ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" вересня 2023 р. Справа №914/2468/20(914/361/22)
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:
головуючий суддя Желік М.Б.
судді Орищин Г.В.
Галушко Н.А.
за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області” Державної фіскальної служби України б/н від 14.06.2023 (вх. №01-05/1926/23 від 15.06.2023)
на рішення Господарського суду Львівської області від 24.05.2023 (суддя Чорній Л.З., повний текст складено 30.05.2023)
у справі № 914/2468/20 (914/361/22)
за позовом: Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області” (79003, м. Львів, вул.Стрийська, буд. 35), м.Львів
до відповідача-1: Державної податкової служби України, м.Київ
до відповідача-2: Державної фіскальної служби України, м.Київ
про визнання незаконним та скасування рішення ДФС України в особі голови комісії з реорганізації в частині передачі ДПС України нежитлових приміщень позивача, скасування державної реєстрації права власності ДПС України
в межах провадження у справі №914/2468/20
за заявою: Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, м. Львів
про банкрутство: Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області” (79003, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35, код ЄДРПОУ 22380635)
за участю представників:
від позивача: Міла-Поляков Д.П. - адвокат
від відповідача 1: Кіх О.Г. - представник
від відповідача 2: не з'явився
Учасникам процесу роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.05.2023 у справі №914/2468/20 (914/361/22) у задоволенні позову Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області” про визнання незаконним та скасування рішення ДФС України в особі голови комісії реорганізації, яким затверджено розподільчий баланс ДФС України станом на 09.12.2019 року в частині передачі ДПС України нежитлових приміщень позивача в адмінбудівлі за адресою м.Львів, вул.Стрийська, 35, загальною площею 5754,1 кв.м., що належать ДП “Виробничо-сервісний центр у Львівській області” на праві власності, скасування державної реєстрації права власності ДПС України у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (запис №36703490) на приміщення будівлі площею 28 521,6 кв.м. за адресою м. Львів, вул. Стрийська, 35 відмовлено. Судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, покладено на позивача.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 24.05.2023 та прийняти нове рішення, яким позов ДП “Виробничо-сервісний центр у Львівській області” задоволити повністю.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2023 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді - Орищин Г.В., Галушко Н.А.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.07.2023 відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 16.08.2023.
10.08.2023 на адресу суду від Державної податкової служби України надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №01-04/5362/23), у якому відповідач-1 просить залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16.08.2023 розгляд справи відкладено на 06.09.2023.
В судовому засіданні 06.09.2023 представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав, просив оскаржене рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволенння позовних вимог.
Представник відповідача-1 проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечила, просила оскаржене рішення залишити без змін.
Відповідач-2 явки представника в судове засідання не забезпечив.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін, з огляду на наступне.
Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст позовних вимог, заперечень відповідачів та рішення суду першої інстанції.
Державне підприємство “Виробничо-сервісний центр у Львівській області” звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Державної податкової служби України та Державної фіскальної служби України про визнання незаконним та скасування рішення ДФС України в особі голови комісії з реорганізації, яким затверджено розподільчий баланс ДФС України станом на 09.12.2019 в частині передачі ДПС України нежитлових приміщень позивача в адмінбудівлі за адресою м.Львів, вул.Стрийська, 35, загальною площею 5 754,1 кв.м., що належать ДП “Виробничо-сервісний центр у Львівській області” на праві власності, скасування державної реєстрації права власності ДПС України у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №36703490 на приміщення адмінбудівлі площею 28 521,6 кв.м. за адресою м.Львів, вул.Стрийська, 35.
Позовні вимоги обґрунтовано незаконністю реєстрації права власності ДПС України (відповідача 1 у справі) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (запис №36703490) на приміщення будівлі площею 28 521,6 кв.м. за адресою м. Львів, вул. Стрийська, 35, які належать на праві власності позивачу - Державному підприємству “Виробничо-сервісний центр у Львівській області”.
Позивач зазначав, що як вбачається з тексту розподільчого балансу ДФС України станом на 09.12.2019, вказані приміщення адмінбудівлі площею 28 521,6 кв.м., були передані у складі нерухомого майна, на яке у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ДФС України (відповідач 2 у справі), код ЄДРПОУ 39292197, станом на складання розподільчого балансу, було зареєстроване право власності. Проте, такої державної реєстрації на всі приміщення адмінбудівлі площею 28 521,6 кв.м. за ДФС України не проводилось, а до складу нерухомого майна, що мала бути передана до ДПС України, помилково були включені приміщення площею 5754,1 кв.м., які належали позивачу ДП “Виробничо-сервісний центр у Львівській області” на підставі свідоцтва Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради про право власності №с-00534 від 27.10.2004, що видане на виконання розпорядження Сихівської районної адміністрації №906 від 27.10.2004.
Жодних рішень щодо вилучення або передачі вказаних приміщень від ДП “Виробничо-сервісний центр у Львівській області” не приймалось, про що свідчить і далі актуальний запис про право власності на означені приміщення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за позивачем. Наслідком вказаної державної реєстрації приміщень позивача у складі всієї адмінбудівлі за ДПС Україна призвела до створення перешкод у доступі до них працівникам та посадовим особам ДП “Виробничо-сервісний центр у Львівській області” у вигляді відмови у доступі з боку Головного управління ДПС у Львівській області. Поряд з тим, право власності позивача на ці приміщення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не припинено.
Відповідач-1, заперечуючи позовні вимоги в повному обсязі, зазначав, що 13-ти поверхова адміністративна будівля по вул. Стрийській, 35 передана на баланс Міндоходів України в цілому, тому ГУ ДФС у Львівській області (як правонаступник ГУ Міндоходів у Львівській області) здійснило перереєстрацію 13-ти поверхової адміністративної будівлі за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 35, на ім'я Державної фіскальної служби України загальною площею 28 521 м. кв. Згідно з Розподільчим балансом на 09.12.2019, затвердженим головою комісії з реорганізації ДФС України Д.В. Гутенко, приміщення адмінбудівлі площею 28 521,6 м. кв. були передані до ДПС України. Відповідно до даних, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, 27.05.2020 зареєстровано право власності ДПС України (код за ЄДРПОУ 43005393) на приміщення адмінбудинку загальною площею 28 521.6 м кв., що знаходиться за адресою: м Львів, вул. Стрийська, 35. Форма власності державна. Підстава для державної реєстрації: розподільчий баланс №б/н, виданий 09.12.2019 Державною фіскальною службою України.
Щодо твердження позивача про те, що право власності Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області” на приміщення площею 5754,1 м.кв. не припинено, відповідач зазначив, що пунктом 3.1. розділу 3 Статуту визначено, що засновником підприємства є Державна фіскальна служба України. Майно, що є державною власністю і закріплене за підприємством, належить йому на правах повного господарського відання (п.5.2. розділу 5 Статуту). Крім цього, у абз.3 п.7.1. розділу 7 Статуту зазначено, що управління підприємством здійснює засновник шляхом здійснення контролю за ефективністю використання майна, що є у державній власності й закріплене за підприємством.
Відповідач вказав, що приміщення адмінбудинку за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 35, загальною площею 28 521.6 м. кв., яка також включає 5 754,1 м.кв. нежитлових приміщень зареєстрованих за ДП “Виробничо-сервісний центр у Львівській області”, згідно запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №36703490 від 27.05.2020 та Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №52464511 від 01.06.2020 на праві державної власності належить ДПС України (підстава - Розподільчий баланс на 09.12.2019), власником майна, закріпленого за державним комерційним підприємством є держава в особі органу влади, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, та при реєстрації прав власності робиться відмітка про правовий режим майна, з саме, належність майна підприємству на праві господарського відання.
Відповідач-2 відзиву письмових заяв по суті спору під час розгляду справи в суді першої інстанції не подавав.
Арбітражний керуючий Оберемко Р.А., розпорядник майна ДП “Виробничо-сервісний центр у Львівській області”, у відзиві на позовну заяву вказав, що позивачем обрано невірний, неефективний спосіб захисту свого порушеного права, та просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити.
Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржене рішення, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області” про визнання незаконним та скасування рішення ДФС України в особі голови комісії реорганізації, яким затверджено розподільчий баланс ДФС України станом на 09.12.2019 в частині передачі ДПС України нежитлових приміщень позивача в адмінбудівлі за адресою м.Львів, вул.Стрийська, 35, загальною площею 5754,1 кв.м., що належать ДП “Виробничо-сервісний центр у Львівській області” на праві власності, скасування державної реєстрації права власності ДПС України у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (запис №36703490) на приміщення будівлі площею 28 521,6 кв.м. за адресою м. Львів, вул. Стрийська, 35.
Узагальнені доводи апелянта (позивача) та відповідача-1.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржене рішення постановлено при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, які суд першої інстанції вважав встановленими, з невідповідністю висновків суду обставинам справи та при порушенні норм матеріального і процесуального права. На підтвердження зазначеного, апелянт вказує наступні доводи:
- відповідно до встановлених обставин справи, функції з управління спірним об'єктом управління державної власності в законний спосіб були передані створеному для цієї мети Державному підприємству “Виробничо-сервісний центр у Львівській області”, а за Державною фіскальною службою України залишились функції контролю за діяльністю цієї господарської структури, у тому числі щодо розпорядження переданим їй майном;
- з моменту створення Державне підприємство “Виробничо-сервісний центр у Львівській області” виконувало на території Львівської області важливу функцію соціально-побутового призначення діяльності податкових органів та їх посадових осіб, з цією метою підприємство започаткувало та/або забезпечувало діяльність в адміністративних будівлях ГУ ДФС у Львівській області (та його правопопередників) закладів громадського харчування, медичних пунктів, фінансових установ, санітарних, оздоровчих та сервісних служб, прибирання, обслуговування службового автотранспорту тощо, а також провадило іншу діяльність, спрямовану на комплексне забезпечення соціально-побутових потреб працівників податкових органів, що підтверджується статутом підприємства та розпорядчими документами центральних органів податкової служби;
- ГУ ДФС України у Львівській області (на сьогодні Територіальне управління БЕБ у Львівській області) проводило діяльність, пов'язану з державною таємницею, тому у ввірених позивачу приміщеннях адмінбудинку були розміщені підрозділи оперативного реагування управління, де на зберіганні знаходяться зброя, слідче управління фінансових розслідувань, де розглядаються кримінальні справи та зберігаються речові докази, сектор охорони державної таємниці, технічного та криптографічного захисту інформації, що забезпечує дії із збереження державної таємниці, склади зберігання акцизних марок, серверні та інші відділи, в яких зберігаються документи з грифом «цілком таємно»;
- враховуючи, що ГУ ДФС України у Львівській області є режимним об'єктом, на ДП “Виробничо-сервісний центр у Львівській області” були покладені особливі вимоги щодо забезпечення централізованої експлуатації адмінбудинків, споруд інженерного призначення, дотримання вимог пожежної безпеки, охорони праці та сангігієни працівників податкової служби, а на сьогодні не створено жодного окремого підприємства та структурного підрозділу, якому б були передані вказані функції, Положення про Державну фіскальну службу України чи про Державну податкову службу України не передбачають здійснення функцій з утримання власних адмінбудівель, ведення господарської діяльності в них, встановлення договірних відносин з оренди приміщень і іншими господарюючими суб'єктами тощо;
- оскільки під час реорганізації Державної фіскальної служби України не могли бути передані до Державної податкової служби України функції з ведення господарської діяльності по експлуатації адміністративних будівель, були відсутні і правові підстави для передачі господарських приміщень до центрального органу влади;
- рішення про вилучення спірного майна з володіння (повного господарського відання) позивача мало бути прийнято у відповідності до Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 №236, шляхом видачі відповідного наказу організаційно-розпорядчого характеру, однак жодного такого наказу відповідач-2 не приймав;
- на момент запровадження процесу реорганізації ДФС України спірний об'єкт не був майном відповідача-2, про що свідчить чинний на сьогодні номер запису державної реєстрації про право власності/довірчої власності 2081466 від 18.07.2013 цього об'єкту у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а тому не міг бути включеним до розподільчого балансу на 09.12.2019 і рішення про його затвердження головою комісії з реорганізації ДФС України в цій частині було помилковим;
- одночасна реєстрація на один і той самий об'єкт прав за різними суб'єктами права, без припинення такого права в попереднього власника, суперечить правовим засадам, що регулюють відносини у сфері державної реєстрації речових правна нерухоме майно.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-1 наводить наступні аргументи на спростування доводів апелянта:
- право власності на приміщення адмінбудинку за адресою м.Львів, вул.Стрийська,35, загальною площею 28521,6 кв.м., яка також включає 5754,1 м.кв. житлових приміщень, зареєстрованих за ДП “Виробничо-сервісний центр у Львівській області”, набуте Державною податковою службою України правомірно;
- твердження позивача про те, що під час реорганізації ДФС України не могли бути передані до ДПС України функції з ведення господарської діяльності по експлуатації адміністративних будівель, а тому були відсутні правові підстави для передачі господарських приміщень до цього центрального органу, не заслуговують на увагу суду та не є підставою для скасування рішення Господарського суду Львівської області від 24.05.2023;
- власником адміністративної будівлі за адресою м.Львів, вул.Стрийська,35, загальною площею 28521,6 кв.м., було закріплено за позивачем право господарського відання адміністративної будівлі загальною площею 5754,1 м.кв., що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Стрийська, 35.
Відповідач-2 правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Фактичні обставини справи, встановлені за результатами оцінки доказів.
Згідно з реєстраційним посвідченням на будинок, який належить державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям від 23.05.1996, приміщення адмінбудинку в цілому, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 35, загальною площею 28 521,6 кв.м. передано Державній податковій інспекції Львівської області на підставі рішення Львівської обласної Ради народних депутатів №58 від 05 травня 1995 року.
19 березня 1997 року наказом Державної податкової адміністрації №70 засноване на державній власності державне підприємство “Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Львівської області” (код за ЄДРПОУ 22380635) (правонаступник - ДП “Виробничо-сервісний центр у Львівській області”).
Із Статуту державного підприємства “Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Львівської області”, затвердженого розпорядженням Державної податкової адміністрації України від 06.12.2002 №383-р. вбачається, що зазначене підприємство створене для виробничо-господарського забезпечення діяльності Державної податкової адміністрації у Львівській області, здійснення експлуатації будинків і споруд, проведення капітальних та поточних ремонтів службових приміщень.
У своїй діяльності управління підпорядковується Державній податковій адміністрації України, яка є його засновником.
Майно Управління є власністю засновника і закріплюється за ним на праві повното господарського відання. Джерелами формування майна Управління є, зокрема, майно передане Управлінню засновником.
Згідно з відомостями, що містяться у Витязі Львівського обласного державною комунального бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 02.07.2004 №4024761, право власності на приміщення адмінбудинку, шо знаходиться та адресою: м Львів, вул. Стрийська, 35, яке виникло на підставі рішення Львівської обласної Ради народних депутатів №58 від 11 травня 1995 року зареєстроване 02.07.2004 та Державною податковою інспекцією по Львівській області.
Наказом ДПА у Львівській області від 09.07.2004 №151 “Про передачу частини адмінбудинку”, за погодженням з ДПА Україна від 06.07.2004 №12467/7/05-0117, здійснено передачу на баланс та до статутного фонду ДП “УЕА ПО Львівської області” нерухомості, розташованої за адресою м Львів, вул. Стрийська, 35, загальною площею 5 754,1 м.кв.
На виконання наказу Міністерства доходів і зборів України від 14.06.2013 за №166 “Про централізацію бухгалтерського обліку нерухомого майна в Головному управлінні Міндоходів у Львівській області”, створена комісія з приймання-передачі нерухомого майна (будівель, споруд, земельних ділянок), що обліковувалося на балансі ГУ Міндоходів у Львівській області.
Даною комісією встановлено, що належить передати з балансу ГУ Міндоходів у Львівській області на баланс Міністерства доходів і зборів України адмінбудинок по вул. Стрийській, 35 загальною площею 28 521.6 м.кв., про що складено відповідний протокол засідання інвентаризаційної комісії та оформлено інвентаризаційні описи основних засобів.
Згідно з Розподільчим балансом на 09.12.2019, затвердженим головою комісії з реорганізації ДФС України Д.В. Гутенко, приміщення адмінбудівлі площею 28 521,6 м. кв. були передані до ДПС України.
Відповідно до даних, що містіться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, 27.05.2020 зареєстровано право власності ДПС України (код за ЄДРПОУ 43005393) на приміщення адмінбудинку загальною площею 28 521.6 м кв., що знаходиться за адресою: м Львів, вул. Стрийська, 35. Форма власності державна. Підстава для державної реєстрації: розподільчий баланс №б/н, виданий 09.12.2019 Державною фіскальною службою України.
Позивачем долучено до матеріалів справи Свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення в адмінбудівлі за адресою м. Львів. вул. Стрийська, 35, загальною площею 5 754,1 кв.м., зареєстроване за правопопередником позивача - Державним підприємством “Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Львівської області”, код ЄДРПОУ 22380635, в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 02.11.2004.
18.07.2013 позивач Державне підприємство “Виробничо-сервісний центр у Львівській області”, на підставі свідоцтва Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради про право власності №с-00534 від 27.10.2004, що видане на виконання розпорядження Сихівської районної адміністрації №906 від 27.10.2004, здійснив державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення в адмінбудівлі за адресою м. Львів. вул. Стрийська, 35, загальною площею 5 754,1 кв.м., характеристика та обладнання яких наведені у технічному паспорті, виготовленому ЛОД ОБТІЕО. Номер запису про право власності № 2081466.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.
Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Окремим способом захисту цивільних прав та інтересів і визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч.1 ст.2 ГПК України).
Відповідно до положень ч.2 ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
Виходячи з системного аналізу ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України та ГПК України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
Тобто, відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних інтересів покладено саме на позивача, а відсутність порушеного права встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Відповідно до ч.1, 2 ст.74 Господарського кодексу України державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту або модельного статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарської о відання майном і згідно і цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу.
Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання.
Як було правильно встановлено судом першої інстанції, згідно з п. 1.1. розділу 1 Статуту Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області”, затвердженого наказом ДФС України віл 27.10.2014 №218, ДП “Виробничо-сервісний центр Львівської області” засноване на державній власності та належить до сфери управління Державної фіскальної служби України.
Державне підприємство “Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Львівської області” перереєстроване у зв'язку із зміною назви згідно з розпорядженням ДПА України від 06.12.2002 №383-р “Про Доповнення до Статутів державних підприємств “Управління по експлуатації адмінбудинків” з державного підприємства “Управління по експлуатації адмінбудинків ДПА у Львівській області” створено відповідно до наказу ДПА України від 19.03.1997 №70 “Про створення госпрозрахункового державного підприємства “Управління по експлуатації адмінбудинків ДПА у Львівській області” та засновником його є держава.
ДП “Виробничо-сервісний центр Львівської області” підпорядковується Державній фіскальній службі України (п. 1.2. розділу 1 Статуту).
Відповідно до п.2.1. розділу 2 Статуту головною метою діяльності підприємства є здійснення експлуатації будинків та споруд, проведення капітальних та поточних ремонтів службових приміщень адмінбудинків засновника.
Пунктом 3.1. розділу 3 Статуту визначено, що засновником ДП “Виробничо-сервісний центр Львівської області” є Державна фіскальна служба України.
Майно, що є державною власністю і закріплене за ДП “Виробничо-сервісний центр Львівської області”, належить йому на правах повного господарського відання (п. 5.2. розділу 5 Статуту).
Згідно з ч.ч.1, 2, 4 ст.136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.
Отже, право господарського відання - це право юридичних осіб, які здійснюють підприємницьку господарську діяльність, похідне від права власності, з обмеженням повноваження розпоряджатися окремими видами майна за згодою власника. Таким чином, "право господарського віддання" не є тотожним поняттю "права власності", оскільки перше є правовою формою реалізації права державної і комунальної власності спеціально створеними суб'єктами різних організаційно-правових форм, які у встановленому порядку набувають статусу юридичної особи. При цьому власником майна залишається держава або відповідна територіальна громада. (Правова позиція, викладена Верховним Судом у постановах від 12.02.2020 у справі №923/223/19 та від 10.10.2019 у справі №918/376/17).
Згідно із абз.3 п.7.1. розділу 7 Статуту, управління підприємством здійснює засновник шляхом здійснення контролю за ефективністю використання майна, що є у державній власності й закріплене за підприємством.
Відповідно до листа Міністерства юстиції України “Про надання роз'яснення порядку реєстрації прав власності на об'єкт нерухомого майна залежно від форм власності” від 11.01.2007 №19-32/2, державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати, віддавати в заставу майнові об'єкти, що належать до основних фондів, здавати в оренду цілісні майнові комплекси структурних одиниць та підрозділів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно входить, і, як правило, на конкурентних засадах (частина п'ята статті 75 Господарського кодексу України).
Згідно з ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відносини у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Згідно з частиною третьою статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з приписами частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Таким положенням Конституції України кореспондують приписи статей 319, 328 ЦК України, за змістом яких власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За змістом частин першої, другої статті 182 цього ж Кодексу право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Як вбачається з матеріалів и справи, згідно з розподільчим балансом на 09.12.2019, затвердженим головою комісії з реорганізації ДФС України Д.В. Гутенко, приміщення адмінбудівлі площею 28 521,6 м. кв. були передані до ДПС України.
Відповідно до даних, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, 27.05.2020 зареєстровано право власності ДПС України (код за ЄДРПОУ 43005393) на приміщення адмінбудинку загальною площею 28 521,6 м кв., що знаходиться за адресою: м Львів, вул. Стрийська, 35. Форма власності державна. Підстава для державної реєстрації: розподільчий баланс №б/н, виданий 09.12.2019 Державною фіскальною службою України.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що нерухоме майно, стосовно якого здійснена державна реєстрація права власності, набуто Державною податковою службою України відповідно до чинного законодавства, підстав для визнання недійсним запису про державну реєстрацію та скасування внесений на його підставі запис - відсутні, а відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Натомість доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставини, апелянт не довів порушення застосування судом норм матеріального чи процесуального права.
Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Враховуючи встановлені обставини справи, межі перегляду оскаржуваного рішення, доводи сторін, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають до задоволення, відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін.
В порядку положень ст. 129 ГПК України сплачений скаржником за подання апеляційної скарги судовий збір слід покласти на скаржника.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні вимог апеляційної скарги Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області” Державної фіскальної служби України б/н від 14.06.2023 (вх. №01-05/1926/23 від 15.06.2023) - відмовити.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 24.05.2023 у справі №914/2468/20 (914/361/22) - залишити без змін.
3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги - покласти на скаржника.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Повний текст постанови складено 18.09.2023.
Головуючий суддя Желік М.Б.
суддя Галушко Н.А.
суддя Орищин Г.В.