Справа №487/3267/23
Провадження №2/487/1606/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.09.2023 Заводський районний суд м. Миколаєва
в складі : головуючого судді - Афоніної С.М., за участю секретаря судового засідання - Бахмуцької А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу і стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу мотивуючи тим, що шлюбні відносини між ними фактично припинені з початку 2022 року, через різні характери, відсутність взаєморозуміння і довіри, спільне господарство не ведуть, проживають окремо дин від одного, тому шлюб носить формальний характер, його збереження є неможливим та перебування у шлюбі суперечить її інтересам. Після розірвання шлюбу просила залишити їй прізвище - ОСОБА_3 .
Крім того, зазначила, що в шлюбі у подружжя народились діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після фактичного припинення шлюбних відносин, за домовленістю між подружжям, діти залишились проживати разом із позивачкою та знаходяться на її утриманні, відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків щодо утримання дітей, тому просила про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на її користь на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу), але не менше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідно віку на кожну дитину, до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Ухвалою суду від 12.06.2023 відкрите провадження у справі.
29.08.2023 представник позивача - адвокат Івко Л.В. надала до суду заяву, в якій просила розглянути справу за її та позивача відсутності, позовні вимоги підтримала та просила про задоволення позову.
04.09.2023 відповідач надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутністю, позовні вимоги визнав в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав:
За змістом ст. 51 Конституції України та ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка, примушування до шлюбу не допускається.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Як встановлено судом, позивач і відповідач перебувають у зареєстрованому шлюбі з 28.04.2012. В шлюбі у подружжя народились діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Шлюбні відносини між сторонами фактично припинені з початку 2022 року, через різні характери, відсутність взаєморозуміння і довіри, спільне господарство не ведуть, проживають окремо дин від одного, тому шлюб носить формальний характер, його збереження є неможливим та перебування у шлюбі суперечить інтересам позивача.
Позивач наполягає на розірванні шлюбу, відповідач проти цього не заперечує.
Добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється в наслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.
Позивач скористався даним правом та звернувся до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем.
Приймаючи до уваги заяви позивача і відповідача, суд вважає, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їхнім інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.
Згідно зі ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).
Таким чином, суд вважає, що їх сім'я розпалася і зберегти її неможливо, тому згідно ст. ст. 110, 112 СК України позовна заява про розірвання шлюбу підлягає задоволенню, якщо подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам одного з них і мають істотне значення.
Згідно ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацію шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Позивач просила, після розірвання шлюбу, залишити їй прізвище - ОСОБА_3 .
Крім того, після фактичного припинення шлюбних відносин позивача та відповідача, неповнолітні діти:ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишилась проживати разом із позивачем та знаходиться на її утриманні, відповідач матеріальної допомоги на утримання дітей не надає, хоча діти потребують матеріальної допомоги від батька, який згідно закону повинен утримувати дітей і має можливість це робити.
Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до Конвенції ООН про права дітей від 20.11.1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 р. № 789-XІІ) дитина, з огляду на її фізичну й розумову незрілість вимагає спеціального захисту й турботи, включаючи належний правовий захист, як до так і після народження.
Обов'язок батьків щодо утримання своєї дитини, передбачений ч.2 ст.51 Конституції України є одним з головних конституційних обов'язків. Такий обов'язок послідовно визначений в сімейному законодавстві.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч.1 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
Проте способи виконання обов'язку утримувати дитину в досудовому порядку сторони не домовилися, нотаріальних договорів не укладали, а позивачка наполягає на стягнення аліментів саме на підставі рішення суду.
Згідно ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до положень ст. 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно ч.1 191 СК України аліменти на утримання дитини присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
Відповідно до ч. 1 ст.182 СК України та п.17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
При визначенні розміру аліментів з ОСОБА_2 , суд враховує, що відповідач є особою працездатного віку, тому має об'єктивну можливість виплачувати аліменти, доказів матеріального, сімейного стану відповідача та наявність у нього утриманців суду не надано, відповідач позовні вимоги визнав, заперечень проти позовних вимог ним не надано та не спростовано, тому суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дітей у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходів) та враховуючи вимоги ч.2 ст. 182 СК України, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки вважає такий розмір аліментів розумним, який не суперечить чинному законодавству, відповідає інтересам сторін та неповнолітніх дітей, стягнення здійснювати щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви 08.06.2023 і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Згідно ч.1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню - у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору на користь позивача у розмірі 1073,60 грн. і на користь держави у розмірі 1073,60 грн. за вимогу про стягнення аліментів.
Керуючись ст. ст. 76, 81 89, 263-265ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу і стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 28 квітня 2012 року Корабельним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, актовий запис №114 - розірвати.
Після розірвання шлюбу залишити позивачу прізвище - ОСОБА_3 .
Стягнути зОСОБА_2 на користьОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 08.06.2023 і до досягненнянайстаршою дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць в частині стягнення аліментів на утримання дитини.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Рішення набирає законної сили через 30 днів після його проголошення та може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду в строк і порядок, встановлений ст.ст. 354, 355 ЦПК України.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя: С.М. Афоніна