ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" вересня 2023 р. Справа№ 910/4999/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Гончарова С.А.
Станіка С.Р.
за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 19.09.2023 у справі №910/4999/23 (в матеріалах справи)
розглянувши у відкритому судовому засіданні
матеріали апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
на рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2023, повний текст якого складений 26.06.2023
у справі № 910/4999/23 (суддя Ломака В.С.)
за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
до Фізичної особи-підприємця Семерик Наталії Петрівни
про стягнення 279 820,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позов заявлено про стягнення з відповідача штрафу в сумі 115 150,00 грн. та пені в сумі 164 670,00 грн. нарахованих за порушення відповідачем строків поставки товару за договором № 481/ВЗЗ-2022 від 09.09.2022.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що:
- заявки на поставку товару, в яких були зазначені дата та місце поставки відповідних партій товару, від імені відповідача були отримані Федоровим Анатолієм Миколайовичем, якого відповідач не уповноважувала на отримання цих заявок, що підтверджується змістом наданого останнім доручення від 01.09.2022;
- оскільки строк поставки товару за наведеними заявками, зважаючи на їх отримання неуповноваженою особою, порушений відповідачем не був, підстави для стягнення з відповідача штрафних санкцій відсутні.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 у справі № 910/4999/23 у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції погодився з наведеними відповідачем запереченнями, встановивши, що:
- надані позивачем заявки були отримані під підпис Федоровим А.М. на підтвердження наявності повноважень у якого на отримання від імені відповідача заявок на поставку товару, позивачем до матеріалів справи долучено доручення відповідача від 01.09.2022 року, згідно з яким цієї довіреністю відповідач уповноважив Федорова А.В., серед іншого, складати, подавати, підписувати та отримувати від імені відповідача заяви, договори, накладні, довідки, листи, повідомлення, документи, окрім заявок щодо поставки товару, пов'язаних з діяльністю відповідача;
- вказане свідчить про те, що довіритель (відповідач) позбавив представника ( Федорова А.В. ) права на отримання заявок щодо поставки товару, пов'язаних з діяльністю відповідача, а відтак у суду відсутні підстави вважати, що спірні заявки були вручені уповноваженому представнику відповідача у встановленому пунктом 6.1 такого договору порядку;
- за змістом пункту 6.1 спірного договору в разі неприбуття постачальника або його представника до замовника для отримання заявок на постання товару, такі заявки надсилаються замовником на адресу постачальника, зазначену у розділі 14 договору, рекомендованим листом із повідомленням про вручення або цінним листом з описом вкладеного, проте доказів надіслання відповідачу заявок рекомендованим листом із повідомленням про вручення або цінним листом з описом вкладеного відповідачем також до матеріалів справи не долучено;
- отже позивачем недоведено факт прострочення відповідача у поставці спірного товару, а відтак підстави для застосування до відповідача заходів відповідальності у вигляді стягнення штрафних санкцій відсутні.
Суд першої інстанції:
- не прийняв до уваги посилання позивача на ритмічність та безперебійність постачання товарів за договором, зазначивши про те, що вказане також не підтверджує факту прострочення відповідачем строків поставки цього товару, оскільки дата та конкретні строки такої поставки відповідно до пункту 6.1 спірного договору зазначаються саме у письмових заявках замовника, які вручаються під особистий підпис постачальнику або його представнику;
- зауважив на тому, що факт поставки відповідачем товару також не підтверджує вручення відповідачу чи його уповноваженому представнику відповідних заявок, оскільки наведені товаророзпорядчі документи не містять посилань на відповідні заявки.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 у справі № 910/4999/23 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржуване рішення ухвалено не відповідно до норм матеріального права, без урахування висновків щодо застосування норм права до спірних правовідносин, які викладені в постановах Верховного Суду та з неповним і не всебічним з'ясуванням обставин, на які апелянт посилався як на підставу своїх вимог.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції, додатково зауваживши на тому, що стягнення з відповідача на користь апелянта штрафних санкцій за договором, виконання зобов'язань апелянта за яким фінансується за рахунок Державного бюджету України, жодним чином не призведе до збагачення апелянта, як учасника відносин у сфері господарювання, та на тому, що звертаючись до суду з позовом про стягнення штрафних санкцій позивач насамперед виконує обов'язок забезпечення доходів загального фонду Державного бюджету України на підставах та у порядку, які визначені законом.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2023, справу № 910/4999/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Гончаров С.А., Станік С.Р..
З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 у Господарського суду міста Києва витребувано матеріали справи № 910/4999/23, а також відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 910/4999/23.
31.07.2023 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 у справі № 910/4999/23, розгляд апеляційної скарги призначено на 19.09.2023 об 11:30 год.
22.08.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач, з посиланням на ті ж самі обставини що й в суді першої інстанції, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Станом на 19.09.2023 до Північного апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило.
Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні чи скасуванню, з наступних підстав.
09.09.2022 позивач (замовник) та відповідач (постачальник) уклали договір № 481/В33-2022 (далі Договір), в п. 1.1 якого сторонами погоджено, що постачальник зобов'язується поставити замовнику якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток № 1), а замовник - прийняти і оплатити такі товари.
Відповідно до пункту 1.2 Договору найменування, номенклатура, асортимент та кількість товару зазначена в Додатку № 1 до цього Договору. Код ДК 021:2015-15330000-0 - Оброблені фрукти та овочі.
Пунктом 2.3 Договору передбачено, що особи, які беруть участь в обігу товару та транспортні засоби, на яких здійснюється його перевезення, повинні мати необхідні документи відповідно до вимог, встановлених законодавством.
Згідно з пунктом 4.1 Договору його ціна складає 4 995 000,00 грн. без ПДВ.
У Додатку № 1 до Договору (специфікації) замовник та постачальник погодили найменування товару (асортимент), одиниці виміру, кількість товару, а також ціну за одиницю товару та його загальну вартість (4 995 000,00 грн.).
У розділі 6 Договору сторони визначили умови щодо поставки товару, а саме:
- дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці замовника, яка вручається під особистий підпис постачальнику (представнику постачальника), або у разі не прибуття вищезазначених осіб, надсилається постачальнику рекомендованим листом із повідомленням про вручення або цінним листом з описом вкладеного, направленим на адресу постачальника, зазначену в розділу 14 Договору.
У заявці зазначається найменування товару, місце поставки товару, кількість товару та інша необхідна інформація для поставки товару.
Постачальник (представник постачальника) завчасно прибуває до замовника для отримання письмової заявки.
У випадку корегування інформації, яка зазначена у заявці, замовник має право здійснити таке корегування засобами зв'язку з обов'язковим письмовим підтвердженням в подальшому. У разі відсутності письмового підтвердження, таке корегування вважається не дійсним (п. 6.1);
- передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункті відвантаження замовника за адресою: місто Київ, вулиця Нижньоюрківська, 8-А та/або в пунктах відвантаження військових частин Національної гвардії України (товароодержувачі), визначених заявкою замовника (п. 6.2);
- поставка товару здійснюється постачальником власними силами та засобами (п. 6.3);
- право власності на товар переходить від постачальника до замовника (товароодержувача) після прийняття товару на склад замовника (товароодержувача), факт чого засвідчується підписами уповноважених на це осіб постачальника та замовника (товароодержувача) на відповідній видатковій накладній. Датою прийняття товару замовником (товароодержувачем) вважається дата, вказана уповноваженою особою замовника (товароодержувача) на видатковій накладній (п. 6.7).
Пунктом 7.3.1 Договору на постачальника покладено обов'язок забезпечити поставку товару у строки та на умовах, передбачених цим Договором.
Згідно з пунктом 8.3 Договору за порушення строку поставки товару, зазначеного у письмовій заявці замовника, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вартості непоставленого товару. У випадку порушення строку поставки понад 30 календарних днів замовник має право в односторонньому порядку відмовитись від цього Договору в повному обсязі.
Звертаючись до суду з цим позовом позивач посилається на те, що 07.10.2022 позивачем представнику відповідача Федорову А.М. під особистий підпис було вручено заявки № 78/8/2-1696, № 78/8/2-1697, № 78/8/2-1699, № 78/8/2-1702, № 78/8/2-1703, № 78/8/2-1704, № 78/8/2-1705 та № 78/8/2-1706 від 30.09.2022, в яких визначені відповідні строки та місця постачання товару, проте відповідачем були допущені порушення строків поставки товару, з огляду на що позивач має право на стягнення з відповідача пені та штрафу у заявлених до стягнення сумах.
Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмов, що колегія суддів вважає вірним з огляду на наступне
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу та пені).
Враховуючи те, що заявлені позовні вимоги позивач ґрунтує порушенням відповідачем умов Договору, для розгляду спору сторін, серед іншого, слід встановити чи було дійсно відповідачем порушено умови Договору в частині строку поставки товару, адже відсутність вказаних порушень виключає можливість задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У розумінні наведеної норми, порушення зобов'язання, може полягати, зокрема, як у невиконанні зобов'язання (сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов'язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо) або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов'язання мають утримуватися), які і неналежному виконанні зобов'язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов'язання (виконання з порушенням або інших погоджених сторонами умов).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно зі ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Як встановлено вище, у пункті 6.1 Договору його сторони погодили, що дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці замовника, яка вручається під особистий підпис постачальнику (представнику постачальника), або у разі не прибуття вищезазначених осіб, надсилається постачальнику рекомендованим листом із повідомленням про вручення або цінним листом з описом вкладеного, направленим на адресу постачальника, зазначену в розділу 14 Договору.
У заявці зазначається найменування товару, місце поставки товару, кількість товару та інша необхідна інформація для поставки товару.
Отже, строк поставки товару має бути зазначений позивачем у відповідній письмовій заявці, яка вручається під особистий підпис відповідачу або його повноважному представнику, а у випадку не прибуття вищезазначених осіб, надсилається відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення або цінним листом з описом вкладеного за зазначеною у Договорі адресою.
Позивач зазначає про те, що ним відповідні заявки було вручено особисто під підпис представнику відповідача Федорову А.М., що підтверджується відповідними написами на спірних заявках.
На підтвердження наявності у Федорова А.М. повноважень на отримання від імені відповідача заявок на поставку товару, позивачем до матеріалів справи долучено доручення від 01.09.2022, яким відповідач уповноважив Федорова А.М. представляти інтереси довірителя з правом здійснювати від імені довірителя наступні дії:
- представляти права та особисті інтереси останнього в усіх відповідних органах державної влади, підприємствах, установах, організаціях, в будь-яких банківських установах України;
- складати, подавати, підписувати та отримувати від імені відповідача заяви, договори, накладні, довідки, листи, повідомлення, документи, окрім заявок щодо поставки товару, пов'язаних з діяльністю ФОП Семерик Н.П.;
- підписувати та складати будь-які накладні, пов'язані зі здачею-прийманням партії товару за кількістю та якістю, у тому числі підписувати від імені відповідача акт розбіжностей, а також право на одержання від ФОП Семерик Н.П. претензій щодо якості і кількості товару.
Частиною 3 ст. 244 ЦК України встановлено, що довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Суттю представництва є вчинення представником правочинів від імені та в інтересах особи, яку представляють, відповідно до наданих йому повноважень.
Відповідно до ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.
Згідно зі статтею 1003 ЦК України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.
Як вірно встановлено судом першої інстанції:
- зі змісту доручення від 01.09.2022 вбачається, що відповідач уповноважив Федорова А.М., серед іншого, складати, подавати, підписувати та отримувати від імені відповідача заяви, договори, накладні, довідки, листи, повідомлення, документи, окрім заявок щодо поставки товару, пов'язаних з діяльністю відповідача, а відтак Федоров А.М. був обмежений тільки тими правами, якими наділив його довіритель, проте у даному випадку довіритель не надав вказаному представнику права на отримання заявок щодо поставки товару, пов'язаних з діяльністю відповідача, про що прямо зазначено у дорученні від 01.09.2022, на підставі якого позивач надавав спірні заявки;
- у заявах по суті справи відповідач зазначав, що не уповноважував Федорова А.М. отримувати заявки щодо поставки товару;
- за таких обставин у суду відсутні підстави вважати, що спірні заявки були вручені уповноваженому представнику відповідача у встановленому пунктом 6.1 Договору порядку.
Також слід зазначити і про те, що за змістом пункту 6.1 Договору в разі неприбуття постачальника або його представника до замовника для отримання заявок на постання товару, такі заявки надсилаються замовником на адресу постачальника, зазначену у розділі 14 Договору, рекомендованим листом із повідомленням про вручення або цінним листом з описом вкладеного, проте доказів надіслання позивачем відповідачу заявок рекомендованим листом із повідомленням про вручення або цінним листом з описом вкладеного позивачем також до матеріалів справи не долучено.
З огляду на обставини, які викладені вище, колегія суддів вважає вірними висновок суду першої інстанції про недоведеність позивачем факту прострочення відповідача у поставці спірного товару, а відтак і відсутність підстав для застосування до відповідача заходів відповідальності у вигляді стягнення штрафних санкцій.
В свою чергу суд першої інстанції цілком вірно не прийняв до уваги посилання позивача на ритмічність та безперебійність постачання товарів за Договором, оскільки дата та конкретні строки такої поставки відповідно до пункту 6.1 Договору зазначаються саме у письмових заявках замовника, які вручаються під особистий підпис постачальнику або його представнику, а також зауважив позивачу на тому, що факт поставки відповідачем товару за накладними № 250 від 22.11.2022, № 251 від 24.11.2022, № 246 від 09.11.2022, № 247 від 10.11.2022, № 249 від 10.11.2022, № 248 від 10.11.2022, № 244 від 08.11.2022, № 224 від 28.10.22, № 223 від 01.11.2022, № 235 від 01.11.2022, № 237 від 04.11.2022, № 238 від 01.11.2022, № 236 від 01.11.2022, № 240 від 03.11.2022, № 239 від 01.11.2022, № 241 від 16.11.2022, № 242 від 04.11.2022, № 245 від 07.11.2022, № 243 від 08.11.2022 також не підтверджують вручення відповідачу чи його уповноваженому представнику відповідних заявок, оскільки наведені товаророзпорядчі документи не містять посилань на відповідні заявки.
За таких обставин суд першої інстанції цілком вірно відмовив у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення штрафу в сумі 115 150,00 грн. та пені в сумі 164 670,00 грн.. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
Колегія суддів зауважує апелянтові на тому, що саме лише те, що задоволення позовних вимог призведе до забезпечення доходів загального фонду Державного бюджету України не може свідчити про можливість стягнення з відповідача штрафних санкцій за відсутності порушення останнім умов Договору.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 у справі № 910/4999/23, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України задоволенню не підлягає.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 у справі № 910/4999/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 у справі № 910/4999/23 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/4999/23.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 19.09.2023.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді С.А. Гончаров
С.Р. Станік