ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2023 року м. ОдесаСправа № 916/2949/22
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.
секретар судового засідання Чеголя Є.О.
За участю представників учасників справи:
від ТОВ ,,Газопостачальна компанія ,,Нафтогаз України” - адвокат Пронюк В.Я.
від НУ “ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ” - адвокат Негара Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ “НАФТОГАЗ УКРАЇНИ”
на рішення Господарського суду Одеської області від 18.05.2023
у справі №916/2949/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ “НАФТОГАЗ УКРАЇНИ”
до Національного університету “ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ”
про стягнення 710961,08 грн
ВСТАНОВИВ
Товариство з обмеженою відповідальністю „Газопостачальна компанія „Нафтогаз України” (далі по тексту - ТОВ „ГК „Нафтогаз України”) звернулося до господарського суду Одеської області із позовною заявою до Національного університету “ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ” (далі по тексту - НУ “ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ”) про стягнення з останнього основного боргу - 542011,23 грн, пеню - 81626,01 грн, 3% річних - 8147,63 грн. інфляційні втрати - 79176,21 грн. та судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов публічного договору на постачання природного газу в частині повної та своєчасної оплати за спожитий природний газ в об'ємі 13,059 тис. куб. м. в період з листопада 2021 року по серпень 2022 року.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.05.2023 по справі №916/2949/22 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 542011 грн 23 коп., пеню у розмірі 1 грн 00 коп., 3% річних у розмірі - 8147 грн 63 коп., інфляційні втрати у розмірі 79176 грн 21 коп. та витрати зі сплати судового збору в сумі 10664 грн 42 коп., в іншій частині позову відмовлено.
В мотивах оскаржуваного рішення, щодо стягнення пені, суд першої інстанції дійшов висновку, що НУ “Одеська юридична академія”, є закладом освіти, який є юридичною особою публічного права, діє згідно з виданою ліцензією на провадження освітньої діяльності на певних рівнях вищої освіти, проводить наукову, науково-технічну, інноваційну та/або методичну діяльність, забезпечує організацію освітнього процесу і здобуття особами вищої освіти, післядипломної освіти з урахуванням їхніх покликань, інтересів і здібностей. Здійснення зазначених видів діяльності має вкрай важливе значення в умовах становлення суверенної, незалежної, демократичної та правової Українською держави.
Водночас, за твердження суду першої інстанції НУ “Одеська юридична академія”, є неприбутковою організацією, метою діяльності та пріоритетними напрямками діяльності якої є освітня та наукова діяльність, а також пов'язані з ними види діяльності. Здійснення цих видів діяльності не спрямовується на отримання прибутку.
При цьому, як зазначено судом першої інстанції, в матеріалах справи відсутні докази, що несплата НУ “ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ” вартості спожитого газу призвело до нанесення суттєвих та значних збитків ТОВ “ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ “НАФТОГАЗ УКРАЇНИ”.
Отже, враховуючи вищенаведене, а також приймаючи до уваги неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов'язань у спірних правовідносинах, місцевий господарський суд, з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін, визнав справедливим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права, можливе зменшення розміру нарахованої пені до 1 грн.
На думку суду першої інстанції, стягнення з відповідача пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання. При цьому судом також врахововано, що стягнення інфляційних втрат та 3% річних, також певною мірою компенсує негативні наслідки, викликані простроченням сплати відповідачем суми заборгованості.
Не погодившись із даним рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся позивач з апеляційною скаргою в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 18.05.2023 року у справі №916/2949/22 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 81 625,01 грн. скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що не погоджується з рішенням Господарського суду Одеської області від 26.04.2023 щодо часткового задоволення позовних вимог у зв'язку зі зменшенням судом розміру пені до 1 грн від заявлених до стягнення, а тому вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, без дослідження усіх істотних обставин справи та підлягає скасуванню в частині відмовлених позовних вимог з наступних підстав.
Так, за твердженням апелянта, однією з умов застосування ст. 233 ГК України є дослідження судом майнового стану сторін - і боржника і кредитора, а також обставин, що зумовили прострочення.
В той же час, скаржник зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження свого майнового стану, наявності/відсутності коштів на рахунках, бюджетних асигнувань/призначень, кошторису тощо, що позбавило суд можливості дослідити майновий стан відповідача та об'єктивно розглянути питання про зменшення пені.
До того ж, як стверджує апелянт, суд першої інстанції взагалі не досліджував майнові інтереси сторін, в тому числі позивача. Зокрема, судом проігноровано ту обставину, що позивач забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом, тобто об'єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства та держави. В свою чергу, відсутність можливості вчасно розраховуватись за природний газ, а як наслідок - відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу причинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї України.
Відзначає апелянт й те, що неприбутковість відповідача не є винятковою обставиною для зменшення розміру неустойки або уникнення відповідальності.
На переконання скаржника, зменшення розміру пені до 1 грн фактично є ототожненням з повним звільненням боржника від відповідальності та нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 027.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ “НАФТОГАЗ УКРАЇНИ” на рішення Господарського суду Одеської області від 18.05.2023 по справі №916/2949/22 та призначено справу до розгляду на 13.09.2023.
Судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу від відповідача в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
У даному відзиві відповідач зазначає, що судом першої інстанції під час прийняття рішення про зменшення пені до 1 грн цілком обґрунтовано враховано ті обставини, що відповідач є закладом освіти та неприбутковою організацією, а також те, що позивачем не доведено завдання збитків від несвоєчасного виконання відповідачем свого зобов'язання за договором.
Відповідач також вважає, що заявлені до стягнення позивачем сума пені є неспіврозмірною з заявленим основним боргом та призводить до безпідставного покладення на відповідача значних фінансових втрат та безпідставного збагачення позивача.
Під час судового засідання від 13.09.2023 представник скаржника підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.
Представник відповідача надав пояснення у відповідності до яких просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції, в оскаржуваній частині, без змін.
Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як зазначалося раніше, рішення Господарського суду Одеської області від 18.05.2023 по даній справі оскаржується позивачем лише в частині зменшення пені, у зв'язку з чим, відповідно до вимог ст.269 Господарського процесуального кодексу України, переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а у відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу положень ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.2 ст.612 ЦК України).
Частиною 1 ст.230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, серед іншого, неустойкою.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч.1 ст.550 ЦК України).
У ч.6 ст.231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п.4.5 договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Як було встановлено судом першої інстанції, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної оплати поставленого газу, утворилась заборгованість у розмірі 542011,23 грн.
У зв'язку з несвоєчасним погашенням такої заборгованості, позивачем було нарахована та заявлено до стягнення, зокрема, пеню у загальному розмірі 81626,01 грн.
Судом апеляційної інстанції перевірено такий розрахунок та встановлено, що він є вірним, арифметично правильним та здійсним з урахуванням обмежень встановлених ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.
Разом з цим, відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
У випадку якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (частина друга статті 551 ЦК України). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 названого Кодексу).
Отже, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.
Водночас, колегія суддів зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. №7-рп/2013.
Приймаючи рішення про зменшення заявленої до стягнення пені, суд першої інстанції врахував такі обставини.
Національний університет “Одеська юридична академія”, є закладом освіти, який є юридичною особою публічного права, діє згідно з виданою ліцензією на провадження освітньої діяльності на певних рівнях вищої освіти, проводить наукову, науково-технічну, інноваційну та/або методичну діяльність, забезпечує організацію освітнього процесу і здобуття особами вищої освіти, післядипломної освіти з урахуванням їхніх покликань, інтересів і здібностей. Здійснення зазначених видів діяльності має вкрай важливе значення в умовах становлення суверенної, незалежної, демократичної та правової Українською держави.
Водночас, Національний університет “Одеська юридична академія”, є неприбутковою організацією, метою діяльності та пріоритетними напрямками діяльності якої є освітня та наукова діяльність, а також пов'язані з ними види діяльності. Здійснення цих видів діяльності не спрямовується на отримання прибутку.
При цьому судом першої інстанції зазначено, що в матеріалах справи відсутні докази, що несплата Національним університетом “ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ” вартості спожитого газу призвело до нанесення суттєвих та значних збитків Товариству з обмеженою відповідальністю “ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ “НАФТОГАЗ УКРАЇНИ”.
Отже, враховуючи вищенаведене, а також приймаючи до уваги неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов'язань у спірних правовідносинах, суд першої інстанції, з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін, визнав справедливим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права, можливе зменшення розміру нарахованої пені до 1 грн.
Втім, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, з огляду на таке.
Так, у даному випадку суд першої інстанції, дослідивши наведені в клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій доводи та надані на їх підтвердження докази, дійшов вірного висновку про існування тих самих виняткових обставин, які свідчать про можливість зменшення розміру пені, зокрема те, що відповідач є закладом освіти, неприбутковою організацією, а позивачем не надано доказів на підтвердження завдання збитків у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати спожитого газу.
Разом з цим, зменшуючи розмір пені до 1 грн, суд першої інстанції не взяв до уваги того, що зменшення розміру пені на 99 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Господарський суд об'єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що зазначені критерії не дотримані судом першої інстанцій при вирішенні питання про зменшення пені, оскільки зменшуючи розмір пені на 99 %, суд першої інстанції не врахував того, що це нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов'язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв'язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів за надані ним послуги.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 04.02.2020 по справі №918/116/20, від 24.09.2020 по справі №915/2095/19, від 24.05.2022 по справі №910/10675/21.
Фактично, суд першої інстанції, не врахувавши інтереси обох сторін, безпідставно та без належних правових підстав звільнив відповідача від відповідальності за невиконання взятих на себе зобов'язань.
З урахуванням наведеного, враховуючи дійсні обставини справи, які, як вже було зазначено вище, свідчать про наявність виняткових обставин для зменшення заявленого позивачем до стягнення розміру пені, колегія суддів вважає, що з урахуванням інтересів обох сторін, з метою дотримання справедливості та розумності, та недопущення повного звільнення відповідача від наслідків порушення взятого на себе зобов'язання, з останнього на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 10000 грн.
Разом з тим, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що суд першої інстанції при зменшенні пені не дослідив негативні наслідки для позивача та не врахував його інтересів, оскільки, відповідно до норм статей 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, між тим, під час вирішення даного спору, позивачем не надано, а відтак матеріали справи не містять доказів, які підтверджують ймовірність збитків або засвідчували наявність збитків у позивача, у зв'язку з несвоєчасним виконанням прийнятих на себе зобов'язань відповідачем.
Судова колегія також враховує, що у даному спорі судом першої інстанції також стягнуто з відповідача на користь позивача заявлені до стягнення три проценти річних та інфляційні втрати у розмірі, що був заявлений позивачем, а тому негативні для позивача наслідки, у вигляді несвоєчасного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати поставленого газу, були компенсовані, у тому числі за рахунок таких грошових коштів.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає наявними достатність підстав для зменшення заявленої позивачем до стягнення пені до 10000 грн, оскільки, за даних обставин, присудження до стягнення із відповідача всього розміру пені матиме наслідком покладення на відповідача невиправданого тягаря, оскільки порушення відповідачем грошових зобов'язань за договором є безпосереднім наслідком неможливості відповідача виконувати власні зобов'язання у зв'язку із певними обставинами.
Отже на думку апеляційного суду, зменшення заявленої позивачем до стягнення пені до суми 10000 грн повною мірою відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності.
Такий висновок суду не порушує балансу інтересів сторін та не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим статтею 3 Цивільного кодексу
Виходячи з того, що можливість використання судом права на зменшення розміру штрафних санкцій, як і визначення розміру, до якого вони підлягають зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду, та враховуючи установлені судом обставини, колегія суддів вважає за необхідне зменшити пеню до 10000 грн.
Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
По справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Враховуючи наведене, решта доводів та аргументів апеляційної скарги залишаються поза увагою колегії суддів.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу підлягає задоволенню частково, оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні з Національного університету “ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ “НАФТОГАЗ УКРАЇНИ” пені у розмірі 9 999 грн, із прийняттям нового рішення про задоволення позову в цій частині.
Розподіл судових витрат у даній справі судом апеляційної інстанції здійснено з урахуванням приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись статтями 264, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Одеської області від 18.05.2023 по справі №916/2949/22 в частині відмови у стягненні з Національного університету “ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ “НАФТОГАЗ УКРАЇНИ” пені у розмірі 9 999 грн - скасувати, виклавши резолютивну частину рішення у наступній редакції:
«Позов задовольнити частково.
Стягнути з Національного університету “ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ “НАФТОГАЗ УКРАЇНИ” основний борг у розмірі 542 011 грн 23 коп., пеню у розмірі 10 000 грн 00 коп., 3% річних у розмірі - 8147 грн 63 коп., інфляційні втрати у розмірі 79176 грн 21 коп. та витрати зі сплати судового збору в сумі 10664 грн 42 коп.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити».
Стягнути з Національного університету “ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ “НАФТОГАЗ УКРАЇНИ” 304,29 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів.
Постанова, згідно з ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено та підписано 18.09.2023.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Богатир К.В.
Суддя Філінюк І.Г.