Справа № 519/1475/23 Провадження № 3/519/486/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.09.23 м. Южне
Суддя Южного міського суду Одеської області Лемець С.П., розглянувши матеріали, які надійшли від ВП №4 Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України,
РНОКПП НОМЕР_1
місце реєстрації: АДРЕСА_1
місце проживання: АДРЕСА_2
місце роботи, посада: будівельник
за ч.1 ст. 173-2 КУпАП,
УСТАНОВИВ:
До Южного міського суду Одеської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №884880 від 24.08.2023, згідно якого 21.08.2023 о 15.30 год. гр. ОСОБА_1 , знаходячись за місцем мешкання: АДРЕСА_2 , вчинив сімейну сварку з співмешканкою гр. ОСОБА_2 під час якої висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, чим вчинив домашнє насилля у сім'ї психологічного характеру.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, повідомлявся про дату та час слухання справи належним чином, причина неявки суду невідома, з заявами та клопотаннями не звертався.
Суддя, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, у тому числі з урахуванням наявних у справі пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, керуючись законом, приходить до наступного.
Норми ст. 173-2 КУпАП передбачають настання адміністративної відповідальності саме за вчинення домашнього насильства, конфлікт або нецензурні висловлювання самі пособі не є домашнім насильством.
Згідно ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Разом з тим, зібраними у справі доказами не доведено вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП та при розгляді справи не встановлено обов'язкового елементу складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, - завдання або можливості завдання шкоди психічному здоров'ю співмешканці.
У відповідності до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом.
Згідно ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Практика Європейського суду з прав людини вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом», яке має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначаються Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» 07 грудня 2017 року № 2229-VIII.
Так, відповідно до п. 3 ч.1 Закону № 2229-VIII, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов'язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.
При цьому, слід зазначити, що конфлікт (лат. conflictus - зіткнення, сутичка) - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями. Конфлікт не містить вище перелічених ознак. Ескалація конфлікту може призвести до насильства, але не завжди призводить.
Отже, різниця у тому, що насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкріплене агресією і бажанням завдати шкоди.
У даному випадку дійсним є лише факт того, що мав місце конфлікт, однак, не кожен конфлікт є домашнім насильством у розумінні норм Закону.
Тож, у даному випадку, з огляду на установлені судом фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, позаяк, не доведено, що у останнього був умисел на заподіяння шкоди психічному здоров'ю потерпілого, у той час, як у цій ситуації мав місце саме конфлікт.
Це, зокрема, простежується із пояснень ОСОБА_1 , який вказував на те, що між ним і його співмешканкою виникла сварка в ході якої він не втримався та виразився на її адресу нецензурною лайкою.
При цьому, суд, окрім викладених вище мотивів, виходив ще й з того, що на особу, уповноважену складати протокол про адміністративне правопорушення, покладається обов'язок довести причинно наслідковий зв'язок між діями, що учинені особою та наслідками, що настали.
Інакше кажучи, саме по собі вживання нецензурної лайки на адресу осіб, із числа передбачених ст.3 Закону №2229-VIII, автоматично не утворює собою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, позаяк, ці дії неминуче мають потягнути за собою наслідки, а саме: завдання чи можливість завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Та у цьому випадку наявності наслідків дій ОСОБА_1 у виді спричинення шкоди психічному здоров'ю ОСОБА_2 , хоча й відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, втім, їх зміст не розкрито, а тим більше не доведено за стандартом поза розумним сумнівом, а відтак, ці доводи ґрунтуються на припущеннях, що прямо суперечить ст. 62 Конституції України.
Водночас, суд зауважує, що він позбавлений можливості самостійно визначати та конкретизувати дані протоколу про адміністративне правопорушення.
Суд не вправі у цьому випадку визначати обставини, які свідчать про наявність всіх ознак об'єктивної сторони правопорушення у цій ситуації, адже підлягають доказуванню у порядку і у спосіб, що передбачені КУпАП, з урахуванням положень ст. 251 цього Кодексу щодо доказів, і мають кореспондуватися із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», тобто, суд позбавлений можливості встановити їх із самих лише слів учасників провадження про адміністративне правопорушення, без належних доказів і розкриття змісту.
При цьому, суд звертає увагу, що і самі письмові пояснення ОСОБА_2 не містять посилання на завдання шкоди її психічному здоров'ю.
Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Викладені обставини свідчать про відсутність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст.1, 9, 221, 245, 246, ч.1, 247, 248, 249, 251, 252, 279, 280, 283-285 КУпАП, суддя
ПОСТАНОВИВ:
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.173-2 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом 10-ти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуть до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 цього Кодексу до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Южний міський суд Одеської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Сергій ЛЕМЕЦЬ