відбувався шляхом передачі грошових коштів представникам позивача, що підтверджується наданими розписками та нотаріально засвідченими заявами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ;
- всього за період з грудня 2020 року по травень 2021 року довірені особи позивача отримали від відповідача грошові кошти в рахунок погашення боргу по договору на загальну суму 256 247,00 грн, заборгованість складає 26 901,40 грн;
- наявні підстави для прийняття та оцінки доказів, які не були подані відповідачем до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від відповідача, оскільки йому не було відомо про розгляд справи.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2023 для розгляду справи №904/4808/22 визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Орєшкіна Е.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.06.2023 зазначеною колегією суддів поновлено Фізичній особі-підприємцю Нугаєву Сарван Сурхай Огли строк на апеляційне оскарження; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Нугаєва Сарван Сурхай Огли на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2023 у справі № 904/4808/22; розгляд апеляційної скарги призначений у судове засідання на 14.09.2023.
Відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 12.09.2023, у зв'язку зі звільненням судді Орєшкіної Е.В. з посади судді Центрального апеляційного господарського суду, у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
12.09.2023 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Спірітс Європа" адвоката Голуб Н.О. на електронну адресу Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні 14.09.2023 в режимі відеоконференції, яке ухвалою суду від 13.09.2023 задоволено.
13.09.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Спірітс Європа" до Центрального апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення, в яких позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2023 у справі № 904/4808/22 без змін.
Подані пояснення обґрунтовані наступним:
- факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, яку суд першої інстанції з дотриманням норм процесуального законодавства надсилав за належною адресою відповідача, має суб'єктивний характер, оскільки отримання листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника;
- надані відповідачем до апеляційної скарги докази не підтверджують оплату на користь позивача заборгованості за поставлений товар в сумі 256 247,00 грн;
- на думку позивача, відповідачем доведено оплату товару на загальну суму 41 437,00 грн (21 000 +9 000 +11 437), разом з тим поставка товару по договору відбувалася з 06.03.2020 та станом на 09.04.2021 заборгованість становила 340 087,68 грн; здійснені відповідачем часткові оплати зараховувалися в хронологічному порядку від більш ранніх поставок до пізніших; товар, поставлений за спірними видатковими накладними, залишився повністю неоплаченим.
Відповідно до ч. 1 ст. 263 учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.06.2023 учасникам справи встановлено строк на подання відзиву на апеляційну скаргу - 5 днів з дня вручення цієї ухвали. Враховуючи дату отримання ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 27.06.2023 у справі №904/4808/22 - 05.07.2023 (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №4900001222894), позивач мав подати відзив на апеляційну скаргу до 10.07.2023 включно. Додаткові пояснення у справі, які по суті є відзивом на апеляційну скаргу, подані до суду 13.09.2023, тобто з пропуском встановленого судом процесуального строку.
Згідно ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку; заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Подані позивачем додаткові пояснення не містять клопотання про продовження судом встановленого процесуального строку з наведенням обґрунтувань причин його пропуску, тому залишаються судом без розгляду.
У судовому засіданні 14.09.2023 представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2023 у справі № 904/4808/22 без змін.
Відповідач та його представник у судовому засіданні 14.09.2023 підтримали вимоги апеляційної скарги, просили її задовольнити, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2023 у справі № 904/4808/22 скасувати частково та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, а саме в розмірі 26 901,40 грн, в задоволенні решти позовних вимог на суму 256 247 грн - відмовити.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З матеріалів справи вбачається, що 06.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал Спірітс Європа" (постачальник) та Фізичною особою - підприємцем Нугаєвим Сарван Сурхай Огли (покупець) укладено договір поставки №325 (далі-договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Покупець придбає товар виключно для комерційного використання та подальшої його реалізації суб'єктам господарювання роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам господарювання, громадянам та кінцевим споживачам.
Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 договору найменування товару (далі за текстом -товар): алкогольні та безалкогольні напої, ЛГВ в асортименті згідно узгоджених сторонами замовлень. Місцезнаходження товару: склад постачальника.
Згідно п. 2.1. договору ціна, одиниця виміру кількості товару та загальна кількість товару зазначаються в накладних, що є невід'ємною частиною договору.
Сторони, підписавши договір, погодилися з тим, що накладна виконує функції специфікації, саме у накладній зазначається кількість товару, ціна та загальна сума партії товару, що постачається.
Відповідно до п. 3.3. договору підтвердженням здачі-прийому товару є підписи уповноважених представників сторін на екземплярах накладних. Після здачі-прийому товару ніякі претензії стосовно кількості товару постачальником не розглядаються.
Згідно п. 5.2. договору остаточний термін оплати отриманої покупцем партії товару на банківський рахунок постачальника складає 14 календарних днів з моменту отримання покупцем товару за накладною.
У випадку, якщо покупець не здійснив розрахунки з постачальником повністю, наступний відпуск товару покупцю здійснюється лише за умови 100 % передоплати та повного погашення заборгованості (п. 5.3 договору).
Розрахунки за договором здійснюються сторонами виключно у формі безготівкових розрахунків на поточний рахунок постачальника, зазначений у п.12 договору, або готівкових розрахунків у касу постачальника з видачею ним розрахункового документа або у інший спосіб, визначений чинним законодавством України. Підписуючи цей договір, сторони розуміють та згодні з тим, що у разі порушення покупцем цього правила, у тому числі у випадку передачі готівкових коштів для оплати постачальнику будь-яким іншим особам або неуповноваженим постачальником особам, постачальник не несе відповідальності за можливі збитки покупця від втрати (розкрадання) таких коштів тими особами, яким покупець самостійно передав грошові кошти.
Відповідно до п. 7.1. договору він набирає чинності з дати підписання сторонами і діє до 31.12.2023, а в частині розрахунків за поставлений товар - до моменту проведення остаточного розрахунку.
06.03.2020 між сторонами підписано додаткову угоду до договору, якою визначено осіб на отримання товарно - матеріальних цінностей від позивача.
На виконання умов договору постачальник здійснив поставку відповідачу товару (алкогольні та безалкогольні напої) на загальну суму 283 148,40 грн, що підтверджується накладними №16040 від 01.12.2020, №16926 від 16.12.2020, №16925 від 16.12.2020, №17923 від 30.12.2020, №16037 від 01.12.2020, які підписані сторонами без зауважень та визнаються відповідачем.
Відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого за наведеними накладними товару не здійснив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в сумі 283 148,40 грн, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
З характеру спірних правовідносин, що виникли між сторонами, вбачається, що вони є відносинами з постачання товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Таким чином, двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.
Матеріалами справи, як зазначалось, підтверджується поставка позивачем відповідачу товару по договору за наведеними накладними на загальну суму 283 148,40 грн, що також визнано відповідачем.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем доказів оплати отриманого товару надано не було, тому, встановивши факт поставки товару та сплив строків, в які він мав бути оплачений, суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог та наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 283 148,40 грн.
Звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, відповідач зазначив, що не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, тому був позбавлений права подати свої заперечення та докази на їх обґрунтування до суду першої інстанції, які спростовують встановлені судом обставини та свідчать про сплату ним боргу по договору в сумі 256 247,00 грн. Такі докази подані відповідачем до суду апеляційної інстанції, яким він просить надати оцінку як таким, що не були подані до суду першої інстанції з поважних причин.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Отже, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи.
Відповідна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 26.04.2021 у справі № 910/24991/15, від 11.06.2019 у справі №906/353/17, від 05.12.2018 у справі № 910/7190/18, від 08.09.2020 у справі №927/761/19, від 21.06.2018 у справі № 906/612/17, від 03.11.2021 у справі №915/951/20.
Відповідно до частин другої-четвертої статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 Господарського процесуального кодексу України, за змістом частин п'ятої та одинадцятої якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (частина 6 статті 242 ГПК України).
Відповідно до підпункту 17.14 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення ГПК до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи суд вручає судові рішення в паперовій формі.
Обов'язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов'язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) господарського судочинства.
Розгляд справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час та місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату та час слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №918/1478/14, від 03.08.2022 у справі №909/595/21).
Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі - Правила №270), у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі "Нун'єш Діаш проти Португалії" - Nunes Dias - Portugal, від 10.04.2003, заяви №69829/01, №2672/03).
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2022 відкрито провадження у справі №904/4808/22; визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 17.01.2023 (на ухвалі міститься штамп про неможливість поштового відправлення через відсутність фінансування).
В ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2023 у справі №904/4808/22, якою підготовче судове засідання відкладено на 14.02.2023, запропоновано позивачу, у зв'язку з відсутністю фінансування потреб суду на відправку поштової кореспонденції, забезпечити направлення копії ухвали суду від 17.01.2023 на адресу відповідача.
23.01.2023 позивачем до суду надані докази направлення копії ухвали суду від 17.01.2023 на адресу відповідача (52800, м. Першотравенськ, вул. Чайковського, 19).
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2023 у справі №904/4808/22 закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті в судове засідання на 02.03.2023.
Згідно реєстру згрупованих поштових відправлень №62 від 16.02.2023, поштового відправлення №4930021113923 вбачається, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2023 у справі №904/4808/22, надіслана на юридичну адресу відповідача (52800, м. Першотравенськ, вул. Чайковського, 19, кв. 45), вручена йому не була та повернулась до суду з відміткою поштового відділення: «За закінченням терміну зберігання».
Відповідно до статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон "Про державну реєстрацію") відомості до ЄДР про юридичну особу, в тому числі щодо її місця знаходження, вносяться відповідно до інформації, наданої самою юридичною особою.
Вказане дає підстави вважати, що така адреса була актуальною під час розгляду справи судом першої інстанції, та саме на особу, місцезнаходження якої визначено конкретною адресою, покладено обов'язок перевіряти надходження поштової кореспонденції.
Апеляційний суд звертає увагу, що відповідач є юридичною особою, на яку відповідно до статті 4, частини першої, пункту 10 частини другої статті 9 Закону "Про державну реєстрацію" покладено обов'язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження, які відповідно до статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону "Про поштовий зв'язок" та Правил №270.
Вказані обставини у сукупності свідчать про те, що суд першої інстанції належним чином повідомив скаржника про здійснення провадження у цій справі, тобто судом першої інстанції вчинялись достатні дії для належного повідомлення відповідача про дату, час та місце судових засідань у цій справі.
Однак відповідач, попри визначений для нього Законом "Про державну реєстрацію" обов'язок, не забезпечив та не створив умови доставки та вручення йому поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок" та Правил №270 за адресою, визначеною у відомостях в ЄДР під час розгляду справи судом першої інстанції, у зв'язку із чим отримання ним від суду листа з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2023 перебувало поза межами контролю цього суду.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що відповідач не довів, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції, відтак відхиляє доводи скаржника в цій частині.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що неприйняття участі особи, повідомленої судом про розгляд справи у встановленому законом порядку, не свідчить автоматично про відсутність у такої особи поважних причин неприйняття участі у судовому провадженні.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (наприклад, рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції" національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на викладене колегія суддів вважає за можливе прийняти надані відповідачем до апеляційної скарги докази та надати їм правову оцінку.
На підтвердження здійснених відповідачем оплат за отриманий по договору товар ним надані копії: розписки ОСОБА_2 від 09.09.2021 про отримання від відповідача 9 000,00 грн; довіреності №БП6979 від 01.07.2021, якою уповноважено ОСОБА_3 від імені позивача забирати дебіторську заборгованість з юридичних та фізичних осіб (строком дії по 31.12.2022); першої сторінки паспорту ОСОБА_3 ; акту звіряння взаєморозрахунків станом на 22.07.2022; аркушів з написом «Хортица», «дата», «підпис», «сума оплати». Також надані нотаріально засвідчені заяви свідків ОСОБА_1 , який засвідчив, зокрема, що отримав від відповідача в період з грудня 2020 року по лютий 2021 року в рахунок погашення перед позивачем боргу суму в загальному розмірі 21 000,00 грн; ОСОБА_2 , який засвідчив, зокрема, що отримав від відповідача 09.09.2021 в рахунок погашення перед позивачем боргу суму в розмірі 9 000,00 грн (була перерахована позивачу 10.09.2021, про що зазначено в акті звіряння взаєморозрахунків від 22.07.2022). У заявах свідків міститься інформація про те, що їм відомо про отримання грошових коштів від відповідача для передачі позивачу і іншими особами ( ОСОБА_2 - без зазначення суми, ОСОБА_4 у вересні 2021 року - 11 437,00 грн).
У поданих до суду письмових поясненнях від 12.09.2023, які не прийняті апеляційним судом до розгляду, та у судовому засіданні 14.09.2023 позивач підтвердив, що отримав від відповідача зазначені грошові кошти в загальній сумі 41 437,00 грн (21 000,00 +9 000,00+11 437,00 грн), водночас зауважив, що вони були спрямовані на погашення раніше існуючої заборгованості, розмір якої станом на 09.04.2021 за визнаним ним актом звіряння взаєморозрахунків становив 340 087,68 грн; товар, поставлений за спірними видатковими накладними, залишився неоплаченим.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, на які посилається скаржник).
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Відповідачем не надано доказів оплати заборгованості в загальній сумі 283 148,40 грн за видатковими накладними №16037 від 01.12.2020, №16040 від 01.12.2020, №16925 від 16.12.2020, №16926 від 16.12.2020, №17923 від 30.12.2020, як і не підтверджено належними та допустимими доказами оплати товару на загальну суму 256 247,00 грн, про що ним зазначено в апеляційній скарзі (подані копії розписок невідомих осіб судом належними та допустимими доказами визнані бути не можуть).
Зміна умов оплати товару відповідно до п. 5.3 договору не свідчить про відсутність у відповідача обов'язку з оплати отриманого товару, навіть якщо він був поставлений за відсутності здійсненої передоплати. Навпаки, така поведінка відповідача свідчить про недобросовісність його дій як учасника господарських відносин.
Правовий аналіз положень статей 88, 89 ГПК України свідчить, що передумовою виклику свідка для допиту є суперечливість обставин, викладених свідком у заяві, іншим доказам, або у разі наявності у суду сумнівів щодо їх змісту, достовірності чи повноти (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 901/2027/13, від 26.05.2022 у справі № 908/2828/19).
Суперечливість обставин судом не встановлена, позивачем визнані факти, наведені у поданих заявах свідків, тому відсутні підстави для виклику ОСОБА_5 та ОСОБА_2 в судове засідання для допиту, у зв'язку з чим судом відмовляється у заявленому відповідачем клопотанні.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції.
Таким чином, апеляційний господарський суд вважає рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2023 у справі № 904/4808/22 таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області у даній справі відсутні.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на апелянта.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282-284, 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Нугаєва Сарван Сурхай Огли на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2023 у справі № 904/4808/22 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2023 у справі № 904/4808/22 залишити без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта - Фізичну особу-підприємця Нугаєва Сарван Сурхай Огли.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право, порядок та строк касаційного оскарження визначені ст. ст. 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 19.09.2023.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін
Суддя І.М. Кощеєв