Справа № 522/13537/23
Провадження № 3/522/9239/23
ПОСТАНОВА
Іменем України
14 вересня 2023 року місто Одеса
Суддя Приморського районного суду міста Одеси Суворова О.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст.164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ВСТАНОВИВ:
До суду 07.07.2023 року надійшли матеріали адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП.
З матеріалів справи вбачається, що 29.06.2023 року о 12 годині 20 хвилин, ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: м.Одеса, пл.Соборна, здійснював господарську діяльність без дозвільних документів, а саме паркував авто за грошову винагороду, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП.
За цим фактом співробітником поліції стосовно ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №559301 від 29.06.2023 року за ч. 1 ст. 164 КУпАП.
В судові засідання, призначені судом на 08.08.2023 року, 31.08.2023 року та 14.09.2023 року ОСОБА_1 не з'явився. Сповіщався про розгляд справи шляхом надіслання смс-повідомлень на мобільний телефон, зазначений в протоколі, про що наявні довідки від 10.07.2023 р., 08.08.2023 р, 31.08.2023 р., а отже вважається своєчасно повідомленим . Клопотання про відкладення розгляду справу від останнього до суду не надходило.
В матеріалах справи є зобов'язання, в якому останній зобов'язувався з'явитись до суду щодо розгляду матеріалів.
Суд вважає, що були створені всі умови для реалізації права особи на доступ до правосуддя, та приймаючи до уваги те, що ОСОБА_1 , будучи повідомленим про дату та час розгляду справи в суді, не з'явився, суд оцінює таку поведінку ОСОБА_1 , як небажання особисто прийняти участь в розгляді справи в суді.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Більш того, в умовах воєнного стану, з огляду на неприпустимість зупинення роботи судів та здійснення правосуддя та на розумність строків розгляду справ, суд не має чекати, що особа щодо якої розглядається справа виявить бажання з'явитись до суду за умови не повідомлення суду причин своєї неявки.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 254 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Так, ч.1 ст.164 КУпАП передбачена відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
При цьому, згідно з ч. ч. 1, 2 ст.3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва підприємцями.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб'єктами господарювання є юридичні особи, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення , передбачене ч.1 ст.164 КУпАП , серії ВАВ №559301 від 29.06.2023 року, 29.06.2023 року о 12 годині 20 хвилин, ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: м.Одеса, пл.Соборна, здійснював господарську діяльність без дозвільних документів, а саме паркував авто за грошову винагороду, за версію особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення. Однак адміністративний матеріал не містить доказів того, що ОСОБА_1 дійсно здійснює господарську діяльність, як суб'єкт господарювання в розумінні наведених положень Господарського кодексу (систематичність надання послуг, отримання плати), що має бути підтверджено відповідними письмовими належними та допустимими доказами.
Разом з тим, відповідно до положень п.14.1.36 Податкового Кодексу України, ст.14 ГК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Виходячи з системного аналізу вказаних правових норм слідує, що господарська діяльність носить системний характер у виді діяльності суб'єктів господарювання, яка має вартісну ознаку, тобто цінову визначеність. Однак в протоколі про адміністративне правопорушення , передбачене ч.1 ст.164 КУпАП , складеному відносно ОСОБА_1 , не встановлено даних обставин та докази на підтвердження цього факту матеріали справи не містять.
З урахуванням встановлених судом обставин, до протоколу про адміністративне правопорушення не долучено доказів, які б підтверджували факт незаконної діяльності ОСОБА_1 , в тому числі і систематичності.
В протоколі відсутні докази, що ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність без державної реєстрації як суб'єкта господарювання, а отже в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП.
Суд враховує, що у своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року ЄСПЛ повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Крім того, з протоколу про адміністративне правопорушення неможливо встановити об'єктивну сторону правопорушення.
Згідно з ч.1 ст. 20 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02 березня 2015р. №222, за провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування посадові особи суб'єктів господарювання несуть адміністративну відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Разом з цим, в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, яких саме дозвільних документів не було у ОСОБА_1 , а міститься лише посилання на те, що він отримував гроші за паркування автомобілів.
Оскільки норма ч.1 ст.164 КУпАП є бланкетною, тому в протоколі про адміністративне правопорушення повинно бути вказано назву документа та посилання на спеціальний закон , спеціальну норму статті закону, якщо одержання цього документа ним передбачено.
В описовій частині протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не вказано яким чином правопорушник здійснював послуги з паркування автомобілів та чи існувала регулярність надання таких послуг.
Таким чином , суд приходить до висновку про недоведеність того, що ОСОБА_1 є суб'єктом господарювання та може бути притягнутим до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.164 КУпАП, яка регулює суспільні відносини саме у сфері господарської діяльності.
При таких даних суд не вбачає наявності усіх обов'язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП в діях ОСОБА_1 , у зв'язку з чим відповідно до п.1 ч.1ст.247 КУпАП провадження по справі підлягає закриттю.
Керуючись ст. ст. 221, 247, 280, 283, 284 КУпАП, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КпАП України у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Приморського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя О.В.Суворова