21.09.10р.Справа № 10/286-10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Александра" ( м. Дніпропетровськ )
до Дніпропетровської міської ради ( м. Дніпропетровськ )
про визнання договору оренди земельної ділянки продовженим
Суддя Кощеєв І.М.
Представники:
Від позивача: Позняков В.С. - представник (дов. від 119.05.10р.)
Від відповідача: Калмиков М.Ю. - представник (дов. №4/11-470 від 16.12.09р.)
Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відповідача та просить суд визнати договір оренди земельної ділянки від 19.06.2003 р. серії ВАМ № 076261, укладеного між сторонами, продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені даним договором, що передбачено чинним законодавством.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, зазначаючи у відзиві на позов на тому, що ст. 33 Закону України "Про оренду землі" не передбачений порядок автоматичного понов лення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін, а лише визначено, що в цьому разі договір підлягає поновленню. Разом з тим, відповідно до п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин ( у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки ) вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку. П. 2 роз'яснень Вищого Арбітражного Суду України від 27.06.2001 р. №02-5/743, встановлено що вирішення питання про передачу землі у власність чи користування є виключним правом місцевої ради, як суб'єкта права власності на землю, заяви зацікавлених осіб про зобов'язання відповідної ради передати земельну ділянку у власність або користування задоволенню не підлягають.
Клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу ( аудіо запис ) при розгляді справи представником позивача не заявлялось.
У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд, -
19.06.2003 р. між Дніпропетровською міською радою ( Орендодавець ) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Александра”( Орендар ) укладено договір оренди земельної ділянки серії ВАМ № 076261, на виконання умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду земельну ділянку площею 0,0093 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, АНД район, вул. Маршала Малиновського, 14-а.
Відповідно до п. 2.1 договору оренди земельна ділянка передавалася в оренду до 09.04.2008 р.
П. 2.3 договору оренди земельної ділянки передбачає, що для продовження дії цього договору Орендар зобов'язаний у місячний термін до закінчення строку оренди звернутися до Орендодавця з відповідним клопотанням.
Після закінчення строку дії договору, Орендар звернувся до суду з позовом, в якому просить суд визнати Договір оренди земельної ділянки від 19.06.2003 р. серії ВАМ № 076261, укладений між сторонами, продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені даним договором
Згідно з ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Ст. 12 ГПК України унормовано перелік категорій справ, які підвідомчі господарським судам. Господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають, зокрема, при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав. Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено ст. 15 ЦК України.
Отже, право на захист це один із основних елементів будь-якого суб'єктивного цивільного права. Суб'єктивні цивільні права здійснюються насамперед шляхом реалізації юридично значимих активних дій управомочених осіб. Але це право на активні дії тісно пов'язане з правом вимагати відповідної поведінки від зобов'язаних осіб.
Ст. 16 ЦК України унормовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому способом захисту цивільних прав та інтересів може бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Між тим, заявлена Позивачем вимога щодо визнання договору оренди земельної ділянки продовженим, не відповідає способам захисту цивільних прав, оскільки, як вбачається із змісту цієї вимоги, позивач просить суд встановити певний юридичний факт. Але при цьому, слід приймати до уваги, що вимоги про встановлення вищезазначеного факту, не призводять до поновлення порушених прав Позивача. Отже, позовна вимога про визнання договору оренди земельної ділянки продовженим не може бути предметом спору та самостійно розглядатися в окремій справі, оскільки є фактом, що має юридичне значення. Цей факт може встановлюватися господарським судом лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.
Отже, дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом та договором способам захисту прав, суд відмовляє Позивачеві у позові.
Враховуючи наведене, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог Позивача щодо визнання зазначеного договору оренди земельної ділянки, укладеного між сторонами -продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені даним договором.
Згідно зазначеного, керуючись ст. ст. 22, 33, 44, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд, -
У задоволенні позовної заяви Позивача - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя І.М. Кощеєв
Повне рішення складено 22.09.2010 року