ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" вересня 2023 р. Справа№ 910/347/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Коротун О.М.
Суліма В.В.
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмежено відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»
на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2023
у справі №910/347/23 (суддя - Босий В.П.)
за позовом Товариства з обмежено відповідальністю «ІСП Віплан»
до Товариства з обмежено відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»
про стягнення 34 486,19 грн,-
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2023 року Товариства з обмежено відповідальністю «ІСП Віплан» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмежено відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (далі - відповідач) про стягнення 34 486,19 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) було пошкоджено автомобіль Nissan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить позивачу, при цьому, на момент скоєння ДТП відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля ЗІЛ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , водієм якого його скоєно, була застрахована ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» згідно договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №201330650, у зв'язку з чим. позивач вказує, що обов'язок з відшкодування йому збитків покладається саме на відповідача. При цьому, у зв'язку із здійсненням відповідачем позивачу відшкодування у розмірі 110 000,00 грн, а також передбаченою у вказаному полісі страхової суми за шкоду майну у розмірі 130 000,00 грн, ТОВ «ІСП Віплан» вказує на наявність у ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» заборгованості у розмірі 20 000,00 грн. Крім того, позивач заявляє про стягнення з відповідача пені у розмірі 8 186,31 грн, 3% річних у розмірі 710,00 грн та інфляційних у розмірі 5 589,88 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.05.2023 у позовні вимоги задоволено повністю.
Cтягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСП Віплан» страхове відшкодування у розмірі 20 000,00 грн, пеню у розмірі 8 186, 31 грн, 3% річних у розмірі 710,00 грн та інфляційні у розмірі 5 589,88 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн та судовий збір у розмірі 2 481,00 грн.
Рішення мотивоване тим, що до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток - відповідача. За висновками суду першої інстанції розрахунок позивача, наведений у позові, є арифметично правильним, а станом на час вирішення спору по суті матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування. Також суд погодився з наданим позивачем розрахунком пені та 3% річних за період з 28.04.2022 по 28.12.2022.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмежено відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2023 та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права.
Апелянт, посилаючись на п. 36.2 ст. 36 Закону України «про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зазначає, що 25.05.2022 між ТОВ «СК «Альфа-Гарант» та ТОВ «ІСП Віплан» було укладено угоду про розмір страхового відшкодування, відповідно до якої сторони досягли згоди, що розмір страхового відшкодування за вказаних страховим випадком становить 110 000,00 грн. Зазначена угода була направлена працівником відповідача по Viber позивачу 25.05.2022, телефонний номер якого було зазначено як контактний у заяві на виплату страхового відшкодування, а саме 067-444-77-79. Позивач погодив дану угоду про розмір страхового відшкодування, підписавши угоду та закріпив її печаткою, що підтверджується скриншотами повідомлень з телефону і роздруківки з Viber, що, як вважає відповідач, є належними та допустимими доказами. Так, 02.06.2022 відповідачем було сплачено на рахунок позивача 110 000,00 грн, що, на його думку, вказує на те, що ним виконано свої обов'язки у повному обсязі та належним чином.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві, наданому до суду 27.07.2023, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.
Крім того, позивач вказує, що жодних угод щодо розміру та способу виплати страхового відшкодування за наслідками дорожньо-транспортної пригоди не укладалося.
Також, позивач зазначає, що відповідач мав сплатити позивачу страхове відшкодування не пізніше 27.04.2022, але відповідач вказує, що між ним та позивачем було укладено угоду про розмір страхового відшкодування 25.05.2022, що, на його думку, є порушенням п.36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в частині виплати страхового відшкодування. Оригіналу вказаної угоди відповідачем не подано, а надано лише пояснення, що працівником відповідача за допомогою Viber від позивача отримано угоду про розмір страхового відшкодування, на якій містився підпис представника та печатка позивача.
Позивач також зауважує, докази на які посилається апелянт у апеляційній скарзі, а саме: скриншоти повідомлень з телефону і роздруківки з Viber, є новими доказами у справі та виходять за межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції у розумінні ст. 269 ГПК України.
Крім того, представник позивача у відзиві на позовну заяву просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 7 124,30 грн, надавши докази понесених судових витрат.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2003 справу №910/347/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмежено відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2023 у справі №910/347/23 залишено без руху, надано строк протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху надати докази сплати судового збору у розмірі 3 721,50 грн.
28.06.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла заява Товариства з обмежено відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про усунення недоліків з платіжною інструкцією № 36183 від 26.06.2023 на суму 3 721,50 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмежено відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2023 у справі №910/347/23 та розгляд апеляційної скарги призначено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, та закінчення процесуальних строків на подання до суду документів, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2021, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
15.08.2021, близько 18:35 год., водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ЗІЛ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , по автодорозі Одеса-Южний, на перехресті, рухаючись на заборонений сигнал світлофору, з увімкненими проблисковими маячками, не надав дорогу автомобілю Nissan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який рухався на дозволений сигнал світлофора, у зв'язку з чим, здійснив з ним зіткнення, що призвело до пошкодження обох транспортних засобів.
Вказана ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 11.11.2021 у справі №504/3055/21, яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного суду від 10.01.2022, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно із висновком автотоварознавчого дослідження (звіту) №0459-VV, складеного 08.09.2021 суб'єктом оціночної діяльності - ФОП Абрамкіним Б.П., вартість відновлювального ремонту автомобіля Nissan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, складає 269 711,10 грн.
Оскільки на момент скоєння вказаної ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля ЗІЛ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу застрахована відповідачем, ТОВ «ІСП Віплан» звернувся до ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» із заявою про виплату страхового відшкодування.
В свою чергу, ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» здійснило виплату ТОВ «ІСП Віплан» страхового відшкодування у розмірі 110 000,00 грн., що підтверджується платіжної інструкцією №28782 від 02.06.2022 та не заперечується сторонами.
20.10.2022 ТОВ «ІСП Віплан» направив на адресу ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» претензію, в якій вказувало на неповну сплату страхового відшкодування та наявність заборгованості у розмірі 20 000,00 грн.
Звертаючись з позовом, позивач послався на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо виплати страхового відшкодування на користь позивача за договором (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 201330650. При цьому, у зв'язку із здійсненням відповідачем позивачу відшкодування у розмірі 110 000,00 грн, а також передбаченого у вказаному полісі страхової суми за шкоду майну у розмірі 130 000,00 грн, позивач вказує на наявність у відповідача заборгованості в розмірі 20 000,00 грн. Крім того, позивач просив стягнути пені у розмірі 8 186,31 грн, 3% річних у розмірі 710,00 грн та інфляційних витрат у розмірі 5 589,88 грн за цим договором.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав.
Предметом розгляду у даній справі є позовна вимога про стягнення з відповідача суми виплаченого позивачем страхового відшкодування потерпілій особі, якій було завдано шкоду в результаті настання дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Частиною першою статті 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є власником пошкодженого під час спірної ДТП автомобіля Nissan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , а цивільно-правова відповідальність власника автомобіля ЗІЛ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким скоєно ДТП, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу застрахована ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на підставі договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №201330650.
Вказаним полісом передбачено, що сума страхового відшкодування за шкоду майну становить 130 000,00 грн, а франшиза 0 грн.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, унаслідок ДТП породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника, яким у договірному зобов'язанні є страховик.
Зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість, страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його користь, як третьої особи, страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.
Відповідно до ч. 3 ст. 988 Цивільного кодексу України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
В силу приписів п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до ст. 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у спорах, пов'язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальними.
Тобто, відповідач, як страховик винної у ДТП особи, зобов'язаний відшкодувати завдані останньою збитки третій особі (у даному випадку - позивачу) в обсязі, визначеному Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та відповідно до договору страхування, укладеному з особою, що застрахувала свою цивільно-правову відповідальність.
За таких обставин, розрахунок заявленої до стягнення з відповідача суми страхового відшкодування має здійснюватись з урахуванням приписів ст. 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Разом з тим, порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність встановлено статтею 1194 Цивільного кодексу України, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 Цивільного кодексу України відшкодовує особа, яка завдала збитків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі №910/3650/16, постанові Верховного Суду у складі судової палати Касаційного цивільного суду №686/17155/15-ц від 03.10.2018).
Матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Nissan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , спричиненого внаслідок спірного ДТП, становить 269 711,10 грн.
30.08.2021 ТОВ «ІСП Віплан» звернувся до ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» із заявою про виплату страхового відшкодування, яка зареєстрована відповідачем за №ЦВ/21/2484.
Також, після вирішення спору стосовно винної у ДТП особи, що встановлено постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 11.11.2021 у справі №504/3055/21, яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного суду від 10.01.2022, 25.01.2022 ТОВ «ІСП Віплан» направив на адресу ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» чергову заяву про виплату страхового відшкодування.
Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його;
- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Отже, настання строку здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування за договором (полісом) №201330650 обумовлене закінченням дев'яностоденного строку з дня отримання ним заяви про страхове відшкодування та документів, визначених статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тобто, в даному випадку, відповідач мав сплатити позивачу страхове відшкодування не пізніше 29.11.2021.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Частиною другою статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов'язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Згідно з частиною першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Судом першої інстанції встановлено, що вимога позивача про виплату страхового відшкодування задоволена відповідачем на суму 110 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №28782 від 02.06.2022.
Так, за твердженням відповідача, ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» повністю і належним чином виконано зобов'язання із сплати позивачу страхового відшкодування, оскільки між сторонами була укладена угода про розмір страхового відшкодування від 25.05.2022, в якій позивач і відповідач дійшли згоди про розмір страхового відшкодування за спірним випадком у сумі 110 000,00 грн.
Виходячи з того, що позивач заперечив щодо укладення з відповідачем будь-яких угод стосовно спірної ДТП, судом першої інстанції було задоволено клопотання про витребування доказів та ухвалою суду від 12.04.2023 у відповідача витребувано оригінал угоди про розмір страхового відшкодування від 25.05.2022.
Оригіналу вказаної угоди до суду першої інстанції відповідачем не подано, а надано пояснення працівника відповідача.
В своїй апеляційній скарзі, як і поясненнях у суді першої інстанції відповідач зазначив, що представником відповідача за допомогою програми «Вайбер» від позивача отримано угоду про розмір страхового відшкодування, на якій містився підпис представника та проставлена печатка ТОВ «ІСП Віплан», що підтверджується скриншотами повідомлень з телефону і роздруківки з Viber. Після усного (телефонного) погодження з представником позивача всіх умов щодо виплати страхового відшкодування, така угода була зареєстрована 25.05.2023 та підписана відповідачем. Крім того, відповідач зауважував, що неодноразово звертався до позивача з проханням якнайшвидше надіслати обидва оригінала угоди про погодження розміру страхового відшкодування, однак такі прохання залишились без відповіді та було повне ігнорування дзвінків, листів та повідомлень в месенджерах з боку ТОВ «ІСП Віплан».
Проте, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи не міститься жодного доказу в підтвердження вказаних тверджень відповідача, а його пояснення та зміст самої угоди, зокрема п.5, п.6 дають підстави для висновку про те, що вона між сторонами не укладалась, з огляду на наступне.
У п. 5 та 6 копії угоди про розмір страхового відшкодування від 25.05.2022 визначено, що дана угода набуває чинності з моменту її підписання сторонами, вона укладена у (двох) однакових примірниках - по одному для кожної із сторін, кожен із яких має однакову юридичну силу.
Отже, якщо вказана угода складена у двох примірниках, які, як стверджує сам відповідач, знаходяться у позивача і вимогу про їх надіслання останнім проігноровано, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що її так і не було укладено, тому суд вірно не прийняв до уваги твердження відповідача про досягнення між сторонами згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування у відповідності до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Більш того, як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідно до призначення платежу платіжної інструкції №28782 від 02.06.2022 страхове відшкодування сплачувалось згідно страхового акта №ЦВ/21/4684, який відсутній в матеріалах справи, і будь-яких посилань на угоду про розмір страхового відшкодування від 25.05.2022 судом не встановлено.
Абзацом 2 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що враховуючи встановлений судом розмір страхового відшкодування, який перейшов до відповідача на праві зворотної вимоги, визначені полісом розміри лімітів відповідальності та франшизи (0 грн.), вимоги позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 20 000,00 грн. є правомірними та обґрунтованими.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 8 186,31 грн., 3% річних у розмірі 710,00 грн. та інфляційних у розмірі 5 589,88 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за загальний період з 28.04.2022 по 28.12.2022.
Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Щодо правомірності нарахування інфляційних втрат та 3% річних на прострочене грошове зобов'язання із сплати страхового відшкодування зазначив Верховний Суд у постановах від 20.04.2018 у справі №910/12028/17 та від 07.02.2018 у справі №910/18319/16.
Перевіривши надані позивачем розрахунки, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 8 186,31 грн., 3% річних у розмірі 710,00 грн. та інфляційних витрат у розмірі 5 589,88 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за загальний період з 28.04.2022 по 28.12.2022.
Таким чином, на переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Крім того, позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 7 124,30 грн, надавши докази понесених судових витрат.
Розглянувши клопотання представника позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України ).
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи, у відзиві на апеляційну скаргу, а також під час останнього судового засідання до закінчення дебатів позивач зробив заяву, що докази на підтвердження витрат на правничу допомогу будуть надані суду у строк встановлений ч.8 ст. 129 ГПК України.
Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Позивачем 27.07.2023 разом у відзиві на апеляційну скаргу заявлено вимоги про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, у якій він просить стягнути з відповідача на позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 124,30 грн.
Отже, позивачем була зроблена відповідна заява та подані відповідні докази до закінчення судових дебатів у даній справі.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами, а саме, у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 4 ст. 129 ГПК України).
Оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 09.05.2023 у справі №9101/347/23 позовні вимоги задоволено повністю, а апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, тому витрати пов'язані з розглядом апеляційної скарги витрати покладаються на відповідача на користь позивача.
За вимогами частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з положеннями статті 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідачем не надано до суду апеляційної інстанції клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Водночас, формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
При цьому, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Частинами першою та другою статті 30 вказаного Закону встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. (Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником третьої особи надано ордер про надання правничої допомоги ВК№1064238 від 30.12.2022, виданий Адвокатським об'єднанням «РО ЛЕКС», що правнича допомога позивачу надається адвокатом Руденком Дмитром Володимировичем та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю РН №1574 від 22.02.2019.
Колегією суддів встановлено, що між Адвокатським об'єднанням «РО ЛЕКС» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІСП Віплан» (замовник) укладено договір про надання правової допомоги №10/07-2022 від 10.07.2022 відповідно до п. 1.1. якого клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу, здійснювати представництво інтересів клієнта, захищати його права, свободи і законні інтереси в обсязі та на умовах, встановлених цим договором, з будь-яких питань, які стосуються прав, свобод чи інтересів клієнта, а клієнт зобов'язується оплатити гонорар (винагороду), визначену цим договором та додатковими угодами до нього.
Додатковою угодою №1 від 10.07.2022 до договору про надання правової допомоги №10/07-2022 від 10.07.2022 сторонами погоджено, зокрема, наступне:
1. За надання адвокатським об'єднанням правової допомоги клієнту за договором, щодо захисту його порушених прав, а саме: відшкодування збитків завданих клієнту на наслідками ДТП, яка мала місце 15.08.2021 по автодорозі Одеса-Южний за участю транспортних засобів ЗІЛ, н.з. НОМЕР_2 , та Nissan, д.н.з. НОМЕР_3 , шляхом стягнення страхового відшкодування з ТДВ СК «Альфа-Гарант» в межах страхових сум (лімітів страхового відшкодування) передбачених договором ОСЦПВВНТЗ №201330650, клієнт зобов'язується:
1.1 сплатити адвокатському об'єднанню гонорар (винагороду) за виконану роботу/надані клієнту юридичні послуги (надання юридичних послуг у вигляді надання консультацій, дослідження судової практики, ведення переговорів від імені клієнта, збір доказів, складання процесуальних документів, представництво інтересів, тощо) адвокатами адвокатського об'єднання з розрахунку 1 500,00 грн за годину роботи адвоката адвокатського об'єднання, але не менше 15 000,00 грн.
1.2 окремо від гонорару (винагороди), передбачених п. 1.1 сплатити адвокатському об'єднанню гонорар (винагороду) за участь адвоката адвокатського об'єднання у судовому засіданні з розрахунку 2 500,00 грн. за одне судове засідання в незалежності від його тривалості.
1.3 окремо від гонорарів (винагород), передбачених п. 1.1 та 1.2, у разі, якщо буде досягнуто мету надання правової допомоги за цим договором - відшкодування шкоди в межах страхових сум (лімітів страхового відшкодування) передбачених договором ОСЦПВВНТЗ №201330650, завданої клієнту за наслідком ДТП, яка мала 15.08.2021 по автодорозі Одеса-Южний за участю транспортних засобів ЗІЛ, н.з. НОМЕР_2, та Nissan, д.н.з. НОМЕР_3 , (прийнято судове рішення чи рішення будь-якого іншого контролюючого органу, яке буде трактуватися на користь клієнта), сплатити адвокатському об'єднанню додаткову винагороду (гонорар успіху) в розмірі 5 (п'ять) відсотків від суми коштів, що підлягають відшкодуванню завданої шкоди.
Крім того, в п. 3 додаткової угоди №1 від 10.07.2022 до договору про надання правової допомоги №10/07-2022 від 10.07.2022 передбачено, що гонорар (винагороду) передбачений п. 1.1-1.3 додаткової угоди клієнт сплачує адвокатському об'єднанню не пізніше 30-ти днів з дня ухвалення рішення суду чи будь-якого іншого компетентного органу, яке буде прийнято за результатами надання правової допомоги адвокатським об'єднанням/його представниками клієнту з метою захисту його порушених/оспорюваних прав.
Відповідно до розрахунку від 24.07.2023 наданих послуг за договором про надання правової допомоги №10/07-2022 від 10.07.2022 адвокатським об'єднанням надано та передбачалось надання клієнту наступних послуг: ознайомлення з апеляційною скаргою та доданими до неї документами, тривалістю 0,5 год. та вартістю 750,00 грн; підготовка та направлення відзиву на апеляційну скаргу, тривалістю 3 год. та вартістю 4 500,00 грн.; витрати на поштову кореспонденцію, вартістю 150,00 грн; гонорар успіху передбачений п. 1.3 додаткової угоди, вартістю 1 724,30 грн. Всього на суму 7 124,30 грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові від 17.09.2019 Верховного Суду по справі №910/4515/18.
Як вбачається з матеріалів справи, відзив на апеляційну скаргу складений на 7 аркушах, дублює мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, а обґрунтування витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції складається з посилань на норми ГПК України.
Також колегія суддів зауважує, що послуги адвоката з ознайомлення з апеляційною скаргою, підготовка, погодження та подання відзиву на апеляційну скаргу охоплює вивчення і аналіз апеляційної скарги, аналіз судової практики, консультування клієнта щодо перспектив захисту в апеляційній інстанції.
Аналогічний висновок викладений у додатковій постанові Верховного Суду від 08.03.2023 у справі 873/52/22.
Крім того, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
Колегія суддів вважає, що витрати в частині стягнення «гонорару успіху» в розмірі 1 724,30 грн. не відповідають критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних, без понесення яких у позивача буде відсутня можливість захистити свої права та законні інтереси, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв'язку з чим їх відшкодування з огляду на обставини даної справи матиме надмірний характер, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування «гонорару успіху» за рахунок відповідача.
Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, а також розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, колегія суддів дійшла до висновку, що розумною та співмірною є компенсація витрат позивачу у розмірі 3 000 грн.
В іншій частині заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у цій справі на стадії апеляційного розгляду справи не відповідають критеріям їх реальності та розумності, а тому не підлягають задовленню.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до п. 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмежено відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2023 у справі №910/347/23 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2023 у справі №910/347/23 слід залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 126, 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмежено відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2023 у справі №910/347/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2023 у справі №910/347/23 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмежено відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант».
4. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133, м.Київ, бул. Л.України, буд. 26, ЄДРПОУ 32382598 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСП Віплан» (04119, м.Київ, вул.Дегтярівська, буд. 26 оф. 91/1, ЄДРПОУ 38620972) витрати на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного розгляду справи у розмірі 3 000 (три тисячі) грн.
5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання даної постанови.
6. Матеріали справи №910/347/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді О.М. Коротун
В.В. Сулім