Справа № 523/8987/23
Номер провадження 3/523/4798/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" вересня 2023 р. м. Одеса
Суддя Суворовського районного суду м. Одеси Лупенко А.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утримані малолітню дитину 2020 року народження, працюючого в водієм таксі, зареєстрованого: АДРЕСА_1 , проживаючого: АДРЕСА_2 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ст.130 ч.1 КУпАП,-
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до адміністративних матеріалів, які надійшли до суду, відносно ОСОБА_2 складений протокол про адміністративні правопорушення серії ААД №413655, згідно якого він, 11.05.2023р., приблизно о 09год. 08хв., керував транспортним засобом - автомобілем марки «Ford», номерний знак НОМЕР_1 по вул. Миколаївська дорога,257 в м. Одесі, в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився зі згоди водія з використанням технічного засобу «Drager Alcotest 7510, прилад ARLM-0428», відповідно до результату тесту №1348 результат позитивний - 0,36 проміле, чим порушив п.2.9а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.
В судовому засіданні, ОСОБА_2 свою вину у вчинені адміністративного правопорушення не визнав та пояснивши, що не вживав алкоголь перед початком керування транспортним засобом.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Приземний С.С. зазначив, що не погодившись з результатом, який показав пристрій Alcotest Drager, ОСОБА_2 хотів одразу поїхати в лікарню для здачі біологічного матеріалу для проведення медичного дослідження на наявність алкоголю в організмі, проте працівниками поліції цього виконано не було, як і не було здійснено відсторонення ОСОБА_2 від керування транспортним засобом, в зв'язку з чим , останній самостійно звернувся до медзакладу, де пройшов обстеження, відповідного до якого в біологічному матеріалі ОСОБА_2 , а також при газохроматографічному дослідженні етиловий спирт не виявлений; окрім того, представник додав, що працівниками поліції були допущені чисельні порушення під час складання адміністративних матеріалів, які на його думку свідчать про неможливість прийняття їх як доказів по справі.
Вивчивши матеріали адміністративної справи та надані документи, суддя приходить до наступних висновків.
Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 2.5 Правил).Згідно пункту 2.9 (а) Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001№ 1306 (далі - Правила), водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Невиконання вказаних правил утворюють склад правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП.
Згідно ч.1 ст.130 КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).
Згідно «критеріїв Енгеля», сформованих Європейським судом з прав людини у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» (1976 рік), критеріями для визначення поняття «кримінальне обвинувачення» є: критерій національного права (чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами); критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).
При цьому кваліфікація порушення/обвинувачення як «кримінального» дає особі додаткові гарантії, які передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі обов'язок довести вину особи, який передбачений ч.2 ст.6 Конвенції, та заборона подвійного притягнення до відповідальності за одне порушення (ст.4 Протоколу 7 до Конвенції).
Згідно ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (частині 2 статті 251 КУпАП).
Ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (частини 1-3 ст.7 КУпАП).
Згідно зі ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З аналізу статей 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Так, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Об'єктивною стороною адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є: 1) керування транспортним засобом у стані сп'яніння (алкогольного, наркотичного чи іншого); 2) передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння; 3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суб'єктом правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, коли особі інкримінується керування транспортним засобом у стані сп'яніння або відмова від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, може бути будь-яка особа, що досягла шістнадцятирічного віку (ст.12 КУпАП), яка керувала транспортним засобом.
Тобто доказуванню підлягають такі обставини: 1) керування особою транспортним засобом та 2) перебування цієї особи у стані сп'яніння (наркотичного, алкогольного чи іншого) або відмова від проходження медичного огляду на стан такого сп'яніння.
У постанові від 20 лютого 2019 року по справі №404/4467/16-а Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування».
Таким чином, керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
Так, до матеріалів справи представником Ханіна - адвокатом Приземним долучений витяг з висновку №2015/10-19 від 16.05.2023 судово-токсикологічного відділення лабораторії Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи відповідно до якого при газохроматографічному дослідженні №2015 від 15.05.2023 та в сечі ОСОБА_1 етиловий спирт не виявлений, копію квитанції про сплату послуг за проведення лабораторного дослідження, договір №272 на проведення судово-токсиколічного дослідження.
Окрім того на запит суду, КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» надало аналогічну відповідь із зазначенням висновку експертизи та дати проходження ОСОБА_2 огляду.
За таких обставин, беручи до уваги той факт, що у матеріалах справи відсутні допустимі та достовірні докази того, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або з ознаками сп'яніння відповідно до обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, тому відповідно є недоведеним факт, що ОСОБА_2 є суб'єктом відповідальності за вказане в протоколі правопорушення, відповідальність за яке, передбачена частиною 1 статті 130 КУпАП, оскільки відмова останнього від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в закладах охорони здоров'я без підтвердження факту, що ця особа керувала транспортним засобом з явними ознаками такого сп'яніння, не утворюють склад правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
З огляду на наведене, а також положення статті 62 Конституції України, суддя приходить до висновку, що не доведено належними та допустимими доказами наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
Керуючись ст.ст.130,247,280,283-284 КУпАП,-
ПОСТАНОВИВ:
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В разі вилучення посвідчення водія на ім'я ОСОБА_1 - повернути за належністю останньому.
Копію постанови направити для виконання до Управління патрульної поліції в Одеській області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження та подання апеляції через Суворовський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду, протягом 10 днів з дня винесення.
Суддя: А.В.Лупенко